ВОДОПІЙНІ ПОРОШКОВІ ВУГЛЕКИСЛОТНІ

Для гасіння пожеж Для гасіння пожеж Для гасіння пожеж

класів класів класів

А та В А, В,С та (D, Е) В та (D, Е)

КЛАСИ ПОЖЕЖ

Під час маркування на корпусі кожного вогнегасника позначають класи пожеж (у вигляді символіки), для гасіння яких рекомендовано або не рекомендовано

цей вогнегасник.

Під час експлуатації вогнегасників, згідно з п. 4.1. НАПБ Б.01.008-2004 «Правила експлуатації вогнегасників», затверджених наказом МНС України від 2 квітня 2004 року №2004 №152, належить суворо дотримувати заходів безпеки, викладених у:

ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском;

ДСТУ3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні, загальні технічні вимоги та методи випробувань;

ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги;

ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ Техника пожарная. Требования безопасности.

Застосовувати вогнегасники належить згідно з паспортами підприємств-виробниківта вказівками про порядок дій, нанесеними на їхніх етикетках.

За наявності вм'ятин, здутостей або тріщин на корпусі, запірно-пусковому пристрої, на накидній гайці, а також у разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску (для закачаних вогнегасників) експлуатувати вогнегасники категорично заборонено.

У жодному разі не можна ударяти по вогнегасниках, а також розбирати і перезаряджати їх особам, які не мають на це права. Траплялося, коли вогнегасник кидали у полум'я або били ним об землю для приведення в дію.

Небезпечно спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) у бік людей, бо це може призвести до травмування.

Звичайно, використовувати вогнегасники для потреб, не пов'язаних з пожежегасінням, заборонено.

Доцільно нагадати, що гасити пожежі за межами приміщень потрібно з навітряного боку.

Коли пожежу гасять одночасно кілька вогнегасників, не можна струмені спрямовувати назустріч один одному.

Якщо для ефективного гасіння пожежі потрібні речовини, котрі не пошкоджують обладнання та об'єкти (наприклад, у музеї, картинній галереї, архівах, обчислювальних центрах, а також комп'ютерне обладнання, радіоелектроніку тощо), слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники. Як виняток (за браком газових вогнегасників) дозволено використовувати порошкові вогнегасники для захисту електронного обладнання та ЕОМ.

У разі застосування вуглекислотного або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В, доцільно витримувати безпечну відстань (не менше 1 м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.

Для ліквідації пожеж обладнання, котре перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають у хімічну реакцію з водою (наприклад, кальцію карбід) і це супроводжується інтенсивним виділенням тепла, заборонено застосовувати водяні та водопійні вогнегасники. Це стосується й тих випадків, коли розбризкується пальне під час пожежі.

У повітрі приміщення, де гасять полум'я вуглекислотними вогнегасниками, виникає небезпека зниження концентрації кисню. Особливо це стосується невеликих за об'ємом площ.

Потрібно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання в разі застосування пересувних вуглекислотних вогнегасників. Це пов'язано з тим, що у повітрі приміщень може утворюватися небезпечна для життя людини концентрація газів.

Щит пожежний

Практично на всіх підприємствах є пожежні щити для зберігання пожежного інвентарю – первинних засобів пожежегасіння.

До комплекту інвентарю входять:

Багор пожежний

Відро пожежне

Лом пожежний

Лопата пожежна

Сокира пожежна,

Кошма

Вогнегасник

Розміщується щит на стіні корпусу будівлі, для доступного користування, поблизу розташовується ящик з піском та бочка з водою (у зв’язку з відсутністю внутрішнього протипожежного водопроводу та наявності горючих матеріалів), розташовуються із розрахунку: один щит на площу до 5000 м. кв.. Ящики для піску мають мати місткість 0,5, 1,0 або 3, м куб. й мають укомплектовані совковою лопатою. Одна бочка установлюється на 250 – 300 м кв. захищаємої площі. При цьому місткість бочки мати бути не менш 0,2 м. куб, та укомплектована відром місткістю не менш 8 літрів.