ПСИХОЛОГІЧНІ

§ психофізичні фактори, що проявляються у вигляді фізичних, хімічних та інших впливів природного, антропогенного і техногенного походження,

§ генофонд народів, що населяють державу тощо.

3. Загрози інформаційній безпеці особи та суспільства. Інформаційна загроза - це реальна небезпека інформаційного впливу на соціальний суб'єкт з метою зміни його потреб, інтересів та орієнтації відповідно до намірів суб'єкта інформації. Інформаційні загрози (у вузькому розумінні) – це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері. Інформаційні загрози (у широкому розумінні):

• це такий інформаційний вплив (внутрішній або зовнішній), при якому створюється потенційна або актуальна (реальна) небезпека зміни напрямку або темпів прогресивного розвитку держави, суспільства, індивідів;
• небезпека заподіяння шкоди життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави шляхом інформаційного впливу на свідомість, інформаційні ресурси та інфосферу машинно-технічних систем;
• сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства й держави.

Унікальною особливістю інформаційних загроз є те, що вони виступають як самостійні загрози і поряд з цим – є реалізаційною основою інших видів загроз на інформаційному рівні, а часто і їх першопричиною.

Відповідно до Доктрини ІБ України

В інформаційній сфері України вирізняються такі життєво важливі інтереси: особи: забезпечення конституційних прав і свобод людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації; недопущення несанкціонованого втручання у зміст, процеси обробки, передачі та використання персональних даних; захищеність від негативного інформаційно-психологічного впливу;
суспільства: збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу;
забезпечення суспільно-політичної стабільності, міжетнічної та міжконфесійної злагоди;
формування і розвиток демократичних інститутів громадянського суспільства;
Виходячи з цього Основні загрози інформаційній безпеці поділяють на три групи:- загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на виробництво інформації, її поширення, пошук, одержання, передавання та використання; праву на інтелектуальну власність на інформацію- загрози несанкціонованого й неправомірного впливу сторонніх осіб на інформацію і інформаційні ресурси (їх виробництво, системи формування й використання);- загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальшивої, дезінформації) на особистість, суспільство, державу.Загрози інформаційній безпеці особи:· обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю внаслідок недостатньої розвиненості інститутів громадянського суспільства, недосконалості партійно-політичної системи, непрозорості політичної та громадської діяльності; · недодержання прав людини і громадянина, пов’язаних з інформацією; · несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів особи, розголошення конфіденційної інформації;· прояви комп'ютерної злочинності; · зовнішні негативні інформаційні впливи на індивідуальну та суспільну свідомість населення, в т.ч. через ЗМІ, а також мережу Інтернет (монополізація, комерціалізація, політична й економічна заангажованість ЗМІ);

· обмеження доступу до суспільно важливої інформації;

Загрози інформаційній безпеці суспільства:· поширення в ЗМІ невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності; · пропагування «західного» способу життя, «західних» стереотипів сприйняття, мислення, поведінки;· витіснення з інформаційного простору та молодіжної культури українських мистецьких творів, народних традицій і форм дозвілля; · відставання рівня розвитку українського кінематографу, книговидання, книгорозповсюдження та бібліотечної справи від рівня розвинутих держав;
використання ЗМІ, а також мережі Інтернет для пропаганди сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками; · приховування, несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації населенню для забезпечення основних прав, щодо соціально-економічних та політичних питань, діяльності органів влади, надзвичайних ситуацій тощо; · прояви комп'ютерної злочинності, комп'ютерного тероризму;

· маніпулювання інформацією (дезінформація, приховування або перекручення інформації).

· невиконання органами державної влади, організаціями та громадянами вимог законодавства, що регулює відносини в інформаційній сфері.

Відповідно до Закону України про суспільну мораль загрозами ІПБ суспільства і громадян є:

· Поширення інформації, яка: пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
пропагує невігластво, неповагу до батьків;
пропагує культ насильства, жорстокості; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички. · Розповсюдження продукції порнографічного характеру, в т.ч. серед неповнолітніх; · Формування зневажливого ставлення, провокування падіння інтересу до національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання.

блюзнірство – зневажливе ставлення до традиційних культурних і духовних цінностей;

бузувірство – жорстокість на ґрунті релігійної нетерпимості;

ксенофобія – ненависть, ворожість або страх по відношенню до іноземців;

невігластво – відсутність знань;

неповага до національних та релігійних святинь – зневажливе, нечемне ставлення до національних символів, пам’яток культури, архітектури, народних звичаїв, предметів або місць релігійного поклоніння тощо;

Негативні наслідки· підвищення психологічної напруженості у населення внаслідок посилення відчуття соціальної незахищеності:· у дітей - від неможливості розуміння того, що відбувається у світі;· у літніх людей - від відчуття безглуздості прожитих років і боротьби за зневажені ідеали;· протиставлення поколінь на базі відмінності в умовах життя і мотивацій;· формування споживацького ставлення, зміна життєвих цінностей у бік споживчої та індивідуалістичної (езопової) психології;· формування культу багатства (за рахунок придбання матеріального благополуччя будь-якими засобами), агресії та насильства як життєвих цінностей і, як наслідок цього, втрата орієнтації на моральні, духовні та культурні цінності.· провокування соціальної, міжнаціональної, релігійної напруженості;· спотворення історичного досвіду і національних традицій народу;· низька інформаційна культура громадян.· деформація системи масового інформування як за рахунок монополізації засобів масової інформації, так і за рахунок неконтрольованого розширення сектора зарубіжних ЗМІ у вітчизняному інформаційному просторі;· погіршення стану і поступовий занепад об'єктів культурної спадщини, включаючи архіви, музейні фонди, бібліотеки, пам'ятки архітектури, зважаючи на недостатнє фінансування відповідних програм і заходів;· можливість порушення суспільної стабільності, нанесення шкоди здоров'ю та життю громадян внаслідок діяльності релігійних об'єднань, які проповідують релігійний фундаменталізм, а також тоталітарних релігійних сект;· використання закордонними спеціальними службами ЗМІ для завдання збитків обороноздатності і безпеці держави, поширення дезінформації;· недостатня здатність громадянського суспільства забезпечити формування у підростаючого покоління суспільно необхідних моральних цінностей, патріотизму і відповідальності за долю країни. Інформаційні загрози формуються в інформаційному просторі. Більшість учених розглядають інформаційний простір як місце формування, поширення та споживання інформації за допомогою різних технічних пристроїв. Зазвичай технічні пристрої є основними засобами поширення інформації, але вона поширюється й в ході безпосереднього спілкування людей між собою.Канали (засоби) інформаційного впливу на особистість дуже різноманітні. Це сім'я, освітня сфера (дитячий садок, школа, університет), вулиця, книги, радіо, кіно, телебачення, масова друкована продукція (газети, журнали), аудіовізуальні засоби (магнітофони, плеєри, відеомагнітофони), і т . п. на наших очах народжується новий наймогутніший засіб інформаційного впливу - Інтернет, на черзі техніка і технології віртуальних реальностей, що обіцяють воістину фантастичні перспективи віртуальних впливів. А візуальна інформація найбільш інформативна і дієва. Не дарма народна прислів'я говорить: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Ефективність впливу цих та інших каналів на особистість істотно підвищується за рахунок активного розвитку і широкого застосування нових інформаційних технологій.Інформаційні технології - величезне благо для людства, вони визначають майбутнє суспільства. Але в той же час в руках зловмисників це - страшна зброя; головна небезпека полягає в несанкціонованому доступі (активному або пасивному) до його джерела або споживача (особистості). Останнє і є інформаційний вплив на особистість.Особливо слід підкреслити величезні можливості в цій сфері сучасних засобів масової інформації. По суті, сьогодні ЗМІ - практично єдина структура, через яку населення щодня, щогодини отримує інформацію про процеси в країні, регіоні, світі. Вони буквально нав'язують різні ідеологічні погляди. Тому не можна не погодитися з думкою, що «сьогодні ЗМІ в Росії можуть виступити і в якості сили, стабілізуючої обстановку в суспільстві, і стати детонатором соціального вибуху». Особливо актуально це твердження в період виборчих кампаній, які стали фактично нашою повсякденною реальністю . Як відомо, телебачення покликане інформувати, просвіщати і розважати. Звернене безпосередньо до людини і суспільства, воно володіє величезною силою інформаційного впливу. У нас в країні телебачення з моменту свого виникнення виконує ще й функцію «колективного агітатора і пропагандиста». У нових соціально-економічних умовах ця функція стала реалізовуватися більш відверто й агресивно.У зв'язку з комерціалізацією ЗМІ, що характерно і природно для ринкової економіки, з телеекранів на особистість і суспільство обрушився потік реклами, фільми і передачі, які пропагують насильство, садизм, секс. Все це можна класифікувати як несанкціонований доступ до свідомості. Наслідком панування принципу «рекламної паузи» на телебаченні є вплив на психіку мільйонів людей. Це пряме порушення прав людини - права на вільний вибір. В ідеалі реклама повинна оголошуватися в сітці мовлення, з тим щоб кожен мав можливість вибирати її за власним бажанням.Безпосереднє відношення до безпеки особистості в інформаційному просторі має проблема обдурених вкладників. У період з 1992 по 1995 р від дій організаторів фінансових пірамід постраждали близько 50 млн росіян. Ці люди, переважна більшість яких похилого віку, виявилися жертвами інформаційного пресу, тієї масованої реклами, яка обіцяла практично миттєве казкове збагачення.У ринковій економіці інформація стає товаром, продуктом, послугою. А це означає, що з метою забезпечення інформаційної безпеки особистості можна використовувати закони, що захищають споживача від недоброякісної продукції та послуг.У число першочергових заходів, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки особистості, входять такі.1. Розвиток інформаційної культури населення, в тому числі розвиток особистісних способів активного та пасивного захисту від небезпечних інформаційних впливів та прищеплення навичок технологічно грамотного продукування інформації.2. Розвиток законодавства в інформаційній сфері. Основним і, можливо, єдиним гарантом дотримання прав і свобод особистості в інформаційному просторі є держава. Цю функцію вона може реалізувати тільки через відповідні закони. Слід зазначити, що законодавство в інформаційній сфері не має аналогів в історії. Тому до його розробки крім юристів мають бути залучені фахівці різних областей, в тому числі інформатики, інформаційних технологій, психології, соціології, педагогіки тощо. 3. Створення системи моніторингу інформаційно-технологічних факторів ризику (можливо, шляхом розширення функцій структур вивчення громадської думки, забезпечених відповідними методиками).4. Розширення міжнародного співробітництва з питань безпеки в інформаційному просторі. Діапазон проблем для обговорення в рамках такої співпраці дуже широкий. Це і встановлення узгодженої точки зору з проблем впливу інформації на індивідуальну і масову свідомість, на психіку людини, і підготовка угод (конвенцій) про невикористання інформаційного простору у ворожих цілях, про контроль над виробництвом і впровадженням інформаційних технологій, які можуть бути використані у терористичних та кримінальних цілях, про міжнародний правовий захист мережевих інформаційних ресурсів, про можливості контролю і обмеження розповсюдження по глобальних мережах типу Інтернету інформації, що надає негативний вплив на фізичне, психічне та соціальне здоров'я людей, особливо дітей та молоді, і т. д.

В умовах тотальної інформатизації суспільства інформаційний вплив на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.

Психіка - це властивість високоорганізованої матерії (мозку) складається у відображенні об'єктивної реальності. Психіка властива людині і тваринам.

За сучасними уявленнями психіка людини має свідому та несвідому частини. На свідому приходиться майже 10%, на несвідому до 90%, вона у свою чергу поділяється на підсвідому і надсвідому.

Свідома частина психіки виявляє себе знаковими системами (словами, буквами), користується законами формальної логіки. її прояви базуються переважно на роботі лівої півкулі головного мозку (друга сигнальна система).

Підсвідома частина психіки має іншу мову – мову символів, образів, вона забезпечується насамперед діяльністю правої півкулі.

Свідомість властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньо уявленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Найважливіші характеристики свідомості такі:

- здатність акумулювати знання про навколишній світ на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви;

- чітке розрізнення "Я" і "Не-Я" людини. Людина - єдина з живих істот, здатна здійснювати самопізнання, вивчати і досліджувати саму себе;

- забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо;

- наявність у її складі певного ставлення до когось або чогось, яке виявляється в почуттях, які можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків.

Несвідоме - сукупність психічних явищ, станів і дій, яких немає у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в певний момент не піддаються контролю.

1. Психологічний вплив. Індивідуальна, масова та суспільна свідомість як об’єкт психологічних впливів.

Вплив – поведінка, дія однієї особи (групи осіб), яка змінює думки, ставлення, поведінку інших людей.

Психологічний вплив - це спосіб здійснення впливу на людей (на окремих індивідів і на групи), що здійснюється з метою зміни ідеологічних і психологічних структур їх свідомості і підсвідомості, трансформації емоційних станів, стимулювання певних типів поведінки з використанням різних способів явного і прихованого психологічного примусу.

Свідомість - це вища, найбільш розвинута і складна форма, відображення, яка властива тільки людині. Виникнути вона могла лише завдяки тому, що становила собою подальший розвиток тих менш досконалих форм відображення, які сформувалися в процесі еволюції живих організмів.

Насамперед людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм тощо, в яких знаходять своє відображення різноманітні предмети та їх властивості, а також відношення між ними.

Крім того, свідомість нерозривно пов’язана з мовою. Наші думки втілюються у словах і мовних конструкціях, завдяки їй вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Сприймаючи слова або речення, сказані чи написані кимсь іншим, людина знов-таки перетворює їх у форми своєї свідомості.

Нарешті, свідомість може існувати у формі не лише індивідуальної свідомості, тобто у формі понять або ідей якоїсь окремої людини, але й у формі групової (наприклад, національної чи класової) та суспільної свідомості.

Органом, за допомогою якого людиною здійснюється свідоме відображення дійсності, є мозок.

Але наявності тільки мозку ще не досить для виникнення Свідомості. Для розвитку свідомості людина повинна жити серед людей, постійно спілкуватися з ними. займатися різними видами діяльності. Це значить, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві.

Масова свідомість як соціальне явище, складне духовне утворення являє собою реально існуючу, функціонуючу свідомість мас людей. Вона включає в себе все те, що є найпоширенішим, найтиповішим у поглядах, ідеях, переконаннях, почуттях, настроях, звичаях, традиціях широких верств суспільства

Суспільна свідомість - сукупність ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин.

Суспільна свідомість – сукупність ідеальних образів – понять, ідей, поглядів, уявлень, почуття, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб’єктом довколишнього світу, зокрема і самої суспільної свідомості. Суспільна свідомість не зводиться до простої суми свідомостей індивідуальних, а включає тільки суспільно значущі, типові, усталені духовні утворення. Суб’єктом суспільної свідомості виступають суспільство, соціальна спільність (соціальна група, клас, нація) чи окрема людина, але не як індивідуальність, а як представник певної соціальної спільності.

1. Класифікації психологічних впливів.

Психологічний вплив виявляється на конкретні сфери психіки окремої людини, груп людей і суспільної свідомості в цілому:

* Потребо - мотиваційну (знання, переконання, ціннісні орієнтації, потяги, бажання);

* Інтелектуально - пізнавальну (відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам'ять і мислення);

* Емоційно - вольову сферу (емоції, почуття, настрої, вольові процеси);

* Комунікативно - поведінкову (характер і особливості спілкування, взаємодії, взаємовідносини, міжособистісне сприйняття).

Психологічний вплив може бути:

· оперативним і стратегічним,

· побутовим і професійним,

· спрямованим на стан і на поведінку,

· спрямованим на минуле - на теперішній час - і на майбутнє (робота з минулим виходить з уявлення, що деякі сьогоднішні актуальні проблеми є такими не самі по собі, а у зв'язку з тим, що за ними стоїть і їх провокує минулий негативний досвід. Робота з сьогоденням - робота з тим, що для клієнта знаходиться в "сьогодні", з сьогоднішньою поведінкою і станом клієнта, змінюючи його помилкові елементи на більш оптимальні),

· на різних рівнях - комунікативному рівні, рівні відносин, рівні діяльності та життєдіяльності.

· прямим й непрямим (прямий вплив полягає у відкритому представленні вимог особі (пряме повідомлення, Сократівський діалог). В основі Сократівського діалогу є логічна аргументація. У процесі бесіди особі задають запитання таким чином, щоб вона давала тільки позитивні відповіді, в результаті чого особа сама підходить до прийняття судження, яке спочатку не приймалося, було незрозумілим чи невідомим. Таким чином, особа сама робить припущення про те, що вона «зробила відкриття» самостійно. Прямі настанови даються, коли у комуніканта достатньо авторитету, щоб ці приписи були виконані. Для того, щоб настанова була виконана, вона повинна бути висловлена у чіткій і зрозумілій для особи формі. Непрямий вплив може проявлятися у двоїсто: по-перше, за ціллю спрямованості, у тому випадку, коли вплив має безпосередню спрямованість, але не на саму особу, а на її середовище і, по-друге, коли вплив спрямовано на особу, але не в прямих його способах (парадоксальні настанови, метафоричні повідомлення. Суть парадоксальних настанов полягає в тому, щоб особи їм опиралися і, опираючись, змінювались. Метафора - слово або вираз, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з якимось іншим на підставі їх загальної ознаки (Клюнути на популістську вудку, відлига у відносинах, холодна війна, хвиля невдоволення, провалити переговори, підсісти на кредити),

· навмисним і випадковим,

· адресним і неадресним;

· спрямованим і не спрямованим (спрямований вплив здійснюється за допомогою застосування переконання і навіювання. При їх використанні передбачається отримати певний результат від об’єкту впливу. Не спрямований вплив за своїм змістом виникає непередбачено. Ефект впливу виникає, проявляючись у діях механізмів зараження (процес передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого) і наслідування (наслідування якому-небудь прикладу, зразку);

· на вербальному і невербальному рівнях.

Більшість методів і технік впливу важко віднести до якогось одного виду внаслідок їх багатоаспектності.