Теорії виникнення держави як суспільного феномену.

Понад тисячоріччя люди живуть в умовах державно-правової дійсності: вони є громадянами визначеної держави, підпорядковуються державній владі, координують свої дії у відповідності з правовими розпорядженнями і вимогами. Ще із давен люди почали замислюватись над питаннями щодо причин і шляхів виникнення держави. Створювалися найрізноманітніші теорії, що по-різному відповідають на такі запитання. Різноманітність цих теорій пояснюється розходженнями історичних і соціальних умов, у яких формувалася кожна з сьогоденних держав та у яких жили автори відповідних концепцій, розмаїтістю ідеологічних і філософських позицій, що вони займали.

Полярність і множинність теорій виникнення держави є відображенням різноманітності шляхів її ствердження в різних країнах. Можна виділити три підходи до дослідження держави. Перший – політико-філософський (представники стародавньої філософії Аристотель та Цицерон), згідно якого держава розглядається, як свого роду спілкування, організоване заради спільного блага, задоволення щоденних потреб, як засіб вирішення “загальних справ” і регулювання відносин “народ-держава”. Другий – класовий, що вбачає в державі результат розподілу суспільства на класи та засіб класової боротьби, машину для гноблення одного класу іншим (марксистський підхід). Третій – організаційно-правовий, який визначає державу як організаційний і правовий засіб регулювання суспільних відносин. Теорії про походження держави стали виникати разом з розвитком самої держави, відображаючи рівень розвитку економічного ладу і суспільної свідомості.

Всю сукупність теорій виникнення держави можна обєднати в наступні напрямки: теологічну, патріархальну, договірну, органічну, класову, теорію насильства тощо.

Теологічна теорія грунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обгрунтовує панування духовної влади над світською, церкви – над державою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. В епоху середньовіччя дана теорія, яка грунтувалася на принципі "нема влади не від Бога, існуючі ж влади Богом встановлені", була надалі розвинена Фомою Аквінським (XIII ст., 1225-1274)[1]. Він вважав, що порядок відносин панування і підпорядкування, за якого воля осіб у вищій людській ієрархії рухає нижчими верствами населення, встановлений Богом. Його вчення побудовано на ієрархії форм: від бога - чистого розуму - до духовного і матеріального світу.

Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом історичного розвитку і розростання сім'ї: сім'я - сукупність сімей (селище) - сукупність селищ (держава). А, отже, абсолютна влада монарха — це продовження батьківської влади. Основними представниками названої теорії є Конфуцій, Арістотель, Філмер, Михайловський , Покровський та ін. Конфуцій в своїй книзі "Бесіди та висловлювання" розвиває патріархальну концепцію держави: держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось на зразок влади батька. Відносини правителів і підданих схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежні від старших. Державне управління базується на патерналізмі

Договірна теорія отримала поширення в XVII — XVIII в. (Г.Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж. Руссо, М. Радищев й ін.). Дана теорія грунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об”єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку. Відповідно до цієї теорії держава виникає в результаті укладення суспільного договору між людьми, які знаходяться в «природному» стані, що перетворює їх у єдине ціле, у народ. На основі цього первинного договору створюється цивільне суспільство і його політична форма — держава. Останнє забезпечує охорону приватної власності і безпеки індивідів, що уклали договір.

В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся автором теорії неоднозначний. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається “війна всіх проти всіх”. Руссо, навпаки, малював райдужну картину свободи і рівності. Проте всі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання.Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини в рамках держави.

Психологічна теорія.За цієютеорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Начебто людський психіці притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення залежності від видатної особи. Народ є інертною масоб, і не здатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва. Представником цієї теорії був Л.Й.Петражицький ( 1867-1931 ).

Теорія насильства. Представниками теорії були Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.

Органічна теорія. ЇЇ обгрунтував англійський філософ Герберт Спенсер ( 1820-1903 ). Він проводив аналогію між державою і біологічним організмом. На думку Спенсера, держава, подібно до біологічного організму, народжується, старіє і гине. Як і біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні функції. Г.Спенсер вважає державу результатом органічної еволюції, різновидом якого є соціальна еволюція. Подібно тому як у живій природі, думав Г. Спенсер, виживають найбільш пристосовані, так і в суспільстві в процесі зовнішніх воєн і завоювань відбувається природний добір, що визначає появу урядів і подальше функціонування держави відповідно до законів органічної еволюції. В сучасних умовах поглиблення глобалізації назріла необхідність над роздумами щодо конкурентоспроможності державно-національних економік, над роллю держави щодо забезпечення їх живучості та стабільності.

Марксистська (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) грунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами. К. Маркс писав, що держава є “орган панування, орган гноблення одного класу іншим”. В. Ленін називав державу “машиною для підтримки панування одного класу над іншим”. У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси еконмічно панівного класу за допомогою спеціальних засобів підкорення і управління.

Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших. За цією теорією, держава виникла як результат завоювання племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників цієї теорії, держава є тією силою, яку утворюють завойовники для утримання в покорі завойованих народів і зміцнення влади переможців. У Є. Дюринга – однієї частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського – одного племені іншим). Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності.

Кожна з вище названих теорій відображає еволюцію як суспільної думки так і реальних процесів надто складного процесу - формування держав в різних історичних, географічно-просторових та культурних умовах, що не могло не позначитись на особливостей й розмаїтті національних моделей державного управління. Держави не вічні. Вони ослаблюються й занепадають, але не внаслідок дії об'єктивно-історичних чинників, а через недосконалість їхніх законів, недостатність абсолютної влади, приватних суджень про добро і зло. Знесилює державу і свобода висловлювань проти верховної влади.