Класифікація видів контролю

1. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва розрізняють:

Вхідний контроль - контроль споживачем сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції, які надходять до нього від інших підприємств чи інших дільниць виробництва. Вхідний контроль дає змогу уникнути зниження якості продукції через помилки постачальника, зібрати об’єктивну інформацію про закупівельні матеріали для вибору найбільш прийнятного постачальника чи формулювання додаткових вимог до показників якості матеріалів.

Операційний контроль - контроль продукції (чи технологічного процесу), який виконують після завершення певної виробничої операції.

Приймальний контроль - це контроль готової продукції після завершення всіх технологічних операцій з її виготовлення, за результатами якого приймають рішення про придатність продукції для постачання чи використання.

2. Залежно від охоплення контрольованої продукції вхідний, операційний і приймальний контроль може бути:

Суцільним- при якому рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки кожної одиниці продукції.

Вибірковий контроль -контроль, при якому рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки одної чи декількох вибірок з партії. Для аналізу результатів вибіркового контролю застосовуються методи математичної статистики, що дозволяють, базуючись на обмеженій кількості контрольних перевірок, визначати з потрібним ступенем точності якість партії виробів чи стану технологічного процесу. Подібні методи контролю називаються статистичними.

· 3. При дослідженні одної або декількох характеристик виробу під впливом сукупності фізичних, хімічних, природних або експлуатаційних факторів проводяться іспити готової продукції, які в залежності від цілей контролю поділяються на:Попередні іспити– це іспити дослідних (головних) зразків для визначення можливості приймальних іспитів;

· Приймальні іспити- це іспити дослідних (головних) зразків для визначення можливості їхньої постановки на виробництво;

· Приймально-здавальні іспити – це іспити кожного виробу для визначення можливості його постачання замовнику;

· Періодичні іспити – це іспити, що проводяться один раз у 3-5 років для перевірки стабільності технології виробництва;

Типові іспити – це іспити серійних виробів після внесення істотних змін у конструкцію чи технологію.

Статистичний приймальний контроль, його ціль і задачі

Для проведення операцій як вхідного контролю сировини, матеріалів, комплектуючих, так і приймального контролю готової продукції і напівфабрикатів може бути застосований як суцільний, так і вибірковий контроль. В умовах масового та серійного виробництва широкого застосовується статистичний приймальний контроль.

Статистичний приймальний контроль – це вибірковий активний контроль, в основі якого є застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки. Статистичний контроль проводиться за планом – системою даних про вид і методи контролю, про обсяги контрольованих партій та вибірок, контрольні нормативи та вирішальні правила. Використовуються:

· Плани контролю при нормальному ході технологічного процесу;

· Плани підсиленого контролю (при відхиленнях технологічного процесу);

· Плани поверхового контролю – при високому рівні якості продукції.

При складанні планів контролю використовуються такі елементи стандартів приймального контролю:

1. Таблиці планів вибіркового контролю (що використовуються в умовах нормального ходу виробництва та при поверховому контролі);

2. Правила вибору планів з врахуванням особливостей контролю;

3. Правила переходу з нормального контролю на підсилений або поверховий та зворотного переходу;

4. Методи розрахунку показників якості контрольованого процесу.

Правила переходу:

1. від нормального рівня контролю до поверхового – при прийнятті з першого пред’явлення не менш 30 з числа пред’явлення одна за одною партій продукції;

2. від нормального до підсиленого – при забракуванні по параметру, що контролюється 3 з 15 пред’явлених на контроль партій;

3. від підсиленого до нормального – при прийнятті по параметру, що контролюється з першого пред’явлення не менш ніж 5-ти проконтрольованих партій;

4. від поверхового до нормального – при забракуванні будь-якої партії, що контролюється на полегшеному рівні.

Серед статистичних методів вибіркового контролю якості одним з найпоширеніших є статистичний приймальний контроль за альтернативною ознакою. Розрізняють такі види планів статистичного контролю партії продукції за альтернативною ознакою:

1) одноступеневі (коли у вибірці число дефектних виробів більше контрольного нормативу, то партія бракується і навпаки);

2) двоступеневі (коли призначається два контрольних нормативи та контролюється одна або дві вибірки;

3) багатоступеневі.

Механізм процесу контролю, наприклад, при одноступеневому плані є наступним: в залежності від кількості або частки браку в партії, вона приймається (вважається придатною) або бракується і піддається стовідсотковому (тобто суцільному) контролю.

Отже, статистичний приймальний контроль дозволяє при тій же ймовірності помилкових рішень, що і при суцільному контролі, значно знизити обсяг контрольних операцій в технологічних процесах, їх трудомісткість та вартість. Він застосовується при руйнівному контролі або тоді коли застосування вибіркового контролю є економічно доцільним. По результатах контролю і аналізу інформації готуються і впроваджуються корегуючи заходи, завершуючи цикл управління якістю.

Інструменти контролю якості операційних процесів

Для забезпечення стабільності технологічного процесу і попередження виникнення дефектів на виході процесу, застосовуються сім найбільш простих і доступних статистичних методів, які повинні застосовуватись працівниками на робочих місцях для аналізу первинних даних.

до складу семи інструментів контролю якості належать такі: контрольний листок; діаграма Парето; причинно-наслідкова діаграма; гістограма; діаграма розкиду; контрольні карти; стратифікація. Усі перелічені інструменти можна використовувати як окремо, визначаючи послідовність їх застосування залежно від поставлених перед системою цілей, так і в сукупності — як систему методів.

1. Контрольний листок– інструмент для збору даних та автоматичного їх впорядкування з метою полегшення подальшого використання та обробки зібраної інформації.

2. Діаграма Парето– інструмент, який дозволяє наглядно уявити величину втрат в залежності від різних дефектів, зосереджуючи увагу на ліквідації тих дефектів, які призводять до найбільших втрат. Основою для побудови діаграми є контрольні листки або інші форми збору даних. Розрізняють два види діаграм Парето: 1) по результатах діяльності - вони призначені для виявлення головної проблеми та відображають небажані результати діяльності; 2) по причинам (факторам) - вони відображають причини проблем, які виникають в ході виробництва.

Причинно-наслідкова діаграма – інструмент, що дозволяє виявити найбільш суттєві чинники, що впливають на кінцевий результат. Вона застосовується, як правило, при аналізі дефектів, що призводять до найбільших втрат. При цьому аналізуються 4 основних причинних фактора: персонал, машина (устаткування), матеріал і метод робіт. Виходячи з чого таку діаграму іноді називають діаграмою “чотири М” (man, method, material, machine).

4. Гістограма – інструмент, що являє собою стовпчастий графік і дозволяє наочно оцінити закон розподілення статистичних даних. Використовується для зображення розподілу конкретних значень параметра по частоті його повторення за визначений період часу (тиждень, місяць, рік).

5. Діаграма розсіювання (кореляційна діаграма) – інструмент, що будується у вигляді графіку залежності між двома параметрами і дозволяє визначити вид і тісноту зв’язку між ними. При умові наявності такого зв’язку, відхилення по одному з параметрів можливо усунути впливаючи на інший.

6. Контрольні карти – інструмент, що дозволяє відслідковувати характер проходження процесу і впливати на нього, попереджуючи його відхилення від вимог, що пред’явлені до процесу стандартом. Контрольна карта являє собою різновид графіка, який відрізняється наявністю контрольних меж, що означають допустимий діапазон розкиду характеристик у стабільних умовах протікання процесу. Вихід за контрольні межі означає порушення стабільності процесу і вимагає проведення аналізу причин і прийняття відповідних заходів. Розрізняють контрольні карти якісних і кількісних характеристик:

1) карти для кількісних характеристик відображають конкретні виміри параметрів процесу (температуру, розмір, вагу);

2) карти для якісних ознак відображають загальну зміну всього процесу (кількість рекламацій на замовлення, кількість прогулів тощо).

7. Стратифікація– метод, що дозволяє провести селекцію даних для з’ясування причин розкиду характеристик виробів. При застосуванні даного інструменту отримані характеристики процесу розподіляються в залежності від різних факторів. При цьому визначається ступінь впливу кожного фактору на характеристики виробу, що дозволяє прийняти необхідні заходи для усунення їх недопустимого розкиду.