Вимоги до систем газопостачання

Вимоги до систем водопостачання

Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною I питною водою. Потреба промислових підприємстві у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 м³.

Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї.

Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано влаштовувати підземним.

В містах і на об'єктах трубопроводи водопостачання у всіх випад­ках повинні бути закільцьовані. Водопровідне кільце об'єкту повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм /рік, озер/ повинно виконуватись системою голо­вних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань.

Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт всіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою, а також при­строїв перемичок, які дозволяють відключити пошкоджені ланки і споруди.

На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.

Вимоги до систем газопостачання

На багатьох виробничих об'єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах - і як вихідна сировина.

При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промис­лові об'єкти по двох незалежних газопроводах.

Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. Газова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовій мережі у визначених місцях повинні бути встановлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацюють від надлишкового тиску ударної хвилі.

Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу апарату­ру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.

Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів цивільної оборони сприяє нормальному функціонуванню промислових під­приємств і забезпеченню робітників, службовців не тільки в надзвичайних умовах мирного І воєнного часу, а і покращує умови праці і проживання людей.

6.3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта

Дослідження стійкості роботи об'єкта господарської діяльності /ОГД/ - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час над­звичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність під­приємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.

Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерне-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Увесь процес планування І проведення досліджень поділяється на три етапи:

- 1 етап - підготовчий;

- 2 етап - оцінка стійкості роботи ОГД;

- 3 етап - розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах надзвичайних ситуацій.

На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.

Основними документами для організації досліджень стійкості роботи ОГД є:

- наказ керівника підприємства щодо проведення дослідження;

- календарний план основних заходів з підготовки до проведення дослід­жень;

- план проведення досліджень.

Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов, пов’язаних з виробничою діяльні­стю об'єкта. В наказі вказується :

- мета і завдання дослідження;

- терміни проведення робіт;

- склад учасників досліджень;

- склад і завдання дослідницьких груп;

- строки готовності облікової документації.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає:

- основні заходи;

- терміни їх виконання;

- відповідних виконавців;

- сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.

План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів.

В плані вказується :

- тема дослідження;

- мета дослідження;

- тривалість дослідження /1,5-3 місяці/;

- склад дослідницьких груп та зміст їх роботи;

- порядок проведення дослідження.

Термін дослідження встановлюється залежно від обсягу роботи та підготовки учасників і може тривати 2-3 місяці. Залежно від складу основ­них виробничо-технічних служб на об'єкті створюються дослідницькі групи, їх кількість і чисельність залежить від обсягу вирішуючих завдань, специфіки виробництва.

На підготовчому етапі з керівниками груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, завдання кожної групи та визначає терміни дослідження.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від вражаючих факторів, проводиться оцінка ураз­ливості виробничого комплексу від різних вражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних вражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.

Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки.

До складу групи комплексних досліджень /керівник - головний інже­нер/ входять керівники всіх груп.

Група досліджень стійкості будівель та споруд /керівник - началь­ник відділу капітального будівництва/ на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд:

- визначає ступінь їх стійкості до дії вражаючих факторів ядерного
вибуху;

- оцінює розміри можливої шкоди від дії вторинних вражаючих факторів;

- проводить розрахунки сил і засобів, необхідних для відновлення вироб­ничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група дослід­жує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхід­ну кількість захисних споруд на території об'єкта та в заміській зоні.

Група досліджень стійкості виробничого обладнання /керівник - головний механік/ оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає :

- можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження;

- способи збереження і захисту особливо цінного обладнання;

- потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт;

- можливість створення резерву обладнання та порядок його використання.

Група дослідження стійкості технологічного процесу /керівник - головний технолог/ оцінює стійкість технологічного процесу для чого :

- уточнює заходи переведення ОГД на режим роботи в умовах НС;

- визначає найбільш вразливі ділянки технологічної лінії;

- розробляє варіанти зміни технологічного процесу /при необхідності/;

- оцінює можливості і терміни безаварійної зупинки виробництва за
сигналом "Повітряна небезпека" або при раптовому припиненні подачі
електроенергії.

Група дослідження стійкості систем енергозабезпечення /керівник - головний енергетик/ оцінює:

- стійкість системи електро-, газо-, водопостачання, каналізації та
переведення котелень на інші види палива;

- нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії;

- основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел;

- стійкість заводських комунікацій;

- наявність та можливості автономних джерел енергопостачання;

- характер можливих аварій і можливість виникнення вторинних факторів та їх наслідки;

- можливі варіанти підвищення стійкості систем енергопостачання;

- варіанти відновлення систем енергопостачання при різних ступенях
ураження об'єкта;

- можливість підключення до сусідніх трансформаторних підстанцій.

Група досліджень стійкості матеріально-технічного постачання і транспорту /керівник - начальник відділу матеріально-технічного постачання/:

- аналізує систему забезпечення робочого процесу всім необхідним для випуску продукції в умовах надзвичайної ситуації;

- оцінює умови відправки продукції І стійкості роботи транспорту;

- обґрунтовує необхідність і створює додаткові запаси сировини, обладнання, комплектуючих виробів, а також визначає місця їх зберігання;

- вивчає стійкості існуючих зв'язків з поставниками та користувачами;

- складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на об'єкті
та ПРУ в заміській зоні /на підставі заявок інших груп/.

Служба оповіщення і зв'язку вивчає і оцінює стійкість зв'язку з органами ЦО, виробничими підрозділами і формуваннями ЦО. Оцінює надій­ність системи зв'язку і оповіщення, повноту обладнання пунктів управління.

Служба сховищ і укрить оцінює інженерний захист робітників і службовців, правильність експлуатації сховищ і укрить, готовність їх до використання за прямим призначенням. Розраховує час на оповіщення робі­тників і службовців, збір і укриття їх в захисних спорудах.

Служба радіаційного та хімічного захисту оцінює можливості роботи об'єкта в умовах радіації і дає пропозиції щодо захисту робітників і службовців від радіоактивного зараження, визначає типові режими радіа­ційного захисту людей, розробляє графік робочих змін для проведення РІНР. Аналізує забезпеченість робітників та службовців засобами індиві­дуального захисту, умови зберігання і порядок їх видачі. Готує пропозиції щодо організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки, організації санітарної обробки людей, знезараження одягу, транспорту, техніки і споруд.

Медична служба розробляє заходи щодо організації медичного обслуговування робітників та службовців на об'єкті і в заміській зоні, а також при проведенні РІНР. Визначає сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації з організації дози­метричного контролю при перебуванні людей у зоні радіоактивного зара­ження і рекомендації по захисту продуктів харчування і джерел водопостачання.

Служба охорони громадського порядку розробляє заходи з підсиле­ння пропускного режиму, охороні матеріальних цінностей, забезпечення громадського порядку.

Штаб Цивільної оборони ОГД в цей період оцінює загальний стан ЦО і визначає заходи для забезпечення захисту робітників і службовців. Для цієї роботи притягується ряд начальників служб, які виконують відповідні функції.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропози­ції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.

Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп скла­дає загальний план, в якому визначаються:

- можливості щодо захисту робітників і службовців в захисних спорудах;

- загальна оцінка стійкості об'єкта, найбільш слабкі /вразливі/
ділянки виробництва;

- практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсяк­денній діяльності та при загрозі НС;

- порядок та приблизні строки відновлювальних робіт при різних ступе­нях руйнування.

За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначають­ся відповідні заходи, необхідні кошти на їх проведення, терміни і відповідальні особи за їх виконання.

В зв'язку з тим, що заходи щодо підвищення стійкості роботи вико­нуються завчасно /в мирний час/, з оголошенням загрози нападу ворога та в умовах НС, відповідні плануючі документи, для зручності користування ними, складаються на кожну можливу ситуацію:

1. Перспективний план заходів щодо підвищення стійкості роботи ОГД, які проводяться завчасно.

2. План-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи ОГД при загрозі виникнення НС /нападу противника/.

3. Графік безаварійної зупинки виробництва.

Правильність проведених розрахунків та реальність пропозицій і рекомендацій перевіряються на спеціальних навчаннях під керівництвом начальника ЦО об'єкта.

Завчасно плануються і проводяться, в основному, заходи, які потребу­ють значних матеріальних витрат та часу на їх виконання. Економічна ефективність цих заходів може бути досягнута при їх коригуванні з зав­даннями щодо безаварійної роботи об'єкта, поліпшення умов праці, удоско­наленню виробничого процесу, реконструкції виробництва і інше.

6.3.1. Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на об'єкти господарювання

Головну небезпеку для наземних об'єктів становлять ударна хвиля, світлове /теплове/ випромінення, вторинні вражаючі фактори і радіоактив­не зараження місцевості. Проте іноді доводиться враховувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.

Критеріями оцінки фізичної стійкості об'єкта прийняті :

- при впливі ударної хвилі - надлишкові тиски, при яких елементи вироб­ничого комплексу не руйнуються або одержують слабкі чи середні ушко­дження ,при яких вони можуть бути відновлені в короткі терміни;

- при впливі світлового випромінювання - максимальні значення світлових імпульсів, при яких не відбувається загоряння матеріалів, сировини, устаткування, будинків і споруд;

- при впливі вторинних факторів - надлишкові тиски, при яких руйнування і пошкодження не призводять до аварій, пожеж, вибухів, затоплень, небезпечного зараження місцевості й атмосфери, тобто не призводять до ураження людей І виходу з ладу засобів виробництва.

Оцінка стійкості об'єкта включає визначення :

- видів вражаючих факторів, вплив яких можливий на об’єкт, та їх парамет­рів;

- впливу ударної хвилі на елементи об'єкта;

- можливості виникнення пожеж;

- впливу вторинних вражаючих факторів.

6.3.2. Дослідження стійкості роботи об'єктів господарювання в НС

Дослідження стійкості роботи об'єкта господарювання /ОГ/ полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися у надзвичайних ситуаці­ях мирного і воєнного часу, і у визначенні їх впливу на виробничу діяль­ність .

Мета дослідження стійкості об'єкта господарювання полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі ОГ у надзвичайних ситуаціях і виро­бити найефективніші рекомендації, спрямовані на підвищення стійкості.

Критерії стійкості ОГ до впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій

1. До впливу повітряної ударної хвилі /ПУХ/. За кількісний показник стійкості до ПУХ приймається значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди, обладнання і комунально-енергетичні мережі /КЕМ/ об'єк­та зберігаються або зазнають слабких чи середніх руйнувань - це значен­ня надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об'єкта до удар­ної хвилі - P_{ф lim} /мінімальна межа стійкості досліджуваних елементів, які входять до його складу/. Об'єкт стійкий, якщо:

P_{ф lim} P_{ф max}

2. До впливу теплового /світлового/ випромінювання. Як показник стій­кості об'єкта до впливу теплового /світлового/ випромінювання береться мінімальне значення теплового /світлового/ імпульсу, при якому може статися загоряння матеріалів чи конструкцій будівель І споруд, у резуль­таті чого виникнуть пожежі на об'єкті.

Це значення світлового Імпульсу прийнято вважати межею стійкості об'єкта до впливу теплового /світлового/ імпульсу – U_{св. lim.}

Об'єкт стійкий, якщо U_{св. lim. =} U_{св. max}

3. До впливу радіоактивного зараження. Як критерій стійкості об'єкта в умовах радіоактивного зараження має граничне значення рівня радіації на об'єкті, при якому ще можлива виробнича діяльність у звичайному режи­мі /двома повними змінами, повний робочий день і при цьому персонал не дістане дозу випромінювання, більшу установленої/ - Р_{1 lim} (P/год.).

Об'єкт стійкий, якщо Р_{1 lim} Р_{1 max}

4. До впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху /ЕМІ/. Як показник стійкості роботи об'єкта в умовах впливу ЕМІ ядерного вибуху прийнятий коефіцієнт безпеки К, який визначає відношення гранично допустимого наведеного струму або напруги U_д до наведеного, тобто створеного ЕМІ в даних умовах U_е, що вимірюється у децибелах /Дб/ :

K = 20 _lg

Стійкість системи в цілому визначається за мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, що входять до її складу.

За результатами досліджень розробляється план заходів по підвищенню стійкості роботи об'єкта у надзвичайних ситуаціях. Визначаються вартість впровадження заходів, джерела фінансування, сили і засоби, терміни виконання і відповідальні за виконання особи. План заходів, які проводять­ся силами об'єкта, затверджується керівником підприємства - начальником Цивільної оборони.

На кожному підприємстві, виходячи з його призначення, розташування і специфіки виробництва, заходи по підвищенню стійкості можуть бути різні.

6.4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об'єктів.

Підвищення стійкості об’єкта досягається посиленням найбільш слабких /вражаючих/ елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОГД завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені Із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов пра­ці, удосконалювання виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у проце­сі проектування у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами Цивільної оборони, що знизить витрати на їх реалізацію.

На існуючих об'єктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівель­них робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає :

- захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і
воєнного часу;

- підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і вдосконалення технологічного процесу;

- підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;

- підвищення стійкості управління об’єктом;

- розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;

- підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.