Становлення та розвиток оподаткування.

1.Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення.

2.Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.

3.Поняття податку. Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.

4.Функції податків. Класифікація податків.

1.Історичний розвиток системи податків, її законодавче закріплення.

ПОДАТКИ- це ціна, яку ми платимо

за можливість жити в цивілізованому

суспільстві.

Вся історія існування податків (понад 200 років) свідчить, що інтереси платників податків завжди протилежні інтересам органів , які їх вводять і справляють.

Із податками людина зустрічається впродовж всього життя, тому студенту (курсанту) – юристу треба знати весь матеріал, адже це потрібно для майбутньої професійної діяльності.

Необхідно знати основні ознаки податків, їх функції, принципи побудови податкової системи, правові режими, які застосовуються до різних видів податків.

Необхідно зрозуміти, що таке податки, які вимоги пред’являються до податкових законів.

Важливо навчитися безпомилково аналізувати закони про податки ат інше.

Для існування держави потрібні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетних і позабюджетних централізованих фондах. Економічні відносини, пов’язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не лише спеціалістів (економістів, юристів, керівників всіх рівнів, підприємців ), але й громадян України.

Система оподаткування України почала формуватися з 1991 року.

Податки дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища фінансова категорія. Це обов’язковий елемент економічної системи держави не залежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі.

Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, натомість одержувати від держави безоплатні блага та послуги.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили й доходами держави. Це були приватно – правові, а не публічно – правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймалися у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення: - безхазяйна регалія (вітер, вода, надра); - митна регалія ( за проїзд); - судова регалія (судові штрафи, доходи від конфіскації); - монетарна регалія ( право чеканити монету). Регалії стали перехідним ступенем до податків.

Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Про багатства народів » - 1770р. За його словами « податок »- це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової економіки. Саме вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платником податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості , з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Податки – це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві.

Правова категорія податку – це перехід власності до держави, тобто зміна власності.

Законодавче закріплення в Конституції України ст.67, 92, 116, 138, 143.

Ст.67 констатує : «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».Закон України від 19 грудня 1992р. № 2886-ХІІ «Про тимчасове делегування КМУ повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» став помітною віхою в регулюваннні оподаткування, тобто відбувся «декретний залп» в галузі податкового регулювання, що практично оновив усю систему податків.

Якісне оновлення податкової системи України припало на 1994-1995рр. У цей період формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. До 1994р. складається система місцевих податків і зборів, вводяться нові загальнодержавні податки ( податок на промисел ).

22 грудня 1994р. прийнятий ЗУ « Про державний реєстр фізичних осіб- платників податків та інших обов’язкових платежів » 320/94 ВР і уведений в дію з 1 січня 1996р. Закон України від 2 лютого 1994р. 3904-ХІІ « Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР « Про систему оподаткування», уперше в податковому законодавстві України закріпив поняття податку, збору, обов’язкового платежу. Окремими статтями були деталізовані основні елементи податкового механізму.

2. Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально – економічних процесів. (Податкові пільги – податковий тиск ).

Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Сучасна податкова система України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому важливу роль відведено створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Цей закон (1251-12) визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність за порушення податкового законодавства.

З того часу до базового податкового ЗУ «Про систему оподаткування» вносилися зміни. Так 2 лютого 1994р. була прийнята нова редакція цього закону (№ 3904-ХІІ від 02.02.1994р.), яка проіснувала три роки, а 18 лютого 1997р. була прийнята остання редакція Закону (№ 77/97-ВР від 18.02.1997р.), яка встановила більш чітку і логічну структуру оподаткування, і яка з подальшими змінами й доповненнями є чинною й на сьогодні.

Закон встановлює принципи побудови системи оподаткування, якими є:

- обов’язковість ;

- рівнозначність і пропорційність;

- недопущення проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- єдиний підхід;

- доступність;

- компетентність.

Виходячи з принципів можна зауважити, що система оподаткування буде тим ефективнішою, чим вона буде зручнішою як для того, хто сплачує податки, так і для того хто здійснює контрольні функції.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає:

- порядок встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- порядок встановлення податкових ставок;

- порядок зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- права та обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів);

- відповідальність платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за порушення податкових законів;

- обов’язки банків та інших фінансово-кредитних установ щодо запитів про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків-клієнтів цих установ;

- джерела сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

- порядок сплати місцевих податків і зборів;

- механізм усунення подвійного оподаткування;

- порядок дії міжнародних договорів;

- контроль за справлянням податків, зборів (обов’язкових платежів).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективна система оподаткування має принципове (якщо не вирішальне) значення для соціально-економічного розвитку країни. Вона безпосередньо впливає на структуру виробництва та динаміку розвитку економіки, інвестиційний клімат, розвиток науково-технічного прогресу та інновацій у суспільстві. На основі податкової системи формуються соціальні програми, а також доходи всіх рівнів.

3.Поняття податку.Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.

Термін «податок» може розглядатися як правова і як прикладна категорії.

- Правова тому, що це перехід права власності від платника до держави, тобто зміна форми власності при внесенні платником податку до бюджету (державного чи місцевого).

- Як прикладна категорія, податок становить нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і обов’язковий платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта ВРУ або ради місцевого самоврядування.

Ст.2 Закону України « Про систему оподаткування » встановила, що під

« податком, збором, іншим обов’язковим платежем до бюджетів і внеском до державних цільових фондів розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснений платниками в порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України ».

Податки – основне джерело бюджетних доходів.

Обов’язок сплати податку , за Конституцією, виникає тоді, коли у власника з’являється дохід; які податки повинен сплачувати цей власник , скільки і коли визначає податкове законодавство.

Платники податків у будь – якій державі користуються фондами громадського споживання – безоплатною початковою і середньою освітою, мінімальною медичною допомогою…

Сплата податків обов’язкова, так як держава, регулюючи податкові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій обов’язок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

У ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено поняття податку і збору (обов’язкового платежу), окремого визначення податку, законодавець не дає в жодному акті.

У чому полягає істотна відмінність податків від зборів не зрозуміло. Деякі вчені виходять з того, що обов’язкові платежі – це родове поняття, а податкові збори – його видові форми. Інші вчені твердять: податок відрізняється від усіх інших платежів такими особливостями:

1) вводяться податки виключно законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом встановлюється обов’язковість сплати;

4) існує індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Мито і збір відрізняються від податків:

1) За метою:податки – задоволення потреб держави; мита, збори– задоволення певних потреб чи витрат установ.

2) За характером обов’язку: податок – обов’язковість , інші - притаманна певна добровільність дій.

3) За періодичністю: збори, платежі – одноразовий характер, здійснюють без певної системи.

[ Ні державний, ні муніципальний орган не погрожує примусом суб’єктам, які добровільно на сплатили зборів, просто їм не будуть надані послуги

( ліцензії, дозволи ), покарають тих, що працюють без дозволу.]

4. Функції податків. Класифікація податків

Функції податків можна згрупувати в два блоки:

Основніта Додаткові

Фіскальна Регулююча Контрольна

Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних.

1) Найважливішою є фіскальна (fiscus –державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.

2) Регулююча – регулювання виробництва і споживання (непрямі податки). Податкове регулювання - наприклад: пільги, податковий тиск, рівні прибутковості.

3) Контрольна. За допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Податкові функції податку утворюють підсистему , що охоплює кілька видів функцій:

1) Розподільна – наповнити скарбницю щоб потім розподілити отримані кошти.

2) Стимулююча (дестимулююча) – створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Застосовується механізм пільг, зміна об’єкта оподаткування, зменшення оподаткованої бази.

3) Накопичувальна – орієнтована на кінцевий результат і збільшення потужностей, розвиток виробництва.

Класифікація:

1.Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні;

б) місцеві (перелік встановлює ВРУ, а вводять в дію місцеві органи самоврядування);

2. Залежно від каналу надходження – закріплені та регульовані.

Закріплені безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду.

Можна деталізувати цю групу податків:

а) державні – повністю надходять до державного бюджету,

б) місцеві - повністю надходять до місцевих бюджетів,

в) пропорційні – надходять до державного і місцевих бюджетів у певній пропорції,

г) позабюджетні – надходять до певних фондів.

3. Залежно від платника:

а) податок з юридичних осіб (податок на прибуток)

б) податки з фізичних осіб (прибутковий, на промисел)

в) змішані (власників транспортних засобів).

4. Залежно від форми оподаткування:

А) прямі (прибутково–майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачується виробником або власником.

Прямі поділяються на :

а) особисті – сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) з урахуванням його платоспроможності.

б) реальні – податки, що сплачуються з майна в основі лежить не реальний , а передбачуваний середній дохід.

Б) Непрямі ( на споживання ) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

5. Залежно від способу стягнення:

а) часткові (кількісні) – розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати;

б) розкладкові (репартіаційні) – податок нараховується на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря.

6. Залежно від характеру використання:

а) загального призначення – на загальні цілі, без конкретизації використання.

б) цільові податки – зараховуються до позабюджетних цільових фондів.

7. Залежно від періодичності стягнення:

а) разові ( власники транспортних засобів);

б) систематичні ( регулярні ) – щомісячно, поквартально.

8. Залежно від обліку податкового платежу:

а) податки, що фінансуються споживачем (акциз, ПДВ);

б) податки, що включаються у собівартість ( земельний податок);

в) податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку (податок на майно, на рекламу);

г) податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

9. В окрему підсистему можна виділити групу загальнодержавних зборів:

а) збори економічного характеру;

б) збори соціального характеру;

в) збори природоресурсного характеру.

- Прямі податки – напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об’єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об’єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи з фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

- Непрямі податки - обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкт оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

В даний час всі подоходні і майнові податки (в тому числі дарування, спадщина, купівля – продаж цінних паперів і т. і. ) відносяться до прямих, а всі податки на споживання – до непрямих.

Тема 1.2. Структура (елементи) податку, її правове