ОСНОВНІ РИСИ ТА ПОНЯТТЯ МЕРЕЖІ. ПОСЛУГИ INTERNET

Internet(Інтернет, “Всесвітня павутина”, Internetу перекладі – між мережне з’єднання) – це глобальна всесвітня інформаційна комп’ютерна мережа. Являє собою поєднання багатьох мереж, що забезпечує поширення інформаційних потоків по всій земній кулі.

Інтернет бере свій початок від експериментальної комп’ютерної мережі “Арпанет”, що була створена Управлінням перспективних досліджень і розробок міністерства оборони США (“Advanced Research Project Agency” – ARPA). Управління ARPA розраховувало, що його мережа зможе знизити витрати на обчислення, надаючи дослідникам доступ до спільного використання комп’ютерних ресурсів і сприяючи співробітництву між дослідниками, які знаходяться в різних місцях. ARPA приступило до роботи над проектом мережі в 1969 році, а декілька підрядчиків з університетських і промислових кіл спроектували, виготовили і випробували апаратні засоби та програмне забезпечення для цієї мережі. Протягом майже десятьох рокiв розвиток мережних технологiй проходив непомiтно для широкої публiки. Унiверситети, що приймали участь у розробцi й удосконаленнi ARPAnet, пiдключилися до неї i стали використовувати мережу в своїх наукових дослiдженнях. Наприкiнцi 80-х рокiв зусиллями Нацiонального Наукового Фонду (NSF) було створено п'ять обчислювальних центрiв, обладнаних суперкомп'ютерами. До їхнiх ресурсiв було потрiбно пiдключити сотнi наукових лабораторiй. Мережа перестала справлялася з величезними потоками даних, типовими для великих обчислювальних завдань. Виникла необхідність повністю переробити механізм доступу до неї. Результатом цього стало створення у 1983 р. протоколу^[4] TCP/IP. Цей рік і вважаєтся роком “народження” Internet. Створення цього протоколу співпало з розділом мережі. До військового відомства відійшла частина мережі, яка отримала назву MILNet, а інша частина перетворилася в Internet.

На початку 1990-х років уряд США вирішив передати адміністративне керування мережею Інтернет у руки приватних осіб, однак формально її контролює громадська організація ISOC (“Internet SOCiety”). Це сприяло розширенню кола комерційних постачальників і споживачів послуг мережі Інтернет. Сьогодні можна сказати, що Internet– цетехнологія, що проникає майже в усі сфери людської діяльності. Кількість користувачів Internet бурхливо зростає з кожним.

Український сегмент Internet розвивається феноменальними кроками – число користувачів зростає на 40-50% у рік.

Основні позитивні риси Internet:1) глобальність; 2) децентралізованість; 3) відкритість; 4) ємність; 5) інтерактивність; 6) пристосованість до потреб користувача; 7) незалежність від інфраструктури. Слухачі повинні вміти дати пояснення по кожному з вище перелічених пунктів.

Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді – хостами). Вузлами є потужні комп’ютери (мейнфрейми), менш потужні міні-комп’ютери та персональні комп’ютери. Серед них є такі, що надають послуги іншим комп’ютерам – сервери.

Сервери – це потужні та надійні комп’ютери, які цілодобово працюють і постійно підключені до Інтернету. Сервери здатні зберігати та надсилати інформацію за запитами інших комп’ютерів, водночас відповідаючи на десятки або сотні запитів. Сервери захищені від збоїв електромережі.

Комп’ютери, які складають і надсилають запити до серверів, називаються клієнтами.

Комунікаційні програми– це спеціальне програмне забезпечення для роботи з мережею, яке забезпечує передачу даних відповідно до заданого протоколу. Такі програми можуть бути вбудовані в операційну систему або постачатися у вигляді окремого пакета прикладних програм. Усі сучасні операційні системи мають вбудовану підтримку основних протоколів для роботи з Internet.

В процесi передавання даних беруть участь декiлька промiжних об'єктiв. Вони можуть бути трьох видiв: proxy (промiжний агент), gateway (шлюз) i tunnel (тунель).

Proxy являє собою промiжний агент, що приймає запит клiєнта i залежно вiд своєї конфiгурацiї змiнює частину або все повiдомлення запиту, а також передає переформатований запит далi за ланцюжком, наприклад, iншим серверам або запитуваному серверу. У момент прийняття запитiв Proxy може працювати як сервер, а при передаваннi запитiв - як клiєнт. Proxy часто використовується як ретранслятор протоколiв внутрiшньої мережi в Internet i, як правило, являє собою "головнi ворота" виходу користувачiв внутрiшньої мережi назовнi.

Gateway (шлюз) - це промiжний сервер. На вiдмiну вiд proxy шлюз приймає запити клiєнта, нiби вiн i є запитуваний сервер, i передає їх далi. Робота шлюзу цiлком прозора для клiєнта. Шлюз, як правило, використовується як ретранслятор запитiв або протоколiв зовнiшньої мережi у внутрiшню, до ресурсiв сервера, тобто це "головнi ворота" входу користувачiв зовнiшньої мережi.

Tunnel (тунель) є програмою-посередником мiж двома з'єднаннями. Тунелi використовуються у тих випадках, коли необхiдно органiзувати потiк даних через якийсь промiжний об'єкт (наприклад, той же proxy), що не може iнтерпретувати структуру потоку даних.

В глобальній мережі Internet працюють спеціальні комп’ютери (або програми) – маршрутизатори (визначають найкоротший шлях “подорожі” інформації до місця призначення), мости (підключають до Internet локальні мережі, що працюють за протоколом ТСР/IP), шлюзи (підключають до Internet локальні мережі, що працюють за протоколом, відмінним від ТСР/IP).

Ланками зв’язку між клієнтами та Інтернетом є організації або приватні особи, так звані ISP (Internet Service Provider – постачальник послуг Інтернету), або, простіше, провайдери.

Оn-line (“онлайновий” режим) – постійний зв’язок користувача з сервером провайдера – це режим реального часу.

Оff-line – це режим “відкладеного” зв’язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її протягом коротких сеансів зв’язку, а в інший час комп’ютер відключений від Інтернету. Це економічніший режим. Завдання для мережі готується заздалегідь, а при з’єднанні відбувається лише прийом або передача даних.

Інформаційні ресурси Інтернету, які стають доступними за допомогою провайдера:

Гіпертекстова система WWW (World Wide Web) – глобальна система поширення гіпертекстової^[5] інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв’язки^[6] і яка використовує для транспортування канали Інтернет.

Електронна пошта E-Mail – засіб обміну повідомленнями, який нагадує роботу звичайної пошти, але значно переважає її за швидкістю доставки повідомлень.

Віддалений доступ до мережі – забезпечує доступ до Вашого комп’ютера з будь-якого, підключеного до Інтернету.

Віддалене управління комп’ютером Telnet - забезпечує термінальне (консольне) управління віддаленим комп’ютером;

Тематичні конференції Usenet – це електронні дошки, куди учасники конференції можуть передавати повідомлення й отримувати відповіді на них;

Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat) (чат) – спілкування співбесідників шляхом уведення тексту з клавіатури;

ICQ- служба пошуку IP-адреси комп’ютера, який на цей момент підключений до Internet;

Служба імен доменів DNS;

Голосове спілкування і відео конференції - надає можливість двом і більше абонентам чути і бачити один одного;

FTP (File Transfer Protocol – протокол передавання файлів) – передавання програм і файлів даних між комп’ютерами глобальної мережі.

Коли йдеться про використання інформаційних ресурсів Internet, то насправді мова йде тільки про одну або декілька його служб, які надають користувачу необхідну послугу (сервіс). Різні служби мають різні прикладні протоколи. Їх дотримання забезпечується і підтримується роботою спеціальних програм, які мають назву клієнтських. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet необхідно мати на комп’ютері користувача відповідну клієнтську програму. Деякі клієнтські програми входять до складу операційних систем, деякі - до складу програм-броузерів (Internet Exporer і т. ін.).

До основних послуг, які може надати користувачу Internet, відносяться:

1) мультимедіа інформаційні системи (World Wide Web);

2) пошук інформації(Rambler, Аппорт, Мета);

3) передача інформації(FTP);

4) комунікаційний сервіс (E-mail, Telnet, UseNet, IRC).

World Wide Web (або WWW, або просто Web^[7]) – це назва однієї із численних служб глобальної мережі Internet (World Wide Web у перекладі означає “Всесвітня павутина”). Ця служба являє собою великий набір взаємозв’язаних один з одним документів, які називаються Web-сторінками^[8] і зберігаються на Web-серверах^[9].

Web-сторінка – це гіпертекстовий документ. Гіпертекст – це текстовий документ, який містить у собі виділені іншим кольором слова, фрази, графічні об’єкти – гіперпосилання (посилання), клацання на яких мишкою дозволяє перейти на інший фрагмент цього документу або на новий документ. На гіперпосиланні курсор мишки перетворюється у зображення руки. Гіперпосилання дозволяє переходити від однієї Web-сторінки до іншої, розташованої на Web-сервері, якщо він знаходиться навіть на іншому континенті.

Wев-сайт (вузол) – англійське слово “site” означає “місце, локація”. Сайтом у “Всесвітній павутині” прийнято називати комплекс взаємозалежних однією темою Web-сторінок. Зовсім необов’язково, щоб усі файли, які входять до складу сайта, знаходилися на одному Web-сервері. По гіперпосиланнях завжди можна перейти до документа, “лежачому” на іншому комп’ютері.

Web-портал – великий Web-сайт, що пропонує безліч різноманітних послуг типу безкоштовної електронної пошти, форумів, пошукових машин, онлайнових магазинів тощо. Практично всі Web-ресурси, що здобули собі славу як пошукові машини і Web-каталоги (Yahoo!, Altavista, Lycos, Excite тощо), у даний час перетворилися в портали.

На сучасних Web-сторінках окрім тексту можна побачити мультимедійну інформацію – графіку, звук, відео. Тому Web-сторінку ще називають гіпермедіа-документом. Після клацання на гіпермедіа-посиланні сучасний Web-броузер завантажує відповідний мультимедійний файл і запускає програму для відтворення його вмісту.

WEB-оглядач (броузер^[10]) – це програма, яка здійснює пошук, вибірку і відтворення (відображення на екрані) Web-сторінок. Броузери дають змогу мандрувати по WWW у “онлайновому” режимі.

Перші броузери вміли показувати лише текстові документи, але сучасні програми (MS Internet Explorer, Netscape Navigator, Opera) здатні відобразити Web-сторінки, створені за допомогою “модних” технологій. Але у деяких випадках (наприклад, для перегляду Flash-сторінок) для цього до броузеру повинні бути підключені відповідні програмні модулі, так звані plug-ins.

Для створення Web-сторінок використовується спеціальна мова HTML (скорочення від англ. Hyper Text Markup Language – мова розмітки гіпертексту), а також спеціальні HTML-редактори.

WEB-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа мовою гіпертекстової розмітки - HTML. Найважливішою рисою Wев-сторінок є гіпертекстові посилання, які об’єднують документи Wев у так званий гіперпростір документів, між якими можливе переміщення ( Wев-серфінг чи Wев-навігація).

HTML-документи бувають двох типiв: статичнi, динамiчнi. До першого типу вiдносяться Wеb-сторiнки, що iснують у форматi HTML-файлiв на момент їхнього запиту. Динамiчнi Web-сторiнки формуються спецiальними програмами пiд час надходження запиту. При створеннi динамiчних сторiнок використовуються данi, якi задаються самим користувачем. Цi данi передаються Web-броузером серверу як параметри. Web-сервер одержує запит на створення динамiчної сторiнки i запускає програму, що називається "скрипт", або "сценарiй", передаючи їй отриманi вiд користувача данi. Подiбний механiзм передавання параметрiв вiд користувача сценарiю зветься Common Gateway Interface (CGI), а самi програми iменуються CGI-сценарiями або CGI-скриптами.

Частiше з усього CGI використовується для вибору iнформацiї з баз даних. Користувач вводить запит у Web-сторiнку, Wев-сервер його читає, передає вiдповiдному додатку або запускає процес для його опрацювання, одержує результат запиту i показує його користувачу. Наприклад, користувач такого Wев-сервера може одержати останню iнформацiю про погоду, виконавши програму, що запитує прогноз погоди на даний момент iз бази даних.

Наведемо основні можливості броузера Internet Explorer щодо роботи з різноманітними документами і файлами:

· Відображення не лише текстової інформації, а й відтворення звуку, анімації, відео. Має розвинуті засоби підтримки динамічних WEB-сторінок.

· Перехід до WEB-сторінок, які переглядалися раніше.

· Автоматичне створення списку вузлів (журналу), які відвідувались раніше.

· Відстежування вибраних WEB-сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці Избранное.

· Пошук WEB-вузлів за даними ключовими словами або фразами.

· Виконує роль менеджера файлів, який підтримує роботу зі звичайними файлами і папками.

Електронна пошта E-mail (від англ. electronic – електронна, mail – пошта) – це зручний засіб спілкування людей в Internet і є одним із найперших винаходів на етапі розвитку телекомунікацій. Днем народження електронної пошти вважається 21 жовтня 1969 року. В цей день був пересланий перший у світі електронний лист. Робота електронної пошти багато чим нагадує роботу традиційної пошти. Але перевагою електронної пошти є її швидкість: електронний лист потрапляє в “поштову скриньку” адресата відразу ж після відправлення. Роботу електронної пошти забезпечують дві програми – поштовий сервер і поштовий клієнт. Програмне забезпечення, що виконує функції поштового серверу, встановлюється на виділеному вузловому комп’ютері, який може знаходитись в Internet, наприклад, у провайдера. Поштові клієнти – це ті програми, що знаходяться на комп’ютері користувача, який відправляє і одержує електронну пошту. Серед програм-клієнтів відомі такі як Eudora, Outlook Express, Netscape Messendger тощо. Всі поштові клієнти мають приблизно однаковий інтерфейс.

В електронній пошті для передачі інформації використовуються протокол SMTP (Simple Mail Transport Protocol – Простий протокол передачі пошти), а для одержання – протокол РОР3 (Post Office Protocol 3 – Поштовий протокол 3). Під час одержання повідомлень протокол РОР3 перевіряє, чи має користувач право на їх одержання. Доступ до кореспонденції відбувається за паролем, який не повідомляється стороннім. Окрім протоколу РОР3 існує ще один протокол – ІМАР, який дозволяє виконувати над файлами на поштовому сервері різні дії, на відміну від РОР3, який просто передає повідомлення на комп’ютер користувача або вилучає їх із серверу.

Електронною поштою можна відправляти і одержувати в листах не тільки текст, але й будь-які файли. Файли, які пересилаються з поштовими повідомленнями, називаються приєднаними. Формат повідомлень, що дозволяє відправляти з листом різні файли (HTML, дані мультимедіа) називається MIME.

Поштові сервери одержують нові повідомлення від клієнтів і пересилають їх далі мережею до поштового серверу адресата, де ці повідомлення накопичуються в його “поштовій скриньці”. Коли адресат встановлює зв’язок із своїм поштовим сервером, він має змогу забрати листи, що надійшли на його адресу, на свій комп’ютер і прочитати їх.

Кожний користувач електронної пошти має свою адресу електронної пошти. Поштова адреса в Internet складається з двох частин – імені користувача (або “логін”) і доменного імені поштового серверу, які розділяються знаком @ (читається “ет”):

Ім’я користувача @ Доменне ім’я поштового серверу

Наприклад, поштова адреса vadim@ukr.net означає, що на сервері ukr.net зареєстрований користувач з іменем vadim. Всі повідомлення (листи в електронній пошті називають повідомленнями), надіслані за цією адресою, будуть передані на комп’ютер з іменем ukr.net, а прочитати їх зможе тільки користувач vadim.

Звідки береться ім’я користувача? Якщо поштові послуги надає провайдер, то він надає ім’я користувачу (логін) та повідомляє ім’я поштового серверу. Якщо ж користувач влаштовує собі поштову скриньку у безкоштовній поштовій системі WWW, то під час реєстрації він самостійно визначає для поштової адреси ім’я (логін) та використовує ім’я обраного серверу.

Поруч із звичайною електронною поштою E-mail в Internet діє інша служба обміну поштовими повідомленнями – Web-mail, заснована на World Wide Web. Поштові служби WWW не використовують протоколи SMTP, РОР3, а замість поштових програм використовують звичайні броузери. Така поштова служба пропонує користувачам звичайну Web-сторінку, на якій можна виконати персональну реєстрацію, після чого у базі даних серверу виділяється персональна поштова скринька для зберігання листів. Користування поштовою системою WWW дозволяє уникнути залежності від провайдера. Поштова скринька буде доступна з будь-якого комп’ютера, де б він не знаходився. Єдиною вимогою, від якої не можуть вивільнити навіть такі системи, є обов’язкове підключення до Інтернету. Імена серверів із безкоштовною електронною поштою можна знайти за допомогою пошукових систем. Для цього у запиті на пошук потрібно вказати ключові слова “Бесплатная электронная почта”. Ось деякі імена серверів безкоштовної електронної пошти у системі WWW: www.ukr.net; www.post.net; www.mail.ru.

Телеконференції або групи новин служать засобом спілкування людей в Internet, які мають спільні інтереси. Групи новин – це свого роду електронна газета, на яку можна підписатися і одночасно бути її кореспондентом. Кожний передплатник має можливість звернутися до розділу групи новин, який його цікавить, і одержати всі новини, що туди надходять. Він також може надсилати у групи новин свою інформацію.

Повідомлення в групах новин найчастіше бувають у вигляді запитань. Хто знає відповіді на них, надсилає повідомлення у відповідну групу новин, щоб його могли прочитати кореспонденти групи. Група новин працює шляхом відправки і одержання повідомлень і тому тут не може бути мови про спілкування в реальному часі.

Робота системи телеконференцій підтримується за допомогою серверів новин або News-серверів, які призначені для:

1) надання інформації про наявні телеконференції;

2) надання користувачу замовлених статей;

3) розташування відповідей у телеконференціях;

4) обміну інформацією з іншими серверами телеконференцій.

News-сервер – це комп’ютер, який забезпечує роботу великої множини груп новин. Після з’єднання з таким сервером можна завантажити вибрані групи новин на свій комп’ютер. В Internet є кілька тисяч груп новин (переважно англомовні) на різні теми. Серед них є російськомовні та україномовні, наприклад, такі: News.carrier.kiev.ua, News.fido7.ru, News.ntu-kpi.kiev.ua.

Назва групи новин будується за ієрархічним принципом. Спочатку вказується назва групи, потім через крапку – назва підгрупи тощо. Зліва записують назву групи верхнього рівня. Кожна назва групи, що записана праворуч, уточнює і звужує коло питань, які розглядаються в даній групі новин. Наприклад, comp.os.ms-windows. В цьому записі: сomp – назва групи верхнього рівня на теми про комп’ютери та обчислювальну техніку; os – підгрупа операційних систем; ms-windows – підгрупа операційних систем серії Windows. Верхній рівень нараховує кілька десятків груп. Ось деякі назви груп новин:

audio-video – аудіо-, відео-, кіноапаратура;

medicine – ліки, медичні послуги, техніка;

publishing – торгівля книжками, поліграфія, видавництво;

jobs – працевлаштування, вакансії;

tour – туризм, відпочинок;

virus – комп’ютерні віруси та засоби боротьби з ними;

security – комп’ютерна безпека та захист інформації;

education – освіта;

games – комп’ютерні ігри;

music – музика;

sсі – наука.

Пошук інформації в Internet розглянемо у наступному питанні.