Принципи та процедури консолідації фінансових звітів.

Консолідована фінансова звітність надає об'єктивну інформацію про результати діяльності та фінансовий стан Єдиної економічної одиниці, не змінюючи при ньому окремих фінансо­вих звітів компаній групи, оскільки віддзеркалює її економічні взаємозв'язки. Така звітність може виконувати контрольні фзикції для материнської компанії та впливати на її дивідендну полі­тику. В деяких країнах, наприклад у США. консолідований при­буток є основою для оголошення дивідендів (материнська ком­панія приймає рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності дочірнього підприємства). Безумовно, консолідована звітність містить важливу інформацію для прийняття фінансових та управлінських рішень.

Згідно з міжнародними стандартами, консолідована фінансова звітність повинна базуватися на певних принципах і методах, тобто відповідати певним вимогам. Основними принципами під­готовки консолідованої звітності є:

1. Принцип повноти, який передбачає, шо всі активи, зо­бов'язання, витрати майбутніх періодів, доходи майбутніх пері­одів консолідованої групи подаються у повнолгу обсязі незалежно від частки материнської компанії. Частка меншості, тобто доля чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочірнього підпри­ємства, яка не належить материнській компанії, відображається в балансі окремою статтею.

2. Принцип справедливої і достовірної оцінки, сутність якого полягає в тому, шо консолідована звітність повинна бути зрозумілою, доступною для сприймання, надавати суттєву, об'єктивну та неупереджену інформацію про активи, зо­бов'язання, фінансовий стан результати діяльності підприємств, шо входять до складу групи.

3. Принцип власного капіталу, який передбачає визначення власного капіталу групи, виходячи з балансової вартості акцій підприємств, шо консолідуються, а також фінансових результатів їх діяльності та резервів. Це обумовлюється тим. шо материнська компанія і дочірні підприємства розглядаються як одна економі­чна одиниця.

4.Принцип постійності застосування метолів консолідації та принцип діючого підприємства, які передбачають викорис­тання обраних методів консолідації тривалий час за умови, шо група є функціонуючою і не має наміру припиняти свою діяль­ність. Зміни в методах консолідації можливі тільки у виняткових випадках за умови розкриття їх у примітках до консолідованої звітності з відповідним обґрунтуванням. Ці принципи поширю­ються як на форми, так і методи складання консолідованої фінан­сової звітності.

5. Принцип суттсвості. який передбачає розкриття в консолі­дованих звітах інформації лише за умови, шо вона важлива для користувачів. Це означає, шо в консолідованій фінансовій звітності повинні знайти відображення тільки ті статті, які можуть вплинути на прийняття або Зміну фінансових та управлінських рішень стосовно діяльності економічної групи.

6. Принцип єдиних методів оцінки, сутність якого полягає в тому, шо в процесі консолідації звітності материнська компанія повинна використовувати ті ж самі методи оцінки, шо й у своїй фінансовій звітності. За цієї умови активи і пасиви материнської компанії та дочірніх підприємств будуть оцінені за єдиною мето­дологією, прийнятою материнською компанією. Отже, при скла­данні консолідованої фінансової звітності повинні застосовува­тися методи оцінки за законодавством, якого дотримується материнська компанія.

7. Принцип єдиної дати складання консолідованої фінан­сової звітності, який передбачає складання її на дату фінансової звітності материнської компанії. При цьому показники звітності дочірніх підприємств повинні коригуватися шодо суттєвих подій та операцій, які мали місце між датами складання звітів дочірніх підприємств і датою фінансової звітності материнської компанії, тобто на дату* консолідованої звітності.

8. Принцип єдиної облікової політики, який передбачає складання консолідованої фінансової звітності з віжорнстанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за подібних обставин. За неможливості використання в процесі консолідації звітів єдиної облікової політики цей факт слід роз­кривати разом з часткою статей, шо наведені у консолідованій звітності, до яких застосовувалася різна облікова політика.

У німецькому законодавстві при складанні консолідованих балансів, крім вншенавеленнх принципів, передбачається:

— заборона сальдувати;

— сталість структури балансу;

— наведення показників за попередній фінансовий рік:

— недопущення перегрупування статей балансу:

— розширення структури балансу за умови наявності декіль­кох сфер діяльності:

— вільне виділення (за необхідності) додаткових груп статей;

— введення в структуру балансу нових статей, зміст яких не розкривається в передбачених статтях:

— об'єднання статей балансу з метою досягнення більшої про­зорості:

— незаповнення окремих статей за відсутності даного показ­ника у попередньому ропі:

— відображення динаміки основного капіталу:

— відображення сум боргових зобов'язань з терміном пога­шення, шо перевищує один рік:

— відображення сум боргових зобов'язань з терміном пога­шення до одного року:

— відображення сум отриманих авансів;

— відображення сум не сплачених по вкладеному капіталу внесків;

— введення спеціальних статей, шо відображають склад резе­рвного фонду:

— відокремлення статті «Збитки, що перевищують власний капітал».