Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Оцінка рівня тривожності та соромʼязливості в дитячому віці




Підвищена тривожність впливає на всі сфери психіки дитини: афективно-емоційну, комунікативну, морально-вольову, когнітивну.
Досліджуючи вікову динаміку тривожності, Лаврентьєва Т.В. говорить про те, що шестирічна дитина, на відміну від дворічного, вже може не показати страх або сльози. Він навчається не тільки в значній мірі керувати вираженням своїх почуттів, наділяти їх у культурно прийняту форму, але й усвідомлено користуватися ними, інформуючи навколишніх про свої переживання, впливаючи на них [17]
Але дошкільнята все ще залишаються безпосередніми і імпульсивними. Емоції, які вони відчувають, легко прочитуються на обличчі, в позі, жесті, у всій поведінці. Для практичного психолога поведінка дитини, вираження їм почуттів - важливий показник у розумінні внутрішнього світу маленької людини, що свідчить про його психічний стан, благополуччя, можливі перспективи розвитку.
Психологи відзначають наступні риси, які можуть характеризувати тривожного дитини: пригніченість, поганий настрій, розгубленість, дитина майже не посміхається або робить це запобігливо, голова і плечі опущені, вираз обличчя сумне чи індиферентне. У таких випадках виникає проблеми в спілкуванні та встановленні контакту. Дитина часто плаче, легко ображається, іноді без видимої причини. Він багато часу проводить один, нічим не цікавиться. При обстеженні, така дитина пригнічений, не ініціативний, важко входить у контакт.
Тривожні діти зазвичай дуже не впевнені в собі, мають нестійкою самооцінкою. Постійно випробовуване ними почуття страху перед невідомим приводить дотого, що вони вкрай рідко проявляють ініціативу. Будучи слухняними, воліють не звертати на себе увагу оточуючих, поводяться приблизно і вдома, і в дитячому саду, намагаються точно виконувати вимоги батьків і вихователів - не порушують дисципліну, прибирають за собою іграшки. Вони намагаються справити на оточуючих гарне враження і твердо знають, як треба себе вести, щоб не було проблем і зауважень. Таких дітей називають скромними, соромливими. Однак їх приблизно, акуратність, дисциплінованість носять захисний характер - дитина робить все, щоб уникнути невдачі.
Тривожні діти швидко втомлюються, стомлюються, їм важко переключитися на іншу діяльність. Це відбувається з-за постійної напруги.
Тривожні діти відчувають підвищену відповідальність за все, що відбувається, вони схильні звинувачувати себе у всіх неприємностях, які трапляються з їх близькими. Навіть якщо зовні це ніяк не проявляється, це проривається у розмові.
Нерідко тривожні діти демонструють неадекватно високу самооцінку. Вони так хочуть, щоб їх приймали, хвалили, що часто видають бажане за дійсне. Це навіть не можна назвати обманом - це захисна реакція.

Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони замикаються в собі, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її замкнутості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих. [2; 58c.]

Зазвичай діти ніколи не страждають від своєї скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідне або просто не звертають на нього уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми. [1; 225c.]

Сором'язливість йде корінням в страх, ірраціональний страх висловити свої думки, бути приниженим чи проігнорованим. Чому багато дітей бояться говорити те, що думають? Головними причинами є зайва чутливість і відчуття небезпеки. Якщо публічна мова асоціюється у них з болем і незручністю, то саме це і вони відчувають, коли заговорять

Сором'язлива дитина ховає свої достоїнства і тільки обраним дано дізнатися, наскільки вона розумна, винахідлива, талановита і щедра. Основа такої скутості полягає в боязні висловити свою точку зору, відкрити свої здібності, виступити ініціатором, стати лідером ... Сором'язлива дитина негативно сприймає критику, побоюється думки оточуючих, їх насмішок і засуджень. Такій дитині краще промовчати, ніж вислуховувати несхвалення на свою адресу. Думка інших для неї важливіше, ніж власна. Як говорив Бошен, «сором'язливість - це сукупність побоювання невдач і бажання сподобатися


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 70; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты