Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Розділ IX




 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

 

Стаття 38.Загальні вимоги до учасників дорожнього руху, їх права та обов'язки

Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху, який виконує Правила дорожнього руху, має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила.

Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності та велосипедисти.

Учасники дорожнього руху мають право на:

Безпечні, безперервні та безперешкодні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

вивчення норм і правил дорожнього руху;

своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою;

отримання необхідної допомоги від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху;

отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.

оскарження дій працівника відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України в разі порушення з його боку чинного законодавства;

оскарження дій або бездіяльності власників доріг за порушення ними норм і стандартів під час будівництва, ремонту та утримання доріг.

Учасники дорожнього руху зобов'язані:

знати й неухильно дотримувати вимоги цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;

не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу" (5081-17), надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Працівники органів внутрішніх справ, військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб та бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги при виконанні службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.

 

Стаття 39. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами

Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

мототранспортними засобами й мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями й тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 – мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А – мотоцикли, у тому числі з боковим причепом та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 – квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В – автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С1 – призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С – призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D1 – призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D – призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE – состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

Т – трамваї та тролейбуси.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (487-2009-п) визначається Кабінетом Міністрів України.

Підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами ліцензування отримали відповідну ліцензію.

Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до працівників, які здійснюють таку підготовку, визначаються державними стандартами та постановами Кабінету Міністрів України.

Міністерство інфраструктури України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства в цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності й підпорядкування є ліцензування закладу та, яке проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку, визначеному законодавством України, а також проведеннях виїзних перевірок навчального закладу відповідно до Порядку проведення перевірок навчальних закладів, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства в цій сфері.

Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються у відповідних підрозділах Міністерства інфраструктури України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Для автоматизованого обліку водіїв, що отримали посвідчення водія та кандидатів у водії, які проходять навчання в навчальних закладах ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

У цей реєстр вносяться дані про слухача (учня) навчального закладу, та дані про видане свідоцтво про закінчення навчального закладу.

Користування даним реєстром навчальними закладами відбувається на платній основі. Порядок роботи реєстру та вартість користування цим реєстром визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух (995_041) діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України (340-93-п).

Підставами припинення дії права на керування транспортними засобами є:

1) закінчення терміну дії водійського посвідчення;

2) виявлена в результаті обов'язкового медичного огляду наявність медичних протипоказань або раніше не виявлених медичних обмежень до управління транспортними засобами залежно від їхніх категорій, призначення та конструктивних характеристик;

3) позбавлення права на керування транспортними засобами.

Порядок припинення дії права на керування транспортними засобами за наявності медичних протипоказань або медичних обмежень до управління транспортними засобами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Види правопорушень, що тягнуть в якості міри відповідальності позбавлення права на керування транспортними засобами або обмеження такого права, встановлюються законом.

Повернення водійського посвідчення після втрати підстав припинення дії права на керування транспортними засобами здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами осіб, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Стаття 40. Вимоги до водія транспортного засобу, його права та обов'язки

1. Водій транспортного засобу має право:

1) на безпечні, безперервні та комфортні умови дорожнього руху;

2) керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де рух транспорту не заборонено Правилами дорожнього руху;

3) передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

3) одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

4) знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище й посаду цієї особи;

5) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред'явлення посвідчення її особи;

6) оскаржувати дії посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом;

7) на відшкодування збитків, завданих незаконними діями посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом;

8) на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом;

9) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

10) відступати від вимог цього розділу Закону та Правил дорожнього руху в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;

11) водії-інваліди, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Інвалід", а також інші особи, що керують такими транспортними засобами, можуть відступати від вимог Правил дорожнього руху в передбачених ними випадках.

2. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

1) перед виїздом перевірити й забезпечити під час руху технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

2) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу й не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

3) не створювати своїми діями аварійної обстановки;

4) вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;

5) надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;

6) надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами;

7) виконувати розпорядження працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

8) не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;

9) у разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню, вжити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом;

10) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися водію під час руху заднім ходом, особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;

11) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

12) вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

13) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або Державтоінспекції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;

14) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

15) своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль;

16) в разі передачі керування транспортним засобом іншій особі: знати, і протягом шести місяців з дня закінчення використання транспортного засобу іншою особою зберігати дані щодо імені, прізвища, а також номеру посвідчення водія особи, що використовувала транспортний засіб і в разі потреби представляти ці дані на вимогу суду або державного органу влади, що здійснює нагляд за дорожнім рухом.

3. Водієві забороняється:

1) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також у хворобливому стані та у стані стомлення, що може вплинути на безпеку дорожнього руху або передавати керування особам, які знаходяться в такому стані;

2) вживати алкоголь, наркотики, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу працівника міліції чи після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп‘яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду;

3) керувати транспортним засобом, тимчасово ввезеним на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне його вивезення, за відсутності в ньому особи, яка його ввозила;

4) керувати транспортним засобом:

не зареєстрованим або перереєстрованим в установленому порядку, якщо це передбачено законодавством;

без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 40 метрів у сонячну і ясну погоду, перевернутим чи не освітленим;

що своєчасно не пройшов обов'язковий технічний контроль.

5) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог статті 47 цього Закону;

6) використовувати під час руху ознаки агресивного керування транспортним засобом;

7) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);

8) Під час вимушеної зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості перебувати на проїзній частині дороги (вулиці) без сигнального жилета.

4. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

1) власне посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

2) реєстраційний документ на транспортний засіб, яким він керує (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон),а в складі автопоїзда – на кожний транспортний засіб;

3) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС;

4) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту, за яким здійснюється рух та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

5) чинний поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати:

1) реєстраційні документи на транспортний засіб, яким він керує і власне посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968);

2) чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

3) реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано;

5. На вимогу працівника міліції, або іншої уповноваженої особи, під час виконання ними службових обов’язків, водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також:

1) пред'явити для перевірки документи, зазначені в ч. 4 цієї статті Закону;

2) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

3) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.

6. У місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або працівника міліції водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також:

1) передати для перевірки необхідні документи;

2) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

7. Відповідно до Закону "Про прикордонний контроль" в межах прикордонної смуги контрольованих прикордонних районів уповноваженою особою, яка володіє правом зупинки та огляду транспортних засобів, перевірки документів водія та пасажирів є уповноважена службова особа Державної прикордонної служби України.

8. Вимога про зупинку транспортного засобу подається працівником міліції або іншою уповноваженою особою:

1) жезлом або рукою, що вказує на цей транспортний засіб;

2) за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

3) за допомогою гучномовного пристрою;

4) за допомогою спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки.

9. Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

10. У разі виникнення сумніву щодо стану здоров'я водія та з метою визначення його здатності безпечно керувати транспортним засобом посадові особи Державтоінспекції, закладів охорони здоров'я, автотранспортних підприємств та організацій можуть направити водія на позачерговий медичний огляд.

11. Водій, крім водіїв транспортних засобів дипломатичних та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, оперативних і спеціальних транспортних засобів, повинен надавати транспортний засіб:

працівникам міліції та охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

працівникам міліції, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов'язків, пов'язаних із переслідуванням правопорушників, доставкою їх у міліцію, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

Примітки:

1. Для транспортування пошкоджених транспортних засобів залучаються лише вантажні автомобілі.

2. Особа, яка скористалася транспортним засобом, повинна видати довідку із зазначенням пройденої відстані, тривалості поїздки, свого прізвища, посади, номера посвідчення, повного найменування свого підрозділу чи організації.

Стаття 41. Вимоги до пішохода, його права та обов'язки

1. Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску), має право:

на безпечні та комфортні умови дорожнього руху;

на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення безпечних та комфортних умов дорожнього руху;

на відшкодування збитків, завданих відсутністю безпечних та комфортних умов дорожнього руху, якщо відсутність таких умов привела до загрози його життю чи здоров’ю.

2. Пішохід зобов'язаний:

рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку;

переходити проїзну частину автомобільної дороги або вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях у межах умовних ліній продовження тротуарів і узбіч;

переходити залізничні та трамвайні колії тільки у визначених для цього місцях з дотриманням правил безпеки;

керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;

на регульованих пішохідних переходах, при увімкненні дозвільного сигналу світлофора (дозвільному жесті регулювальника), дати можливість транспортним засобам, що закінчують рух через перехід (перехрестя), залишити його;

не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;

не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом;

не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

чекати транспортний засіб на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками. Після висадки з трамвая залишити проїзну частину не затримуючись;

у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, під час руху проїзною частиною чи узбіччям, виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного свого виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

3. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг для руху в обох напрямках, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

4. У місцях, де рух регулюється, пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

5. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

6. Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд, а за межами населених пунктів повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

7. Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10-15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - із засвіченими ліхтарями: спереду - білого кольору, позаду - червоного.

Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає - по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

8. Пішоходам забороняється:

вибігати, виходити, у тому числі раптово, на проїзну частину, а також на пішохідний перехід, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

користуватись під час переходу проїзної частини доріг та залізнчних колій навушниками, парасольками та іншими предметами, що обмежують слуховий і візуальних контроль за дорожнім рухом;

перетинати проїзну частину під час користування засобами зв`язку;

використовувати для руху проїзну частину за наявності тротуарів, пішохідних доріжок або узбіч;

допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину та на залізничні колії;

переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

рухатися по автомагістралі, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку;

рухатися по краю проїзній частині у два ряди і більше, за винятком руху організованої групи в порядку визначеному частиною 7 цієї статті;

у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, розпочинати його, не надавши дорогу транспортним засобам, що завершують проїзд перехрестя.

Стаття 42. Вимоги до пасажира, його права та обов'язки

1. Пасажир має право на:

безпечне перевезення себе і багажу;

відшкодування заподіяних збитків;

своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

2. Пасажир при користуванні транспортним засобом зобов'язаний:

не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;

сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування;

здійснювати посадку (висадку) виключно після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху;

під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі і мопеді - в застебнутому мотошоломі.

4. Пасажирам забороняється:

під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому;

відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі;

перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди підніжки і виступи транспортних засобів;

під час руху стояти в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах або в не обладнаному для сидіння місці.

Стаття 43. Вимоги до велосипедистів, їх права та обов'язки

1. Рухатися по дорозі на велосипедах дозволяється особам, які досягли 14-річного віку.

Особам віком від 12 до 14 років дозволяється рухатися по дорозі на велосипедах в супроводі повнолітніх велосипедистів в одній колоні з ними.

2. Велосипедисти мають право на:

безпечні та комфортні умови дорожнього руху;

рух по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.

3. Велосипедисти зобов'язані:

використовувати технічно справні та належним чином обладнані велосипеди;

здійснювати рух в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості виключно на велосипеді із встановленим та увімкненим ліхтарем (фарою). Якщо велосипед буксирує причіп, ліхтар червоного кольору повинен бути і на цьому причепі;

під час руху групами їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху;

дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі, якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії велосипедів зобов'язані.

виконувати інші вимоги Правил дорожнього руху, що стосується водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цієї статті.

4. Велосипедисту забороняється:

керувати велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - без світлоповертачів або з ввімкненою фарою і заднім ліхтарем;

керувати велосипедом у нетверезому стані, під дією наркотичних чи лікарських препаратів, які знижують реакцію і увагу людини;

під час руху користуватись засобами зв`язку, тримаючи його у руці;

перевозити вантажі, що заважають керуванню або створюють перешкоди іншим учасникам дорожнього руху;

рухатися по автомагістралях, а також по проїзній частині, коли поряд облаштовано велосипедну доріжку;

рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім підлітків до 14 років та дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

рухатися по дорозі підчас ожеледиці або снігопаду без використання зимових велосипедних шин, спеціально призначених виробником для зимової їзди;

виїжджати більше ніж на 1.2 м від правого краю проїзної частини дороги, за винятком перестроювання в дозволених випадках для повороту ліворуч або розвороту;

під час руху триматися за інший транспортний засіб;

їздити, не тримаючись за руль, та знімати ноги з педалей (підніжок);

перевозити пасажирів на велосипеді, не призначеному для цього заводом-виробником (за винятком дітей до 7 років на велосипеді, обладнаному згідно до вимог п. 7 цієї статті;

буксирувати велосипеди;

буксирувати причеп, не передбачений для експлуатації з велосипедом.

5. Велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду – білого кольору, по бокам – оранжевого або білого, ззаду – червоного. Під час руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на велосипеді необхідно увімкнути ліхтар (фару) білого кольору, направлений вперед і ліхтар червоного кольору, направлений назад, а велосипедисту, за можливості використовувати одяг зі світлоповертаючими елементами.

6. Перевозити пасажирів на велосипеді і при­чепі до нього дозволяється тільки якщо ці транспортні засоби спеціально для цього призначені заводом-виробником. На інших велосипедах дозволяється встановити додат­кове сидіння для перевезення однієї дитини до 7 років. Сидіння повинно бути надійно закріплено на багажнику або рамі, обладна­но підніжками та елементами, що перешко­джають потраплянню ноги пасажира в коле­со. Якщо виробник сидіння обладнав його ременем безпеки або приписує перевозити дитину-пасажира в велосипедному шоломі, необхідно користуватися цими засобами.

Стаття 44. Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин

1. Керувати гужовим транспортом та переганяти тварин по дорозі дозволяється особам, не молодшим 14-річного віку.

2. Особа яка керує гужовим транспортом зобов'язана:

у разі виїзду на дорогу з прилеглої території або з другорядної дороги в місцях з обмеженою оглядовістю вести тварину за вуздечку, повід;

перевозити людей гужовим транспортом виключно за наявності умов, які б виключали можливість перебування пасажирів за боковими та заднім габаритами транспортного засобу.

3. Гужовий віз (сани) повинен бути обладнаний світлоповертачами: спереду білого кольору, ззаду – червоного, а в темний час доби – і ліхтарями.

Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на гужовому транспорті необхідно увімкнути ліхтарі: спереду - білого кольору, ззаду - червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза (саней).

4. Рух по проїзній частині на гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд перешкоди для руху. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. В інших випадках тварин необхідно переводити через дорогу за вуздечку, повід. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.

5. Перевозити людей гужовим транспортом дозволяється за наявності умов, які б виключали можливість перебування пасажирів за боковими та заднім габаритами транспортного засобу.

6. Погоничам тварин забороняється:

залишати тварин на проїзній частині без догляду, переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний час доби і в умовах недостатньої видимості;

7. Переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Для перегону стада тварин по дорозі залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. При великій кількості тварин стадо повинно бути розділене на групи, відстань між якими дозволяла б здійснювати їх безпечний об’їзд.

8. Особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється:

рухатися по автомагістралях;

використовувати вози, не обладнані світлоповертачами: спереду білого кольору, ззаду – червоного;

використовувати у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вози без увімкнених ліхтарів; спереду - білого кольору, ззаду - червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза (саней);

перебувати у нетверезому стані, під дією наркотичних чи лікарських препаратів, які знижують реакцію і увагу людини;

залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх;

вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги;

переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

9. Особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов'язані виконувати інші вимоги Правил дорожнього руху, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цієї статті.

Стаття 45.Дії учасників дорожнього руху після дорожньо-транспортної пригоди

1. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

1) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

2) увімкнути аварійну сигналізацію, одягнути сигнальний жилет (в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості) і встановити знак аварійної зупинки не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними;

3) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

4) за наявності небезпеки, зумовленої характером вантажу або обладнання транспортного засобу, повідомити про це присутніх;

5) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги травмованим, негайно повідомити про їх наявність службу швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх на місці пригоди осіб і відправити травмованих до найближчого лікувального закладу. При цьому, за можливості, записати дані травмованих та інформацію про транспортний засіб та водія, який їх перевозить – іншого учасника (інших учасників) пригоди;

6) у разі неможливості виклику швидкої медичної допомоги або відправки травмованих до лікувального закладу, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, у тому числі положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб), після чого повернутися на місце пригоди для участі в оформленні матеріалів ДТП;

7) у встановлених законодавством випадках повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища, адреси та контактні телефони очевидців (свідків), чекати прибуття працівників міліції для участі в оформленні матеріалів ДТП;

8) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

9) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю не вживати алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) до проведення уповноваженою посадовою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп‘яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

2. Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди.

3. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, їх водії можуть скласти спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами 7-9 частини 1, статті 45 цього Закону.

4. У разі причетності пішохода або до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища, адреси та контактні телефони очевидців (свідків), повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників міліції для оформлення матеріалів ДТП.

5. У разі дорожньо-транспортної пригоди пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен подати можливу допомогу потерпілим, повідомити про пригоду орган чи підрозділ міліції і перебувати на місці до прибуття працівників міліції для оформлення матеріалів ДТП.

Стаття 46. Навчання різних груп населення Правил дорожнього руху

Навчання громадян Правил дорожнього руху (1306-2001-п) здійснюється згідно з типовими навчальними програмами (670-2009-п), підготовленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, погодженими з центральним органом державної виконавчої влади у сфері безпеки дорожнього руху і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Навчання громадян Правил дорожнього руху для здобуття професії "водій транспортного засобу" здійснюється згідно з державними стандартами професійно-технічної освіти, підготовленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, забезпечує вивчення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, а також підготовку і перепідготовку педагогічних працівників, діяльність яких пов'язана з навчанням громадян Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Розвиток у дітей навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається в дошкільних навчальних закладах із трирічного віку. У загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах може проводитися навчання учнів Правил дорожнього руху (1306-2001-п) за програмами підготовки водіїв категорій A1, A, B1, B. Учні загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів можуть проходити навчання за річною (дворічною) програмою підготовки водіїв категорії B у разі, коли у рік закінчення навчання вони досягнуть 17-річного віку.

Центральний орган державної виконавчої влади у сфері безпеки дорожнього руху, засоби масової інформації надають допомогу у проведенні профілактичних заходів і в навчанні різних груп населення Правил дорожнього руху (1306-2001-п).

 

Стаття 47. Вимоги до навчальної їзди

1. Навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають медичних протипоказань, що підтверджується відповідною медичною довідкою.

2. Особам, котрі навчаються водінню автомобіля, повинно бути не менше 16 років, а мотоцикла та прирівняних до нього транспортних засобів, у тому числі мопедів – 14 років. Такі особи зобов'язані мати при собі відповідну медичну довідку.

3. Особа, яка навчається водінню транспортного засобу, зобов'язана знати і виконувати вимоги Правил дорожнього руху.

4. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху.

5. Навчальна їзда на дорогах (вулицях) загального користування дозволяється тільки в присутності майстра (інструктора) з практичного навчання водінню, за умови достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається та з використанням транспортного засобу, обладнаного відповідно до вимог частини 7 цієї статті.

6. Майстер (інструктор) з практичного навчання водінню несе відповідальність як водій транспортного засобу згідно із законодавством та повинен мати при собі крім визначених у частині 4 статті 40 цього Закону:

документ на право навчання водінню (свідоцтво про присвоєння професії "інструктор з індивідуального навчання водінню");

погоджений з відповідним органом місцевого самоврядування та управлінням (відділом) Державтоінспекції учбовий маршрут.

7. Механічні транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання на дорогах (вулицях) загального користування, повинні мати розпізнавальні знаки "Учбовий транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "15" частини 1 Додатку 4 та бути обладнані для майстра (інструктора) додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, а також дзеркалом заднього виду.

8. Забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій та на автомагістралях.

Маршрути, на яких дозволяється навчання водінню, погоджуються з органом місцевого самоврядування та управлінням (відділом) Державтоінспекції за місцезнаходженням закладу, який здійснює навчання.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 62; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты