Поняття акцентуйованості характеру. Характеристика діагностичної та розвивальної роботи з цієї проблеми.

52. Поняття акцентуйованості характеру. Характеристика діагностичної та розвивальної роботи з цієї теми..Відповідно до теорії «акцентуйованих особистостей» існують риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, однак можуть за певних умов розвиватися в позитивному або негативному напрямку. Риси ці є як би загостренням деякій властивій кожній людині індивідуальних властивостей. Як правило, акцентуйованість формується в підлітковому віці.

К. Леонгард виділив 10 типів акцентуацій:

гіпертимний - емотивний

тривожний - застрягаючий

дистимічний - демонстративний

педантичний - циклотимний

збудливий – екзальтований

Гіпертимний тип. У людей з цим типом акцентуації хороший настрій сполучається з бажанням діяти, балакучістю і з тенденцією постійно відхилятися від теми розмови.

Тривожний тип. Люди з цим типом акцентуації відрізняються несміливістю, в якій відчувається елемент покірності, приниженості.

.Дистимічний тип. Цей тип представлює собою протилежний гіпертимному. Педантичний тип. Поведінка педантичної особистості не виходить за рамки розумного і в цих випадках дуже помітні позитивні якості, адже виконує роботу добросовісно. На виробництві добре знають робітника з цієї сторони, знають що на нього безумовно можна покластися.

Збудливий тип. У таких особистостей є вагомими риси характеру, які викликані недостатнім управлінням. Вони виражаються в тому, що вирішальними для способу життя і поведінки людини часто є не логічне обдумування своїх вчанків, а потяги, інсктинкти. Те, що підказується розумом, не приймається до уваги.

Емотивний тип. Емотивність характеризується чутливістю і глибокими реакціями в області тонких емоцій.

Застрягаючий тип. Основою застрягаючого типу акцентуації особистості є патологічна стійкість афекту.

Екзальтований тип. Такі люди реагують на життя більш бурхливо ніж усі інші. Темп наростання реакцій відрізняються великою інтенсивністю. Від великого щастя до смертельної туги у них один крок.

Для діагностики акцентуйованості використовується наступна діагностична модель:

Діагностика можливої наявності акцентуйованості, визначення її типу та можливої моделі поведінки (методика Лєонгарда, МПДО, тест Шмішека)

Діагностика нервово-емоційного напруження для з’ясування можливості реалізації визначеної моделі акцентуйованості в поведінці.

Чим більший ступінь нервово-емоційного напруження, тим більша вірогідність того, що досліджуваний буде поводити себе відповідно визначеного типу акцентуйованості. Для визначення нервово-емоційного напруження найчастіше використовують модифікований тест Люшера.

Виявлення сфер життєдіяльності досліджуваного, в яких реалізація поведінки за типом акцентуйованості є найбільш вірогідною. Найчастіше використовується методика «Настановче поле» Подмазіна.