З якою схемою культурно-історичного розвитку співвідноситься формаційний підхід?

а) синергетичною;

б) круговою (циклічною);

=в) однолінійною;

г) хвилевою.

89. Які ціннісні орієнтації притаманні Сходу:

=а) традиціоналізм;

=б) колективізм;

в) антропоцентризм;

г) орієнтація на нове;

д) раціоналізм;

е) індивідуалізм.

90. Які ціннісні орієнтації притаманні Заходу:

а) традиціоналізм;

=б) колективізм;

в) антропоцентризм;

=г) орієнтація на нове;

=д) раціоналізм;

=е) індивідуалізм.

91. Відповідно до теорії англійського етнографа Е.Б.Тайлора, мінімумом будь-якої релігії є:

а) анімізм;

б) тотемізм;

в) фетишизм;

г) магія.

92. Виберіть правильне висловлювання:

а) релігія – інтуїтивний спосіб осягнення світу;

б) релігія — один з елементів культури, що включає специфічний світогляд і світовідчуття, який відповідає поведінці та дії, заснованим на вірі у надприродне.

93. Виберіть правильне висловлювання:

а) релігія намагається відповісти на запитання, чому існує світ;

б) релігія звертається до внутрішнього світу людини в його граничному прояві: життя – смерть, добро – зло, блаженство – страждання;

в) релігія прагне пізнати природу з позицій езотеризму й ірраціональності.

94. Соціолог, котрий вважав, що релігія створює та підтримує „соціальну спільноту”, це:

а) Ж. Мельє;

б) Е. Дюркгейм;

в) П. Гольбах;

г) Ф. Вольтер.

95. Який метод розуміння релігії протистоїть богословсько-теологічному підходові?

а) історичний;

б) науковий;

в) філософський;

г) соціологічний.

96. Що є головним в богословсько-теологічному підході?

а) обґрунтування і захист релігійного віровчення;

б) доказ вічної цінності релігії.

97. Яка зі складових частин релігії є основною:

а) віровчення;

=б) віра;

в) культ;

г) організація.

98. Вищою формою релігійної організації є:

а) громада;

=б) церква;

в) деномінація.

99. Одним з провідних представників біологічного підходу до релігії є:

=а) 3. Фрейд;

б) М.Вебер;

в) Л. Фейєрбах.

100. Одним з провідних представників соціологічного підходу до релігії є:

а) З. Фрейд;

=б) М. Вебер;

в) Э. Дюркгейм.

101. Символ віри – це ...

а) стислий виклад головних догматів певної релігії, безумовне виконання яких є обов’язком віруючого;

б) беззастережне прийняття того, кого любиш, і само­відданість щодо нього аж до самозречення;

в) вербальне звернення людини до Бога;

г) обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

102. Що таке обряд?

=а) сукупність символічних дій;

б) реалізація віри в діях;

в) об’єднання віруючих;

г) релігійна організація.

103. Що називають вербальним звертанням людини до об’єкта своєї віри?

а) символ;

=б) молитву;

в) церкву;

г) культ.

104. Здатність релігії своїми специфічними засобами й властивостями компенсувати обмеженість, безсилля, залеж­ність людей від об’єктивних умов існування – це:

=а) компенсаційно-терапевтична функція;

б) світоглядна функція;

в) легітимізуюча функція;

г) дезінтегративна функція.

105. Реалізовуючи цю функцію, релігія сприяє спілкуванню – це:

а) регулятивна функція;

=б) комунікативна функція;

в) світоглядна функція;

г) дезінтегративна функція

106. Здатність релігії бути засобом ідейного об’єднання, згуртування мас, індивідів та інститутів, спільністю єдиної віри, догм, сповідання – це:

а) комунікативна функція;

б) світоглядна функція;

=в) інтегративна функція;

г) регулятивна функція.

107. Виконання релігією різноманітних зв’язків між віруючими, засіб їхнього спілкування в межах єдиного віросповідання – це:

а) комунікативна функція;

б) світоглядна функція;

в) інтегративна функція;

г) регулятивна функція.

108. Здатність релігії бути засобом регулювання поведінки людей, визначення певного типу (стереотипу) їхньої пове­дінки завдяки наявності в релігії певної системи норм і правил – це:

а) комунікативна функція;

б) світоглядна функція;

в) інтегративна функція;

=г) регулятивна функція.

109. У чому полягає суть світоглядної функції релігії?

=а) задає „граничні” критерії, які уможливлюють осмис­лення світу;

б) регулює стосунки, поведінку, вчинки, дії віруючих;

в) у спілкуванні віруючих у межах релігійних спільнот і поза ними;

г) у спілкуванні віруючих з Богом та між собою.