Правила поведінки туристів на природі

Забороняється рвати будь-які наземні і водні рослини, збирати раковини і живих мешканців вод.

Із стежки не можна виносити ніяких природних сувенірів: красиві камені, археологічні знахідки тощо.

Палити і розводити багаття можна тільки в спеціально відведених і позначених місцях.

Паливо використовується тільки заготовлене інспекторами заповідника наперед. Платня за використання дров входить у загальну суму вартості дозволу на відвідання даної стежки.

На стежку не можна брати з собою радіоприймачі і магнітофони (хіба що для запису голосів природи).

На екскурсію по стежці не можна брати собак (їх гавкіт умовно відносять до антропогенного шуму).

Особливо суворі заходи щодо запобігання роздратуванню тварин вживаються за розпорядженням екскурсовода в місцях мешкання рідкісних і зникаючих видів.

Забороняється смітити, навіть недопалок або цукеркова обгортка, кинуті на стежці, можуть викликати відчуття різкої невідповідності тому піднесеному настрою групи, який створюється прекрасним пейзажем або натхненням і поетичною розповіддю провідника.

Забороняється сходити із стежки, оскільки можна, по-перше, пошкодити рослини, а по-друге, ненавмисно завдати шкоди самому собі.

Основні ознаки екологічності туру:

- екологічний транспорт, яким користуються туристи;

- їжа туристів екологічно чиста і корисна, при цьому в раціоні туристів присутні місцеві продукти;

- маршрути туристів і кваліфіковані гіди ведуть їх в цікаві та екологічно сприятливі природні і культурні ландшафти;

- у програму туру включаються відвідування навчальних екологічних стежок, природознавчих, краєзнавчих музеїв, екотехнологічних господарств і, неодмінно, ознайомлення з місцевими екологічними проблемами;

- сміття не викидається на загальний смітник або звалище, а збирається спеціальним чином і поступає потім на екотехнологічну переробку;

- привали, бівуаки і особливо багаття влаштовуються тільки в спеціально обладнаних місцях;

- гриби, ягоди, квіти, лікарські рослини, будь-які природні сувеніри збираються тільки тоді і там, де це дозволено;

- готелі, кемпінги або притулки і хатини, в яких зупиняються туристи, розташовані так, аби не порушувати нормальний, екологічно стійкий розвиток навколишнього ландшафту і не спотворювати його зовнішність;

- готелі і кемпінги побудовані з екологічно нешкідливих матеріалів, їх мешканці не витрачають надмірно енергію і воду, при цьому стоки і викиди очищаються, інші відходи утилізуються;

- місцеві жителі залучаються до туристичного бізнесу і дістають можливість розвивати свої традиційні форми господарства;

- туристи з повагою ставляться до місцевих культурних традицій, прагнуть вивчити і зрозуміти їх;

- туристи доступними їм способами беруть участь у вирішенні місцевих екологічних проблем;

- доходи від туру не вилучаються цілком з місцевого бюджету, а сприяють його наповненню.

Унікальна мережа природних територій, що особливо охороняються (ООПТ), — заповідників, національних парків, заказників тощо є одним з чинників, що залучають до країни міжнародних екотуристів. Національні парки і буферні зони заповідників можуть відіграти центральну роль у розвитку екологічного туризму в Україні через такі причини:

1. Мережа заповідників і національних парків охоплює багато унікальних і найбільш примітних ландшафтів і екосистем, не порушених діяльністю людини.

2. Заповідники мають наукові відділи, до функцій яких входить постійний моніторинг природних екосистем. Це обумовлює високу перспективність українських заповідників для організації наукового туризму і літніх польових практик для зарубіжних студентів.

3. Заповідники і національні парки відіграють помітну роль у суспільному і культурному житті районів, де вони розташовані. Екологічні екскурсії і туристична діяльність значно посилюють роль ООПТ у цьому процесі.

Потік туристів у заповідники повинен бути обмеженим і ретельно регулюватися. Це має на увазі ретельний вибір оптимальних категорій відвідувачів (для багатьох заповідників найбільш перспективним уявляється розвиток наукового туризму). Замість масових видів туризму, для заповідників уявляється більш прийнятною організація тривалих, спеціалізованих турів для невеликого числа груп.

Ліцензійне полювання можливе в різних куточках країни восени і взимку. Найбільш популярне полювання на лося, кабана, зайця, ведмедя, оленя. Привертає увагу любителів і весняне полювання на пернату дичину (качка, тетерук, глухар, вальдшнеп). Рибалки-любителі можуть освоювати озера, водосховища і малі річки. Найбільшою ж популярністю користується «тихе полювання».

Рекреаційне природокористування — засноване на розвиненій мережі заміських природних парків для тривалого відпочинку і туризму, лісових і мисливських господарств, природних укосів, відгінних пасовищ, тобто передбачає помірну експлуатацію природних комплексів природного походження, частково з антропогенним видовим складом і спеціально підібраною стійкою рослинністю.

Так само, як і при заповідному природокористуванні, великого значення набувають екскурсії, а важливим чинником залишається пейзаж. Тут розташовуються туристичні бази, дачні селища, прокладається мережа туристичних стежок і маршрутів.

Піші походи. Для екологічного туризму це кращий спосіб отримання інформації про природу. Мінімальне нанесення шкоди не порушує довкілля, оскільки маршрути прокладені по стежках — немає шумового ефекту. Найголовніше в екологічному туризмі — це планування маршруту і наявність топографічних карт плюс спорядження, яке повинне бути екологічно безпечним. Туристам необхідно знаходитися протягом всього туру на стежці для своєї ж безпеки, не зрізати шлях особливо в горах — щоб не завдавати шкоди природі.

Національні парки і заповідники, що допускають рекреацію на своїх територіях, мають зведення правил, яких мають дотримуватися туристи, що приїжджають на відпочинок. Ці правила переважно визначаються властивостями п

тих екосистем, які охороняються. Загалом вони зводяться до того, що гості повинні: не рвати квіти; не збирати черепашок і камені; не турбувати диких тварин; ходити спеціально відведеними стежками; прибирати за собою сміття; не купувати сувеніри, виготовлення яких завдає шкоди навколишньому середовищу.