Формування елементів логічної і інших видів пам'яті у дошкільному дитинстві

Дітям старшого дошкільного віку доступні не лише ме­ханічне запам'ятовування, а й елементи логічного, що ви­являється під час їхньої роботи із зрозумілим текстом. Як правило, вони відтворюють у середньому 4—8 добре знайо­мих слів, 1—2 — незнайомих.

Логічна пам'ять — пам'ять, яка грунтується на розумінні, осмис­ленні матеріалу.

Основну роль у її розвитку відіграє навчання. За спос­тереженням російського психолога Зінаїди Істоміної, діти, яких спеціально навчали прийомам організації логічних зв'язків (здійснювати вибір картинок до слова, щоб потім за картинками можна було пригадати слова), демонструва­ли у півтора раза вищі результати, ніж ті, хто намагався зробити це самотужки. Адже у процесі спеціального нав­чання діти оволоділи такими прийомами логічного запам'я­товування, як смислове співвіднесення і смислове групуван­ня, і успішно використовували їх. Таке навчання здійсню­ють у два етапи: 1) формування смислового співвіднесення і смислового групування як розумових дій; 2) формування вміння застосовувати ці дії у мнемічній діяльності.

Поетапне формування розумових дій використовують і під час мнемічної класифікації -— мислительної операції, яка вимагає вміння аналізувати матеріал, зіставляти (співвідносити) між собою окремі його елементи, знаходи­ти у них спільні ознаки, здійснювати на цій основі узагаль­нення, розподіляти об'єкти на групи на основі виокремле­них у них і відображених у слові ознак. При цьому мнемічна класифікація проходить такі етапи:

1) практичні дії (діти використовують матеріально-практичні дії — вчаться розкладати картинки на групи);

2) мовні дії (після попереднього ознайомлення з кар­тинками дитина розповідає, які з них можна зарахувати до тієї чи іншої групи);

3) розумові дії (дитина подумки розподіляє картинки на групи, потім називає їх).

Діти, навчившись виокремлювати у матеріалі групи (тварини, посуд, одяг тощо), зараховувати картинки до певної групи або до узагальнюючої картинки підбирати елементи, переходять до застосування групування з метою запам' ятовування.

Засвоєння групування як прийому логічного за­пам'ятовування спричиняє у дошкільників труднощі. Спочатку у багатьох дітей відбувається роздвоєння розу­мової і мнемічної діяльності: виконуючи смислове групу­вання, вони забувають про необхідність запам'ятовувати картинки, а намагаючись їх запам'ятати, перестають гру­пувати. Однак після його засвоєння у дітей суттєво поліп­шується запам'ятовування, навіть без свідомого викорис­тання його у мнемічних цілях.

Опанування смисловим співвіднесенням як прийомом запам'ятовування залежить від віку та індивідуальних особливостей дитини, ефективності їх самоконтролю. Уперше його виявляють 4-річні діти. Помітно підвищуєть­ся він на межі 4—5 років. 5—6-річні діти успішно контро­люють себе, запам'ятовуючи і відтворюючи матеріал, ви­правляючи текстуальні неточності (4-річні виправляють лише сюжетні відхилення). Це свідчить, що пам'ять усе більше контролюється дитиною.

У своєму розвитку пам'ять дошкільників долає певні етапи. Найпершою розвивається у них рухова (моторна) пам'ять — запам'ятовування і відтворення рухів. На її ос­нові формуються навички. У старшому дошкільному віці ця пам'ять досягає високого рівня розвитку, забезпечує засвоєння виконання достатньо складних рухів. Засвоєння широкого спектра моторних та сенсомоторних на­вичок дошкільником не тільки стає можливим на основі рухової пам'яті, але водночас і сприяє її розвиткові. В результаті рухова пам'ять інтенсивно розвивається, зростає її обсяг, що включає ланцюжок пов'язаних і послідовних дій. Стає можливим розпо­чати навчання дитини гри на музичних інструментах, танців, ви­дів спорту.З ураху­ванням цього тренери здійснюють відбір у секції гімнасти­ки, акробатики, фігурного катання тощо. Завдяки засвоєнню сенсомоторних стереотипів дити­на стає фактично самостійною у побутових процесах, дотри­мується культурно-гігієнічних вимог. Здатність виконувати рухи за зразком дорослого вдосконалюється: дитина може повторити досить складні поєднання рухів, контролює себе при відсутності зразка на основі уявлень про схему руху. Свого розквіту досяга­ють рухливі ігри, що передбачають не тільки запам'ятовування рухів, але й правил гри.

Виникають сприятливі умови для засвоєння трудових навичок, навичок володіння знаряддями праці (лопаткою, відерцем, голкою, ножицями). Дитина навчається виконувати досить складні трудові операції, що розвивають мілку моторику руки та готують її до оволодіння письмом (ліплення, шиття, вишивання, в'язання).

Високого рівня розвитку у старшому віці досягає емо­ційна пам'ять — запам'ятовування і відтворення емоцій і почуттів. Дитина запам'ятовує не взагалі почуття, а почут­тя до конкретної людини, предмета, тобто її емоційна пам'ять невіддільна від образної, наочної.

Основою пам'яті дошкільника є образна пам'ять — засвоєння і від­творення образів (зорова, слухова, дотикова, нюхова то­що). Її виникнення пов'язане з дитячими спогадами (3—4 роки), а змістом є дитячі уявлення. З часом збільшується їх обсяг, завдяки культурі сприймання вони стають більш осмисленими, чіткими, диференційованими і системними, набувають узагальненого характеру, можуть бути об'єдна­ні у групи, категорії або картини. Дитина може вільно ви­користовувати засвоєні образи у різних видах діяльності і ситуаціях, викликати і комбінувати їх відповідно до мети завдань.

Уявлення — наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Упродовж дошкільного віку образна пам'ять залишається провідною та досягає свого розквіту. Дитина активно знайомить­ся з оточуючим світом, отримує значний обсяг вражень, інфор­мації, які вимагають свого узагальнення, групування. Тут на до­помогу приходить мислення, яке чимдалі більше включається у мнемічні процеси. Про співвідношення пам'яті і мислення Л.С. Виготський зауважив: якщо для дошкільника подумати означає при­гадати, то для молодшого школяра пригадати означає подумати. Таким чином, у дошкільному віці пам'ять за своїми показниками випереджує мислення. Недоліки сприйняття дошкільника також виявляються в результаті його недостатнього осмислення: дити­на, передусім, вирізняє ті ознаки предмета, які «впадають у вічі», тобто привертають мимовільну увагу, не помічаючи інших, не так зовні виразних, але суттєвих, виділення яких пов'язане із ми­сленням, а не увагою. Відсутність єдиної смислової основи до­свіду дошкільника приводить до фрагментарності, неузгодженос­ті, розірваності окремих образів. Він прагне пізнати весь світ, а узагальненою схемою для цього не володіє. Запам'ятовування відбувається швидко, але хаотично, без певного порядку в нагро­мадженні образів. Так і відтворення — відбувається швидко, але безсистемно. Якщо дошкільника просять описати за пам'яттю собаку, то він безсистемно згадує: у собаки хвіст, він бігає, їсть хліб, у нього чотири лапи...

Розвиток мислення приводить до того, що з'являються най­простіші форми узагальнення, а це, у свою чергу, забезпечує сис­тематизацію уявлень.

Упродовж дошкільного віку спостерігається посилення зв'язків між пам'яттю і мисленням, які зумовлюють інтелектуалі­зацію пам'яті, що полягає у наступному:

• збільшується обсяг уявлень пам'яті, посилюються зв'язки між окремими образами;

• завдяки опануванню способами спостереження схематичні, злиті та розпливчасті уявлення предмета стають більш чіткими, диференційованими, осмисленими, набуваючи більш узагальне­ного характеру;

• збільшується динамічність уявлень, що використовується старшими дошкільниками в різній діяльності;

• уявлення стають зв'язними й системними, об'єднуються у цілісні картини певної ситуації;

• стаючи осмисленими, уявлення дедалі більше підлягають керуванню та внутрішній переробці, відтворюються дошкільни­ком відповідно до конкретного завдання.

Найефективнішою щодо запам'ятовування є зорова пам'ять — фіксування образів предметів і явищ, відтво­рення раніше зафіксованих уявних образів. У процесі за­пам'ятовування беруть участь й інші органи чуття (зір, слух, смак, дотик), але найдієвішим у дітей є зір. Деяким дошкільникам притаманна ейдетична (грец. еіdos — об­раз, вигляд) пам'ять («яскраве бачення») — чітке і яскра­ве фіксування образів сприймання, згадуючи які, дитина ніби знову бачить їх і може описати в усіх деталях. Завдяки їй запам'ятовують вірші, казки, прізвища всіх футболістів. З роками ейдетична пам'ять зникає і лише в окремих лю­дей залишається на все життя (В.А. Моцарт у 4 роки за­пам'ятав вперше почутий у соборі реквієм, В. Суриков пи­сав зимовий пейзаж улітку, І. Левітан — літній узимку).

У дошкільному віці відбувається формування словесно-логічної (вербальної) пам'яті — запам'ятовування і від­творення словесно оформленого матеріалу, що відображає предмети і явища у їх загальних властивостях, істотних зв'язках і відносинах. П. Блонський назвав її пам'яттю-розповіддю. Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана з мисленням. Основними її видами є проста репродуктивна пам'ять, вибіркова, репродуктивна і грамотна словесно-логічна.

Розвиток словесно-логічної пам'яті починається у ран­ньому віці, коли дитина намагається замінити незнайомі слова знайомими, ігноруючи дрібні деталі, запам'ятовує істотні, додає деякі від себе, змінює послідовність викладу подій. Залежить ця пам'ять від змісту і структури матері­алу, мовного розвитку дітей, оволодіння прийомами за­пам'ятовування. Важливу роль відіграє і стать дитини, ос­кільки у хлопчиків і дівчаток різні утворення мозку дозрі­вають з неоднаковою швидкістю, різним є темп розвитку лівої і правої півкуль, які суттєво відрізняються своїми функціями. У дівчаток значно швидше, ніж у хлопчиків, розвиваються функції лівої півкулі; у хлопчиків активні­шою є права півкуля у зв'язку зі швидшим дозріванням її функції. Ліва півкуля більше, ніж права, відповідає за ус­відомлені довільні акти, словесно-логічну пам'ять, раціо- пальне мислення, позитивні емоції; правій належить про­відна роль у реалізації мимовільних, інтуїтивних реакцій, ірраціональної мислительної діяльності, образної пам'яті, негативних емоцій.

Виникає ще один вид пам'яті — особистісна, яка виявляється у новому виді відтворення — спогадах про події з життя дитини, її успіхи в діяльності, взаємостосунки з дорослими й однолітка­ми. Дошкільник найдовше запам'ятовує ті події та моменти свого життя, що викликали глибокий емоційний відгук: подарунок улюбленої іграшки, появу меншої дитини в сім'ї, хвороба бабусі.

ВИСНОВКИ про розвиток видів пам'яті у дошкільному віці:

— серед видів пам'яті провідною залишається образна;

— зміцнюється зв'язок образної пам'яті із мисленням, що дозволяє систематизувати та узагальнити зміст пам'яті;

— значний розвиток рухової пам'яті стає основою для засвоєння складних сенсомоторних навичок трудової, ігро­вої, музичної, спортивної діяльності;

— розвиток словесної пам'яті відбувається у процесі слухання творів художньої літератури та різного виду від­творення її змісту;

— виникає особистісна пам'ять — спогади;

— важливо розвивати всі види пам'яті, не надаючи переваги якійсь одній. Оскільки кожен вид пам'яті є передумовою виникнення наступного.