ПРИСТОСОВАНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ

Утваринномусвіті може змінювати:

Будову тіла:

Маскування – надбання подібності з яким-небудь предметом (листок, сучок)

Мімікрія – подібність між незахищеними і захищеними видами

Мімікрія

БейтсінівськаМюллерівська

гірше захищений вид наслідує кілька захищених видів

забарвлення або форму нагадують один одного

добре захищеного за забарвленням і формою

↓ ↓

осовидні мухи сонечко, клоп-солдатик

Інстинкти:

Статеві

Будівельні

Захисні (попереджувальна поведінка)

Запасаючи

Міграційні

Забарвлення:

Захисне – допомагає замаскуватися в оточуючому середовищі

Попереджувальне – вказує на небезпеку даного виду для хижаків

Приваблююче – забезпечує зустріч особин протилежної статі, або збирання у зграї для полювання.

ПРИСТОСОВАНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ І ЇЇ ВІДНОСНИЙ ХАРАКТЕР. Пристосованість — відносна доцільність будови і функцій організму, що є результатом природного добору, який усуває непристосованих особин. Ознаки виникають внаслідок мутацій. Якщо вони підвищують життєздатність організму, його плодючість, сприяють розширенню ареалу, то такі ознаки «підхоплюються» добором, закріплюються у потомстві і стають пристосуваннями.

Види пристосувань.

Форма тіла тварин дає їм можливість легко пересуватися у відповідному середовищі, робить організми малопомітними серед предметів. Наприклад, обтічна форма тіла у риб, наявність довгих кінцівок у стрибунця.

У рослин форма квітки, положення на пагоні сприяє запиленню.

Маскування — набуття схожості організму з будь-яким предметом навколишнього середовища, наприклад, схожість крил метелика із сухим листям або корою дерев. Форма тіла гусені метеликів-п'ядунів робить їх непомітними серед сухих гілок рослин. Рибу-голку не видно серед водоростей.

Захисне забарвлення приховує організм у середовищі існування, робить його непомітним. Наприклад, біле забарвлення у зайця, зелене — у стрибунця. Забарвлення, що розчленовує, — чергування світлих і темних смуг на тілі створює ілюзію світлотіні, розмиває контури тварини (зебри, тигри).

Застережливе забарвлення вказує на наявність в даної особини отруйних речовин, спеціальних органів захисту, на небезпеку для хижака (оси, змії, сонечка).

Мімікрія — здатність до наслідування менш захищеним організмом одного виду більш захищеного організму іншого виду (або предмета середовища), що оберігає його від винищення (осовидні мухи, неотруйні змії).

Пристосувальна поведінка у тварин — це загрозлива поза, що попереджає й відлякує ворога, завмирання, турбота про потомство, запасання харчів, будова гнізда, нори. Поведінка тварин спрямована на захист і збереження від ворогів і шкідливих впливів факторів середовища.

У рослин також виробилися пристосування: колючки оберігають від поїдання; яскраве забарвлення квіток приваблює комах-запилювачів; різний час дозрівання пилку і насінних зачатків перешкоджає самозапиленню; різноманітність плодів сприяє поширенню насіння.

Усі пристосування мають відносний характер, тому що діють у визначених умовах, до яких адаптований організм. При зміні середовища пристосування можуть не захистити організм від загибелі, а отже, ознаки перестають бути пристосувальними. Вузька спеціалізація може стати причиною загибелі в умовах, що змінилися.

Причина виникнення пристосувань полягає в тому, що організми, які не відповідають даним умовам, гинуть і не залишають потомства. Організми, що вижили у боротьбі за існування, в даних умовах мають можливість передати свій генотип і закріпити його у поколіннях.

(напам’ять)СТЕ

СТЕ (Синтетична теорія еволюції) виникла в 20-50-х роках XX сторіччя. Це комплекс уявлень про еволюційний процес, що ґрунтується на поєднанні знань про мутації як єдиного джерела спадкової мінливості, популяцію як основну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір.

Основні її положення такі:

1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.

2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які і є елементарною одиницею еволюції.

3. Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

4. Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція.

5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції.

6. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).

7. Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).

8. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.

Основоположниками синтетичної гіпотези еволюції були видатні учені з різних країн світу.

С.С.Четвериков (1880-1959), російський генетик та ентомолог, розробив учення про популяцію як елементарну одиницю еволюції (1926), ввів терміни «хвилі життя», «генотипне середовище».

Д.Холдейн (1892-1964) — англійський біохімік і генетик, один із перших почав розробляти генетико-математичні методи оцінки стану популяції. Довів, що окремі генотипи зберігаються та поширюються не випадково, а під дією еволюційних факторів. Висунув гіпотезу про виникнення життя на Землі як наслідок саморозвитку органічних сполук у результаті небіологічного синтезу.

С.Райт (1889-1982) - американський генетик. Розробив учення про дрейф генів як фактор еволюції.

Ф.Г.Добржанський (1900-1981) — український генетик; зробив великий внесок у вивчення мутацій та мутагенезу. Ввів термін «мікроеволюція» та дослідив її основні особливості. Засновник фенетики (від грец. файно - являю, знаходжу) - науки про прояв та розподіл фенів (певних станів ознак) у популяції.

І.І.Шмальгаузен (1884—1963) - український та російський зоолог; розробив учення про форми добору (стабілізуючий і рушійний). Зробив значний внесок у дослідження закономірностей передачі інформації в живих системах (один із засновників біокібернетики). Вивчав особливості координації (взаємозв'язку) перетворень різних систем органів у філогенезі хребетних груп тварин. Показав, що результатом еволюції є вдосконалення інтеграції живих систем між собою. Один із авторів учення про рушійні сили еволюції.