Види горизонталей. Умовні знаки деталей рельєфу.

Горизонталі, які проведені через проміжки, що дорівнюють встановленій для даного масштабу карти висоті перерізу (або відповідають основному перерізу рельєфу), називають основними2, рис.3.7 а.

Вони викреслюються на карті тонкими суцільними лініями, для зручності обліку кожна п’ята горизонталь стовщується – 1, рис.3.7 а. Для відображення окремих вершин, котловин і сідловин, які не можуть бути виражені на карті основними горизонталями, застосовуються половинні 1 (через половину висоти основного перерізу) і допоміжні 2 (приблизно через чверть основного перерізу) горизонталі, рис.3.8 б. Вони викреслюються на картах уривчастими лініями, а довжина ланцюжків у допоміжних горизонталей приблизно вдвічі менше, ніж у половинних.

Деталі рельєфу показують на карті умовними знаками, рис.3.7.

Поряд з умовним знаком обриву, осипу, виїмки, кургану, ями дається підпис висоти (глибини) в метрах, а рівчаків і вимоїн – підпис у вигляді дробу: в чисельнику якого зазначається їх ширина (по верху), а в знаменнику – глибина в метрах.

Особливими умовними знаками показують печери і гроти. Їх цифрова характеристика підписується у вигляді дробу, в чисельнику якого зазначається середній діаметр входу, в знаменнику – довжина печери або гроту в метрах. Спеціальними умовними знаками показують також скелі, піщані, каменисті й інші осипи, оповзні. Зображення на карті різних за характером рельєфу ділянок місцевості показано на рис.3.8.

Рисунок 3.7 – Зображення певних деталей місцевості рельєфу на картах

а – рівнинна відкрита місцевість(степова)

б – пагорбкувата закрита місцевість (озерно-лісиста)

в – пагорбкувата відкрита місцевість (піщано - пустельна)