СнuП 2.04.09-84

Горіння припиняється:

- при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура їх займання;

-при зниженні концентрації кисню в повітрі у зоні горіння;

-при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння;

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

-води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

-інертних газів;

-хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

-порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з ормосом);

-пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вода-найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода має найбільшу теплоємність з усіх вогнегасних речовин і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих речовин. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбрискувачем. Розбрискувач дозволяє стримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом-тверді волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, газ), оскільки маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин та збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіти, селітру, які вивиділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходится під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожежі у приміщеннях об’ємом до 500 і невеликих загорань на відкритих установах. Вогнегасна здатність (концентрація) пари у повітрі становить 35%.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево активні речовини: ліноутворювач ПО-1, сульфанам НП-16, сульфаности, змочувач ДП.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНuП 2.04.02-84 та СНuП 2.04.01-85.

Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10м.

Гідракти розташовуються на тереторії підприємства на віддалі не більше 100м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5м від стін.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1.35м від підлоги в середині приміщення біля виходів у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Дожина рукава-10 або 20м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2.5 м/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об’єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40л/с.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб, прокладених по стелі. Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 . Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 , а інтенсивність подачі води-0.1л/с . важлива частина установки центрально-сигнальний клапан котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно попадає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.

Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені не водою, а стисненим повітрям. Вода в них лише досягає клапана, а у випадку зривання головки спочатку виходить повітря, а потім вода. Змішані системи влітку зоповнюються водою, а в взимку-повітрям.

Дренчерні установки обладнюються розбрискувальними головками, які постійновідкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.

Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожежвсіх видів загорання. Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснута рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до -70°С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об’єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії 30-60с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою не можна гасити спирт, ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, котрі горять без доступу повітря.

Вогнегасники пінні використовують для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих ЛЗР. Не можна гасити електрообладнання, цінні папери та обладнання, калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою виділяється водень, котрий посилює горіння.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно вимог «Правил пожежної безпеки України». В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.

Пожежна сигналізація.

Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150м, всередині приміщень-на відстані 50м один від одного.

В плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавкими сплавами; при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого сповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі.

В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію.

Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на фотоелемент. Для диму використовують і у швидкодіючому іонізаційному сповіднику «КЛ-1». Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації, потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації.

Порядок дії у разі пожежі.

У разі виявлення пожежі кожний громадянин забов’язаний:

-негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце винекнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

-вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей;

-якщо пожежа винекне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об’єкту;

-у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).