О.Я.Герд - основоположник методики викладання природознавства.

Основоположником методики-викладання природознавства вважається О.Я.Герд (1841-1888), який вперше спробував здійснити викладання природознавства на еволюційній основі, зробити вчення Дарвіна провідним у шкільному природознавстві. О.Я.Герд зазначив, що предметні уроки треба розділити на дві серії: першу - про Землю, повітря, воду (для учнів
другого року навчання); другу - про рослини, тварини і людину (для молодших школярів наступних років навчання).

За основу він взяв дидактичну систему К.Д.Ушинського. О.Я. Герд склав систему вивчення природи в початкових класах, яка і досі має велике методичне значення. Його розробки покладали новий напрям шкільному природознавству та методиці – біологічний. Методичний посібник О.Я. Герда для вчителів “Предметні уроки в початковій школі” надає рекомендації з навчання учнів природознавству, застосування наочності, використовування форм навчання. Особливе значення він надавав ролі вчителя в навчальному процесі та його методичній роботі. О.Я. Герд розробив основні проблеми методики викладання природознавства в школі, показав їх як педагогічну науку.

Послідовниками О.Я. Герда були методисти Д.М. Кайгородов, В.В. Половцов, Л.В. Севрук, І.І. Полянський та інші. Найбільш фундаментальними були наукові роботи К.П. Ягодовського (1877-1943), українця за походженням, який довгий час працював у Глухівському педінституті.

8. Аналіз програми «Природознавство 2012».

Програма навчального предмета «Природознавство» розроблена на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, її зміст структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем із метою глибшого проникнення в сутність явищ та процесів відповідно до вікових особливостей дітей. Зміст програми інтегрований, поєднує пропедевтику біології та екології, географії фізики, астрономії, фізики.

Основна мета навчального предмету «Природознавство» - формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи.

Відповідно до базового навчального плану предмет «Природознавство» вивчається з 1 по 4 клас по дві години на тиждень у кожному класі. Загальний обсяг навчального часу становить 270 год., із них 18 – резерв, який може бути використаний вчителем на власний розсуд для організації екскурсій, проектної та дослідницької діяльності учнів, роботи з додатковими джерелами інформації тощо.

Відповідно до змісту початкової загальної освіти у програмі предмета «Природознавство» визначено такі змістові лінії:

«об’єкти природи»

«Взаємодія у природі»

«Земля-планета Сонячної системи»

«Україна на планеті Земля»

«Рідний край»

«охорона і збереження природи»

«Методи пізнання природи»

Кожний розділ програми передбачає проведення дослідницького практикуму, мета якого – вироблення дослідницьких умінь школярів у процесі розв’язання завдань практичного спрямування.

9. Скласти узагальнену бесіду до одного із уроків «Природознавство» 3 клас.

3-ий клас: «Домашні тварини»

Мета бесіди: узагальнити знання дітей про свійських тварин, що живуть в різних природних умовах.

Хід уроку.

На початку уроку проводиться бесіда з наступних питань:

- Яких ви знаєте домашніх тварин?

- Чому корова, кінь, свиня, вівця, кролик називаються домашніми тваринами?

Завдання: напишіть на дошці і покажіть на картинах яких ще домашніх тварин ви знаєте.

- Як доглядають за домашніми тваринами на селі? в місті?

- Хто з вас сам доглядав або допомагав доглядати за домашніми тваринами? Як ви це робили?

Які породи домашніх тварин (коней, курей, корів і т.д.) ви знаєте?

- Яку домашню рибу ви знаєте?

- Чому кролика називають гризуном?

- Яких ще гризунів ви знаєте?

10. Відділ природознавства в кабінеті початкових класів. Значення.

Матеріальна база уроків природознавства в школі

1. Особливості організації та обладнання кабінету природознавства або кутка живої природи в початковій школі.

2. Пришкільна навчально-дослідна ділянка – база для проведення дослідницької роботи та для формування знань та трудових навичок учнів.

3. Фенологічні спостереження на географічному майданчику в школі.

Викладання природознавства в початковій школі може здійснюватися лише за допомогою матеріальної бази, яка дозволяє проводити процес навчання на високому методичному рівні. Матеріальну базу складають: учбове обладнання для проведення занять у класі, кабінет природознавства, куток живої природи, пришкільна навчально-дослідна ділянка та географічний майданчик.

Навчальне обладнання має особливе значення на уроках природознавства, завдяки тому, що викладання цього предмету в школі базується на принципі наочності. Навчальне обладнання – необхідний засіб для реалізації цього принципу, до нього належать натуральні об’єкти живої та неживої природи, ілюстровані (картини, таблиці, моделі та інші) та допоміжні (лабораторне обладнання, прилади). Особливе місце належить технічним засобам навчання.

Кабінет природознавства або куток живої природи дає можливість збагатити та розширити знання учнів, формує у них практичні уміння та навички догляду за рослинами та тваринами. Склад кімнатних рослин, їх різноманітність можна використовувати на уроках під час вивчення морфологічних ознак рослин, способах їх розмноження, пристосування до умов життя. Кожна рослина повинна мати етикетку з назвою, місцем походження. Кімнатні рослини можна використовувати для проведення спостережень та дослідів. У кутку природи можна обладнати акваріум, де повинні бути водні рослини та риби, які найменш вимогливі до умов життя.

Акваріум дає можливість проводити спостереження за життям риб. Якщо куток природи знаходиться в окремій кімнаті, то можна утримувати птахів та ссавців.

Пришкільна навчально-дослідна ділянка складається з різних відділів, серед них – відділ молодших класів. На ділянці вчитель проводить практичну роботу учнів, формує навички догляду за рослинами, навчає їх обробляти грунт, захищати рослини від бур’янів та шкідників. Учні проводять сезонні роботи та спостереження за рослинами. Зміст роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці визначається за програмою природознавства.

Під час роботи на шкільній навчально - дослідній ділянці учні і юннати поглиблюють знання про рослини та тварин, здобуті на уроках біології та екскурсіях, пов’язують їх з практикою, набувають певних умінь і навичок у практично-дослідній роботі з сільськогосподарськими рослинами.

Робота на навчально-дослідній ділянці повинна відповідати віковим особливостям учнів, бути для них цікавою, розвивати допитливість, спостережливість, виховувати високі моральні якості.

У молодших класах при вивченні природи переважатимуть спочатку спостереження. До дослідницької роботи учні підходять поступово протягом трьох років, оволодіваючи уміннями та навичками сільськогосподарської праці, знайомлячись з явищами природи на практиці.

Методика елементарної дослідницької роботи з учнями різного віку неоднакова. Працюючи на своїх ділянках, молодші учні набувають нових знань у процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки.

В першому класі учні одержують уявлення про весняний посів і садіння, про їх різницю, дізнаються, що насіння різних культур розрізняється за формою і розміром. Поступово учні освоюють техніку закладання польових дослідів, вчаться проводити спостереження над рослиною та погодою; знайомляться з рослинами, які вирощуються на навчально-дослідній ділянці.

Учнів другого класу необхідно ознайомити з сівбою озимини, вказати на ознаки, які характерні для 2-3 сортів картоплі (колір бульб, форма і колір плодів). Восени учні другого класу зважують на чашкових вагах врожай картоплі; починаючи здійснювати кількісно облік результатів досліду.

Щоб поширити уявлення учнів 2 класу про посадковий матеріал, їх слід ознайомити на прикладі смородини, аґрусу, винограду з живцюванням.

У третьому класі учні ознайомлюються з технікою посіву овочевих культур, з однорічними і дворічними овочами, основними фазами розвитку сільськогосподарських культур, можливістю регулювати умови живлення рослин тощо.

Географічний майданчик призначений для організації та проведення уроків природознавства. Він використовується для формування таких понять: як сторони горизонту, орієнтування по сонцю. В центрі майданчика розміщується гномон. Для проведення занять використовуються термометри та інше обладнання.

Географічний майданчик має бути розташований на шкільному подвір’ї близько до школи, але так, щоб на нього не падала тінь від будівель, що знаходяться поруч.

11. Види домашньої роботи учнів з курсу «Я і Україна»

Головним завданням початкової ланки сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізуються через оновлення змісту навчальних програм, методики проведення уроку, форм організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.

Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати;

розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних

вимог до їх організації:

- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений

матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Домашні завдання (самопідготовка) вдома та в групі продовженого дня слід виконувати в умовах, що відповідають гігієнічним і педагогічним вимогам.

Домашні роботи експериментального типу підтверджують уявлення, одержані під час уроків, забезпечують повторення виконаного досліду в класі, виробляють впевненість в поводженні з матеріалом, приладами, обладнанням, зміцнюють досвід, підвищують культуру роботи. 12.Розробка макроструктури уроку узагальнення і систематизації знань «Природознавство» 4 клас.Макроструктура — це більш-менш постійні елементи уроків у межах одного типу, наприклад: урок засвоєння нових знань обов'язково містить сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами). Кожний елемент макроструктури має свою внутрішню мікроструктуру, яка складається з певних методів, прийомів і засобів навчання, якими досягається мета певного елемента макроструктури. Наприклад, на етапі сприйняття і усвідомлення нового навчального матеріалу вчитель може застосувати розповідь, бесіду або постановку перед учнями проблемних завдань і розв'язувати їх у процесі роботи з підручником, наочними посібниками, технічними засобами навчання.

Уроки узагальнення і систематизації знань проводяться після вивчення основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання про об'єкти, явища або процеси, узагальнюються окремі факти і формуються відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв'язки. ' » Структура уроку:
1. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку.
2. Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ, процесів, групування їх за окремими ознаками, виявлення в них доступних внутрішніх сутностей, розкриття причин-но-наслідкових зв'язків. На цьому етапі найбільш ефективною може бути бесіда з демонструванням наочних посібників, натуральних об'єктів, узагальнюючих кінофільмів, діафільмів, діапозитивів. Важливе значення має поєднання реальних зображень, натуральних і схематичних малюнків на дошці та в зошитах, а також застосування невеликих за об'ємом і простих за виконанням дослідів.
3. Узагальнення уявлень, понять, засвоєних протягом певного часу, приведення їх у відповідну систему. Здійснюється ця робота найчастіше узагальнюючою бесідою (але слід уникати простого відтворення набутих раніше знань), заповненням систематизуючих таблиць, побудовою схем.
Одним із важливіших засобів узагальнення і систематизації є самостійна робота учнів з підручником за попередньо визначеними завданнями учителя, застосування порівняння та ін.
4. Підсумки уроку і завдання додому. На уроці узагальнення й систематизації спостережень за природою, які проводилися учнями протягом сезону і фіксувалися в щоденниках та класному «Календарі природи і праці», вчитель спочатку приводить у систему знання учнів про певну пору року.
У ході бесіди учні, використовуючи результати своїх спостережень, розкривають найбільш суттєві ознаки пори року, виявляють відмінність її від інших. Важливо підрахувати не тільки кількість сонячних або хмарних днів, а й виявити причину переважання сонячних днів або днів з дощами; встановити зв'язки між напрямком вітру, хмарністю й опадами, поведінкою тварин та рослин і зміною погоди та ін. На основі аналізу своїх спостережень діти складають характеристику певної пори року. При цьому вчитель не дає готових відповідей, не робить висновків, а тільки підводить учнів до відповідних узагальнень.
Уроки узагальнення і систематизації спостережень бажано проводити в період фактичного закінчення в природі тієї чи іншої пори року в певній місцевості.

13. Предметний урок з демонстрацією досліду. Загальна характеристика. «Природознавство» 2012.

На предметних уроках найважливішим етапом — спостереження, експеримент, порівняння, зіставлення, висновок. На предметних уроках учні вчаться виділяти найістотніші ознаки, обмірковувати, аналізувати, виокремлювати, підбивати підсумки, доводити правильність чи хибність того чи іншого висновку. Іноді ознаки предметів виділяють і вивчають за допомогою дослідів (сніг, лід, рослини, термометр,...). На цих уроках максимум часу відводиться на вивчення нового матеріалу (25-30 хвилин) та його закріплення (5-10 хвилин).

Ефективність навчальної діяльності на предметних уроках досягається використанням таких методів, як демонстрація натуральних об'єктів, проведення спостережень, дослідів, виконання практичних завдань. У ході цієї діяльності необхідно систематично зацікавлювати дітей у самостійному пошуку знань, озброювати прийомами дослідницько-експериментальної роботи, вчити спостерігати, аналізувати, систематизувати, порівнювати, удосконалювати, робити висновки...

Предметний урок вимагає від учителя великої підготовчої роботи.

Складаючи конспект предметного уроку, вчитель повинен чітко визначити:

- навчальну, розвивальну та виховну мету уроку;

- якими вміннями і навичками повинні оволодівати учні;

- що треба записати і замалювати в зошиті;

- розподіл часу за видами роботи.

Одним із таких уроків є предметний урок у 3 класі чотирирічної початкової школи з теми «Термометр».
Мета: ознайомити учнів із властивостями рідин, що здатні розширюватися при нагріванні та стискуватися при охолоджуванні, використанням їх у термометрах; навчити користуватися різними видами термометрів: вимірювати та записувати температурі повітря, розвивати спостережливість, уміння аналізувати природні явища та приймати адекватні рішення щодо збереження свого життя і здоров'я: спонукати дітей до здорового способу життя.
Обладнання: зразки термометрів (кімнатного, вуличного, медичного, водного); склянки з теплою і холодною водою; битий лід; моделі термометрів; «Щоденники спостережень за погодою» за другий клас.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Читацька розминка (опади, вітер, .).

2. Хвилинка аналізу сюжетних малюнків «Одягайся відповідно до погоди».

3. Календар дня (число, місяць, рік, день тижня, порядковий номер робочого дня; стан неба, вітер, опади, .).»

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Огляд «Щоденників спостережені

за погодою» за 2 клас. — Як за хмарністю можна визначити погоду?

— Які види опадів спостерігалися?

— Як за опадами можна передбачити температуру повітря? Чи завжди вони правильні?

— Як слід одягатися залежно від погоди?

Слід допомогти дітям зробити висновок, що без знань про температуру повітря практично неможливо правильно зорієнтуватися в природних умовах та одягатися відповідно до погоди.

2. Розгадування кросворду — визначення теми уроку.

(КРОСВОРД)

1) Якщо на шляху сонячного променя трапиться непрозорий предмет, то від нього утвориться .

2) Джерело тепла і світла на Землі —

3) Влітку сонячні промені падають на Землю .

4) . — прилад для вимірювання висоти Сонця на небосхилі.

5) Протягом доби найяскравіше Сонце .

6) Сонце найближче до Землі . (пора року).

7) Найдовший день року — .

8) Добери запитання самостійно.

9) Найкоротший день року — .

(Правильні відповіді: тінь, Сонце, прямолінійно, гномон, опівдні, взимку, 22 червня, тіла, 22 грудня; ключ — термометр.)

IV. Організація вивчення нового матеріалу

1. Диференційована робота над проблемними запитаннями.

— Від чого змінюється температура тіла людини? .

— Як Сонце впливає на температуру тіл живої та неживої природи?

— Як ви розумієте вислів «одягайся відповідно до погоди»?

2. Пояснення нового матеріалу.

1) Розповідь учителя з елементами бесіди та демонстрацією термометрів (будова; поділки — градуси — умовне позначення «°»; «+» — тепло, вище нуля; «—» — холодно, нижче нуля; ртуть — запаяна колбочка — обережність — здоров'я).

Гра «Домалюй» — будова термометра.

2) Практична робота з моделями термометрів — показ і запис різних температур.

Гра «Одягни ляльку відповідно до погоди».

3) Колективна робота над проблемними запитаннями.

— Чому ртуть у запаяній колбочці опускається чи піднімається?

4) Демонстрація дослідів на виявлення властивостей рідин розширюватись при нагріванні і стискуватись при охолодженні.

Самостійний висновок учнів.

3) Робота з підручником.

1) Опрацювання статті «Термометр» (умовні позначки: + — відоме, ± частково відоме; .).

2) Порівняння висновків самостійної дослідницької роботи і підручника.

V. Фізкультхвилинка

Запитання від бабусі Плутанки — гра «Так чи ні?».

• Термометр — іграшка?

• Ртуть — дуже смачна і корисна для здоров'я рідина?

• Термометр — прилад для вимірювання температури?

• Ртуть — отруйна речовина?

VI. Закріплення вивченого

1. Робота в зошитах із друкованою основою.

2. Робота на планшетах.

• 9 градусів тепла;

• 5 градусів нижче (вище) нуля;

• 4 градуси морозу;

• 10° тепла;

• +11°.

3. Розв'язування задач

• Галинка занесла до кімнати закриту пляшку, в якій замерзла вода. Через деякий час пляшка тріснула. Чому?

• Морозного зимового дня мама принесла додому неповну пляшку олії. Через певний час пляшка стала повною. Чому?

4. Коригування правил користування вуличним термометром.

— Термометр слід укріплювати біля того вікна, що протягом дня (найбільше, найменше) нагрівається Сонцем.

— Термометр слід укріплювати на рівні (очей, шиї) людини, яка буде ним користуватись.

VII. Підсумок уроку

1. Відповіді на запитання.

— Що нового ви дізналися на уроці?

— Які бувають термометри?

— Яка властивість рідини використана в термометрі?

14.Аналіз програми «Я і Україна» (одного колективу авторів, за завданням викладача).

(але за завданням вчителя не забувайте! Це так, щоб орієнтуватись)

Принцип, сформований видатним українським філософом-просвітителем Григорієм Сковородою: «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе», якнайкраще відображає зміст навчального курсу «Я і Україна», визначає його особливе місце в сучасному навчально-виховному процесі початкової школи. Оскільки саме через курс «Я і Україна» формується система знань учнів про навколишній світ, рідний край, історико-культурне середовище.

Мета курсу «Я і Україна» в початковій школі — сприяє формуванню в учнів потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та соціальної істоти; засвоєнню духовних цінностей у різноманітних сферах: екологічній, пізнавальній, моральній, діяльнісно-вольовій, емоційній, естетичній, комунікативній; вихованню патріотизму; створенню теоретичної бази для інтелектуального розвитку молодших школярів.

Зміст курсу дає змогу учневі набути цілісних знань про людину та її життєвий світ — про природу рідного краю, рід, родину, народні традиції, духовний спадок минулих поколінь українського народу тощо.

Основою формування цілісності знань є уявлення учнів про загальні зв’язки у природі, які відображені в загальних закономірностях природи (збереженні, рівноважного стану, повторюваності, періодичності процесів у природі). Саме через послідовне застосування уявлень про зміст названих закономірностей діти набувають особистісно значущих знань щодо самозбереження, збереження свого природного і суспільного середовища, знань із духовної скарбниці свого народу.

15.За однією із тем «Природознавство» 2012, намітити різні типи уроків.

У початковій школі крім уроку з природознавства застосовуються й інші організаційні форми роботи: домашня навчальна робота, позаурочна робота, яка проводиться за завданням учителя і безпосередньо пов'язана з навчальним матеріалом (спостереження в природі, на географічному майданчику, в кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці), позакласна робота. Проте урок є основною організаційною формою навчання і виховання.

За основною дидактичною метою уроки з природознавства в початкових класах можна класифікувати на такі типи: 1. Уроки засвоєння нових знань; 2. Комбіновані уроки; 3. Уроки узагальнення і систематизації нових знань; 4. Предметні уроки; 5. Уроки-екскурсії.

16.Освітні завдання курсу «Я і Україна».

Природознавство як навчальний предмет поєднує зміст, що має бути засвоєний, засоби його опанування учнями, їхній розвиток і виховання.

В основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи відмічається, що школа повинна ростити, навчати і виховувати молоді покоління з максимальним врахуванням тих суспільних умов, у яких вони житимуть і працюватимуть.

Реформа школи покликана забезпечити учням глибокі й міцні знання основ наук, докорінно поліпшити трудове виховання і професійну орієнтацію молоді. Вона передбачає також посилення виховних функцій школи, підвищення її ролі у формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення у молоді наукового світогляду.

У розв'язанні цих завдань значна роль належить системі біологічних і географічних дисциплін, що вивчаються в школі, складовою частиною якої є курс «Я і Україна». Вивчення природознавства дає можливість розв'язати освітні, розвивальні і виховні завдання в єдиному процесі.

Освітні завдання курсу.

Освітні власне педагогічні завдання курсу передбачають:

а) формування конкретних елементів власне природничих знань: уявлень і понять про предмети і явища природи, взаємозв'язки і залежності між ними (наприклад, сформувати поняття: «дикорослі рослини», «культурні рослини», «органи рослин», уявлення про різноманітність рослин за формою, товщиною, висотою, величиною органів і т. ін.);

б)формування власне предметних умінь на основі засвоєних природничих знань (наприклад, уміння розрізняти дикорослі та культурні рослини, органи рослин і т. ін.);

в)формування уявлень чи понять та умінь про спеціальні методи дослідження природи (наприклад, формувати уявлення про дослід, уміння виконувати дослід...).

Мета курсу — комплексне пізнання природи і суспільства.

Специфіка природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених,а об'єднаних провідною ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

17.Методика роботи з планом і картою в ІV кл.

Знайомство з планом і картою поч.. в ІV кл. (Р-та по підр.).

Програмка визначає слідуючі етапи роботи: орієнтація на місці по компасу, креслення плану, поняття про масштаб, зображення напрямків предметів на плані. Умовні знаки відмінність плану від мал.., читання плану, карта, її відмінність від плану, фіз. карта України, її читання, знаходження свого міста, району, області на карті .

При перевірці засвоєння матеріалу про план і карту не слід вимагати від дітей переказування відповідних статей підручника. Щоб карти частіше “працювали” потрібно частіше пропонувати дітям знаходити ті або інші об’єкти на карті, які подаються в підручнику.

Умовні знаки оживають в дитячій уяві, показують учням і бурні потоки ці спокійні ріки рівнин, розповідають про могутні лісові простори і широкі простори степу.

Географічна карта включає в себе стільки повідомлень про місцевість, скільки може дати тільки докладний опис. В початкових класах карта служить не тільки наочним посібником, але й джерелом знань. Заняття вчителя – допомогти зрозуміти мову карти.

Спочатку вчитель зупиняється на порівнянні плану: карти (масштаб. територ. знак). Далі знайомить з умовним зображенням суші і моря. (кольори).

Під час практичних робіт діти вимірюють невеликі відстані між окремими пунктами. Вимірювання протяжності Чорного моря з зх. на сх. дає дітям уявлення про відстань 1000 км. Ця робота розвиває просторові уявлення.

Потрібно добитися, щоб діти вміли визначати не тільки осн. але проміжні стор. гориз. Тому слід виконувати вправи на вимір. відстані в якому напряму від Києва знаходиться Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, Сімферополь. (вимір. відстані)

Тому у ІV кл. вчитель знайомить учнів невеликою кількістю одиничних об’єктів: назв. мат. і окен., місце розташування Києва – столиці України, діти визначають Чорне море, гори і інші об’єкти.

Перш ніж показати об’єкт на карті. Вчитель розповідає про нього, показує на картині, виявляє характерні особливості, вияснює його значення. Наприклад показуючи Чорне море, вчитель говорить, що Чорне море не замерзає. Свою назву воно одержало за те, що під час бурі, особливо восени і взимку його поверхня здається зовсім чорною, хоч в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискує на сонці. Вчитель показує картину “Буря на морі” і для порівняння картину “Спокійне море”, “Пд. берег моря” з серії таблиць для ІV кл.

Повідомлення нових назв і показ їх на карті можуть бути різноманітними. Так при вивчення мат. і океанів 1. вчитель показує їх на карті, а діти знаходять у своїх атласах. 2.вчитель може сам не показувати, а тільки називати об’єкти (напр. океан або материк). Діти самостійно знаходять їх в атласах. 3.вчитель може заздалегідь написати н дошці наприклад назви материків, а діти, коли буде необхідно прочитають ці назви і знайдуть на глобусі карті півкуль.

Методика р-ти з конт. картами будується на порівнянні їх з фіз. картою і карт. півкуль. Після вивчення мат. і океан. вчитель проводить р-ту по конт.к. півкуль, пропонуючи покласти поруч конт. і фіз. к., а потім знайти початку на фіз. карті, а потім на конт. карті мат. Пн. А. і відповісти, який океан омиває береги Пн. А з Зх, Сх., пн. Знайшовши на конт. к. назви мат. і океани діти підписують їх печатними буквами. Недопустимо розфарбування конт.карти у кольори фіз..к. Це р-та важка і непотрібна, бо діти звикають до неправильного зображення поверхні на конт.карті. Кольором можна назв. Кордони, ум.зн. родовища к.к.

Види карт для поч. школи (атлас “Наша Батьківщина”)

1.Відрізняються карти для поч. шк. зображенням масштабу. Для поч.шк. дається лінійний масштаб і записують його так 1 см – 50 коп. (1 см заміняє 50 км).

2.К.мають більш яскраве забарвлення.

3.Навантаження на карту значно менше (це к-ть зображених об’єктів і назв. даних на ній).

Правила показу на карті. Стояти так, щоб не закривати собою карту і показувати указкою довж. Від 50 до 75 см. Показув. не підпис, а місцезнаходження об’єкта. Мова під час розповіді по карті повинна бути географічною “н уверху”, а на пн.

18.Скласти домашні завдання до уроків різних типів «Природознавство» 3 клас.

За основною дидактичною метою уроки з природознавства в початкових класах можна класифікувати на такі типи: 1. Уроки засвоєння нових знань; 2. Комбіновані уроки; 3. Уроки узагальнення і систематизації нових знань; 4. Предметні уроки; 5. Уроки-екскурсії.

Домашнє завдання до предметного уроку: тема «Термометр»

1. Опрацювати статтю підручника «Термометр».

2. Вести «Щоденник спостережень за погодою».

3. У вихідний день виміряти температуру повітря вранці, опівдні, ввечері; порівняти її.

Домашнє завдання до екскурсії: тема «Золота осінь»

Слід також запропонувати дітям простежити, як окремі листочки відриваються від гілок і падають на землю. Назвати спостережуване явище «листопадом». Намалювати те, що вони бачили на екскурсії.

Домашнє завдання до уроку засвоєння нових знань: тема «твій рідний край»

Домашнє завдання.( Учні мають право вибрати творче завдання ).

1. Скласти кросворд «Рідний край».

2. Намалювати малюнок « Рідні краєвиди».

3. Написати віршик або оповідання «Люблю свій край».

Домашнє завдання до комбінованого уроку: «Горизонт. Сторони горизонту»

Опрацювати статті з підручника “Горизонт”, “Сторони горизонту”.

Домашнє завдання до уроку узагальнення та систематизація: тема «сонце. Сонячні системи»

Вивчити §19, робочий зошит с. 31, задання 4.

19.Виховання в процесі вивчення курсу «Я і Україна».

В.О. Сухомлинський підкреслював, що розумове виховання розпочинається там, де є теоретичне мислення, і «...чим більше абстрактних істин, узагальнень треба засвоїти на уроці чим напруженіша ця розумова праця, тим яскравіше повинні закарбуватися в його свідомості образи і картини навколишнього світу».Уроки мислення серед природи він вважав ефективним засобом розвитку мовлення дітей. Під час мандрівок у природу значно збагачується їхній словниковий запас; діти вчаться описувати звуки і барви навколишнього світу, за допомогою слова передавати свої почуття і переживання. В.О. Сухомлинський показав також роль природи в естетичному вихованні школярів, у фізичному загартуванні їх.

Початковий етап побудови виховного процесу характеризується перш за все залученням учнів в наочно-перетворюючу діяльність серед природи. Цілі етапу – привчання школярів до розумного природокористування, праці, заощадження природних ресурсів, засвоєння практичного досвіду відносин до природного середовища. Участь в діяльності, особливо коли вона здійснюється в колективних формах, виявляє здатність зважати на товаришів, надавати їм допомогу, поєднувати ділові і особисті інтереси, орієнтуватися на правила поведінки серед природи.

На другому етапі побудови виховного процесу ведучою стала учбова діяльність школярів. Не будучи включеною безпосередньо в працю, охорону природи, вона допомогла систематизувати враження про природу і особисту діяльність, відкрила можливість з'єднати практику взаємодії з природою і освітою

Особливим етапом в побудові виховного процесу є цілеспрямоване формування особи школяра

Необхідно розрізняти попутне формування якостей особи, яке відбувається в різноманітній діяльності, і різних відносинах з людьми, природою, і спеціально організованого виховання особи. Спеціальна організація виникає при постановці на даному етапі виховання конкретної мети, при індивідуалізації дії педагога і залучення школярів в справи серед природи, які вважають формування світогляду, переконання, ціннісні орієнтації, мову, волю, характер. У відносинах між вчителем і учнем реалізуються функції: зміцнення і збагачення зв'язків з природою, специфічного розвитку практичних відносин, організаторського поєднання педагогічного і системного підходу.

20.Навчально-дослідна ділянка, її роль у засвоєнні учнями початкових класів змісту курсу «Я і Україна».

Викладання природознавства в початковій школі може здійснюватися лише за допомогою матеріальної бази, яка дозволяє проводити процес навчання на високому методичному рівні. Матеріальну базу складають: учбове обладнання для проведення занять у класі, кабінет природознавства, куток живої природи, пришкільна навчально-дослідна ділянка та географічний майданчик.

Навчальне обладнання має особливе значення на уроках природознавства, завдяки тому, що викладання цього предмету в школі базується на принципі наочності. Навчальне обладнання – необхідний засіб для реалізації цього принципу, до нього належать натуральні об’єкти живої та неживої природи, ілюстровані (картини, таблиці, моделі та інші) та допоміжні (лабораторне обладнання, прилади). Особливе місце належить технічним засобам навчання.

Пришкільна навчально-дослідна ділянка складається з різних відділів, серед них – відділ молодших класів. На ділянці вчитель проводить практичну роботу учнів, формує навички догляду за рослинами, навчає їх обробляти грунт, захищати рослини від бур’янів та шкідників. Учні проводять сезонні роботи та спостереження за рослинами. Зміст роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці визначається за програмою природознавства.

Під час роботи на шкільній навчально - дослідній ділянці учні поглиблюють знання про рослини та тварин, здобуті на уроках біології та екскурсіях, пов’язують їх з практикою, набувають певних умінь і навичок у практично-дослідній роботі з сільськогосподарськими рослинами.

Робота на навчально-дослідній ділянці повинна відповідати віковим особливостям учнів, бути для них цікавою, розвивати допитливість, спостережливість, виховувати високі моральні якості.

Якісне викладання природознавства вимагає тісного поєднання теорії і практики. Тому у навчальних програмах з природознавства, ботаніки, зоології, трудового навчання багато уваги приділяється роботі на навчально-дослідних ділянках. Учні й юні натуралісти під керівництвом вчителя протягом року повинні проводити лабораторні і практичні роботи, екскурсії, досліди і спостереження за рослинами. Дослідницька робота здійснюється в тісному зв’язку з вивченням основ наук.

21.Скласти питання для усного фронтального та індивідуального опитування, з однієї із тем для 2 класу «Я і Україна».

Тема: «Народний календар»

Питання для усного опитування:

-Який сьогодні місяць?

-Яка була погода за тиждень?

-Яка була погода за мысяць? Підбийте підсумки.

Питання для фронтального опитування:

-Що спільного у всіх календарях?

-За який час Земля обертається навколо сонця?

-А чому у лютому 28-29 днів?

Питання для індивідуального опитування:

- А яка була погода рік-два тому?

Чи є значні відмінності?

Чому важливо передбачати погоду?

22. Екологічне виховання молодших школярів під час вивчення природознавства.

Екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. А під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так або інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи. Основна мета екологічного виховання: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь управляти фізичним і психічним станом. Поступово визначаються освітні і виховні завдання:

поглибити і розширити екологічні знання;

прищепити початкові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні, преобразовательные

розвинути пізнавальну, творчу, суспільну активність школярів в ході екологічної діяльності

сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.

У останніх 20 років значно зросла увага вчених до дослідження проблем екологічного виховання і освіти. Особливий інтерес представляють роботи Н.М. Верзіліна, А.Н. Захлєбного, І.Д. Зверєва, Б.Р. Іоганзена, В.С. Ліпіцкого, І.С. Матрусова, А.П. Мамонтової, Л.П. Печко, В.А. Сухомлинського і ін., які розглядають різні аспекти екологічного виховання і освіти що вчаться в учбово-виховному процесі і при організації суспільно-корисної роботи по охороні природи. Сьогодні ідеї сучасної комплексної екології активно упроваджуються в практику навчання і виховання молодших школярів. Проте, різноманіття праць, шкіл, вариативность програм навчання, творчих розробок породжують безліч проблем і питань .

Сучасні тенденції розвитку екологічної освіти в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. Таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однопредметної – до змішаної. Проте пошук в цьому напрямі продовжується до цих пір.

Екологічна освіта з його спрямованістю на виховання відповідального відношення до навколишнього середовища винна з'явиться стрижнем і обов'язковою складовою частиною загальноосвітньої підготовки учнів. Одним їх найважливіших принципів екологічної освіти вважається принцип безперервності .

Ретроспективний аналіз екологічного виховання поєднувався з вивченням сучасної педагогічної практики, з досвідченою апробацією різноманітних форм екологічного виховання, даними опиту експертів, що дозволило не тільки оцінити стан, але і виявити об'єктивні тенденції розвитку екологічного виховання школярів:

· цілеспрямовано координується діяльність шкіл, організацій по охороні, раціональному використанню і вивченню навколишнього середовища;

· класно-урочні поєднуються з позаурочною діяльністю учнів в природному середовищі;

разом з розвитком традиційних використовуються нові форми екологічної освіти і виховання: кінолекторії по охороні природи, ролеві і ситуаційні ігри, загальношкільні ради з охорони природи, екологічні практикуми;

· у екологічному вихованні і освіті учнів виникає значність засобів масової інформації (друк, радіо, телебачення), цей процес стає педагогічно урівноваженим.

Тенденцію розвитку екологічної освіти доповнюють: максимальний облік вікових можливостей що вчаться, створення обов'язкового мінімального ядра змісту і опори на ідеї комплексною эколого-биологической, глобальною і екології людини.

На основі провідних дидактичних принципів і аналізу інтересів і схильностей школярів були розроблені різні форми екологічного виховання. Їх можна класифікувати на а) масові, б) групові, в) індивідуальні.

До масових форм відноситься робота учнів по впорядкуванню і озелененню приміщень і території школи, масові природоохоронні компанії і свята; конференції; екологічні фестивалі, ролеві ігри, роботи на пришкільній ділянці.

До групових – клубні, секційні заняття юних друзів природи; факультативи по охороні природи і основам екології; кінолекторії; екскурсії; туристичні походи по вивченню природи; екологічний практикум.

Індивідуальні форма припускають діяльність доповідей, що вчаться по підготовці, бесід, лекцій, спостереження за тваринами і рослинами; виготовлення виробів, фотографування, малювання, ліплення.

Необхідне посилення екологічного виховання молодших школярів. Посилення екологічного виховання – важлива вимога реформи школи. Це найважливіша вимога, витікаюча з представлень сучасної екології, набула законодавчого характеру. Воно засноване на декількох принципах, які широко відомі:

· Загальний зв'язок з живою природою

· Принцип потенційної корисності.

· Принцип різноманітності.

Школа як центральна система екологічного виховання школярів повинна бути активним організатором зв'язку з установами для розширення сфери природоохоронної діяльності що вчаться різного віку і формуванні у них відповідального відношення до природи.

23.Підготовка вчителя до уроків курсу «Я і Україна». Планування.Складання тематичних поурочних планів і планів конспектів.

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Безпосередня підготовка до уроку потребує глибокого продумування кожного його струк­турного елемента і може відбуватися в такій послідовно­сті:

Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, фор­мування практичних умінь і навичок з конкретного нав­чального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, актив­ність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізна­вальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колек­тиву класу.

Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Оп­рацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для напов­нення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню нави­чок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.

Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уро­ку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо про­думати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.

Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно наміти­ти, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до пред­мета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність нав­чальної праці, виконання домашнього завдання; актив­ність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, по­тенційні можливості кожного.

Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде ви­користано на уроці.

Визначення змісту й методики виконання домашньо­го завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продума­ти зміст інструктажу щодо його виконання.

Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на ко­жен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнан­ня та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, які будуть за­пропоновані на уроці.

Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уро­ку, і способи їх подолання.

Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконан­ня учнями домашнього завдання.

Для успішного щоденного і перспективного плануван­ня необхідно: 1) урахування того, який матеріал є най­складнішим для засвоєння; з окремих тем програми до­цільно мати резервні години за рахунок ущільнення дос­тупнішої для учнів інформації; 2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння про­грамою курсу; 3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються; 4) добір навчаль­ного матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; 5) пошук і систематизація в матеріалі програми інфор­мації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль; 6) продумування системи ви­користання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних ро­біт згідно з вимогами навчальних програм; 7) визначен­ня системи категорій і понять, осмислення яких є підґрун­тям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння ка­тегоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань); 8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні.

На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно.

Планування роботи у загальноосвітньому навчальному закладі не виключають право керівників педагогічного колективу на творчість, різноваріантність у виборі форм і структури планів. Вони повинні бути стислими, конкретними, лаконічними, передбачати заходи, які обов'язково мають бути виконаними і які можна контролювати.
Отже, поурочний план є обов'язковим документом, без наявності якого керівництво школи має право не допустити вчителя до проведення уроку. Поурочний план за формою може бути довільним, але має відбивати мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми і засоби, які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, педагогічні програмні засоби, домашнє завдання.

24. Скласти питання для фронтальної узагальнюючої бесіди з однієї із тем для 2 класу «Я і Україна».

Тема: «Різноманітність тварин у природі»

Узагальнююча :

· Як поділяються тварини за способом живлення?

· У які ланцюги взаємопов’язані в природі живі організми?

-Що станеться, якщо зникне одна з ланок ланцюга живлення?

Фронтальна :

Де живуть тварини?

· Якими ознаками відрізняються між собою тварини різних видів?

· Доведіть, що тварини належать до живої природи.

· Якими ознаками тварини відрізняються від рослин?

-Яке значення для тварин має здатність переміщуватися?

25.Розвиток мислення, мови, спостережливості учнів на уроках природознавства.

У курсі навчання природознавства молодші школярі набувають знань про предмети і явища природи, взаємозв’язки та залежності у природі. Учні знайомляться з природою рідного краю. Навчальний матеріал повинен давати знання на рівні уявлень та елементарних понять. До них можна віднести знання тіла та речовини, важливість та значення води й повітря, про корисні копалини, про різноманітність живої природи, уявлення про процеси та явища в природі. Курс природознавства має міжпредметні зв’язки з предметами природничого блоку.

Вивчення природознавства в початковій школі передбачає формування уміння аналізувати об’єкти природи, уміння порівнювати їх, виділяти істотні ознаки та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі, класифікувати об’єкти природи, аналізувати їх та інші.

Великого значення набуває процес засвоєння практичних навичок роботи на уроках, вдома, в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, з догляду за рослинами та тваринами.

Краєзнавство на сучасному етапі є важливим засобом зростання національної самосвідомості на основі конкретних матеріалах своєї місцевості через науково природо корисну діяльність учнів. Отже воно виступає адекватним інструментом навчання й виховання.

Шкільне краєзнавство передбачає всебічне, поглиблене вивчення свого краю учнями під керівництвом учителя, яке здійснюється з навчально-виховною метою.

Значення краєзнавчої роботи у загальній системі національного виховання, її місце в історії педагогіки і на практиці навчально-виховної роботи сучасної школи дозволяє розглядати шкільне краєзнавство як систему.

Основними формами краєзнавчої роботи у викладанні природознавства є: екскурсії та позаурочні форми навчання. В краєзнавчому куточку містяться відомості про природу рідного краю, корисні копалини, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, колекції, гербарії тощо.

Краєзнавство слід розглядати як багатогранну діяльність – освітнь-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно-корисну.

Зміст краєзнавчої роботи педагога передбачає: а)оволодіння краєзнавчими знаннями з літературних та інших джерел інформації, шляхом безпосереднього вивчення регіону; б)використання краєзнавчих знань у навчально-виховній роботі; в)організацію краєзнавчої роботи учнів у краєзнавчий час.

Зміст краєзнавчої роботи учнів полягає в оволодінні різносторонніми знаннями про рідний край у процесі навчання, виховання та самоосвіти, в умовах активної краєзнавчої діяльності науково-пошукового змісту. Таким чином, краєзнавчий матеріал функціонує як наукова, навчально-виховна інформація, яку опановують учні.

27.Розробка макроструктури уроку ЗНЗ в 1 класі «Я і Україна».

Макроструктуру уроку засвоєння нових знань ми визначаємо за ознакою поступового розгортання учбово-пізнавальних завдань, що являють собою окремі ланки на шляху до досягнення основної дидактичної мети. Виходячи з цього, урок даного типу включає в себе наступні макроструктурні елементи:

1) Актуалізація чуттєвого досвіду опорних знань учнів. Першопочаткове сприйняття учнями нового учбового матеріалу, повинно спиратись на наявні у їхній пам`яті уявлення, на їхній чуттєвий досвід або знання, якими вони оволоділи в процесі вивчення на попередніх уроках. Уявлення учнів можуть бути чуттєвою опорою при засвоєнні ними опорних понять. Проте для того, щоб ця опора була достатньо надійною, чуттєвий досвід перед вивченням нової теми необхідно актуалізувати (оживити) в пам`яті учнів. Якщо нові поняття не мають конкретної опори на відповідне їм сприйняття і уявлення, слова, які вживає вчитель, проходять повз свідомість учнів, не залишаючи там ніякого сліду.

2) Мотивація учбової діяльності школярів. До способів мотивації слід віднести: інтерес до уроку; повідомлення учням про теоретичну значущість матеріалу, який вивчається; ситуація задоволеності школярів їхніми успіхами в навчанні; постановка далекої і близької перспективи в навчанні і фіксація досягнень.

3) Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель визначає виходячи із програми для відповідного класу. Сучасна методика вимагає постановки перед учнями мети і завдань уроку, що є необхідним для підвищення організаційної чіткості і цілеспрямованості пізнавальної діяльності школярів.

4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу. Сприйняття учбового матеріалу, як дидактичний процес, може бути чуттєвим (безпосереднім) і раціональним (опосередкованим). Ефективне сприйняття неможливе без активізації мислення учнів, а останнє найкраще досягти постановкою проблемної ситуації.

5) Осмислення учнями знань. Психологи і дидакти не раз підкреслювали, що в процесі навчання учні в першу чергу сприймають насамперед явище. Тобто зовнішнє. Це перший етап осмислення нового матеріалу. На другому етапі необхідно на основі аналізу зовнішнього прояву сутності розкрити внутрішні механізми даного явища, внутрішні об`єктивні і суб`єктивні зв`язки і відносини в предметах і явищах і між ними. Цей процес – другий вищий етап розуміння учбового матеріалу, умовно названий процесом осмислення учнями знань.

Осмислення наукового поняття найчастіше полягає у визначенні загальних і сутнісних ознак явища. Так, вивчаючи історію, важливо осмислювати не тільки причинно-наслідкові, хронологічні і просторові зв`язки певних подій, але й закономірності, на підставі яких здійснюється неминучий хід у розвитку суспільства.

6) Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють виділення якихось властивостей певного класу предметів, перехід від окремого до спільного, від менш загального до більш загального.

Узагальнення тісно пов`язано із систематизацією, яка полягає в розподілі предметів і явищ по групам і підгрупам в залежності від того, чим вони схожі і чим відрізняються. Узагальнення і систематизація як етап уроку повинні привести до визначення послідовності і субпідрядності вивчених на уроці і засвоєних раніше родинних понять на підставі встановлених між ними сутнісних зв`язків і відносин, визначити місце поняття, яке вивчається в системі відповідних знань.

7) Підведення підсумків уроку. Підводячи підсумки уроку вчитель повідомляє, що нового дізнались учні, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу учнів.

8) Домашнє завдання. Домашнє завдання не обов`язково складає завершальну частину уроку. Воно може повідомлятися на початку або всередині уроку, у відповідності з логікою учбового процесу. Якщо ж домашнє завдання є логічним продовженням або завершенням класної роботи, його краще повідомити в кінці уроку. Сутність домашнього завдання необхідно учням пояснити.

28.Розвиток методики викладання курсу «Я і Україна» на сучасному етапі.

У сучасній початковій школі природничонаукова освіта здійснюється за програмою курсу “Я і Україна”. В 1 та 2 класах програма передбачає ознайомлення з навколишнім світом, в 3 та 4 класах учні вивчають природознавство як окремий предмет. Природознавство посідає особливе місце серед предметів, які вивчаються в початковій школі. Видатний український педагог В.О Сухомлинський особливу роль надавав природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку.

Сучасні програми природничо-наукової освіти, педтехнології, засоби навчання повинні надати змогу початковій школі сформувати обізнану людину майбутнього.

Природознавство як навчальний предмет має свої дидактичні особливості, які відрізняють його від інших предметів початкової школи. Це інтегрований курс, який містить систему узагальнених знань про природу. Він в доступній формі знайомить учнів з предметами та явищами, розкриває зв’язки між окремими явищами, допомагає пізнати закономірності розвитку навколишнього світу. Основне завдання курсу - формування в учнів початкових класів широкої картини світу, яка поступово поглиблюється. Створюється база для подальшого навчання в основній школі. Вивчення природознавства дає можливість сформувати основи розуміння матеріальності та пізнання світу, взаємозв’язків у природі.

У курсі навчання природознавства молодші школярі набувають знань про предмети і явища природи, взаємозв’язки та залежності у природі. Учні знайомляться з природою рідного краю. Навчальний матеріал повинен давати знання на рівні уявлень та елементарних понять. До них можна віднести знання тіла та речовини, важливість та значення води й повітря, про корисні копалини, про різноманітність живої природи, уявлення про процеси та явища в природі. Курс природознавства має міжпредметні зв’язки з предметами природничого блоку.

Вивчення природознавства в початковій школі передбачає формування уміння аналізувати об’єкти природи, уміння порівнювати їх, виділяти істотні ознаки та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі, класифікувати об’єкти природи, аналізувати їх та інші.

Великого значення набуває процес засвоєння практичних навичок роботи на уроках, вдома, в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, з догляду за рослинами та тваринами.

29.Характеристика засобів наочності з природознавства.

Про важливість застосування наочних засобів навчання в своїх роботах писали відомі вчені-методисти О.Я.Герд, К.П. Ягодовський, М.М. Скаткін та інші. Існують різні підходи до класифікації засобів навчання. Найбільш сучасна класифікація наводиться в лекції.

Вербальні засоби навчання – підручники, навчальні посібники для учнів; натуральні-колекції, гербарії, живі об’єкти; зображення предметів та явищ природи: таблиці, картини, картки, моделі, муляжі; аудіовізуальні засоби – кінофільми, діафільми та інше; допоміжні засоби – обладнання лабораторне та екскурсійне, технічні засоби навчання.

Натуральні засоби використовуються у процесі навчання як у живому, так і у фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини дозволяють учням отримувати найбільш нові і конкретні знання про живу природу. Великі можливості мають кімнатні рослини. Для вивчення багатьох тем обов’язковими є систематичні гербарії. Морфологічний гербарій призначений для ознайомлення з особливостями органів рослин, їх формою, розміром та інше. Гербарій може бути основним або додатковим джерелом нової інформації при засвоєнні, а також його можна використати для закріплення, систематизації і перевірки знань, для виконання практичних завдань.

Колекції застосовуються як роздатковий матеріал з різними дидактичними цілями на всіх етапах уроку. Образотворчі засоби – об’ємні та плоскі.

Навчальні таблиці за змістом і дидактичною метою поділяються на порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові. За методикою таблиці повинні відповідати таким вимогам: зображення об’єктів повинно бути достатньої величини, щоб діти усього класу змогли їх детально розглянути, вони повинні бути пов’язані між собою певними зв’язками. Крім демонстраційних, використовуються невеликі за розміром таблиці, які є роздатковим матеріалом і призначені для індивідуальної роботи.

Використання аудіовізуальних засобів дає можливість учням сприймати процеси і явища в їх розвитку, знайомитися з об’єктами та явищами, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов, та з тими, які відбувалися у природі раніше.

Основна роль належить підручнику, який визначає обсяг та рівень знань, які планується засвоїти, він надає темп засвоєння знань. Робота з підручником повинна проводитися систематично, вчитель повинен добре знати його зміст та особливості структури, мати необхідні прийоми роботи з цим засобом навчання. Підручник складається з двох структурних “блоків”: навчальний текст та позатекстові компоненти. Кожний з них має декілька елементів, які виконують певні функції. Навчальний текст: основний, пояснювальний, додатковий, словник термінів. Позатекстові компоненти: апарат організації засвоєння система питань, апарат орієнтування, до нього належать зміст та інше, ілюстраційний матеріал, до нього належать карти, схеми, таблиці, малюнки, фотографії, графіки.

Основні прийоми роботи з підручником: орієнтування, робота з текстом, з завданнями, планом та картою, з малюнками, таблицями, робота з декількома компонентами З підручником можна працювати на різних етапах процесу навчання. Вміння працювати з підручником формується на уроці, при цьому використовують такі прийоми роботи як пояснювальне читання, аналіз тексту, находження головного, складання плану та іншеНаочно-зображальні засоби навчання – фотографії, учбові картини, діа – та кінофільми та інші. Навчальні картини застосовуються на всіх етапах навчання, вони дозволяють: організувати пізнавальну діяльність учнів, провести спостереження, надати загальну інформацію про типові ознаки та особливості, визначити головне. Навчальні фільми використовують після пояснення або замість його. Вони ілюструють пояснення, закріплюють кадрами, сприяють формуванню уявлень. Фільми можна використовувати на всіх етапах уроку.

До схематичних (знакових) джерел знань належать картографічні засоби, таблиці, схеми, схематичні зображення на дошці. Всі вони мають високий рівень абстракції, тому роботу з ними доповнюють поточними методами. Робота з картою доповнюється використанням глобусу. Карта як триєдиний засіб навчання – об’єкт вивчення, засіб наочності та джерело знань про географію. Схематичні засоби наочності застосовуються для формування загальних понять та закономірностей.

30.Розробка макроструктури уроку 2 класі ЗНЗ «Я і Україна».

Уроки засвоєння нових знань вміщують такі макроструктурні елементи:

1.Актуалізація чуттєвого досвіду учнів включає бесіду, якою встановлюється зміст уявлень дітей з теми уроку, що доповнюються, уточнюють