Облік нематеріальних активів та природних ресурсів

Нематеріальні активи використовуються у діяльності підпри­ємства, але не мають фізичної матеріальної форми і в той же час не є поточними активами. Вони класифікуються за своїми ознака­ми, але у Балансі, як правило, відображаються без поділ на під­групи. Нерідко окремо виділяються торгові марки та гудвіл.

Відповідно до МСБО 38. нематеріальний актив — це немонетарный актив, який можна ідентифікувати без фізичної субстанції, шо утримується для використання у виробництві чн постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду⁷ ін­шим сторонам чи для адміністративних цілей,

Цінність нематеріальних активів обумовлена довгостроковими правами або перевагами, шо надаються даними активами власни­ку. Прикладами нематеріальних активів є патенти, авторські пра­ва, торгові знаки і торгові марки, франшизи. ліцензії, гудвіл. Ко­жний вид нематеріальних активів повинен відображатися на окремому рахунку.

У МСБО 38 також попереджається, шо внутрішньогенеро-ваний гудвіл, торгові марки, заголовки, назви видань, переліки клієнтів та інші подібні за суттю об'єкти не слід визнавати як активи.

Нематеріальні активи обліковуються за вартістю придбання (собівартістю). Деякі нематеріальні активи, такі як гудвіл або то­ргові знаки, можуть придбаватися за незначну суму або безопла­тно. Хоча вони можуть мати велику цінність і бути необхідними для прибуткової діяльності, вони не повинні відображатися у Ба­лансі, якщо тільки не були придбані в іншої сторони за ціною, встановленою на ринку.

Ведення обліку нематеріальних активів пов'язано з вирішен­ням тих самих питань, шо й при обліку інших довгострокових ак­тивів:

• визначення їх первісної вартості:

• облік змін цієї вартості в нормальних умовах господарюван­ня (амортизація):

• ведення обліку в ситуації, коли первісно визнана вартість активу суттєво змінюється.

Вирішення цих питань обтяжується характерними ознаками нематеріальних активів — відсутність у них фізичних якостей не завжди дозволяє їх ідентифікувати, встановити їх вартість та те­рмін корисної експлуатації.

Амортизація нематеріальних активів може нараховуватися будь-яким методом, який відображає дійсне зменшення їхньої економічної корисності. Однак найчастіше при нарахуванні амо­ртизації нематеріальних активів застосовується рівномірний (прямолінійний) метод. Підприємство може використовувати ін­ший спосіб, якшо вважає його доцільним. У будь-якому випадку метод та період амортизації мають бути розкриті у фінансовій звітності.

Нематеріальні активи, по яких можливо встановити термін корисного використання, такі як патенти і авторські права, ма­ють бути списані через нарахування амортизації протягом термі­ну їх корисного використання.

Існує два варіанти відображення амортизації нематеріальних активів:

1) пряме списання з рахунка нематеріальних активів: Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Нематеріальний актив» — (вказується кон­кретний вид нематеріального активу)

2) використання коригуючого рахунка «Накопичена аморти­зація»:

Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Накопичена амортизація»

У СІЛА, наприклад, перший варіант є найбільш поширеним.

Деякі нематеріальні активи, такі як торгові знакн. не мають встановленого обмеження терміну корисного використання. Тому вони не амортизуються, а щорічно тестуються на зне­цінення. Якшо внутрішні або зовнішні фактори вказують на те. шо актив знецінився, тобто його відновлюватьна вартість стала меншою за балансову, то різниш між балансовою і відновлюва-льною вартістю відноситься на витрати поточного періоду.