Заключення. Окремі спроби застосувати хімічні засоби ураження (отруйні речовини) у військових цілях мали місце на протязі всієї історії війн.

Вступ

Окремі спроби застосувати хімічні засоби ураження (отруйні речовини) у військових цілях мали місце на протязі всієї історії війн.

Хімічна зброя вперше отримала широке застосування в ході Першої світової війни 1914-1918 років. Так, протягом п’ятихвилинної газобалонної атаки 22 квітня 1915 року, загинуло близько 6 тисяч чоловік, а 15 тисяч отримали ураження різного ступеня.

З початком застосування отруйних речовин був здійснений поштовх в розвитку сил та засобів захисту від них. Сформовані в той час газові батальйони складали підґрунтя для становлення та розвитку хімічних військ. Удосконалення хімічного спостереження та оповіщення, створення фільтруючих протигазів, покращення протигазової підготовки військ та постачання у війська протигазів започаткувало розвиток хімічної служби. В 1918 році з’являються перші зразки захисного одягу проти ураження отруйними речовинами, а також застосовується хлорне вапно для дегазації місцевості та предметів, отримують широкий розвиток вогнеметні та димові засоби.

В період між першою і другою світовими війнами синтезовано отруйні речовини нервово-паралітичної дії, відбулися зміни в технічних засобах застосування отруйних речовин, з’явилися перші виливні прилади на літаках, авіаційні хімічні бомби, хімічні фугаси. В зазначений період були закладені основи сучасної організації хімічної служби.

Практика другої світової війни показала, що хімічна служба була однією зі служб, яка забезпечувала бойові дії військ. Вона організовувала протихімічний захист, димове маскування, ураження противника вогнеметною зброєю, забезпечення військ хімічним майном. Великий успіх мали вогнеметні та димові підрозділи.

З появою ядерної та нових видів хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї, об’єктів атомної енергетики та підприємств із сильнодіючими отруйними речовинами, перед хімічними військами постали більш складні завдання.

Значний стрибок був здійснений в розвитку озброєння та техніки хімічних військ.

Великий обсяг і складний характер робіт був виконаний хімічними військами при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вони складали близько половини загальної чисельності угруповання військ, що розміщались в 30 кілометровій зоні ліквідації наслідків аварії.

Наказом Міністра оборони України №34 від 14 лютого 1994 року, хімічні війська відповідно до їх призначення та завдань, перейменовано у війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту Збройних Сил України.

З часів проголошення незалежності України та створення її Збройних Сил особовий склад військ РХБ захисту знешкодив понад 40000 вибухових пристроїв, частина яких була споряджена отруйними речовинами. Вони брали участь у гасінні понад 200 лісових пожеж, локалізували наслідки аварій на об’єктах із сильнодіючими отруйними речовинами.

Призначення військ РХБ захисту

Війська радіаційного, хімічного, біологічного, (РХБ) захисту призначені для виявлення та оцінки радіаційної, хімічної, біологічної обстановки в районах аварій (зруйнувань) потенційно небезпечних об’єктів; ліквідації наслідків РХБ зараження; підтримання екологічної безпеки військ в умовах дії антропогенних екологічних факторів; застосування димів (аерозолів) для маскування військ; забезпечення військ озброєнням радіаційного, хімічного, біологічного захисту, організації його зберігання та проведення ремонту.

Зчасів проголошення незалежності України та створення національних Збройних Сил органи управління та військові частини РХБ захисту пройшли складний шлях докорінного реформування. Нині триває заключний етап перетворення їх на сучасні мобільні та боєздатні спеціальні війська.

Так, війська РХБ захисту Збройних Сил України включають:

- військові частини і підрозділи РХБ захисту;

- РХБ розвідки;

- аерозольного маскування;

- дегазації обмундирування та спорядження;

- бази та склади озброєння РХБ захисту на всі випадки життя.

У складі оперативних командувань Сухопутних військ Збройних Сил України на базі реформованих бригад РХБ захисту було сформовано окремі батальйони радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

Хімічна зброя, як і інша зброя массового ураження, у світі заборонена. Однак це не значить, що її не існує. А відтак, залишається ймовірність, що її хтось колись таки використає. У цьому сенсі найсерйознішу небезпеку для світової спільноти становлять міжнародні терористичні угрупування. Причому, можливість використання ними зброї — річ другорядна, адже арсенали традиційно охороняються надійно. А от здійснення терактів та диверсій на шкідливих для довкілля і людства підприємствах — цілком ймовірний варіант. І якщо запобігати цьому — справа правоохоронців, то зменшення чи навіть уникнення жертв та збитків — завдання військових хіміків. А на це у них завжди вистачить снаги.

В умовах застосування противником зброї масового ураження, при руйнуваннях підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості успішніше вестимуть бій лише ті частини та підрозділи, які понесуть менше втрат та в більшій ступені збережуть свою боєздатність. Це можливе тільки внаслідок правильного розуміння та чіткого усвідомлення командирами та начальниками всіх рівнів необхідності виконання заходів забезпечення РХБ захисту. Не менш важливу роль у досягненні мети по виконанню бойової задачі відіграватиме виконання заходів, які забезпечують безпеку і захист особового складу в зонах зараження радіоактивними, отруйними і біологічними речовинами в районах зруйнувань, пожеж і затоплень, а також при подоланні зон з високими потужностями доз випромінювання, хімічного та біологічного зараження, заходів безпеки щодо захисту особового складу під час тривалих дій на зараженій місцевості..

Захист військ спрямований на ослаблення впливу засобів ураження (звичайних, ядерних, хімічних, біологічних, запалювальних, високоточних й інших видів зброї), небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психологічного, екологічного й іншого характеру, з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Основними завданнями захисту військ у бою є:

- недопущення раптовості завдання противником масованих ударів і впливу небезпечних факторів;

- зниження ефективності ударів противника засобами ураження, ослаблення впливу небезпечних факторів;

- виявлення і ліквідація наслідків ударів противника і впливу небезпечних факторів; зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника;

- своєчасне відновлення боєздатності підрозділів.

Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів включає:

- відновлення порушеного управління;

- виявлення втрат і уточнення завдань підрозділам, що зберегли боєздатність;

- висування підрозділів, які втратили боєздатність, у безпечні райони;

- поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами;

- відновлення морально-психологічного стану особового складу.

Щонайперше відновлюється які

Всебічне забезпечення бою – комплекс заходів, спрямованих на створення військам сприятливих умов для виконання поставлених перед ними завдань. Всебічне забезпечення бою проводиться безперервно як під час підготовки, так і в ході бою та складається з бойового, матеріально-технічного, медичного та МПЗ.

Бойове забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для успішного ведення бою, ефективного застосування підрозділів, збереження їх боєздатності, недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по підрозділах батальйону (роти), створення сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій.

У підрозділах організуються та здійснюються такі види бойового забезпечення: розвідка, радіоелектронна боротьба, інженерне обладнання позицій,районів, радіаційний, хімічний, біологічний захист, тактичнее маскування та охорона і захист відвисокоточної зброї противника.Бойове забезпечення організується командиром підрозділу відповідно до прийнятих ним рішень і розпоряджень вищого штабу за видами бойового забезпечення. Начальник штабу підрозділу безпосередньо організує бойове забезпечення відповідно до вказівок командира. Заявки по всіх видах забезпечення бою (дій) подаються особами, відповідальними за їх організацію, і підписуються начальником штабу підрозділу.

Відсутність вказівок і розпоряджень не звільняє командирів підрозділів відсвоєчасної організації бойового забезпечення.

Перше навчальне питання: “Мета і завдання радіаційного, хімічного і біологічного захисту підрозділів”

Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується і здійснюється з метою унеможливлення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями).

Основними завданнями РХБ захисту є:

-виявлення та оцінювання РХБ обстановки;

- підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження;

- ліквідація РХБ зараження;

- маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням димів(аерозолів).
Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу танка) з використанням табельних засобів у всіх видах бою, у різних умовах обстановки, у будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні і специфічні завдання, які потребують особливої підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Підрозділи РХБ захисту призначені для виконання задач по проведенню повної спеціальної обробки озброєння, техніки, матеріальних засобів, дегазації дезінфекції) заражених ділянок доріг (колонних шляхів), переправ, мостів, проходів у хімічних загородженнях, окремих ділянок місцевості на позиціях, аеродромах, пунктах управлення й в інших районах розміщення військ і об'єктів тилу. Крім того, хімічні підрозділи виконують задачу по транспортуванню (підвозу) що дегазують, дезинфікуючих й дезактивіруючих розчинів і їхніх рідких компонентів.
Підрозділи радіаційної та хімічної розвідки як при підготовці, так й у ході операції (бою) виконують задачі в зайнятих й незайнятих військами районах на маршрутах їхнього руху.
Основними їхніми задачами є:

- ведення радіаційної й хімічної розвідки, а також визначення випадків застосування біологічних (бактеріальних) засобів на пунктах управління військ і маршрутах їхнього переміщення;

- маршрутах переміщення і нових позиційних районів ракетних і зенітних ракетних частин;

- маршрутах висування й районів зосередження військ;

- маршрутах висування і рубежах розгортання другого чи ешелону резерву (маршрутах висування і рубежах введення в бій);

- у районах переправ через великі водяні перешкоди;

- вихідних районах і районах десантування тактичних і оперативних десантів;

- на аеродромах й пунктах водопостачання, районів розташування об'єктів хімічної промисловості на території, що звільняється від супротивника.

Крім того, на підрозділи розвідки може покладатися контроль за змінами потужності доз випромінювання на основних військових автомобільних дорогах і контроль зараження військ після виходу їх із заражених районів, у районах проведення повної спеціальної обробки і матеріальних засобів на складах і базах.
Вони можуть також залучатися для виявлення радіаційної і хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) на підприємствах атомної енергетики й хімічної промисловості.
До заходів радіаційного, хімічного, біологічного захисту, які проводяться підрозділом, належать:

- виявлення та оцінювання РХБ обстановки (радіаційна, хімічна розвідка і контроль);

- підтримання живучості (оповіщення про РХБ обстановку;

- застосування засобів індивідуального і колективного захисту;

- виконання режимно-обмежувальних заходів;

- ліквідація РХБ зараження - часткова спеціальна обробка ОВТ;

- часткова санітарна обробка особового складу;

- дегазація, дезактивація, дезінфекція фортифікаційних споруд та пилопридушення на них;

- маскування дій військ та об’єктів (застосування димів, аерозолів).

Виявлення та оцінювання РХБ обстановки проводиться з метою своєчасного забезпечення інформацією про РХБ обстановку на місцевості, у повітрі, морській акваторії та оповіщення підрозділів про РХБ зараження і включає: ведення радіаційної, хімічної розвідки; радіаційний і хімічний контроль.

У результаті РХБ розвідки (спостереження) одержуються дані про фактичні масштаби радіаційного і хімічного зараження та фактичної радіаційної і хімічної обстановки, визначається необхідність використання засобів індивідуального і колективного захисту.

Радіаційна та хімічна розвідка ведеться безперервно спеціальними підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками) з використанням табельних бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки.

Оцінка радіаційної і хімічної обстановки при застосуванні противником ядерної і хімічної зброї здійснюється за даними радіаційної і хімічної розвідки.

Радіаційна, хімічна і неспецифічна бактеріологічна (біологічна) розвідка організується для одержання даних про радіаційну і хімічну обстановку і ведеться з використанням приладів радіаційної і хімічної розвідки (РХР) і візуально.

Спостереження за повітряним і наземним противником організовується у всіх видах воєнних дій і ведеться безперервно командиром взводу і відділення (танка) особисто, спостерігачами, розрахунками чергових вогневих засобів, а в разі необхідності – усім особовим складом. Уночі та в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з використанням приладів і прицілів нічного бачення, засобів освітлення місцевості і доповнюється підслуховуванням.

Для ведення розвідки спостереженням у відділенні й у взводі, як правило, призначається по одному спостерігачеві, які знаходяться: у взводі – на командно-спостережному пункті взводу, у відділенні – на позиції, на БМП або в бойовому порядку.

Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При цьому вказується:

-орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;

-відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);

-розташування передових підрозділів своїх військ і противника;

-місце для спостереження і його обладнання;

-сектор спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;

-порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).

В обороні і при розташуванні на місці зі складу взводу за рішенням командира батальйону може виділятися спостережний пост для розвідки наземного і повітряного противника, а пост РХБ спостереження (спостерігач) – для радіаційної і хімічної розвідки. До складу поста РХБ спостереження призначається особовий склад спеціально підготовленого відділення (екіпажу танка).

Спостережний пост (спостерігач) розташовується в місці, що забезпечує найкращий перегляд місцевості перед фронтом на флангах і по можливості в тилу підрозділу, та повинен мати скриті підходи (відходи) до них, бути якісно замаскованим та не розташовуватись поблизу чітких орієнтирів.

Спостережний пост складається з двох-трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим.

На спостережному посту мають бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подачі сигналів оповіщення, а в спостерігача – прилади спостереження.

На посту РХБ спостереження (у спостерігача), крім цього, мають бути прилади радіаційної і хімічної розвідки та засоби для подачі сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження.

Старший спостережного поста зобов’язаний: встановити порядок безперервного спостереження; влаштувати місця для спостережного поста і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і оповіщення; своєчасно доповідати командиру, що виставив пост, про результати спостереження. Старший поста РХБ спосотереження, крім цього, зобов’язаний встановити час увімкнення приладів радіаційної і хімічної розвідки, знати сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження та порядок їх передачі.

Для спостереження вночі та в інших умовах обмеженої видимості спостережний пост (спостерігач) забезпечується приладами нічного бачення (тепловізійними приладами для спостереження) і засобами освітлення місцевості.

Під час постановки завдання спостережному посту командир взводу (відділення, танка) вказує: склад, посади (спостерігачів); орієнтири та умовні найменування місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява; відомості про свої підрозділи; місце спостережного поста (спостерігача); сектор (смуга, район, об’єкт) спостереження; що установити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок ведення радіаційного, хімічного і біологічного спостереження); порядок доповідей результатів розвідки (що, яким способом і коли доповідати); час готовності.

Сектор ведення розвідки, як правило, розбивається на зони:

ближню – глибиною до 400 м; середню – до 800 м і далеку – на глибину бачення.

Завдання, яке поставлене спостережному посту, записується в журнал спостереження.

Під час організації роботи спостережного поста старший спостерігач зобов’язаний: вивчити розташування противника в зазначеній смузі спостереження; призначити чергового спостерігача для несення служби і визначити черговість їхньої зміни; установити порядок обладнання місця для спостережного поста; скласти схему орієнтирів; перевірити справність приладів спостереження і засобів зв’язку; доповісти про готовність до виконання завдання.

Під час постановки завдань черговому спостерігачу старший поста вказує: місце і сектор ведення спостереження; що встановити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок доповіді результатів спостереження.

Старший поста РХБ спостереження, крім цього, вказує час увімкнення бортових приладів радіаційної, хімічної і біологічної розвідки; довести сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; порядок їхньої передачі.. Пост РХБ спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження у визначеному районі та у встановлений час, і при кожному артилерійському та авіаційному нальоті противника вмикає бортові прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і стежить за їхніми показниками

Дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку наносяться командиром взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру. Результати радіаційного, хімічного і біологічного спостереження заносяться в журнал спостереження.

Радіаційний та хімічний контроль організується з метою отримання даних для оцінювання боєздатності підрозділу та визначення обсягу його спеціальної обробки, дезактивації та дегазації матеріальних засобів, ділянок місцевості, шляхів і споруд.. Він включає визначення доз опромінення особового складу і ступеня зараження людей, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів і інших матеріальних засобів радіоактивними й отруйними речовинами. Радіаційний і хімічний контроль у батальйоні (роті) проводиться хімічним інструктором і спеціально підготовленими військовослужбовцями.

В підрозділах силами постів РХБ спостереження, може бути визначено наявність отруйних речовин на обмундируванні, спорядженні, озброєнні, особовому складі і бойовій техніці після виходу із осередку зараження з метою вирішення питання про подання команди для зняття засобів індивідуального захисту.

Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає:

- оповіщення про РХБ обстановку;

- застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

- виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території.

Своєчасне виявлення застосування супротивником хімічної і біологічної зброї досягається безупинним спостереженням за нальотами авіації, за підривом ракет і снарядів і визначенням зовнішніх ознак його застосування. Такими ознаками можуть бути глухий, невластивий звичайним боєприпасам звук розриву; утворенням при розривах боєприпасів хмари диму або туману, утворення за літаком одної або декількох темних смуг, що розсіюються та осідають на землю у вигляді роси та дрібних крапель (твердих частинок); наявність у місцях розривів боєприпасів крапель рідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах та інших предметах, а також великих осколків та окремих частин боєприпасів.

Виявивши вказані ознаки, спостерігач подає сигнал оповіщення про хімічне забруднення. Потім, за допомогою ВПХР спостерігач визначає тип отруйної речовини. Відсутність отруйної речовини при цьому може вказувати на застосування бактеріальних засобів.

У разі виявлення потужності дози випромінювання 0.5 рад/рентген і більше старший спостережного пункту (спостерігач) доповідає командиру, який його виставив, і за його вказівкою подає сигнал “ Радіаційна небезпека”.

У разі виявлення зараження старший поста РХБ спосотереження (спостерігач) негайно подає сигнал “ Хімічна тривога ” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне (бактеріологічне) зараження здійснювати за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), аналогічним сигналом.

Засоби індивідуального та колективного захисту застосовуються для зменшення ймовірності ураження отруйними (небезпечними, хімічними) речовинами, потрапляння в організм на шкірний покрив радіоактивних речовин і біологічних засобів.

Для своєчасного застосування засобів індивідуального захисту особовий склад повинен під час дій у пішому порядку постійно мати їх на собі, а під час дій на бойовій техніці – поряд, у доступних місцях.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, надягає засоби індивідуального захисту, а особовий склад, який перебуває у закритих БТР, БМП і танках, – негайно надіває засоби захисту органів дихання, зачиняє люки, жалюзі, бійниці та вмикає систему захисту від ЗМУ.

За сигналом “ Радіаційна небезпека ” особовий склад надіває респіратори (протигази), а за сигналом “ Хімічна тривога ” – протигази.

За необхідності спішування або залишення техніки особовий склад надягає індивідуальні засоби захисту шкіри.

Виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження.

Для зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження командир повинен розглянути такі заходи:

- зонування території за ступенями небезпеки;

- застосування профілактичних засобів від впливу радіаційних, хімічних, біологічних факторів; виведення або заміна підрозділів, які розміщуються на зараженій місцевості;

- дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості; пилопридушення на ділянках місцевості.

Ліквідація наслідків РХБ зараження в разі аварій (руйнувань) радіаційно та хімічно небезпечних об’єктів та застосування противником ЗМУ організується та здійснюється з метою відновлення боєздатності підрозділів та нормалізації РХБ обстановки в заражених районах. Ліквідація РХБ зараження здійснюється шляхом проведення спеціальної обробки підрозділів, а також дегазації, дезактивації, дезінфекції ділянок місцевості, доріг, фортифікаційних споруд та пилопридушення на них.

Маскування дій підрозділів та об’єктів із застосуванням (димів, аерозолів) організується та здійснюється з метою зниження ефективності наземної і повітряно-космічної розвідки противника та його засобів ураження.

Друге навчальне питання:“ Організація радіаційного,хімічного, біологічного захисту ”.

Основою для роботи командира по організації РХБ захисту є бойовий наказ, розпорядження вищого штабу по забезпеченню РХБ захисту. У процесі організації бойових дій командир аналізує всі можливості для забезпечення надійного захисту військ та реалізує їх у своєму рішенні.

Організовуючи РХБ захист командир підрозділу визначає:

- порядок проведення радіаційної, хімічної і специфічної біологічної розвідки;

- порядок і термін проведення радіаційного і хімічного контролю;

- місце, час і порядок проведення спеціальної обробки;

- порядок і термін маскування димами і аерозолями підрозділів в бою, сили і засоби, які використовуються для цього;

- порядок використання приданих вогнеметних підрозділів

- час і чергу отримання засобів захисту, перевірки протигазів.

Організовуючи РХБ захист командир підрозділу зобов’язаний:

- поставити задачу хімічному спостерігачу щодо проведення РХНБР;

- слідкувати за наявністю і справністю засобів індивідуального і колективного захисту, засобів спеціальної обробки, приладів РХР, димових засобів;

- створити запас в підрозділі засобів індивідуального захисту (10% протигазів, 10% ЗЗК);

- організувати контроль опромінення особового складу і зараження озброєння і техніки, вести індивідуальний облік доз опромінення особового складу і щодобово доповідати старшому командиру (командованню) дози опромінення за кожний взвод і за кожного офіцера. Якщо доза перевищує 100 рад-1грей, а також при враженні особового складу отруйними речовинами і біологічними засобами доповідати негайно;

- після виходу із осередків радіоактивного, хімічного і біологічного зараження організувати проведення часткової спеціальної обробки. Крім спостережних постів(спостерігачів)командир підрозділу виділяє розвідувальні дозори.

В склад розвідувальних дозорів роти (батальйону) призначається підготовлений екіпаж, який діє на бронетранспортері, бойовій машині піхоти (як виняток на УАЗ-469) і забезпечується приладами радіаційної і хімічної розвідки, засобами зв’язку, знаками огородження.

Крім задач, які виконують спостерігачі і спостережні пости, хімічний розвідувальний дозор встановлює і позначає межі районів радіоактивного і хімічного зараження, відшукує шляхи їх обходу, виявляє напрямки (маршрути) і ділянки з найменшими потужностями доз випромінення.

Виявлення у зовнішньому середовищі застосування противником біологічних засобів і визначення їх виду дуже складні і вимагають тривалого часу для проявлення лабораторного аналізу. (в СЕО). Тому виявлення застосування противником біологічних засобів здійснюється за зовнішніми ознаками і взяттям проб для майбутнього лабораторного аналізу.

Зовнішніми ознаками застосування противником біологічних засобів є:

- відсутність отруйних речовин (під час перевірки ВПХР) в місцях розриву бомб, снарядів, касетних елементів;

- наявність в місцях розриву боєзапасів крапель рідини або порошкових речовин на ґрунті і рослинах, а також великих осколків і окремих частин боєзапасів;

- наявність касетних елементів, які ударяючись до землі, не підриваються, а видають шиплячий звук, викидаючи розміщену в них рецептуру за допомогою стисненого повітря (газу);

- касетні елементи під час розкриття касети (головної частини ракети) в повітрі падають не прямо вниз, а планерують під деяким кутом до поверхні землі;

- з’явлення за літаком противника смуг, які поступово розсіюються і осідають на землю у вигляді мілких крапель (іноді осідання виявляється зором), і прилад хімічної розвідки показує відсутність отруйних речовин;

- скидання з літаків контейнерів і різних предметів с комахами, кліщами, гризунами;

- наявність великої кількості незвичайних для цієї місцевості комах, кліщів, гризунів;

- захворювання і загибель тварин.

В усіх випадках розриву боєприпасів з характерним звуком або підозрі про зараженість місцевості біологічними засобами спочатку здійснюється визначення наявності отруйних речовин за допомогою приладів хімічної розвідки, і якщо отруйні речовини відсутні, слід припустити, що були застосовані біологічні засоби.

В підрозділах силами постів РХБ спостереження, може бути визначено наявність отруйних речовин на обмундируванні, спорядженні, озброєнні, особовому складі і бойовій техніці після виходу із осередку зараження з метою вирішення питання про подання команди для зняття засобів індивідуального захисту. Ця задача вирішується за допомогою ВПХР.

Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає:

- оповіщення про РХБ обстановку;

- застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

- виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території.

Використання засобів індивідуального та колективного захисту організується та здійснюється з метою збереження боєздатності підрозділу і надання можливості діяти в умовах РХБ зараження

Використання засобів індивідуального та колективного захисту

організується та здійснюється з метою збереження боєздатності підрозділу і надання можливості діяти в умовах РХБ зараження.

Своєчасне та вміле використання засобів індивідуального та коллективного захисту досягається:

- постійним контролем наявності та справності засобів індивідуального захисту в особового складу, а також засобів коллективного захисту в підрозділі;

-завчасною підготовкою і тренуванням особового складу у використанні засобів індивідуального та коллективного захисту в різній обстановці;

- правильним визначенням місця і часу завчасного переведення засобів індивідуального та коллективного захисту в бойове положення;

- визначення часу перебування особового складу в засобах індивідуального захисту, а також режиму експлуатації засобів колективного захисту;

- установленням часу зняття засобів індивідуального захисту та вимкнення систем фільтровентиляції для засобів колективного захисту.

Виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження.

Зони з високими значеннями потужності дози випромінювання, великою концентрацією отруйних та сильнодіючих отруйних речовин, як правило, обходять. У разі неможливості обходу цих зон вони долаються з максимальною швидкістю за напрямками, що забезпечують найменше зараження бойової техніки і ураження особового складу.

При передбаченні ведення бою на зараженій місцевості профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків й іншихзасобів.

Ліквідація наслідків РХБ зараження в разі аварій (руйнувань) радіаційно та хімічнонебезпечних об’єктів та застосування противником ЗМУ організується та здійснюється з метою відновлення боєздатності підрозділів та нормалізації РХБ обстановки в заражених районах. Ліквідація РХБ зараження здійснюється шляхом проведення спеціальної обробки підрозділів, а також дегазації, дезактивації, дезінфекції ділянок місцевості, доріг, фортифікаційних споруд та пилопридушення на них.

Спеціальна обробка організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково або в повному обсязі і здійснюється із використанням таких засобів: ІПП-8 (9); ІДП-С; ІДПС-69; ТДП; ІДК-1; ДК-4; підручних засобів.

Часткова спеціальна обробка проводиться особовим складом без припинення виконання бойових завдань за вказівкою командирів військових частин (підрозділів): у разі зараження отруйними речовинами – негайно; радіоактивними речовинами – за першої нагоди, але якнайшвидше після зараження.

Повна спеціальна обробка включає проведення в повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших матеріальних засобів. Вона проводиться з дозволу старшого командира (начальника) силами та засобами самих підрозділів, а також підрозділами військ РХБ захисту, як правило, після виконання бойових завдань у районах зайнятих військами (на маршрутах висування) або після виходу військ з бою у незаражені райони.

Підрозділи, які ведуть бої у першому ешелоні, спеціальну обробку проводять у своїх бойових порядках, решта – у районах спеціальної обробки (на пунктах спеціальної обробки). Організація спеціальної обробки в підрозділі залежить від умов обстановки, в якій знаходиться і діє підрозділ, від виду зараження і наявності часу.

Часткова спеціальна обробка здійснюється в усіх умовах обстановки без зупинення виконання бойових задач.

Для проведення часткової спеціальної обробки підрозділу, який здійснює марш, колона підрозділу зупиняється обіч дороги з дистанцією між машинами не менш 10 м., зберігаючи міри маскування.

Особовий склад з повним спорядженням і особистою зброєю за командою своїх командирів залишає машини і повзводно відводиться в бік на 25 – 50 м. Біля машин залишаються техніки-водії і солдати, яких виділили допомагати обробляти машини.

Відведений в бік особовий склад розосереджується з інтервалом до 5 м за командою командира взводу проводить часткову дегазацію, дезактивацію чи дезинфекцію особистої зброї засобів захисту, обмундирування, спорядження, проводить часткову санітарну обробку. Після закінчення обробки особовий склад сідає в бойові машини дотримуючись заходів безпеки.

У наступі часткова спеціальна обробка проводиться за вказівками командира підрозділу кожним екіпажем (відділенням), військовослужбовцем безпосередньо в бойових порядках без зупинення виконання поставлених задач з використанням коротких пауз під час ведення бою. В обороні, якщо обстановка не дозволяє змінити або відвести підрозділи з позицій, які вони займають часткова спеціальна обробка підрозділу проводиться безпосередньо в районі, який він займає і на позиції кожного екіпажу (відділення).

Повна спеціальна обробка проводиться в районах спеціальної обробки (РСО), які включають:

-район очікування;

- район збору;

- один або декілька пунктів спеціальної обробки (ПУСО).

Район очікування призначається для підготовки підрозділу перед проведенням повної спеціальної обробки. В районі очікування проводиться контроль радіоактивного зараження, техніка очищується від бруду, снігу, уточнюється обсяг, місце, терміни і порядок проведення спеціальної обробки.

ПУСО складає дільницю місцевості, де проводиться дезактивація (дегазація) озброєння, техніки, зброї засобів захисту шкіри. На ПУСО обладнуються:

-контрольно-розподільний пост;

- площадка дезактивації (дегазації) озброєння і техніки;

- площадка дезактивації (дегазації) стрілецької зброї;

- площадка дезактивації (дегазації) засобів захисту шкіри, обмундирування, спорядження і взуття;

- площадка санітарної обробки особового складу.

Район збору призначається для збору підрозділів і частин, які пройшли повну спеціальну обробку і уточнення задач.

Віддалення районів очікування і збору від ПУСО може складати 3-5км.

Дегазація, дезактивація та дезінфекція споруд здійснюється, як правило, силами підрозділів, які займають ці споруди.

Радіаційний та хімічний контроль організується з метою отримання даних для оцінювання боєздатності підрозділу та визначення обсягу його спеціальної обробки, дезактивації та дегазації матеріальних засобів, ділянок місцевості, шляхів і споруд.. Він включає визначення доз опромінення особового складу і ступеня зараження людей, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів і інших матеріальних засобів радіоактивними й отруйними речовинами. Радіаційний і хімічний контроль у батальйоні (роті) проводиться хімічним інструктором і спеціально підготовленими військовослужбовцями.

Здійснюючи радіаційний контроль, в першу чергу перевіряють ті підрозділи, які виконували завдання на місцевості з високими потужностями дози випромінення. Зазвичай спочатку здійснюється вибірний контроль, а якщо виявляються ступені радіоактивного зараження вище за допустимі, то проводиться контроль всього особового складу, озброєння і техніки.

Велику увагу контролю радіоактивного зараження необхідно приділяти у медичних пунктах, а також в тилових підрозділах, тому що вода і продукти харчування заражені радіоактивними речовинами можуть стати джерелом масового враження людей.

Для проведення хімічного контролю відбираються проби повітря, води, продуктів харчування, з поверхні техніки і відправляються для аналізу в хімічні лабораторії.

Радіаційний і хімічний контроль у батальйоні (роті) проводиться хімічним інструктором і спеціально підготовленими військовослужбовцями. Він проводиться з використанням військових вимірювачів доз опромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної і хімічної розвідки.

Радіаційний контроль розподіляється на два види:

а) – контроль радіоактивного опромінення;

б) – контроль радіоактивного зараження.

а) Контроль радіоактивного опромінення розподіляється на військовий і медичний. Військовий контроль опромінення здійснюється для отримання даних, які дають можливість оцінити боєздатність підрозділів у радіаційному відношенні ДП-22В, ІД-1, а медичний – з метою отримання даних про дозу опромінення кожного військовослужбовця для оцінки його боєздатності по радіаційному показнику і первинній діагностиці ступеню важкості променевої хвороби під час сортування поранених і уражених на станах медичної евакуації (ІД-11).

Військовий контроль здійснюється груповим та індивідуальним методами.

Груповий метод застосовується у відділеннях (екіпажах, розрахунках), особовий склад яких знаходиться приблизно в однакових умовах радіоактивного опромінення. Доза опромінення вимірюється одним-двома вимірювачами доз, які видаються на відділення, розрахунок. Екіпаж і приймаються за середню отриману дозу усіма військовослужбовцями відділення (розрахунку, екіпажу).

Індивідуальний метод контролю розповсюджується на офіцерів і прапорщиків, а також на усіх військовослужбовців, які виконують бойові задачі з відривом від своїх підрозділів.

Радіаційний і хімічний контроль в роті (батальйоні) організує командир роти (батальйону), а облік доз опромінення веде старшина роти (НШ батальйону).

ОРГАНІЗАЦІЯ РАДІАЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ВКЛЮЧАЄ:

- забезпечення засобами контролю опромінення;

- своєчасне (не пізніше 5-ти діб) зняття показників з дозиметрів і їх перезарядку;

- облік доз радіоактивного опромінення;

- подання відомостей про радіоактивне опромінення в штаб батальйону (штаб полку).

ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ , ЯКІ НЕ ЗНИЖАЮТЬ БОЄЗДАТНІСТЬ такі:

СТУПІНЬ БОЄЗДАТНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ в залежності від величини залишкової дози опромінення і тривалості опромінення:

б) Контроль радіоактивного зараження в роті організується командиром роти і здійснюється спеціально підготовленим дозиметристом за допомогою вимірювача потужності дози ДП-5В.

Контроль радіоактивного зараження здійснюється для визначення необхідності проведення дезактивації. Коли ступень зараження більше ніж допустимі норми:

- ізз, озброєння, обладнання їдалень – 50 мр/г

- автомобіль – 200 мр/г

- бронетехніка – 400 мр/г

- їжа, хліб – 1,5 мр/г

- вода – 4 мр/г

- м’ясо (туша) – 20 мр/г,

то необхідно проводити дезактивацію, при наявності часу – повну, при його відсутності – часткову. Після проведення дезактивації для визначення її повноти здійснюється повторний контроль радіоактивного зараження.

Хімічний контроль здійснюється силами хімічних лабораторій. Польова хімічна лабораторія (ПХЛ) є на озброєнні в підрозділах РХБЗ, а також входить у комплект автомашини МАФС, яка знаходиться на озброєнні інженерно-саперної роти механізованого полку.

В підрозділах силами постів РХБ спостереження, може бути визначено наявність отруйних речовин на обмундируванні, спорядженні, озброєнні, особовому складі і бойовій техніці після виходу із осередку зараження з метою вирішення питання про подання команди для зняття засобів індивідуального захисту. Ця задача вирішується за допомогою ВПХР.

Облік доз радіоактивного опромінювання в роті ведеться особисто на кожного військовослужбовця. Величина отриманої дози записується в картку та журнал обліку доз радіоактивного опромінення. Картка обліку доз опромінення підписується командиром роти (окремого взводу) і видається на руки кожному військовослужбовцю. Командир роти щодобово доповідає командиру батальйону про боєздатність кожного взводу, який мав радіоактивне опромінення, а також про дозу опромінення кожного командира взводу. Якщо доза опромінення особового складу вище 100 рад, командир роти доповідає негайно.

Маскування дій підрозділів та об’єктів із застосуванням (димів, аерозолів) організується та здійснюється з метою зниження ефективності наземної і повітряно-космічної розвідки противника та його засобів ураження.

Основними завданнями є: -маскування районів розташування (базування), маршрутів висування та районів бойових дій військ ;- маскування відкритих найбільш важливих ділянок маршрутів і доріг, переправ через водні перешкоди та інших об’єктів від засобів розвідки та наведення (самонаведення) зброї противника;

- осліплення спостережних пунктів, ПУ та розрахунків (екіпажів) вогневих засобів противника;

- участь у протидії засобам наземної і повітряно-космічної розвідки та системам наведення високоточної зброї противника.

Під час застосування димів підрозділами визначаються:

- задачі їх застосування;

- сили і засоби для встановлення димових завіс;

- розподілення димових засобів для встановлення димових завіс;

- розподілення димових засобів по задачам і між підрозділами;

- рубежі димопуску;

- тривалість і режим димопуску, час початку і закінчення димопуску;

- порядок взаємодії підрозділів, які здійснюють димопуски з загальновійськовими формуванями;

- організація управління димопуску.

Для димопуску з димових засобів використовуються димові гранати білого (РДГ-б) та чорного диму (РДГ-ч), запальні димові патрони (ЗДП), димові шашки ДМ-11, УДШ, БДШ, термічна димова апаратура (ТДА) танків і БМП, система пуску димових гранат на бронеоб’єктах. Маскування димом при косому вітрі доцільно робити вмиканням термодимової апаратури, а при фронтальному вітрі в бік противника – системи пуску димових гранат, з врахуванням дальності польоту димових гранат (біля 300м) (ЗДП – 400м) можливе створення димового валу для забезпечення (прикриття) кидка вперед з метою атаки противника або здійснення маневру.

Термічну димову апаратуру вмикає механік-водій. Пуск димових гранат здійснює навідник танку (БМП) за командою коли необхідно замаскувати вихід екіпажу з машини, імітувати горіння машини, прикрити її маневр на іншу позицію забезпечення РХБ захисту в роті (батальйоні) організується на основі рішення командира роти (батальйону) і вказівок командира батальйону (полку).

Заключення

Товариші студенти! Ви прослухали матеріали заняття “ Організація радіаційного, хімічного і біологічного захисту ”. В ході розкриття навчальних питань ми розглянули мету, заходи, організацію РХБЗ, а також обов’язки командирів підрозділів щодо організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Отримані знання допоможуть Вам правильно організувати ці види бойового забезпечення у керованих Вами підрозділах, зберегти їх боєздатність у випадках застосування противником зброї масового ураження (зруйнуванні об’єктів ядерної енергетики і хімічної промисловості) і успішно без втрат виконати бойове завдання.

Старший викладач кафедри

працівник ЗС України _____________М.П. ПОРОСЮК

Завдання студентам для самостійної роботи.

„Організація радіаційного, хімічного і біологічного захисту ”

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІ ЦІЛІ:

1. Поглибити та закріпити теоретичні знання, отриманні на занятті шляхом самостійного вивчення конспекту та рекомендованої літератури.

2. Добитися глибокого розуміння основних вражаючих чинників і їх дії на організм людини.

3. Виховувати у студентів вміння в самостійній роботі з рекомендованою літературою.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ

Обов’язки командира підрозділу щодо радіаційного, хімічного, біологічного захисту

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1. Проектор „Епсон" -1

2. Стенди

3. Таблиці

5. Презентація. Презентація лекції в програмі "Power Point"

6. Дошка

7. Кольорова крейда.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бойовий статут Сухопутних військ, Ч-ІІІ,Київ,2010.

2. Защита от оружия массового поражения. Мясников В.В. Воєнвидання, 1989.

3. Навчально-методичний посібник»Захист військ від зброї масового ураження» інв. №256/14. ОІСВ, 2001

4. Подготовка подразделений к защите от ядерного, химического, бактериологического (биологического) и зажигательного оружия противника. – М. Воєнвидання , 1971 р

5. Навчальний посібник. . Підготовка сержантів. «Зброя масового ураження та захист від неї.»Харків,НТПУ,2004.

6. Навчальний посібник «ДОВІДНИК ОФІЦЕРА
ВІЙСЬК РХБ ЗАХИСТУ»Харків,НТПУ,2005.

7. Навчально-методичний посібник по підготовці підрозділів до захисту від ядерної, хімічної, біологічної зброї та запалювальних засобів. М. Воєнвидання, 1971 р.

8. Токсикология ОВ и защита от ОМП. Каракчиев Г.Д. Ташкент, 1973 г.

9. Отравляющие вещества Александров О.В., Емельянов А.Н. Москва, 1990г

Старший викладач кафедри

працівник ЗС України_______________М.П. ПОРОСЮК