Неформальні комунікації

Неформальні комунікації не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. У теорії та практиці менеджменту зарубіжних країн часто використовується термін “grape-vine” – система розповсюдження чуток, неофіційних даних.

Система непідтверджених повідомлень і чуток - це неформальна комунікативна система, яка може поширюватися по цілій організації. Вона є у будь-якій організації, за винятком дуже малої; може мати різновиди. Єдиної думки щодо достовірності інформації цієї системи немає, проте дослідження щораз більше підтверджують її значну достовірність, особливо якщо інформація ґрунтується на фактах, а не на спеку­ляціях. Результати одного дослідження засвідчили, що непідтверджені повідомлення і чутки мають 75-95% достовірності. Саме цим дослідженням виявлено, що нефор­мальні комунікації поширюються з двох головних причин. По-перше, вони виникають під час процесів злиття, придбання та поглинання організацій. Оскільки ці процеси можуть значно вплинути на людей в організаціях, то вони більше часу проводять за розмовами про це. По-друге, щораз більше корпорацій переносять свої офіси з міста до передмість. Тому працівники мають менше змоги спілкуватися з людьми поза орга­нізацією, а більше розмовляють один з одним.

Спроби обмежити систему непідтверджених повідомлень і чуток безуспішні, однак менеджер може її частково контролювати. Відкритість і відповідне реагування на недостовірну інформацію з боку менеджера мінімізує шкоду від непідтверджених повідомлень і чуток. Крім того, ця система може стати неабияким активом. Наприклад, дізнавшись, хто є головним розповсюджувачем таких повідомлень, менеджер частково може контролювати інформацію, яку вони отримують, і за допомогою цієї системи дослідити реагування працівників на нові ідеї, такі як зміна кадрової політики або системи преміювання. Менеджер так само може почерпнути цінну інформацію з непідтверджених повідомлень і чуток та використати її для поліпшення розробки й ухвалення рішень.

Менеджмент "нишпорки"

Іншою популярною формою неформальних комунікацій є так званий менедж­мент нишпорки. Головна його ідея полягає в тому, що деякі менеджери завжди в курсі того, що відбувається, "нишпорячи" навколо і розмовляючи з людьми - підлег­лими, постачальниками, клієнтами або іншими особами, які причетні до організації. Біл Меріот, наприклад, часто відвідує кухню, складські приміщення та приміщення охорони кожного разу, коли робить обхід готелю. Він стверджує, що розмовляючи з працівниками, набирається нових ідей і ліпше "відчуває" роботу всієї компанії.

Спорідненою формою комунікацій в організаціях, яка не має назви, є неформаль­ний взаємообмін інформацією, який відбувається поза звичним робочим місцем. Пра­цівники, які беруть участь у пікніку, грають у команді з бейсболу або їздять разом рибалити, звичайно, частину свого часу розмовляють про роботу.