МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Завідувач кафедри

Професор Захараш М.П.

“______” _____________ 2008 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Київ - 2008

1.Актуальність теми: “ГОСТРИЙ І ХРОНІЧНИЙ ПАРАПРОКТИТ. ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ГЕМОРОЙ. ТРІЩИНИ ПРЯМОЇ КИШКИ ”

Парапроктит - гостре або хронічне запалення біляпрямокишкової клітковини. За частотою складає біля 30% усіх захворювань у проктології. Всього ж на різні форми парапроктиту страждає близько 0,5% населення, як правило, у віці 30-50 років. Чоловіки хворіють у 2 рази частіше, ніж жінки. В зв’язку з цим вивчення даної теми має важливе практичне значення.

Геморой - найбільш розповсюджене захворювання прямої кишки. Частота його від 20 до 300 на 1000 населення (Н.Е.Ермилова, 1981; В.Л.Ривкин, 1984), тобто від 9 до 80% всіх обстежених (А.М.Аминев, 1960). Частіше хворіють чоловіки середнього віку.

Відомий геморой був ще в давнину, звідки виникла назва (haema - кров, radio - витікання) - тобто кровоточивість з заднього проходу. Старослов’янська назва цієї хвороби “почечуй”, яке в толковому словнику Даля (1882) визначено як “Общая при нашем роде жизни (более мужская) болезнь от застоя крови в проходной кишке”.

Не дивлячись на вікову історію хірургії цього захворювання, проблема диференційованого підходу до лікування цієї численної групи пацієнтів продовжує залишатись актуальною. Якщо в деякій мірі більш чіткими стали покази до оперативного лікування хронічного геморою, то проблема хірургічної тактики при гострому геморої обговорюється досить широко. Одним з основних постулатів у лікуванні хворих на геморой є те, що вони потребують індивідуального підходу. Лише одна третина підлягає оперуванню. У інших, завдяки найпростішим заходам, таким як: профілактика запорів, зняття напруження м’язів заднього проходу. Ретельний туалет після дефекації тощо, може, якщо не вилікувати геморой, то хоча би припинити його прогресування. У людей похилого віку гемороїдальні кровотечі до деякої міри є вікарними

Тріщини заднього проходу - це порушення цілісності слизової оболонки прямої кишки, які виникають внаслідок порушень еластичності шарів стінки, змін процесів регенерації. Це також досить часте захворювання в проктології і серед всіх захворювань прямої кишки займає третє місце після колітів та геморою. В залежності від стадії захворювання анальну тріщину лікують різноманітними методами – як консервативними, так і оперативними. Якщо ж анальна тріщина набирає ознак хронічної, то її необхідно оперувати. Досить висока захворюваність, уявна простота техніки операції, елементарний хірургічний інструментарій, нескладний післяопераційний догляд зробили цю операцію однією з найпоширеніших в проктології. Досить часто хронічна анальна тріщина комбінується з гемороєм, що потребує певних особливостей при хірургічному лікуванні таких хворих. За останні роки в оперативному лікуванні анальної тріщини успішно використовуються різноманітні класичні операції, що засновані на переміщенні ділянки слизової оболонки прямої кишки. Ці методи дозволяють уникнути спазму анального сфінктера без дозованої сфінктеротомії.

2. Конкретні цілі:

2.1. Знати:

· визначення поняття “гострий парапроктит”,та “хронічний парапроктит”, “геморой, тріщіни прямої кишки”;

· анатомо-фізіологічні особливості прямої кишки;

· етіологія гострого та хронічного парапроктиту;

· патогенез гострого та хронічного парапроктиту;

· класифікація гострого та хронічного парапроктиту;

· патоморфологічні особливості при гострому та хронічному парапроктиті;

· клінічну картину та особливості перебігу гострого та хронічного парапроктиту;

· діагностичні можливості (лабораторні, інструментальні) у хворих на гострий та хронічний парапроктит;

· диференційна діагностика парапроктиту;

· принципи лікування гострого та хронічного парапроктиту (оперативне втручання, його методи в залежности від форми парапроктиту);

· сучасні погляди на етіологію, патогенез геморою та щілин прямої кишки ;

· механізми розвитку геморою та щілин прямої кишки;

· особливості клінічної картини геморою та щілин прямої кишки;

· діагностику геморою та щілин прямої кишки

· ускладнення геморою та щілин прямої кишки;

· принципи передопераційної підготовки хворих на геморой та щілини прямої кишки;

· лікувальну тактику при геморої та щілинах прямої кишки.

· ведення післяопераційного періоду, медикаментозне лікування після операції;

· реабілітація хворих після операції.

2.2. Вміти:

· виявити основні клінічні ознаки гострого та хронічного парапроктиту;

· виконати пальцеве обстеження прямої кишки (необхідність його виконання в залежності від форми парапроктиту). Виконати (при необхідності) ано- та ректороманоскопію;

· діагностувати гострий та хронічний парапроктит (оцінити суб’єктивні і об’єктивні показники, дані фістулографії та зондування);

· провести диференційну діагностику (з туберкульозом, з актиномікозом, з остеомієлітом кісток тазу тощо);

· обгрунтувати і сформулювати клінічний діагноз;

· визначити симптоми геморою та щілин прямої кишки;

· виставити попередній діагноз геморою та щілин прямої кишки;

· скласти план обстеження хворого;

· провести клініко-лабораторні дослідження;

· сформулювати обгрунтований клінічний діагноз геморою та щілин прямої кишки

· призначити консервативне лікування при геморої та щілинах прямої кишки;

· визначити покази до оперативного втручання при геморої та щілинах прямої кишки;

· призначити передопераційну підготовку при геморої та щілині прямої кишки;

· визначити об’єм оперативного втручання при геморої та щілині прямої кишки;

· визначити покази та протипокази до оперативного лікування хворих на гострий та хронічний парапроктит, а також правильно проводити передопераційну підготовку хворих;

· вибрати оптимальний метод радикального оперативного втручання для конкретного хворого;

· чітко спланувати ведення післяопераційного періоду.