Сутність та загальні положення матеріальної відповідальності військовослужбовців та працівників за шкоду, заподіяну державі

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані зобов’язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані за шкоду заподіяну державі несуть матеріальну відповідальність згідно чинного законодавства України. Умови та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців та військовозобов’язаних (під час проходження ними навчальних та спеціальних зборів) в разі заподіяння ними матеріальної шкоди визначаються “Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців, за шкоду заподіяну державі ”, затверджену постановою ВРУ № 243-95 від 23.06.95 р., та оголошеною в Збройних Силах України наказом МОУ № 201 від 14.08.95 року.

Це положення є головним нормативно-правовим актом, що регулює умови та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності.

Працівники військових частин, установ та організацій при заподіянні ними майнової шкоди військовим організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, несуть матеріальну відповідальність за нормами законодавства про працю.

Матеріальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності військовослужбовців, під якою розуміється встановлений для них компетентними державними органами обов’язок повного або часткового відшкодування в грошової формі (в окремих випадках – у натуральній формі), в передбачених випадках та розмірах, заподіяної матеріальної шкоди державі.

Головне призначення матеріальної відповідальності – служити засобом відшкодування матеріальної шкоди, що заподіяна державі. В цьому перш за все суть матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність завжди має вираз певної грошової суми, яка утримується з винного на користь держави. Це на перший погляд схоже з штрафом, що накладається за адміністративні проступки або злочини. Матеріальна відповідальність застосовується при наявності матеріальної шкоди як міра її відшкодування в той час, як штраф це – засіб покарання в адміністративному чи кримінальному порядку. Він може застосовуватися і в тих випадках, коли майнова шкода не настала.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі — військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно — це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також грошові кошти.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв’язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов’язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов’язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов’язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов’язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов’язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов’язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, діями яких заподіяно шкоду державі, можуть добровільно відшкодувати її повністю або частково. Ці особи за згодою командира (начальника) військової частини можуть відновити пошкоджене майно.

Відшкодування шкоди натуральним рівноцінним майном не допускається в разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки тощо, які не можуть перебувати у власності громадян.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов’язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців, за шкоду заподіяну державі та цивільним законодавством України.