ПОНЯТТЯ ПРО ТРАВМУ

Як показує практика, збереження життя потерпілих залежить від того, яка їм буде надана допомога в перші десять хвилин після дорожньо-транспортного випадку. Із числа всіх травм із смертельним результатом більше 60% гинуть на місці події й близько 8% при евакуації в лікувальні установи. Це говорить про нагальну потребу надання першої медичної допомоги на місці події. Основним завданням людини що надає першу допомогу потерпілим у ДТП є усунення небезпеки, що загрожує життю. Така небезпека може виникнути в результаті великої втрати крові, зупинки дихання, припинення серцевої діяльності, виникнення шоку, зараження рани і ін.

По характеру автомобільні травми розподіляються в такий спосіб: травми голови (72%), нижніх кінцівок (47%), грудної клітки і хребта (36%), рук (29%), живота і області таза (15%). Зазвичай потерпілі одержують кілька травм у різних частинах тіла.

Травмоюназивається раптовий вплив на організм людини фактору,щовикликає анатомічне або фізіологічне порушення. Травми діляться на механічні, термічні, хімічні, електричні, психічні, променеві.

По характері ушкодження травми можуть бути: відкритими, при яких є ушкодження покривів організму (шкіри, слизуватої оболонки); закритими, при яких шкіра і слизувата оболонка залишаються неушкодженими; проникаючими в порожнини (груди, живота, черепа, суглоба); не проникаючими і ін.

Безпосередні небезпеки травм виникають у момент ушкодження або в перші години після нього. До них відносяться непритомність, шок, кровотеча, ушкодження життєво важливих органів.

Непритомність—раптова нетривала втрата свідомості,щосупроводжується зникненням чутливості, ослабленням серцевої діяльності і дихання. Виникає в результаті гострого недокрів'я мозку.

Причиною непритомності є: переляк, травма (в осіб з підвищеною чутливістю до болючих відчуттів), перевтома, хвилювання, велика втрата крові, різкий біль, перегрівання на сонці. Виражається непритомність у раптово наступаючій нудоті, запамороченні, слабості і втраті свідомості, що триває звичайно протягом декількох хвилин і характеризується побілінням губ і шкірних покривів, похолодінням кінцівок; серцева діяльність падає, пульс ледь прощупується, подих стає поверхневим, уповільненим, зіниці звужуються.

Тривалий непритомний стан завжди небезпечний для життя потерпілого, особливо при значній крововтраті.

Перша допомога. Потерпілому потрібно надати горизонтальне положення з низько опущеною головою, щоб викликати до неї приплив крові. Шию і груди звільнити від одягу, для полегшення подиху, лице омити холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, натерти ним скроні потерпілого.

При тривалій непритомності робити штучне дихання.

Колапс.У його основі лежить раптове падіння кров'яного тиску зізменшенням надходження крові до серця. На відміну від непритомності свідомість повністю не втрачається.

Колапс характеризується раптовою блідістю, рідким і поверхневим диханням, посинінням губ, охолодженням кінцівок, загальмованістю, появою холодного поту, тіней навколо очей, розширенням зіниць.

Травматичний шок.Це стан різкої слабості і загального пригніченняорганізму, обумовлений порушенням діяльності центральних нервових, серцево-судинної і інших життєво важливих систем. Виникає при важких ушкодженнях, що супроводжуються різкими болючими відчуттями або сильними кровотечами з ран. Іноді він розвивається відразу ж після травми (ранній шок), іноді через якийсь час після поранення або опіку (пізній шок). В обох випадках потерпілий блідий і покритий холодним потом, у початковому періоді збуджений. Надалі порушення змінюється загальною пригніченістю,

байдужістю і нерухомістю. Риси обличчя загострюються, пульс слабшає, подих ледве помітний; потерпілий може знепритомніти.

Перша допомога при колапсі і шоку полягає в зігріванні постраждалого, забезпеченні йому повного спокою, прийомі усередину алкоголю, пірамідону або анальгіну.

Для попередження колапсу і шоку варто оберігати потерпілого від повторного різкого болю, обережно переносити і перекладати його, виключити рух зламаних кінцівок, надійно їх зафіксувавши. Наклавши відповідну пов'язку, джгут, шину, варто направляти потерпілого в найближчу лікувальну установу.

Кровотечанаступає в результаті ушкодження кровоносних судин.Буваєзовнішня і внутрішня (у порожнині суглоба, живота, плеври, черепа). Розрізняють артеріальну, венозну і капілярну кровотечу.

Артеріальна кровотеча найбільш небезпечна для життя. Кров з рани викидається пульсуючим струменем, колір її яскраво-червоний. Загрозлива для життя втрата крові може наступити через 5 - 10 хв.

Венозна кровотеча характерна тим, що кров з рани ллється безупинно і рівномірно. Колір венозної крові темний.

Капілярна кровотеча це кровотеча окремих судин, кров сочиться як з губки і незабаром зупиняється самостійно.