Особливості емоційної сфери у зрілому дорослому віці

У зрілому дорослому віці емоційне життя людини ще досить стабільне. Однак спостерігається зниження загаль­ної емоційності в різних життєвих ситуаціях, при вико­нанні усіх видів діяльності. Зміст основних переживань особистості пов'язаний із сенсом життя, станом здоров'я, очікуванням старості. Успіхи дітей та онуків викликають у людей зрілого дорослого віку позитивні емоції, а їхні не­вдачі — негативні переживання.

Розвиток емоційної сфери людини в період зрілої дорос­лості відбувається нерівномірно. Для її емоційного реагу­вання на світ, на своє життя характерні такі особливості:

— воно стає стійкішим, але негативні переживання поступово починають переважати позитивні;

— встановлюється індивідуальний фон переживань. Реагування на одні відчуття і враження послаблюється (на кольори, пейзажі, гармонію звуків), на інші — посилюєть­ся (на сильні звуки, запахи, яскраві кольори);

— переживання стають не такими глибокими, як у пе­ріод ранньої дорослості, рідше виникають афекти;

— почуття менше усвідомлюються і не пов'язуються з конкретними діями, вчинками, предметами;

— переживання менше піддаються регулюванню, ма­ють невизначений характер;

— знижується виражальний компонент емоційного ре­агування (очей, міміки, рухів, поз);

— відчутнішим стає фізіологічний компонент емоцій­ного реагування (змінюється функціонування внутрішніх органів, насамперед, серця).

У зрілому віці людина часто відчуває самотність, дефі­цит родинного спілкування, оскільки діти підростають і залишають батьківський дім.

Порівняно з одинокими людьми, одружені більше задо­волені життям. Дорослі, які змогли створити міцну сім'ю, відчувають до когось прив'язаність, щасливіші, мають більше можливостей для душевного спілкування, більше уваги і турботи, ніж ті, хто цього позбавлений.

У зрілому дорослому віці важливим джерелом емоцій та почуттів є праця. Успіхи в роботі живлять відчуття лю­диною своєї значущості, потрібності іншим, вселяють їй оптимістичне бачення своєї перспективи. Невдачі, особли­во критика керівництва, виробничі конфлікти провокують ображеність, замкнутість, зневіру. За таких обставин лю­дина або замикається в собі, або проявляє надмірну кон­фліктність, імпульсивність, істеричність тощо.

Багато професій (педагог, психолог, лікар) вимагають від людини вміння керувати своїми емоціями, адекватно сприй­мати і реагувати на прояви емоцій інших людей, без чого не­можливо повноцінно виконувати свої професійні обов'язки.

Зрілий дорослий вік пов'язаний з великим ризиком ви­никнення стресу (англ. stress — напруження) — стану ор­ганізму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зов­нішніх чи внутрішніх факторів. Ними можуть бути втрата близьких, розлучення, хвороби, передчасний вихід на пен­сію тощо. Його глибина та сила залежать від того, наскіль­ки болісно сприймає конкретна людина такі події.

Прояви стресу залежать від суті проблеми, глибини пере­живання її, володіння навичками щодо її вирішення, особ­ливостей особистості (Я-концепції, спонукальної сфери, ін­телекту тощо), системи соціальної підтримки, історії стресогенних (таких, що породжували стрес) подій і переживань.

Загалом, емоційне життя людини зрілого дорослого віку збіднюється. Вона стає менш вразливою, ніж у ранній юнос­ті, не так бурхливо реагує на явища, події та ситуації. Однак праця, сім'я, відпочинок збагачують, урізноманітнюють світ її емоцій, друзі є джерелом оптимістичного настрою.