Клас як поняття і клас як спільнота

Клас та стан: ідентичність

Відомий ліберальний історик Шейла Фіцпатрик у перевиданні своєї досить давньої роботи „Як більшовики винаходили класи” робить доволі цікавий кульбіт: „Уявні спільноти, - каже вона, посилаючись на Бенедикта Андерсона, - за які воюють революціонери, це частіше за все нації Але більшовики, що взяли владу в Петрограді 1917 року, являли собою виняток з правила. Вони спочатку „уявили” не нову російську чи навіть радянську націю. Бувши марксистами-інтернаціоналістами, вони уявили клас – міжнародний пролетаріат, чия революція, розпочавшись в Росії, невдовзі охопить всю Європу.”[3] (Тут і надалі переклади з рос. мої – М.С.) На наступній сторінці вона, із посиланнями на Еріка Хобстбаума та П’єра Бурд’є, висловлює ще цікавішу думку: мовляв, якщо класів тоді навіть не існувало, більшовики їх просто зобов’язані були знайти, згідно зі своїми теоретичними постулатами – „тим самим блискуче підтверджується припущення Бурд’є, що класи в реальному світі якоюсь мірою є продуктом марксистської теорії, котра їх описує.”[4] Подальші сім десятків сторінок присвячені тому, як „клас” у ранньому радянському суспільстві слугує тим же, чим у дореволюційному був „стан” – тобто засобом ідентифікації індивідів як з боку влади, так і зі свого власного. Може, це все і релевантно саме з огляду на модну нині „ідентичність”. Проте дозволимо собі засумніватися у вузлових „точках прив’язування” даного дискурсу: нація – так, і уявна, і спільнота, і тут із Бенедиктом Андерсоном годі й сперечатися; стан – не спільнота, але щось із царини уявного, точніше символічного („дворянин, дантист” – блискучий приклад початку ХХ ст.., наведений тією самою Ш.Фіцпатрик)[5]; клас же – і не уявна, і не спільнота, хоч як би не перетворював його на квазі-стан сталінізм (у чому Ш.Фіцпатрик знов-таки права)[6]. Класова приналежність зовсім не потребує (уявних) ідентифікацій, так само як і солідарності з собі подібними (подібними за чим?). І не потребує марксистського опису, хоч би що там не казав П’єр Бурд’є. Маркс бо ж не винаходив класів, про що маємо хрестоматійне його власне свідчення у листі до Вейдемейера 5 березня1852 р. Він і класової боротьби не винаходив: „Що до мене, то мені не належить ані заслуга відкриття класів у сучасному суспільстві, ані заслуга відкриття їхньої боротьби поміж собою. Буржуазні історики задовго до мене виклали історичний розвиток цієї боротьби, а буржуазні економісти – економічну анатомію класів.”[7] Варто і нам зазирнути в анатомію.

Клас як поняття і клас як спільнота

Отже, можна твердити, що клас – не ідентичність. „Дворянин, дантист” належав класово скоріш за все до дрібної буржуазії. І клас не спільнота, принаймні – не завжди спільнота. Інакше все було б аж надто просто у схемі класової боротьби як основи історії всіх попередніх суспільств. Чомусь же Ф.Енґельс, бувши капіталістом, брав участь у боротьбі на боці пролетаріату - так само як В.Ленін, В.Маяковський та інші представники стану дворянства. (Хоча тут є ще питання, що мається на увазі під класовою боротьбою).

Висунемо ще одну майже банальну тезу. На сьогодні майже очевидно, що клас варто вважати не онтологічною, а епістемологічною категорією. У послідовників П’єра Бурд’є це називається „клас на папері”.[8] За гегельянсько-марксистською термінологією – клас „в собі”, на відміну від класу „для себе”. На цій недоступності поняття класу безпосередньому співвіднесенню з певним класом об’єктів, цебто спільнотою чи то бодай розпорошеним, алое чітко ідентифікованим типом людей, наросло за півтора століття безліч спекулятивних ускладнень.

Чимало тут завинив сам К.Маркс, чийому описові ми неначебто завдячуємо існуванням класів. Бо ж сам він, під впливом наочності поділу суспільства свого часу на класи, так і не встиг як слід їх визначити, аби наступники та послідовники не мали про що сперечатися. Третій том „Капіталу”, як добре відомо, завершується главою 52 „Класи”, яка, на жаль, обривається на півслові. Наведемо найважливіші уривки з цієї глави: „Власники однієї лише робочої сили, власники капіталу й земельні власники, відповідними джерелами доходів (курсив мій – М.С.) яких є заробітна платня, прибуток і земельна рента, таким чином, наймані робітники, капіталісти й земельні власники утворюють три великі класи сучасного суспільства, заснованого на капіталістичному способі виробництва”.[9] Вже далі, якщо пропустити абзац, міститься улюблений пасаж постмодерністів зразка С.Жижека (який, щоправда, не жалує слово „постмодернізм”): „Найближче питання, на яке и маємо відповісти, таке: що утворює клас, - при тому що відповідь виникне сама собою, якщо ми відповімо на інше питання: що робить найманих робітників, капіталістів і земельних власників елементами, котрі утворюють три великі суспільні класи?

На перший погляд, це – тотожність доходів і джерел доходу. Перед нами три великі суспільні групи, члени яких, чи індивіди, котрі їх утворюють, живуть відповідно заробітною платнею, прибутком і земельною рентою, за допомогою використання своєї робочої сили, свого капіталу і своєї земельної власності.

Але з цієї точки зору довелося б віднести до двох класів, наприклад, лікарів та чиновників, бо вони належать до двох різних суспільних груп, при чому члени кожної з цих груп отримують свої доходи з одного й того ж джерела. Те саме мало б місце й по відношенню до нескінченної роздрібненості інтересів та положень, створених поділом суспільної праці як серед робітників, так і серед капіталістів та земельних власників, - останні розпадаються, наприклад, на власників виноградників, ріллі, лісів, рудників, риболовель...”[10]

Дуже цікавий уривок, якщо читати його неупереджено. Навіщо Марксові, наприклад, знадобилися лікарі та чиновники, чиє класове визначення не вписується у капіталістичну специфіку (про що йтиметься далі)? Пощо ділити ренту на отриману з ріллі, з риболовлі і таке інше, якщо це просто рента? Чому, нарешті, Маркс забув про своє власне протиставлення абстрактної праці, яка створює вартість товарів, і конкретної праці, яка створює споживчі вартості, добре прописане у першому томі „Капіталу”[11] ?

Мабуть, надалі мало розгорнутися діалектичне заперечення усього цього дріб’язку, - але рукопис обірвався саме тут. Проте не варто робити з даного факту висновок, що „Шляхом подальшого „об’єктивно-соціального” аналізу з усе більш тонкими розрізненнями вийти з глухого кута неможливо – у певний момент цей процес доведеться обірвати за допомогою грубої й незграбної суб’єктивності: класова приналежність ніколи не є чисто об’єктивним соціальним фактом, а завжди являє собою результат боротьби й суб’єктивного втручання.”[12] Бо ж, незважаючи на щойно за цитований суб’єктивізм С.Жижека, „об’єктивне” тут є, хоча й не соціальне, а лише політекономічне. Воно виділене курсивом у першому абзаці, що його С.Жижек, звісно ж, не цитує у своїх „Роздумах у червоному”. Якщо акцентувати тільки власність, вийде троцькістське розуміння класів, розроблене між 1918 та 1924 роками й прописане у першому випускові „Архіву Маркса й Енґельса”.[13] Але акцентувати тільки власність ризиковано: можна мати мільйони і не вкладати їх у виробництво, тож вони й не стануть капіталом, можна мати гектари й на них підстригати газон, можна мати робочу силу й лежати на пічці... Краще акцентувати саме процес взаємодії всього зазначеного та позиції в ньому кожного із учасників – та, відповідно, їхнє джерело доходів. Вийде хрестоматійне ленінське визначення, що датується 1919 роком. До того ж, при такому підході можливо уникнути спокуси сприймати клас як безпосередню ідентичність соціального агента, натомість побачити те, чим він є: характеристикою, так би мовити, даної валентності у формулі виробничих відносин. Згадане визначення В.І.Леніна з роботи „Великий почин” такої спокуси якраз не уникло: „Класами називаються великі групи людей, що різняться за місцем в історично певній системі суспільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого зафіксованим і оформленим у законах) до засобів в виробництва, за їх роллю у суспільній організації праці, а внаслідок цього, й за способом отримання та розмірами тієї долі суспільного багатства, що є в їх розпорядженні. Класи – це такі групи людей, одна з яких може привласнювати працю іншої завдяки відмінності їх місця в певному устрої суспільного господарства.”[14] Можна навіть не виділяти курсивом у цитаті „групи людей”, це словосполучення і так впадає в око і явно суперечить сучасній, та і тогочасній, практиці. „Групи людей” – це те, на що можна вказати, якщо і не спільнота, то якась сукупність (клас об’єктів), і його здатність перетворюватися з класу „в собі” на клас „для себе” шляхом самоусвідомлення (а отже, ідентифікації) не викликає сумнівів. Однак, до якої групи людей входить нинішній екс-колгоспник, котрий здає в оренду екс-голові свій наділ (і отримує ренту), наймається на сусіднє переробне підприємство й ходить на роботу (отримуючи зарплатню), вирощує щось на малій діляночці на продаж (і отримує прибуток), а заощадження вкладає у банк (отримуючи від того відсоток). Маємо, відповідно, у наявності ознаки землевласника, найманого працівника, дрібної буржуазії та фінансового капіталу. Така людина не визначається однозначно ані „в собі”, ані „для себе”; проте позиціонування кожної з зазначених її взаємодій із іншими учасниками господарчої діяльності, на нашу думку, і є клас в епістемологічному сенсі поняття (не „на папері”: у пізнанні й практиці). З подібною проблемою стикалися й більшовики в період НЕПу, що й дало право розглядати клас у тогочасному СРСР як фікцію Ш.Фіцпатрик та сильно залежному від неї С.Жижеку. Згідно з роботою Ш.Фіцпатрик про радянські 1920ті, „скажімо, використання найманої робочої сили вважалось ознакою куркульського статусу, тому заможні (й грамотні) селяни, замість того щоб розширювати засівні площі, наймаючи батраків, віддавали перевагу тому, щоб самим найматися з кіньми орати землю до безкінних бідняків.”[15] Чим не сучасний екс-голова, котрий орендує землю своїх екс-колгоспників? Згідно же із С.Жижеком, із його культом суб’єктивності, важливим було (чи є?) встановлення „справжніх політичних поглядів”, згідно з яким навіть і бідний селянин міг виявитися „підкуркульником”.[16] Може і міг; якщо погляди мав контрреволюційні, але чи ставав він від того глитаєм, котрим мріяв би стати? Класова приналежність створюється капіталом та/або його відсутністю, в обох формах, земельній та грошовій, і не залежить від суб’єктивного наміру суб’єкта.

Роботодавець ніяким „суб’єктивним втручанням” не здихається необхідності привласнювати додаткову вартість, інакше просто розориться вщент; найманий працівник ніякими своїми буржуазними смаками й уподобаннями не здихається необхідності цю саму додаткову вартість виробляти, навіть якщо голосуватиме за праві партії.

Зазначимо принагідно, аби уникнути неоднозначностей: під капіталом мається на увазі не абияка власність чи багатство, а тільки те, що бере участь у виробничих відносинах, вкладає себе у наступний цикл відтворення. Інакше все це зводиться до наївного поділу на „багатих і бідних”, що його не уникли й засновники марксизму[17] (та й не могли уникнути, бо у пропагандистських цілях ототожнення багатства із експлуатацією, а бідності з експлуатованістю дуже вигідне). Насправді, можна бути бідним капіталістом, як, наприклад, деякі „реалізатори” на сучасних базарах, котрі возять продукт з Росії та ледь-ледь спроможні платити оренду зі свого – суцільно капіталістичного – „прибутку”. Можна бути й багатим найманим працівником, як директори великих корпорацій у країнах першого світу (про нас говорити в даному разі не будемо).

Тож перейдемо все-таки до базового протиставлення-розрізнення. Поняття класу неможливе без поняття експлуатації. Або без класової боротьби?