Організація дозиметричного й хімічного контролю

Дозиметричний контроль опромінення особового складу проводиться з метою визначення боєздатності опроміненого особового складу підрозділів (частин), а також для визначення ступеня важкості променевого ураження.

У військах дозиметричний контроль опромінення організується командирами (начальниками) підрозділів (частин) та штабами і може проводитися двома методами - індивідуальним і груповим.

Індивідуальний метод контролю полягає в тому, що отримана доза радіоактивного опромінення визначається за показниками дозиметрів, виданих військовослужбовцям, які за видом своєї служби виконують завдання у відриві від своїх підрозділів.

Груповий метод контролю полягає в тому, що доза радіації, отримана особовим складом всього підрозділу, визначається за показниками 1-2 дозиметрів, виданих підрозділу, при умові, що особовий склад підрозділу діє в однакових умовах, і ця доза зараховується для кожного члена групи.

Зчитування даних з військових дозиметрів у особового складу, який знаходиться на радіаційно-забрудненій місцевості, проводиться не рідше одного разу на добу.

Проте після впливу гама- і нейтронного випромінювання при ядерному вибуху зчитування даних проводиться негайно.

При низьких і стабільних рівнях радіації на місцевості (наприклад, після аварії на АЕС) можна застосувати розрахунковий метод контролю опромінення. При цьому час знаходження у вогнищі (в годинах) помножується на величину рівня радіації (мР/год).

Облік доз опромінення солдат і сержантів у підрозділах ведеться командирами підрозділів, у частинах і з'єднаннях - стройовими відділеннями (відділами), а офіцерів - відділеннями (відділами) кадрів. У підрозділах ведеться журнал обліку радіоактивного опромінення особового складу. Отримані сумарні дози опромінення періодично заносяться в картки обліку доз радіоактивного опромінення і обов'язково дублюються записами у військових квитках або посвідченнях особистості військовослужбовців.

На підставі даних обліку радіоактивного опромінення командири підрозділів (частин) подають донесення про отримані дози опромінення особового складу до вищих штабів, а при одноразовому опроміненні більш як 100 Рад - негайно.

На підставі даних дозиметричного контролю можна в залежності від отриманої дози радіації, прогнозувати вихід з ладу особового складу, а також розподіл втрат протягом певного часу. Так, при одноразовому опроміненні у дозі 100 Р протягом 2 діб будуть одиничні випадки виходу з ладу, протягом 2-3 тижня - випадків виходу зі строю не передбачається, протягом 3-4 тижня - одиночні випадки виходу зі строю, за весь період - одиночні випадки виходу із ладу, смертності не буде; при опроміненні у дозі 200 Р протягом 2 діб по опроміненні 15% опромінених вийде із ладу, протягом 2-3 тижня - випадків виходу із ладу не передбачається, протягом 3-4 тижня - 35% опромінених вийде із ладу, за весь період - 50% вийде зі строю, смертність - одиничні випадки; при опроміненні у дозах 400 Р і 600 Р протягом 2 діб по опроміненні 100% опромінених вийде із ладу, смертність при опроміненні у дозі 400 Р складе 40%, а 600 Р - 100%.

Для дозиметричного контролю опромінення використовуються вимірювачі доз опромінення ДП-22В, ІД-1, ІД-11, ДП-70МП.

Хімічний контроль є складовою частиною комплексу заходів протихімічного захисту і проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань ЦО, робітників і службовців та визначення порядку їх використання, обсягів медичної допомоги на етапі евакуації, необхідності та обсягу санітарної обробки людей, дегазації обладнання, техніки, транспортних засобів, засобів індивідуального захисту одягу та ін, можливість використання продуктів харчування, води, фуражу, що опинився в зонах хімічного зараження та ін..

Хімічний контроль організується штабом і службами цивільної оборони об'єкта і проводиться різними командирами формувань і силами розвідувальних підроздільними групами (ланками) хімічної та загальної розвідки, розвідниками-хіміками формований ГО. Визначення ступеню зараження продуктів харчування, води, фуражу та ін.. проводиться економічними лабораторіями Цивільної оборони.

Хімічний контроль проводиться для визначення ступеню зараження СДОР (ОР) засобів індивідуального захисту, продовольства, води, фуражу, а також місцевості і повітря. На основі хімічного контролю визначається можливість дії людей без засобів індивідуального захисту повнота дегазації техніки і споруд, знезараження продовольства, води та ін..

Хімічний контроль проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ПХР-МВ, ППХР), а також об'єктових і польових хімічних лабораторій.

Своєчасно організований і правильно проведений хімічний контроль допоможе забезпечити збереження життєдіяльності та працездатності людей.

Основні способи захисту населення в умовах хімічного зараження: сповіщення про небезпеку хімічного зараження;укриття в захисних спорудах (сховищах); використання засобів індивідуального захисту (протигазів і засобів захисту шкіри); дотримання режимів поведінки (захисту) на заражених територіях; евакуація людей із зони зараження; санітарна обробка людей, дегазація одягу, територій, споруд,транспортних засобів, техніки та майна.

При загрозі або у разі виникнення аварії на хімічно небезпечному об'єкті відповідно до заздалегідь розроблених планів проводиться сповіщення працюючого персоналу і проживаючого поблизу населення. Населення по сигналу одягає засоби захисту органів дихання і виходить з зони ураження в вказаний район.

Організовується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид СДОР (ОР), ступінь зараженості території, повітря, стан людей у зоні зараження, межі зон зараження, направлення та швидкість вітру в приземному шарі і напрямок поширення повітря.

Потерпілі після надання їм допомоги доставляються в незаражений район, а при необхідності до лікувальної установи. Продукти харчування і вода, що опинилися в зонах зараження, піддаються перевірці на зараження, після чого приймається рішення на їх дегазацію або знищення.

При виконання режимів слід пам'ятати, що чим швидше люди покинуть заражену місцевість тим менше ймовірність їх знищення.

Долати заражену територію треба швидко, намагаючись не піднімати пил і не торкаючись до навколишніх предметів. На зараженій території не можна палити, вживати їжу, пити воду.

При виявленні на шкірі (руках, шиї) крапель ОР (СДОР) слід обробити ці місця рідиною з ІПП.

Після виходу з району зараження потрібно пройти санітарну обробку з зміною білизни, а при необхідності всього одягу.

Перебувати в притулку (укритті) необхідно до отримання розпорядження на вихід з нього. Коли таке розпорядження поступить, варто одягти засоби індивідуального захисту і покинути споруду, щоб вийти за межі вогнища поразки.

Виходити з осередку хімічного ураження потрібно за напрямами, зазначеними покажчиками або вказаним постами ГО (міліції). Якщо немає ні покажчиків, ні постів, то рухатися треба з урахуванням напрямку вітру і місця розташування вогнища зараження. При необхідності перетинання зони зараження слід рухатися перпендикулярно до напрямку вітру. Це забезпечить найшвидший вихід з осередку ураження, оскільки глибина поширення та хмари зараженого повітря (вона збігається з напрямком вітру) у декілька разів перевищує ширину його фронту.

Ділянки безпосереднього виливу (викиду) СДОР зазвичай невеликих розмірів; з них як правило можливий швидкий вихід (виведення) людей. У першу чергу евакуюються люди, що не мають протигазів або мають фільтруючі протигази; в останню чергу евакуюються ті, хто знаходиться в сховищах.

На зараженій отруйними речовинами території треба рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилу. Не можна доторкатися до будівель і оточуючих предметів (вони можуть бути заражені). Не треба наступати на видимі краплі мазки ОР. На зараженій території не слід знімати протигази і інші засоби захисту. У тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або ні, краще діяти так, як ніби вона заражена. У питанні використання (або невикористання протигазів) важлива роль належить розвідці. Вона, крім усього іншого, визначає зони можливого використання протигазів.

В аварійній загазованості застосовується два основних види протигазів:фільтруючі та ізолюючі. Фільтруючі протигази, коли невідома концентрація парів СДОР, слід застосовувати переважно для виходу з зараженої зони. Для аварійних робіт і при високих концентраціях СДОР треба використовувати ізолюючі протигази.