Характеристика балансу та методика його складання

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що звітність – це метод узагальнення показників, переведених у таку систему, яка характеризує масштаби діяльності бюджетної установи, умови і результати господарської і фінансової діяльності за відповідний період (місяць, квартал, рік) за даними оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Основне призначення звітності –це надання інформації для прийняття управлінських рішень, а також забезпечення контролю за законністю отримання і використання матеріальних і фінансових ресурсів, збереженням державної власності.

Показники звітності служать для оперативного керівництва бюджетною установою, економічного аналізу її діяльності з метою виявлення і використання внутрішньогосподарських резервів. Вони використовуються при здійсненні планування і фінансування.

Чинним законодавством передбачається матеріальна, адміністративна чи кримінальна відповідальність за порушення установлених форм і термінів подання звітності, за навмисне неповне відображення показників, приписки та інші перекручування звітних даних.

Загальні правила складання звітів вимагають:

– повноти відображення в обліку за звітний період усіх господарських операцій, результатів інвентаризації необоротних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів, зобов’язань;

– тотожності даних аналітичного і синтетичного обліку;

– ідентичності показників обліку з даними звітів.

Недотримання цих умов розглядається як неправильне складання звітних документів.

Фінансова звітність складається та подається фінансово-економічним органом у порядку та терміни, визначені керівними документами.

Фінансова звітність містить інформацію про склад фінансових і матеріальних ресурсів їх розміщення та джерела формування і:

– дає основну та об’єктивну інформацію про процеси і явища у фінансово-господарській діяльності бюджетної установи;

– використовується для прийняття управлінських рішень;

– служить для керівництва фінансовим господарством, оцінки рівня виконання планів і якості планування;

– дозволяє виявити внутрішні резерви, привести їх у дію шляхом аналізу відображених показників;

– дозволяє намітити шляхи поліпшення всієї діяльності і має особливе значення для аналізу фінансово-господарської діяльності.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан бюджетної установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату. У загальному вигляді баланс бюджетної установи виглядає так:

До активу балансу входять необоротні активи, оборотні активи та витрати.

Необоротні активи (розділ І балансу) відображають за статтями "Нематеріальні активи", "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні активи", "Незавершене капітальне будівництво". При цьому нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включають за залишковою вартістю, тобто баланс складається за принципом "баланс-нетто".

Необоротні активи – це засоби, придбані або створені для дострокового (понад один рік ) використання у процесі господарської діяльності.

Оборотні активи (розділ ІІ балансу) відображають за статтями "Виробничі запаси", "Дебіторська заборгованість", "Рахунки в банках", "Рахунки в казначействі", "Каса", "Інші кошти".

До оборотних активів належать засоби, призначені для споживання або використання у процесі господарської діяльності протягом терміну не більше як одного року.

Витрати (розділ ІІІ балансу) характеризуються такими статтями: "Видатки загального фонду", "Видатки спеціального фонду", "Виробничі витрати".

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати ( видатки ) матеріальних, трудових і грошових ресурсів на її утримання. Вони здійснюються за рахунок загального і спеціального фондів, а також доходів від виробничої діяльності.

Статті пасиву балансу також об’єднано у три розділи.

Власний капітал (розділ І пасиву балансу) містить такі статті: "Фонд у необоротних активах", "Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах", "Результат виконання кошторису", "Результати переоцінок".

Цеджерела формування господарських засобів.

Сума власного капіталу бюджетної установи є абстрактною величиною. Водночас власний капітал є основою для започатковування й подальшого здійснення фінансово-господарської діяльності цієї установи, одним із найважливіших її показників.

До власного капіталу належать фонд в необоротних активах і малоцінних та швидкозношуваних предметах, які становлять частку державного (комунального) майна, переданого в постійне розпорядження бюджетних установ.

Розділ ІІ "Зобов’язання" містить статті, на яких відображають заборгованість бюджетної установи за довгостроковими і поточними зобов’язаннями, кредиторську заборгованість юридичних та фізичних осіб.

Зобов’язанняналежать до залучених коштів. Вони виникають внаслідок минулих дій. З подальшим врегулюванням зобов’язань змінюється економічний зиск бюджетної установи через виплати готівкою, передачу інших активів, заміну одного зобов’язання на інше. Короткострокові зобов’язання підлягають оплаті (погашенню, ліквідації) протягом одного року, довгострокові – упродовж періоду, що перевищує один рік.

Бюджетні організації, не маючи власних оборотних коштів, покривають витрати (видатки) за рахунок коштів загального і спеціального фондів. Доходи загального фонду формуються за рахунок загального фонду бюджету, а доходи спеціального фонду – власних надходжень бюджетних установ та ЗС України в цілому.

Доходи загального і спеціального фондів відображають у розділі ІІІ "Доходи".

Позабалансові рахунки призначені для обліку активів і розрахунків, які вилучені з обороту бюджетної установи й не відображаються в балансі.

Інформація з них (особливо з рахунку 010 "Військове майно спеціального призначення") відображається у пояснювальній записці до звіту про виконання кошторису бюджетних установ.

Таким чином, структуру Плану рахунків зорієнтовано на потреби складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Бухгалтерський баланс – це основа фінансової звітності. В ньому відображаються результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи на певну конкретну дату ( місяць, квартал, рік), Він є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан військової частини на початок року, наступних кварталів та кінець року. Інші форми фінансової звітності в основному поглиблюють (розширюють) інформацію, яка міститься в балансі.

Баланс складається на підставі даних книги “Журнал – головна”

Кожна бюджетна установа складає єдиний баланс (форма № 1) за всіма рахунками, про всі операції за всіма коштами загального і спеціального фондів, за всіма видами бюджетів.

Звітні дані статей балансу на початок року повинні бути тотожні даним графи 4 "На кінець року (у гривнях)" балансу за минулий рік.

Дані статей балансу на кінець звітного року повинні бути підтверджені результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків, порядок якої регламентовано Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою наказом Головного управління ДК України від 30.10.1998 р. № 90.

“Баланс” (форма №1) (додаток 1) містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів станом на початок та на кінець бюджетного періоду. Звітні дані мають бути достовірними, об’єктивними, реальними. Звітні дані статей “Балансу” на початок року повинні бути тотожними даним графи 4 “На кінець року” “Балансу” за 2004 рік.

Установи складають єдиний “Баланс” (форма №1), який відображає результат про всі проведені господарські операції за коштами загального і спеціального фондів, за всіма виконуваними програмами.

Кожна установа заповнює в “Балансі” тільки ті рядки, які стосуються її діяльності, при цьому керуючись такими вказівками.

Актив