Антицерковна політика влади в Україні.

Політичний курс правлячої більшовицької партії був спрямований на формування в суспільстві атеїстичного світогляду. За цих обставин традиційна для України громадська інституція — православна церква, єдина легальна організація, діяльність якої не вписувалася в рамки офіційної ідеології, відчувала на собі дедалі зростаючий тиск держави. 1 січня 1928 р. був введений у дію Адміністративний кодекс УСРР, котрий поміж інших містив розділ «Правила про культи».

З його прийняттям декрет уряду УСРР про свободу совісті втратив чинність. Слід відзначити, що роком пізніше подібний закон було затверджено в РСФРР. Таким чином, у справі відходу від демократичних норм державно-церковних відносин УСРР тримала сумнівну першість. На зламі 20-30-х років, в умовах різкої зміни політичної атмосфери в країні, ставлення до релігії й церкви стало зовсім нестерпним. Слова «піп», «куркуль», «петлюрівець» сприймались як синоніми.

Особливо жорстоких гонінь зазнала Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). У 1929 р. органи ОДПУ звинуватили її в антирадянській діяльності. Церква на початку 1930 р. на своєму надзвичайному з’їзді змушена була заявити про свою самоліквідацію. Розгорнулася кривава розправа над священиками, церковним керівництвом. Було заарештовано близько 2000 священиків і майже всіх ієрархів УАПЦ, у т. ч. митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського. В другій половині 30-х років в Україні не залишилося жодної парафії з українською мовою богослужіння. Смертю мучеників загинули тисячі представників інших напрямів у християнстві та інших релігійних конфесій України.

Другу п’ятирічку Й. Сталін оголосив «безбожною п’ятирічкою», «п’ятирічкою знищення релігій». У 1934—1935 рр. розгорнулося здійснення плану масового нищення культових споруд. Жертвами цього варварства радянської влади стали численні пам’ятки церковної архітектури України. Серед них Михайлівський Золотоверхий собор, Микільський військовий собор, Трисвятительська церква, Богоявленський собор Братського монастиря і церква Успіння Богородиці (Пирогоща) у Києві, Свято-Миколаївський монастир у Харкові, Покровський собор у Запоріжжі, Успенський собор у Полтаві. Тисячі культових споруд стояли пустками чи були перетворені на склади, кінотеатри, божевільні і навіть в’язниці. У середині 30-х років в Україні залишилося лише 9 % діючих церков (у порівнянні з 1913 р.). Віруючі України перестали бути рівноправними громадянами, перетворившись на людей нижчого гатунку.

Пануючий державний атеїзм посилював вплив на населення більшовицької партії, але разом з тим спричиняв глибокі моральні деформації в суспільстві, зростання бездуховності.

Запитання.

1. Поясни термін «розстріляне відродження».

2. Яку роль відіграла Спілка письменників України в історії української літератури?

3. Які процеси відбувалися в 30-ті роки в образотворчому мистецтві?

4. Чим пояснюється особлива жорстокість державної влади щодо українських кобзарів і лірників?

5. Користуючись матеріалами підручника та іншими джерелами, спробуй довести, що в трагічних умовах 30-х років українські вчені, письменники, митці зберегли і розвинули українську національну культуру.

6. Яку позицію займало керівництво УСРР стосовно релігії та церкви? Дай оцінку моральному аспекту державної політики щодо віруючих громадян України.

Дати.

1927-1928 рр. — хлібозаготівельна криза

Початок 1928 р. — «Шахтинська справа»

1928-1932 рр. — п’ятирічний план розвитку народного господарства України

20 січня 1929 р. — у газеті «Правда» опублікована стаття В. Леніна «Як організувати змагання?»

Травень 1929 р. — XI Всеукраїнський з’їзд рад і затвердження плану першої п’ятирічки

Листопад 1929 р. — пленум ЦК ВКП(б) і розгром групи Бухаріна

Кінець 1929 — початок 1930 р. — ліквідація Української автокефальної православної церкви(УАПЦ)

Кінець 1929 р. — перехід до форсованої індустріалізації

5 січня 1930 р, — постанова ЦК ВКП(б) про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву

Січень 1930 р. — постанова ЦК ВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації

24 лютого 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим парторганізаціям про форсування колективізації

14 березня 1930 р. —постанова ЦК КП(б)У про боротьбу з викривленням партлінії у колгоспному будівництві

Березень 1930 р. —процес СВУ

25 липня 1930 р. —постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов’язкове навчання

1 жовтня 1931 р. —введення в дію Харківського тракторного заводу

Квітень 1932 р. —постанова ЦК ВКП(б) про перебудову літературно-художніх організацій

7 серпня 1932 р. —закон про охорону соціалістичної власності («закон про п’ять колосків»)

8 листопада 1932 р. —таємна постанова ЦК ВКП(б) про припинення відвантаження товарів для сільської місцевості України

10 листопада 1932 р. —урочисте введення в дію Дніпровської гідроелектростанції в Запоріжжі

6 грудня 1932 р. —прийняття постанови РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі»

1932-1933рр. —голодомор в Україні

Січень 1933 р. —постанова партійно-державного керівництва СРСР про організацію політвідділів при МТС і радгоспах; постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами й одноосібними господарствами»

1933 р. —відновлення університетів в Україні

1933-1937 рр. —друга п’ятирічка

21 січня 1934 р. —постанова ВУЦВК про перенесення столиці з Харкова в Київ

1934 р. —створення Спілки радянських письменників України

1 грудня 1934 р. —вбивство С. Кірова; розгортання нової хвилі репресій

Грудень 1934 р. —арешт українських кобзарів і лірників і розправа над ними

31 серпня 1935 р. —почин О. Стаханова

Січень 1937 р. —надзвичайний XIV Всеукраїнський з’їзд рад; затвердження нової Конституції УРСР

20 квітня 1938 р. —постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про обов’язкове вивчення російської мови в школах України з неросійською мовою викладання

Грудень 1938 р. —постанова ЦК ВКП(б), РНК СРСР, ВЦРПС про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу зі зловживаннями

1939 р. —ліквідація національних районів, національних сільських і містечкових рад

Червень 1940 р. —Указ Президії Верховної Ради СРСР про перехід на 8-годинний робочий день, на семиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств і установ