Пожежна безпека.

Основні поняття та значення пожежної безпеки.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку», та інші закони України, постанови, укази т.д.

Основним нормативним документом , що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку» прийнятий 17 грудня 1993 року.

Пожежа-це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Пожежна небезпека-можливість винекнення та (або) розвитку пожежі в будь якій речовині, процесі, стані.

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних шкідливих факторів: токсичні продукти згорання; вогонь; підвищення температури середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи; витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніка.

Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Адже в сучасних приміщеннях знаходиться чимало синтетичних матеріалів, які є основними джерелами токсичних продуктів згорання. Так при горінні поліуретану та капрану утворюється діанистий водень (синильна кислота), при горінні вініпласту-хлористий водень та оксид вуглецю, при горінні лінолеуму-сірководень і сірчистий газ і т.д. Найчастіше при пожежех відзначається високий вміст оксиду вуглецю. Оксид вуглецю-це отруйний газ і вдихання повітря в якому його вміст становить 0.4%-смертельне.

Вогонь-надзвичайно небезпечний фактор пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей досить нечасті. Під час пожежі температура полум’я досягає 1200-1400 градусівцельсія

Мінімальна відстань в метрах, на якій людина ще може знаходитися від полум’я приблизно складає R=1.6 H, де Н-середня висота факелу полум’я в метрах.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря з продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 градусів цельсія вже є життєвонебезпечною для людини.

Дим являє собою велику кількість найдрібніших часточок незгорівших речовин, що знаходяться в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу). Крім того, у задимлених приміщеннях внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її просто неможливо.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). При цьому втрачається координація рухів, з’являється слабість, запаморочення, загальмовується свідомість.

Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємкостей та трубопроводів з небезпечними рідинами і газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, дістати ураження уламками.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів.

Паніка, в основному, спричиняється швидкими змінами психічного стану людини, як правило депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації. Панікос-це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людини.

Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Горіння-це екзотермічна реакція окислення речовин, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я і свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння: повне-при достатній кількості окислювача, неповне-при нестачі окислювача. За швидкістю розповсюдження полум’я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2-7м/c), вибухове (при десяткам і навіть сотням метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду). Горіння може бути гомогенним та гетерогенним (взалежності від однаковості чи неоднаковості агрегатного стану горючих речовин ГР).

Різновидності горіння

Вибух-надзвичайно швидке хімічне перетворення, що спроводжується виділенням енергії і утворенням стиску тих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнування, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі-раптового скачкоподібного зростання тиску.

Детокація-це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детокації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум’я, що призводить до прискорення поширення полум’я і виникнення в суміші ударної хвилі.

Спалах-швидке згорання горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

Займання-виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування-займання, що супроводжується появою полум’я.

Самозаймання-початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування-самозаймання, що супроводжується появою полум’я.

Тління-горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання поділяються на теплові, мікробіологічні, хімічні.

Теплове самозаймання-виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина розкладається, адеорбує і врезультаті дії процесів оксидування самонагрівається.

Мікробіологічне самозаймання-відбувається в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини рослинного походження (в основному не висушені)-сіно, зерно, торф.

Хімічне самозаймання-виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин.

Показники пожежовибухонебезпечності речовини та матеріалів.

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухонебезпечності цих речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу)

Група горючості речовини:

Негорючі-речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу (метали, гіпсові конструкції).

Важкогорючі-це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння.

Горючі-речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення.

Горючі матеріали поділяються на легкозаймисті і важкозаймисті.

Температура спалаху-найнижча температкра горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари або гази, здатні спалахнутивід джерела запалювання, але швидкість їх утворення, ще не достатня для стійкого горіння.

Температура спалахування- найнижча температкра горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке горіння.

Температура самоспалахування-найнижча температура речовини при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення полум’янистого горіння.

Важливими показниками, характеризують пожежовибухонебезпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум’я (запалення). Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентрація межі поширення полум’я-це мінімальна та максимальна об’ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум’я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Залежно від значення нижньої концентраційної межі поширення полум’я пил поділяється на вибухо- та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м3 пил є вибухонебезпечним (пил сірки, муки, цукру), а при інших значеннях НКМ-пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).

Розрізняють також нижню та верхню температурні межі поширення полум’я газів та парів у повітрі. НТМ та ВТМ-це такі температури речовини, за яких їх насичені пари утворюють в даному окислювальному середовичі концентрації, рівні відповідно НКМ та ВКМ.