ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВУЗЛОВИЙ І ФУНКЦІОНАЛЬНО-БЛОЧНИИЙ МЕТОДИ КОНСТРУЮВАННЯ РА

Функціонально-вузловий метод (ФВМ) полягає у тому, що конструкція, яка розробляється, розчленовується на функціонально закінчені вузли (ФВ), які можуть бути окремо сконструйовані, виготовлені, набудовані і випробувані до об'єднання їх в загальній конструкції. ФВМ дозволяє:

· звести до мінімуму число зовнішніх (міжвузлових) з'єднань;

· вести паралельне проектування СК виробу і за рахунок цього значно виграти в часі розробки;

· організувати паралельне виробництво ФВ, при якому незалежні технологічні цикли замикаються тільки при переході до наступного СР.

Така організація забезпечує виробництво, стійкіших до відмов і неритмічності поставок виробів. Орієнтовний виграш в часі рівний числу паралельних технологічних ланок; реалізувати більше різноманіття конструкторських рішень, що особливо важливе при розміщенні РА на рухомих носіях в умовах обмеженого об'єму кабін, відсіків, контейнерів; підвищити можливості механізації і автоматизації; підвищити ремонтопридатність за рахунок використання агрегатного методу електромонтажу (шляхом заміни виробів, які відмовили ).

Головна ж перевага ФВМ полягає у тому, що з'являється можливість збирати РА не з великого числа окремих ЕРЕ і деталей, а з відносно невеликого числа укрупнених складальних одиниць СР-1. Ця можливість базується на тому, що РА, а особливо цифрові РА, необмежені по складності і різноманіття їх функцій, може бути синтезоване з відносно малого числа ФЕ - підсилювачів, перетворювачів, фільтрів, регістрів, суматорів і т.д. При такому способі комплектування з'являється можливість широкої уніфікації ФЕ і їх централізованого виробництва зі всіма витікаючими звідси перевагами.

Збільшення серійності ФЕ на декілька порядків дозволяє значно понизити сумарні витрати за рахунок виграшу по непрямих витратах, віднесених до одного екземпляра виробу; виграти в якості за рахунок ретельного відпрацювання конструкції ФЕ в спеціалізованих конструкторських підрозділах; виграти в якості внаслідок застосування дорогого устаткування, виправданого тільки при масовому виробництві на спеціалізованих підприємствах; виграти в собівартості за рахунок високого рівня механізації і автоматизації на спеціалізованих підприємствах.

ФВМ використовується як на першому, так і на другому СР; у останньому варіанті метод називається функціонально-блочний (ФБМ). ФВМ в порівнянні з ФБМ має ряд переваг. Так, при відмові якого-небудь елемента потрібно змінити тільки той вузол, до якого він відноситься, а не весь блок. Змінні вузли більш зручні у виготовленні і регулюванні, забезпечують кращий доступ і використання всього об'єму блоку. ФБМ застосовують при відносно нескладній РА, де виграш від спрощення (здешевлення) конструкції і збільшення надійності за рахунок зменшення числа електричних з'єднань виявляються вирішальним. Граничним випадком ФБМ є моноблочна конструкція приладу.

Модульне конструювання є логічним продовженням ФВМ. Використання модулів дозволяє внаслідок одноманітності і уніфікації конструкцій додатково виграти в густині монтажу, підготовці виробництва, експлуатації. При модульному конструюванні, що базується на централізованому виробництві модулів, вся складність розробки ФЕ перекладається на спеціалізовані підприємства, а проектування систем зводиться до проектування на рівні структурної і компонувальної схем. Такий підхід дозволяє за рахунок розширення фронту робіт і спеціалізації розробників істотно виграти в часі і якості розробки.

Конструкторська реалізація РА-2, та РА-3.