Механізм забезпечення фінансової безпеки України

Стан фінансової системи держави значною мірою залежить від гармонійного взаємозв’язку та розвитку всіх її складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і знаходиться в стадії формування. До того ж дезорганізація цієї системи, що йде поряд з її криміналізацією, створює значну загрозу економічній безпеці України і може привести до негативних наслідків.

Фінансова безпека держави – основна умова її здатності здійснювати самостійну фінансово-економічну політику відповідно до власних національних інтересів. Забезпечення фінансової безпеки – це діяльність держави і всього суспільства, спрямована на реалізацію загальної національної ідеї, на захист національних цінностей та національних інтересів через підтримку фінансової стабільності внаслідок збалансованості фінансів, достатньої ліквідності та наявності необхідних фінансових ресурсів.

Під фінансовою безпекою розуміємо такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для розширеного відтворення, економічного росту та підвищення життєвого рівня населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім ізовнішнім факторам дестабілізації фінансового стану в державі.

Ефективне функціонування системи фінансової безпеки здійнюється через механізм забезпечення фінансової безпеки. Вітчизняні автори по-різному трактують сутність самого механізму та його структуру. Так, за словами М.М. Єрмошенка, механізм забезпечення фінансової безпеки держави – системна сукупність організаційної структури, методів, технологій та інструментів, завдяки якій забезпечується фінансова безпека. Вчений аналізує структуру механізму забезпечення фінансової безпеки, яка включає:

організаційну структуру, сукупність принципів та методів забезпечення фінансової безпеки, правові засади функціонування системи забезпечення фінансової безпеки;

основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні;

сукупність індикаторів фінансової безпеки; підсистеми моніторингу та інформаційного й аналітично-прогнозного забезпечення; повноваження і задачі основних суб’єктів системи забезпечення фінансової безпеки.

Забезпечення фінансової безпеки держави, на думку колективу авторів, базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави, який є системою організаційних та інституційноправових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави. Науковці до механізму забезпечення фінансової безпеки включають такі елементи: об’єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх ізовнішніх загроз інтересам об’єктів фінансової безпеки; розрахунок порогових, граничнодопустимих значень фінансових та соціальноекономічних показників, перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність та фінансову кризу; діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

До складу механізму забезпечення фінансової безпеки

страховиків віднесяться наступні елементи: суб’єкт і об’єкт управління; сукупність фінансових інтересів; функції, принципи і методи управління; інструментарій управління фінансовою безпекою; критерії оцінки рівня фінансової безпеки; техніку і технологію управління, використання яких в сукупності сприяє досягненню кінцевих цілей управління страховою організацією. З нашої точки зору, в аналізованій роботі зроблено акцент на форми і методи управлінської діяльності, що, безперечно, є предметом окремого наукового дослідження.

Механізм забезпечення фінансової безпеки, як і будь-якої іншої, не є тривалим процесом чи системою певних заходів держави, – це сукупність або система чітко сформульованих дій суб’єктів забезпечення фінансової безпеки за допомогою фінансових методів та фінансових важелів, спрямованих на виявлення, попередження та ліквідацію реальних та потенційних загроз. Іншими словами, механізм забезпечення фінансової безпеки України – це сукупність економічних методів, важелів, за допомогою яких суб’єкти безпеки впливають на відповідні об’єкти з метою забезпечення фінансової безпеки держави з дотриманням відповідних принципів. Підвищення дієвості механізму забезпечення фінансової безпеки залежить від взаємоузгодженості та ефективності усіх елементів системи забезпечення фінансової безпеки України. Це стає можливим за умов застосування системного підходу, який, по-перше, надає можливість чітко окреслити мету функціонування даної системи; по-друге, визначити початкові дані (параметри входу); по-третє, визначити механізм управління загрозами та небезпеками відповідно до закладених параметрів і умов функціонування. Принцип системності реалізується у чіткому усвідомленні механізму забезпечення фінансової безпеки держави, у його розумінні як одного з невід’ємних головних структурних елементів системи забезпечення фінансової безпеки держави.

Передумовою ефективного функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки України, а водночас і складовим його елементом, є наявність правового, нормативного та інформаційного забезпечення, яке регулює взаємодію усіх його елементів. До правового забезпечення відносимо законодавчі акти, постанови, накази, декрети та інші правові документи, до нормативного забезпечення – інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки та роз’яснення.

Інформаційне забезпечення складається з різного роду фінансово-економічної інформації, зокрема, дані про фінансовий стан суб’єктів господарювання, фінансові процеси на внутрішньому та зовнішньому ринках тощо.

Побудова механізму забезпечення фінансової безпеки України здійснюється відповідно до поставлених цілей та завдань.

Основна мета розробки такого механізму полягає у захисті національних фінансово-економічних інтересів, національних цінностей, недопущенні втрати фінансової незалежності, ефективному функціонуванні фінансової системи держави та в налагодженні ефективних взаємозв’язків і взаємовідносин усіх його елементів, що в кінцевому результаті веде до розвитку кожного громадянина та економічного зростання в цілому.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити низку невідкладних завдань, зокрема: забезпечити діяльність суб’єктів фінансової безпеки щодо відстеження стану фінансово-кредитної сфери (здійснювати постійний моніторинг фінансової безпеки); забезпечити стійкий економічний розвиток держави з дотриманням відповідної фінансово-платіжної дисципліни, нейтралізувати негативний вплив світової фінансової кризи, тіньових та кримінальних структур на національну економічну та фінансово-кредитну системи; обмежити відплив грошового та фінансового капіталів із реального сектора економіки; запобігати злочинам та правопорушенням у фінансових правовідносинах, зокрема легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом та ін.

Механізм забезпечення фінансової безпеки України, на наш погляд, включає такі елементи: об’єкти безпеки, суб’єкти безпеки, фінансові методи, важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

Об’єктами фінансової безпеки виступають національні інтереси в сфері фінансових відносин, фінансові ресурси та фінансова система.

До основних національних інтересів можна віднести підвищення ефективності фінансової системи як важливого регулятора ринкових відносин на основі підтримання державних видатків відповідно до наявних фінансових ресурсів і бюджетних асигнувань; посилення стримування інфляційних процесів; залучення вітчизняних та іноземних капіталів у реальний сектор економіки; створення збалансованої правової системи, яка б забезпечила ефективне формування і функціонування фінансово-кредитної системи соціально орієнтованої економіки; формування правового механізму захисту фінансової системи держави від впливу кримінальних процесів та посягань.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є: посилення взаємозв’язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й аміністративно-територіальних одиниць; забезпечення бюджетної дієздатності держави; забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності тощо.

Фінансові ресурси виступають матеріальною формою фінансових відносин і призначені для забезпечення відтворювального процесу в національній економіці.

Фінансові ресурси охоплюють доходи і грошові нагромадження домогосподарств, суб’єктів господарювання та держави в процесі розподілу та перерозподілуВВП та НД.

Фінансова система є досить уразливим об’єктом фінансової безпеки, оскільки являє собою сукупність відособлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, що пов’язаніз процесом формування централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Вона має складну внутрішню будову, відповідний апарат управління та нормативно-правове забезпечення.

Суб’єктами фінансової безпеки виступають окремі громадяни, домогосподарства, підприємства, організації, установи, громадські інституції, а також держава в особі уповноважених органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

Одним з найважливіших елементів механізму забезпечення фінансової безпеки держави є фінансові методи або організаційноекономічні форми забезпечення фінансової діяльності. До основних з них належать: фінансове планування – діяльність з формування, використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів; оперативне управління – втручання у розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, викликаних нераціональним перерозподілом грошових коштів; фінансовий контроль – перевірка правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП та НД за відповідними фондами грошових коштів та їх цільовим використанням; фінансове забезпечення, основними формами якого є бюджетне фінансування, самофінансування та кредитування; фінансове регулювання здійснюється через механізм вилучення частини грошових доходів суб’єктів господарювання у вигляді податків та обов’язкових платежів з наступним їх спрямуванням до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів; фінансове стимулювання – відбувається за допомогою фінансових важелів і стимулів (податки, субсидії, податкові пільги, прискорена амортизація та ін.).

Серед елементів механізму забезпечення фінансової безпеки найактивнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію відповідними фінансовими методами. До них належать: податки, обов’язковізбори, інвестиції, норми амортизації, норми витрачання коштів у бюджетних установах, відсотки за кредит, орендна плата, дотації, субвенції.

Дія механізму забезпечення фінансової безпеки ґрунтується на певних принципах. Виділяють загальні та специфічні принципи. До загальних належать такі, як пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет забезпечення українських національних інтересів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; законність; єдність, збалансованість та взаємозв’язок усіх складових національної (економічної) безпеки та ін. До специфічних принципів можна віднести: подолання фінансових суперечностей ізбалансування індивідуальних, корпоративних і загальнодержавних інтересів; демократизація прийняття та ефективність виконання державних рішень у фінансовій сфері; забезпечення ефективного розподілу фінансових ресурсів і капіталу та державного контролю за їх використанням; забезпечення макро- та мікрофінансової стабільності, динамічного зростання економіки, досягнення фінансової незалежності національної економіки.

Суть механізму забезпечення фінансової безпеки держави розкривається через функції, які він виконує. До основних функцій фінансового механізму, на нашу думку, можна віднести: інформаційну, попереджувальну (превентивну), практичну, прогностичну, регулювальну, захисну, контрольну.

Сутність інформаційної функції полягає в постійному інформуванні суб’єктів фінансової безпеки про реальні та потенційні загрози, рівень боргової залежності держави, капіталізації банківської сфери, стан бюджетної дисципліни, рівень доходів населення та ін.

Попереджувальна (превентивна) функція пов’язана з використанням комплексу заходів, спрямованих на недопущення або зменшення фінансових втрат та з можливістю проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження настання потенційних загроз у фінансовій сфері.

Практична функція механізму зводиться до наукового обґрунтування фінансової політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Прогностична функція механізму виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням потенційних загроз.

Регулювальна функція полягає у посиленні взаємозв’язку фінансової політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць, забезпеченні бюджетної дієздатності держави, монетарної та валютнокурсової стабільності, зміцненні банківської системи тощо.

Захисна функція механізму зводиться до гарантування внутрішньої ізовнішньої фінансової безпеки, включаючи контроль за дотриманням законодавчих норм, а також у здатності механізму забезпечення фінансової безпеки захищати власні національні інтереси, національні цінності від внутрішніх та зовнішніх посягань. Захисна функція механізму забезпечення фінансової безпеки є основною у кризовому стані економіки, в якому соціально-економічна ситуація веде до надмірного неспівпадіння суспільних потреб із можливістю їх задоволення, тобто супроводжується виникненням соціальних дефіцитів.

Контрольна функція механізму проявляється в контролі суб’єктів фінансової безпеки за правильністю застосовування фінансових методів та важелів у конкретній ситуації, пов’язаній із захистом національних інтересів та запобіганню потенційним загрозам.

Отже, формуючи механізм забезпечення фінансової безпеки, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідністьвимогам фінансової політики конкретного періоду, що передує повнійреалізації її цілей ізавдань.