Фінансування страхування від нещасного випадку

Система фінансування Фонду – це автономна, незалежна система. Фонд проводить збір і акумулює страхові внески страхувальників-підпри­ємств.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок таких джерел:

а) внесків страхувальників (для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних організацій – з асигнувань, що виділяються на їх утримання і забезпечення);

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;

в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;

г) коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;

д) добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.

Одним з найважливіших у Законі про страхування від нещасних випадків є положення про те, що працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку (ст. 46).

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до Державного бюджету України, зараховуються на єдиний централізований рахунок в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів державного бюджету України або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди соціального страхування. Кошти страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково за їх прямим призначенням.

Умови, порядок обслуговування, гарантії заощадження коштів Фонду визначаються тристороннім договором – між банком, виконавчою дирекцією Фонду і Кабінетом Міністрів України.

Одним з основних питань будь-якого виду страхування, включаючи і страхування від нещасних випадків, є визначення розмірів страхових тарифів. У даному випадку страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного (виробничого) ризику виробництва, встановлюються законом.

Розрахунок розмірів страхових тарифів проводять для того, щоб сума страхових внесків страхувальників у Фонд забезпечувала:

· фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, що стоять перед Фондом;

· створення резерву коштів, що забезпечує стабільність його функціонування;

· покриття витрат Фонду із здійснення соціального страху­вання від нещасних випадків.

Страховий внесок страхувальник вносить у Фонд у порядку і терміни, визначені страховиком.

Надлишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за результатами фінансового року використо­вуються для коректування (зменшення) суми внесків страху­вальників.

Штрафи, суми надбавок до страхових тарифів страхувальник оплачує з прибутку, а якщо такого немає – то ці суми відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ і організацій – із засобів на утримання страховика.

Необхідно відзначити, що віднесення організації або підприємства до визначеного класу професійного ризику не є постійним. Якщо на підприємстві страховим експертом відзначаються систематичні поруше­ння норм і правил охорони праці, тобто відзначається зростання ризику одержання травм і профзахворювань, підприємство за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику.

Може бути й інший варіант – у результаті проведених профілак­тичних заходів рівень виробничого ризику знизився. У цьому випадку клас виробничого ризику також може бути змінений убік зменшення, але це можливо зробити тільки з початку фінансового року.

Органи Фонду мають право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств з питань оплати і цільового використання коштів, призначених на соціальне страхування. Зазначені перевірки виконуються незалежними аудиторськими організаціями, а в окремих випадках – представниками державної податкової адміністрації.

Природно, що наявність значних страхових коштів вимагає чіткого обліку і контролю за їх витратою. Тому Фонд, за узгодженням із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади і Національним банком України, розробляє інструкцію про порядок перерахування, обліку і витрати страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку, звітності й іншої документації. Щорічно Фонд робить звіт про свою діяльність, про стан охорони праці в народному господарстві, про соціальний захист потерпілих на виробництві, про використання страхових коштів і до 01.03 поточного року подає його до спеціально уповно­­ва­женого центрального органу виконавчої влади і дублює його в пресі.

Законом про страхування від нещасних випадків передбачена відповідальність Фонду, страхувальників, застрахованих, а також осіб, що роблять соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків.

Суперечки щодо сум страхових внесків, розміру збитку і прав на його відшкодування, накладення штрафів та інших питань вирішуються в судовому порядку. Крім того, зацікавлена особа щодо питань, які виникли, може звернутися в спеціальну комісію при виконавчій дирекції Фонду, що працює на громадських і паритетних засадах.

Такі основні положення Закону про соціальне страхування від нещасних випадків.

Слід зазначити, що держава створює всі необхідні умови для його реалізації. Так, наприклад, у державному бюджеті України щорічно передбачаються кошти для часткового покриття витрат Фонду на страхові виплати потерпілим на виробництві і членам їх родин, що не одержали їх до введення в дію цього Закону.

Фонд є правонаступником державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨