Розвиток спонукальної сфери у зрілому дорослому віці

З набуттям зрілості до людини приходить відчуття впевненості у собі, усвідомлення, що вдалося досягти пев­них результатів у житті, здобути авторитет. Водночас вона відчуває стурбованість, що більша частина життя проми­нула, попереду старість. У зв'язку з цим актуальне у ран­ньому дорослому віці прагнення високих досягнень зміню­ється відчуттям потреби діяти без зволікання, негайно от­римувати результат.

Необхідність задовольняти нагальні потреби суттєво змі­нює спонукальну сферу. Людину спонукають до активності потреба в реалізації свого творчого потенціалу, прагнення створити і передати щось значуще наступному поколінню, відчуття застою, утрачених можливостей, намагання скоригувати свою діяльність, турбота про збереження близь­ких стосунків з родичами і друзями, необхідність підготов­ки до спокійного та забезпеченого життя в похилому віці.

Перехід до зрілої дорослості супроводжується корекці­єю цінностей, що склалися в особистісній, сімейній і про­фесійній сферах (турбота про добробут сім'ї, відповідаль­ність за дітей, онуків, батьків, переоцінка значення кар'єри і влади в особистому житті, чуйність у подружніх стосун­ках, орієнтування на відпочинок тощо).

Важливою цінністю в цьому віці стають стосунки в сім'ї. За відсутності потреби турбуватися про когось дорос­ла людина починає надмірно захоплюватися собою, дбати про себе. її ціннісні орієнтації переміщуються на власне здоров'я, побут, релігію. Особливо дорожать у зрілому до­рослому віці роботою. Непередбачувана, передчасна втра­та її породжує страх перед майбутнім, знецінення життє­вих цілей, погіршення матеріальних умов, відчуття завер­шеності активного життя, настання старості.

Різкі зміни в особистій, сімейній чи професійній сфе­рах, наприклад ранній вихід на пенсію, скорочення на ро­боті, втрата дитини чи чоловіка (дружини), вимушений пе­реїзд на нове місце проживання тощо можуть спричинити мотиваційну кризу — послаблення чи зміну основних мо­тивів діяльності. Нерідко вона блокує мотиваційний розви­ток особистості. Критичною точкою мотиваційної кризи є втрата людиною головного життєвого мотиву — сенсу жит­тя. З цим пов'язане виникнення так званого екзистенційного мотиваційного вакууму (людина не знає, для чого живе, не бачить, для чого жити), який породжує іноді суїцидальні настрої. Подолати цей вакуум допомагають їй основні життєзабезпечуючі потреби — в самоповазі й самореалізації.

Зниження мотивації людини зрілого дорослого віку пов'язане із наближенням старості. Безболісний перехід до неї можливий, якщо людина розглядатиме старість як неминучий етап свого життя, до якого можна підготува­тись і навіть можна мати перспективні плани. У такому ра­зі виникає мотиваційна настанова, яка дає змогу сприйма­ти наближення старості як новий життєвий етап, не менш цікавий, не менш сприятливий для реалізації можливос­тей, ніж попередні.