Правило

Зайти в приміщення; якщо застав у полі, біля річки обов'язково накрий яким –небуть предметом голову.

ІІІ Ми повинні знати, які стихійні лиха можуть виникати у природі, вміти поводитись під час таких явищ, надавати допомогу потерпілим від негоди.

Повторення основних правил поведінки в час негоди.

Безпека життєдіяльності дошкільника

Відпочинок в осінньому лісі

Мета:

- закріпити уявлення дітей про те, що ліс — природне багатство, домівка для рослин і тварин, місце відпочинку для людини;

- дати дітям знання про те, як уникнути небезпечних ситуацій під час походу до лісу (коли заблукав, укусила змія чи кліщ);

- вчити дошкільнят рятувати себе та інших в небезпечних

ситуаціях;

- виховувати бережне ставлення до всього живого, що нас оточує, до власного здоров'я і життя.

Попередня робота. Розглядання ілюстрацій їстівних та отруйних ягід і грибів, розучування загадок про ліс, його мешканців, робота з прислів'ями та приказками про ліс.

Матеріал.Макет лісу, ребуси, малюнок лісового кліща.

Хід заняття

1. Бесіда про ліс

Він густий, дрімучий, темний,

Споконвічно він росте,

Не проб'ється навіть сонце

Крізь гілля його густе. (Ліс.)

- Уявімо, що ми завітали до осіннього лісу

- Придивіться, який урочистий він у своєму осінньому вбранні.

- Які нові барви з'явилися в лісі восени?

- –Чим пахне осінній ліс?

Дивні перетворення відбуваються в лісі восени.

Вітру немає, а листя падає і падає. Тиша і спокій навкруги. - - А що ж таке ліс ?

Чия це домівка?

2. Дидактична гра "Назви правильно"

Діти стають у коло. Той, кому вихователь кинув паперову модель сонечка, називає лісове дерево (береза, дуб, ялина ...), кущ (калина, ліщина...), квіти лісові (пролісок, дзвоники...).

3. Розгадування ребусів

- Які тварини живуть у лісі, ви дізнаєтесь, коли розгадаєте ребуси.

Діти підгрупами розгадують ребуси, в яких зашифровані слова : лисиця, вовк, ведмідь, білка.

- Так , у лісі живуть рослини і тварини, а люди сюди приходять відпочивати помилуватись, ще й дарунки з лісу понесуть.

5 Робота з ілюстраціями “Що дає людині ліс ?”

Діти розглядають ілюстрації дарунків лісу.

Ліс любити , діти , треба - Ліс багатство , слава краю

Не лише за тінь, росу Він могутній, він живий.

Не тому, що він для тебе Він від посух захищає

Дарував свою красу. Лан широкий степовий...

Ліс - то сила для людини,

Ліс — окраса всіх країн...

Ліс безсмертний! Але ж люди

Берегти повинні ліс!

Пам'ятайте! В лісі ми лише гості.

Яких же правил поведінки потрібно дотримуватись в ньому?

5. Дидактична гра"Хто більше?"

Змагання двох команд "Листочок" і "Грибочок?

Діти з кожної команди почергово називають правила та обґрунтовують свою думку

За кожну правильну відповідь відповідно до назви команди діти отримують бал - засушений листочок та намальований грибок.

Правила поведінки в лісі можна подавати в ілюстраціях або картках-знаках.

- Діти, ви добре знаєте, як берегти ліс?

- А чи потрібно в лісі берегти себе?

- Які несподіванки можуть чекати нас у лісі?

6. Інсценівки та обговорення ситуацій

1. Серед уявного лісу з кошиком в руках з'являється дівчинка Маша, яка плаче.

Діти. Що сталося?

Маша. Я пішла до лісу з подружками за грибами та ягодами та й заблукала. Що ж мені робити? (Плаче)

Діти. Не можна ходити в ліс без дорослих.

- Відставши, треба голосно покричати "Ау!" чи кликати своїх друзів на ім'я.

- Слід стояти на місці, так швидше тебе знайдуть.

- Не варто дуже хвилюватись, плакати, бігти, не знаючи дороги. Це втомить тебе, і ти, знесилена, зможеш навіть заснути і тоді не почуєш, як тебе кликатимуть.

2. Діти показують Маші картку-знак, який застерігає: "Увага! Отруйні ягоди!"

- Ніколи не куштуй незнайомих ягід та грибів.

3. Розповідь хлопчика про свою пригоду.

- Одного разу я з бабусею пішов до лісу відпочити, грибів

назбирати.

Побачив у кущах пеньок , а біля нього - велика сімейка опеньок. Тільки я нахилився зібрати їх, як із-за пенька почув

"ш-ш-ш'.'

Бабуся швидко схопила мене за руку і відтягла від

небезпечного місця. _

_ Діти, як ви гадаєте, хто це міг бути?(Змія, гадюка, вуж.)

7. Розповідь вихователя

Отруйних змій в наших краях мало, але все-таки в лісі можна зустріти гадюку звичайну. На зиму вона впадає в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Перед заляганням у сон часто гадюки люблять погрітись на пеньках в останніх теплих променях сонця. Ось таку змію і побачив Сашко в лісі. Добре, до змія попередила про себе шипінням.

- Чи правильно зробили люди, що втекли з того місця? Що

могло б статися?Відправляючись у ліс, слід бути обережним. Недаремно існує приказка: "В лісі ходи - під ноги дивись”

- Але що ж робити, якщо змія все-таки вжалила?

Якщо таке сталось, перш за все слід визначити отруйна вона чи ні. На місці укусу неотруйної змії залишаються сліди від зубів у вигляді 2-х серпоподібних смуг, які утворюють напівовал із дрібних крапок.

Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовалу між серпоподібними смугами є дві ранки — сліди від двох отруйних зубів; з цих ранок переважно витікає кров

Отруйність змії залежить від її віку, від того, яка вона

голодна. Від укусів наших змій людина помирає дуже рідко, її

потрібно рятувати.

Правила першої допомоги:

1. Негайно повідомити дорослих, показати місце укусу.

2. Якнайшвидше доставити хворого в лікарню.

3. Давати побільше пити, щоб вивести отруту з тіла.

- Слід пам'ятати, що уникнути укусу змій можна, коли ми правильно одягнемось для походу в ліс. Як саме?

(Високе взуття, широкі штани, заправлені в чоботи так, щоб утворився напуск.)

— А ще я знаю, що в лісі слід остерігатись лісових кліщів, які живуть у листі.

Вони, потрапивши за комір, під одяг, впиваються в тіло, а ще можуть спричинити важке захворювання.

Ось погляньте, який кліщ грізний (показує малюнок).

Тому, прийшовши додому, треба струсити на вулиці одяг та оглянути тіло, чи немає на ньому кліща.

Якщо ж ви побачили набряк, почервоніле місце, значить у тілі є непроханий гість. Часто на поверхні видно тільки черевце а голова кліща занурена в шкіру. Витягти його нелегко. Спочатку змастіть вражене місце кремом чи якимсь жиром та почекайте деякий час. Жир не дає поступати повітрю в ранку. І кліщ задихаючись, легко відпадає. Змочіть ранку зеленкою! Обов'язково!

Діти, ось тепер ви знаєте, як вберегтись у лісі від неприємних несподіванок.

Тепер можна сміливо відправлятись у похід!

Вода найсмачніша з криниці,
де батько і мати пили

Сценарій виховного заходу

Мета. Дати поняття про криницю. Закріпити знання дітей про значення води в

житті людини.

Узагальнити знання дітей про те, що життя на землі неможливе без води.

Вчити дітей розуміти, що кожна крапля є дорогоцінним даром природи.

Навчати поважати воду, від якої залежить щастя й добробут.

Ознайомити з традиціями освячення води.

Збагачувати словниковий запас синонімами, порівняннями.

Виховувати почуття гордості за свій рідний край.

Матеріал. Криниця, картина про криницю, магнітофонний запис пісеньки веселого струмочка, паперові крапельки води.

Хід заняття

Вихователь.З давніх-давен на землі українській жили люди сильні, добрі та

красиві. Звідки вони брали красу та силу? Виявляється, пили воду вони студену з джерельця.

— А чому ж джерельна вода давала людям силу, красу, доброту?

— Давайте згадаємо, що таке джерело?

(Це місце, де витікає з землі водичка)

— Виходить, що хатинка (домівка) у води під землею.

— Як вона потрапила туди?
Вихователь.Пливли по небу хмаринки

та й розсипались дощовими краплинками. Впала дощова вода на землю. Частина її стала туманом і повернулась у хмаринку. А частина умила квіти та травичку, і вони дали їй свою красу. Частина напоїла спраглу землю, і вона дала їй свою доброту та силу. Зібралася вода у підземній хатинці. А потім зробила маленьке віконечко та й визирнула на землю. Так утворилось джерельце.Люди знаходили віконечко-джерельце, навколо нього копали ямку, в якій збиралась джерельна вода. Пили ту воду, умивалися нею та й ставали дужими, добрими, красивими. Бо в джерельній воді — краса, доброта і сила рідної землі. Пий водицю з криниці, Буде тобі здоровиться.

Вихователь.Так виникни перші кринички-копанки. Але вони мали недолік. Вода підмивала край ямки, земля падала в криницю-копанку і замулювала джерельце-віконце. Задумалися люди — що ж робити? І вирішили, що ямку можна обкласти дерев'яними колодками чи камінцями. Такі стінки кринички назвали цямринням.

Але були землі, де вода сама не пробивала віконечко-джерельце, бо її хатинка була глибоко під землею. Тоді стали люди самі шукати їй хатинку і копати криницю. Стали називати таких людей копачами, козаченьками. Вони користувалися великою повагою в народі. Погана людина криниці не копає. Це була нелегка робота.

(Звучать українські народні пісні).

1. Розпрягайте хлопці коней

Та й лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

2. Глибока криниця,
Глибока копана.
Стоїть там дівчина,
Мов намальована.

. Копав, копав криниченьку
Неділеньки дві.

Любив козак дівчиноньку
Людям, не собі.

4. Ой, у полі край дороги
Виросла вербиця.

А під нею в холодочку
Стояла криниця.
А в тій криниченьці
Студена водиця.
Та хто йде — зупиниться,

Щоб води напитися,
Добрим словом він згадав
Того, хто криниченьку копав.

Вихователь.А як копач визначав, де копати криницю? Він брав гілочку молодої верби йшов поволі, витягнувши вперед руки. На тому місці, де під землею була водичка, вербова гілочка починала рухатись донизу (листочки тягнулись до землі). А щоб дізнатися, яка на смак вода, звечора клали сковороду догори дном, а вранці пробували, яка на смак роса на сковороді, такою й буде вода в криниці.

Копачі копали криницю, край обкладали цямринами, а щоб вода не забруднювалась, робили дашок, який ставили над криницею.

Стоїть в полі криниченька,
В ній студена водиченька.
Хто йде — не минає.
До криниці повертає.
Криниця, криниця,
Дай води напиться,
Спраглі вуста намочити,

Біля тебе відпочити...
Піду до криниці,
Наберу водиці.
Водичко, водичко,
Умий моє личко,
Рожеве та біле,
Як яблучко спіле.

(Звучить українська народна пісня «Ой заграйте, дударики»).

Вихователь.Але як же дістати воду з глибокої криниці? На тій території, де вода не дуже глибоко, її діставали ось як. До роздвоєного стовпа прикріплювали жердину з важелем з одного боку та гачком для відра — з іншого. Та й діставали воду, опускаючи жердину з відром. Такий пристрій був схожий на сірого журавлика з довгою шиєю, який п'є воду з кринички. Тож і люди назвали його «Журавлем».

Біля нашої криниці

Проживає диво-птиця.

Довгонога, довгошия,

У криниці дзьоба миє.

Набира відром водицю,

Ставить її на криницю.

А в тій місцевості, де вода глибоко, з криниці її діставали за допомогою пристрою, який дістав назву «коловорот».

Поперек двох стовпів прикріплювали круглу колодку з ручкою-корбою.

До колоди прикріплювали мотузок чи ланцюг з відром, і воду діставали з допомогою ручки-корби щоб вода в криниці була чистою і корисною для здоров'я, біля неї садили вербичку, а щоб була приємною на смак — калину.

Вихователь.Люди склали про воду прислів'я, вірші, легенди.

— На чиїй землі живеш, того й воду п'єш.

— Де срібліє вербиця — там здорова водиця.

— Де вербиця, там і криниця.

— Де криниця, там і вербиця.

— Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

— Треба нахилитись, щоб з криниці води напитись.

Де стежина росяниста,
Де калина кучерява,
Там матуся своїх діток
Із кринички напувала.
Пий, синочку, по ковточку,
Набирайся сили.

Пийте, дочки, мов квіточки,
Будете красиві.

ЛегендаНапали на нашу землю вороги, спалили село, отруїли криниці. Залишилося тільки кілька стареньких хат. У одній хаті жила жінка з двома дітками. Не знали вони, що вода в криниці отруєна.

Вийшла з хати дівчинка Наталочка. Була вона дуже красивою, мала дві коси, на шийці носила намисто коралів. Набрала дівчинка у відро води та й напилася. Але не змогла отрута вбити дівчинку. Сталося диво. Перетворилася Наталочка на найкрасивіший кущ, а її намисто — на червоні ягоди. З того часу коло криниці росте калина.

Вийшов із хати хлопчик Іванко, А був він стрункий та вродливий, носив сірий полотняний одяг. Напився хлопчик води й перетворився на журавлика. З того часу воду з криниці дістають «журавлі».

Вийшла мати з хати. Побачила, яке лихо сталося з дітьми, — завмерла з горя і посивіла та перетворилася в сріблясту вербу. З того часу біля криниць стоїть срібляста вербичка — мати коло своєї доньки-калини та синочка-журавля. Всі разом вони оберігають криницю від забруднення.

(Звучить українська народна пісня «Ой, у лузі червона калина»).

Вихователь.До води і криниці ставилась з великою повагою. Прикрашали дашок розписом чи різьбою, садили квіти.

• Іди до криниці, як до світлиці.

• Не ламай криницю, може пригодиться води напиться.

Біля криниці не можна було говорити щось погане, обманювати.

Тут велись розмови поважні чемні, правдиві.

Біля криниці збиралися на гуляння, гадали.

Звідти, напившись води та напоївши коней, щоб кринична вода додала сили, вирушали в похід козаки, тут їх зустрічали дівчата.

Ой у полі криниченька

На чотири зводи,

Там козаки напували

Все рижії коні.

Там дівчина воду брала,

Руту поливала.

Вона собі козаченька

В гості зазивала.

У гаю під кручею криниця,

В ній холодна ключова водиця.

Часто там дівчина круглолиця

Про щасливу доленьку співала.

По весні там брала воду,

З нових відер хлюпала вода.

Хлопці поверталися з походу,

Натягали коням повода.

(Звучить українська народна пісня «Несе Галя воду»).

Вихователь.Сила води — велика. Без неї не можна жити людям, тваринам, рослинам.

Кринице, кринице,

Дай води напиться,

Квіточки полити,

Землю покропити.

Бо без твоєї водиченьки

Не виросте травиченька.
Ой піду я до криниці,
Наберу я свіжої водиці.

Пийте, пийте, огірочки
В чотири рядочки.
Виростайте зелененькі,

Смачні та гарненькі.
Ми з братом Андрійком
Садили полуниці,
Поливали їх раненько
Водою з криниці.
Виростайте полуниці,
Наливайтесь соком.
А ми будем вас збирати,
Діток частувати.

Вихователь.Воді приписували магічну, чудодійну силу.

Давайте пригадаємо свята та обряди, пов'язані з водою.

Перш за все це — Хрещення Господнє, Свято Івана Купала, Хрестини.

Воду освячують в церкві на Стрітення, Різдво

Зберігають її, бо вірять, що якщо окропити хату водою — піде з неї лихо.

Дати напитись хворому, умити його — він почне одужувати.

Освячена вода захистить людину і тварину від поганого ока.

Хай краплі свяченої води,
Захистять тебе від лиха та біди.

Отже вода — це диво, це життя, це здоров'я, це життєдайна сила.

Вона «жива» і «мертвою» буває лише в казках? Виявляється — ні...

Є на землі українській криниці, стежки яких поросли бур'яном, замулюються в

них віконця-джерельця, ніхто не бере з них воду, обходять люди їх стороною.

Чому ж так? Бо вода з тих криниць несе хвороби та смерть

. Є такі криниці на землі, які отримали сумну і тривожну назву —

«Чорнобильська зона». 26.04.1986 року сталося лихо — аварія на Чорнобильській АЕС. Атом, який служив людям добром, давав електроенергію, світло, тепло, вийшов з-під контролю, перестав слухатись і поповзла довкола нього страшна невидима «донька» — радіація. Вона зробила мертвою землю, воду, ліс. Люди змушені були залишити свої домівки, залишити все, що в них було, і їхати жити на інші землі. А люди, які зупинили вогонь та потік радіації, тяжко хворіли, багато з них померло. Є на Оболоні красиві озера, на берегах яких стоять щити з написами «Купатися заборонено». Отже і ця вода «нежива» — шкідлива для здоров'я

. Чому? Тому що виливають в неї шкідливі хімічні відходи. Природа дала людині диво — живу воду. Без неї не виростуть рослини, не виживуть тварини, не зможе існувати людина. То ж треба берегти це диво для себе, для майбутніх поколінь.

Бережіть воду від забруднення, бережіть для того, щоб продовжувалось життя!