Розвиток Я-концепції у зрілому дорослому віці

У зрілому дорослому віці Я-концепція залишається визначальним центром внутрішнього світу особистості. На цьому етапі домінує цілісне бачення себе у контексті жит­тєдіяльності, вічних і перехідних цінностей.

Я-концепція особистості у зрілій дорослості ґрунту­ється на оцінному процесі. Він полягає в тому, що особис­тість оцінює позитивно, прагне збагнути ті переживання, які свідчать про її позитивне функціонування («Я пра­вильно прожив більшу частину свого життя», «Я досягаю основних життєвих цілей», «Я живу в добробуті», «Я маю дітей і онуків», «Я зберігаю здоров'я», «Мене очікує за­безпечена і спокійна старість»), і оцінює негативно чи уникає переживань, які, на її думку, шкодять збережен­ню і функціонуванню Я («Я помиляюся у житті», «Я вже не досягаю своїх основних життєвих цілей», «Я не забез­печую добробуту для себе і своєї сім'ї», «Я не маю дітей», «Я не зберіг здоров'я», «Моя старість буде незабезпеченою і тривожною»).

На цьому етапі основні сутнісні сили особистості вже актуалізовані, програма саморозвитку, як правило, реалі­зована. Перед індивідом постає проблема узгодженості особистісного досвіду із Я-концепцією, а їх неузгодженість переживається боляче.

У період зрілої дорослості залишаються актуальними основні функції Я-концепції. Вона сприяє самоузгодженню людини, стабільності її внутрішнього світу і поведін­ки; зумовлює особливості інтерпретації досвіду, який уже мало збагачується; залишається джерелом життє­вих очікувань; забезпечує дотримання виробленої стра­тегії життя і поведінки. Особливістю Я-концепції люди­ни на цьому етапі є те, що вона вже не розглядає свою життєву перспективу як досить тривалу, виявляє реаліс­тичне бачення свого майбутнього. Вона орієнтується на теперішнє, яке пов'язане із найближчим майбутнім і вже не є ізольованим від минулого, як у ранньому дорос­лому віці.

На розвиток Я-концепції людини зрілого дорослого ві­ку впливає усвідомлення нею таких життєвих завдань:

— набуття духовно-моральної досконалості, життєвої мудрості та досвіду, громадянської і соціальної відпові­дальності;

— досягнення та підтримання гідного життєвого рівня;

— забезпечення належного відпочинку;

— допомога дітям і внукам у тому, щоб вони стали від­повідальними, розвиненими і щасливими дорослими;

— особлива чуйність у подружніх стосунках;

— підтримка батьків похилого віку;

— піклування про власне здоров'я.

Усе це модифікує, вдосконалює Я-концепцію людини, робить її реалістичнішою, позбавляє ілюзій ранньої дорос­лості в оцінці своїх життєвих перспектив і можливостей. Водночас Я-концепція є платформою у розв'язанні цих життєвих завдань. Якщо на етапі ранньої дорослості люди­на часто діяла без урахування своїх реальних сил і не пе­редбачала наслідків, то в зрілому дорослому віці вона ста­вить перед собою цілі з урахуванням власних можливостей та індивідуальних здібностей, відповідальніше ставиться до результатів свого самовираження. Суттю Я-концепції стає самоактуалізація, зумовлена духовно-моральними правилами і більш значущими, ніж ситуативні, особистісними цінностями.

У період зрілої дорослості відбувається посилення когнітивного компонента в самооцінці. Людина прагне тверезо, раціонально, а не емоційно оцінити себе, своє життя, свої досягнення. Усвідомлене, розважливе, об'єктивне ставлення до себе має наслідком те, що знан­ня про себе починають регулювати поведінку та емоційні переживання людини, які стосуються її Я. Кількість часткових самооцінок зменшується, самооцінка стає узагальненішою. Особистість рідко оцінює окремо свої здібності, характер, інтелект, уміння та навички, а дає інтегровану оцінку своїм життєвим досягненням, спосо­бу життя, професійній діяльності, досягненню соціаль­ного статусу, збереженості здоров'я, найближчій життє­вій перспективі.

Люди зрілого дорослого віку високо оцінюють свої можливості, на підставі чого легко змінюють свої соціаль­ні ролі: стають керівниками підприємств, організацій і на­віть держави. Впевненість у своїх силах є передумовою прийняття відповідальних рішень. Завдяки цьому вони виконують важливу роль у суспільстві, впливають на його розвиток. Актуальною для них є проблема наближення власної поведінки, способів діяльності, змісту думок до со­ціальних вимог. Орієнтація на соціально значущі якості відображається в Я-концепції людини. Тому образ себе, в який вірить людина, містить риси, до яких вона прагне та які свідомо в собі визнає.

Адекватним стає у зрілому дорослому віці рівень дома­гань особистості. Вона чітко усвідомлює свої реальні мож­ливості, зміст очікувань від неї рідних та інших людей і відповідно діє. Багатьом дорослим властиві дуже низький рівень домагань, втрата сенсу життя, зневіра в собі, нама­гання жити минулим, ілюзорність щодо своїх можливос­тей. Окремі з них спиваються, прилучаються до наркоти­ків, стають бродягами тощо.

Отже, у зрілому дорослому віці відбуваються зумовлені способом життя та проблемами віку важливі зміни у Я-концепції, зокрема узагальнюється життєвий досвід, з'являються відчуття реалізованості чи нереалізованості життєвих планів, втрати молодості, людина більше орієн­тується на теперішнє.