Лікарські засоби, що застосовуються при внутрішньому треморі, хореї, тику та споріднених захворюваннях

• Галоперидол (Haloperidol) (див. п.5.1.2. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби»)
• Пірацетам (Piracetam)

Фармакотерапевтична група:N06BX03 - психостимулюючі і ноотропні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія:. ноотропний засіб, що має позитивний вплив на обмінні процеси та кровообіг мозку, підвищує утилізацію кисню та глюкози, перебіг метаболічних процесів, покращує мікроциркуляцію в ішемізованих зонах, інгібує агрегацію активованих тромбоцитів, справляє захисну дію при ураженнях головного мозку, що викликані гіпоксією, інтоксикаціями, електрошоком.

Показання для застосування ЛЗ: лікування різних типів деменції, тобто втрати або погіршення пам’яті, втрати концентрації уваги та жвавості у рухах, захворювань нервової системи, особливо обумовлених судинними порушеннями в мозку осіб похилого і старечого віку, при афазії в результаті гіпоксії мозку, коркового міоклонусу ^БНФ, органічному психічному с-мі в осіб старечого віку; препарат сприяє покращанню інтелектуальних функцій (мислення, навчання, встановлення раніше одержаних навичок), як допоміжний засіб у терапії симптомів, які виникають після уражень головного мозку та операцій на ньому; лікування викликаного алкоголем погіршення пізнавальних функцій в осіб, які зловживають алкоголем; лікування симптомів відміни алкоголю у таких осіб, зниженої здатності засвоювати письмову мову у дітей за умови використання відповідних коректуючих методів навчання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:лікування може здійснюватися протягом кількох тижнів, місяців і навіть років, тривалість лікування залежить від стану пацієнта і реакції на лікування; для дорослих звичайна початкова доза – 2400 мг/добу, підтримуюча – 1200-2400 мг/добу; початкову й підтримуючу дози розподіляють на кілька прийомів, добова доза при цьому складає 4800 мг; хворі в період відміни алкоголю можуть одержувати 12 г/добу, потім їх переводять на підтримуючу дозу – 2400 мг/добу; хворі, які страждають на раптові скорочення м’язів мозкового походження: початкова доза у межах 2-4 г/добу, яка поступово підвищується протягом кількох тижнів до добової дози у межах 9-12 г (для корегування добової дози можна застосовувати у дозах 400 мг, 800 мг); органічний психічний с-м в осіб старечого віку: 4800 мг/добу протягом кількох тижнів з наступним зниженням до підтримуючої дози у межах 1200-2400 мг/добу; цереброваскулярні ураження, дефіцит пізнавальної діяльності після травм голови (якщо стан хворого дозволяє приймати препарат через рот): добова доза у межах 9 -12 г у перші 2 тижні, потім підтримуюча доза 2400 мг/добу протягом принаймні 3 тижнів; дітям віком 8 -12 років у випадку дитячої дислексії дозу визначають із розрахунку 30-50 мг/кг/добу у 2 прийоми; МДД - 3200 мг; при порушенні функції нирок - при кліренсі креатиніну 40-60 мл/хв, креатиніні у сироватці 1,25 -1,7 мг - ½ звичайної для дорослих дози; при кліренсі креатиніну 20-40 мл/хв, креатиніні у сироватці 1,7 - 3,0 мг - ¼ звичайної для дорослих дози; хворим похилого віку - у призначених для дорослих дозах без корекції.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:нервозність, роздратованість, страх, неспокій, агресивність, порушення сну, підвищена збудливість та посилена рухова активність, найчастіше проявляються нудота, запаморочення, головний біль, тремтіння рук, підвищена сексуальність і АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ:алергія до інгредієнтів препарату; вагітність, годування груддю; ниркова недостатність (кліренс креатиніну< 20 мл/хв.).

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій по 5 мл (1 г) в амп.; по 10 мл, по 15 мл , по 20 мл, в амп.; табл., вкриті оболонкою по 200 мг, по 400 мг, 800 мг, 1200 мг; р-н для інфузій 20%; р-н для перорального застосування, 200 мг/мл по 125 мл у флак.; капс. по 400 мг

Торгова назва:

• Рилузол (Riluzole)

Фармакотерапевтична група:N07XX02 - засоби, що діють на нервову систему.

Основна фармакотерапевтична дія: припускається, що рилузол блокує процес вивільнення глутаматів; вважається, що глутамат (основний нейротрансмітер процесів збудження ЦНС) відіграє певну роль у загибелі клітин; активація синтезу глутамату має патогенетичне значення при нейродегенеративних захворюваннях мозку, тобто глутамат виявляє ушкоджуючу дію на нейрони і може спричиняти загибель клітин при ушкодженнях різної етіології; активація глутаматної передачі призводить до послаблення спонтанної локомоції, а зменшення глутаматних впливів посилює моторику.

Показання для застосування ЛЗ: бічний аміотрофічний склероз (БАС) ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована добова доза для дорослих та пацієнтів літнього віку - 100 мг (50 мг кожні 12 год) ^БНФ; тривалість курсу лікування визначає лікар.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:астенія, нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, запаморочення, парестезія cлизової оболонки порожнини рота, сонливість, тахікардія, головний біль, анемія, тяжка нейтропенія; анафілактоїдні реакції, ангіоневротичні набряки, панкреатит, гепатит; зміна показників функції печінки – підвищення рівня АлАТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату; період годування груддю; вагітність; ниркова недостатність; дитячий вік; печінкова недостатність, або перевищення верхньої межі норми рівня печінкових трансаміназ у 3 рази.

Форми випуску ЛЗ:табл., вкриті оболонкою, по 50 мг

Торгова назва:

• Ботулотоксин (Botulinum Toxin)

Фармакотерапевтична група: M03AX - препарати, які стимулюють переважно функції спинного мозку.

Основна фармакотерапевтична дія: блокує периферичне вивільнення ацетилхоліну у передсинаптичних холінергічних нервових закінченнях шляхом розщеплення SNAP-25, протеїну, що відповідає за депонування та вивільнення ацетилхоліну із везикул, розташованих у нервових закінченнях; комплекс нейротоксину типу А Clostridium botulinum, що блокує периферичне вивільнення ацетилхоліну у передсинаптичних холінергічних нервових закінченнях шляхом розщеплення SNAP-25, протеїну, що відповідає за депонування та вивільнення ацетилхоліну із везикул, розташованих у нервових закінченнях; після ін’єкції завдяки високій упорідненості відбувається швидке зв’язування токсину із специфічними поверхневими клітинними рецепторами, далі токсин транспортується через плазматичну мембрану за допомогою рецептора-медіатора ендоцитозу; після цього токсин вивільняється у цитозоль; наступний процес супроводжується прогресивним пригніченням вивільнення ацетилхоліну.

Показання для застосування ЛЗ:для лікування: блефароспазму, косоокості, геміфаціального спазму та асоційованої фокальної дистонії; ідіопатичної рецидивуючої цервікальної дистонії (спастична кривошия). Фокальної спастичності асоційованої із динамічною деформацією за типом кінської стопи у амбулаторних пацієнтів із ДЦП віком від двох років і старше, кисті та зап’ястки у дорослих після інсульту, мімічних зморшок обличчя та шиї ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:дозування для пацієнтів похилого віку таке ж, як і для дорослих пацієнтів. Безпечність та ефективність при лікуванні блефароспазму, геміфаціального спазму або ідіопатичної цервікальної дістонії у дітей до 12 років не підтверджена; загалом універсальна доза та кількість ін’єкцій на один м’яз не визначені, тому індивідуальний терапевтичний режим повинен бути визначений лікарем; оптимальна доза визначається методом титрування; рекомендований об’єм в/м ін’єкції в одну ділянку коливається в межах від 0,005-0,1 мл (блефароспазм, геміфаціальний спазм) до 0,1-0,5 мл (шийна дистонія, церебральний параліч); блефароспазм / геміфаціальний спазм - вводиться за допомогою стерильної 27-30 мірної/0,40-0,30 мм голки, електроміографічний контроль не потрібний, початкова рекомендована доза - 1,25-2,5 одиниць у медіальний та латеральний орбікулярні м’язи верхнього віка та латеральний орбікулярний м’яз нижнього віка; додатковими місцями є ділянка брови, латеральна орбікулярна та верхня частина обличчя, куди можна також вводити препарат, якщо місцевий спазм впливає на зір; необхідно уникати введення препарату поблизу levator palpebrae superior, що знижує вірогідність розвитку птозу як ускладнення; небажана ін’єкція у середину нижнього віка, таким чином зменшується вірогідність дифузії у нижній косий м’яз, що знижує частоту такого побічного ефекту, як диплопія; первинний ефект починає спостерігатися протягом перших трьох днів та досягає максимуму на перший-другий тиждень після введення препарату, ефект може зберігатися протягом 3 місяців, після чого процедура при необхідності може бути повторена; при повторному введенні доза може бути збільшена в 2 рази, якщо ефект від первинної терапії не досяг бажаного рівня; доведено, що немає переваг введення понад 5 Од в одну ділянку; початкова доза не повинна перевищувати 25 Од на ділянку одного ока; при лікуванні блефароспазму загальна доза не повинна перевищувати 100 Од кожні 12 тижнів; пацієнтів з геміфаціальним спазмом або порушенням функції VII пари черепно-мозкових нервів необхідно вести, як однобічний блефароспазм; при залученні інших м’язів обличчя можна проводити ін’єкції у відповідні ділянки; цервікальна дистонія - голки розміру 25-30 мірні/0,50-0,30 мм; у типових випадках лікування цервікальної дистонії може включати ін’єкції в m. sternocleidomastoidеus, m.levator scapulae, m.scalenius, m.splenius capitis та у m.trapezius; м’язова маса та ступінь гіпертрофії або атрофії є визначальними факторами при виборі відповідної дози ін’єкції; у разі наявності труднощів при виділенні окремих м’язів, ін’єкції необхідно проводити під електроміографічним контролем; діапазон курсової дози препарату повинен знаходитись в межах 95-360 Од (середня доза 240 Од); як і при іншому медикаментозному лікуванні, у звичайних клінічних випадках необхідно починати із мінімально ефективної дози, слід вводити не більш 50 Од в одну ділянку; не слід вводити понад 100 Од у ділянку m.sternocleidomastoideus; для зменшення частоти виникнення дисфагії, m.sternocleidomastoideus не слід обколювати білатерально; при першому курсі терапії не слід вводити більше 200 Од з наступною корекцією дози залежно від локального ефекту; не слід перевищувати дозу у 300 Од для однієї локалізації ін’єкції, оптимальна кількість ділянок введення обумовлюється розміром м’язів; клінічне поліпшення найчастіше розвивається протягом перших двох тижнів, максимальний клінічний ефект досягається приблизно через 6 тижнів після ін'єкцій; інтервал між сеансами не рекомендують робити менше (менше)(ніж)10 тижнів; тривалість клінічного ефекту за даними клінічних досліджень коливається в істотному діапазоні (від 2 до 33 тижнів), середня тривалість - приблизно 12 тижнів; дитячий церебральний параліч - препарат вводять за допомогою стерильної (стерильній,стерильною) 23-26 мірної/0.60- 0.45 мм голки; ін'єкції показані в кожну з двох ділянок (точок,гострінь) на латеральній і медіальній головках (головках) залученого (утягнутої,залученій,залученою,утягнутій,утягнутою) m.gastrocnemius; п(м'язи)ри геміплегії початковою сумарною дозою, що рекомендується, є (являється) 4 Од/кг маси тіла у залученій (утягнутій) кінцівці; при параплегії початковою сумарною дозою, що рекомендується, є (являється) 6 Од на кг маси тіла, розподілена на залучені(утягнуті) кінцівки. Загальна (Спільна) доза не повинна перевищувати 200 Од; загальне(Спільне) клінічне поліпшення з'являється протягом перших двох тижнів після ін'єкції; наступну дозу необхідно призначати при зменшенні клінічного ефекту від попереднього курсу, але не частіше, ніж 1 р у три (трьох)місяці; можливо підібрати такий режим дозування, щоб зробити мінімальний інтервал між введеннями (вступами)тривалістю 6 місяців; фокальна спастичність верхніх кінцівок після перенесеного інсульту - препарат вводять за допомогою стерильної (стерильній,стерильною) 25, 27 або 30 мірної голки у поверхневі м'язи і за допомогою (більш)довшої голки у глибоку мускулатуру; для локалізації залученого (утягнутого)м'яза може бути використана методика нейростимуляції або електроміографія; різноманітні місця ін'єкцій дозволяють засобу мати більший вплив на зони іннервації, що особливо важливо для великих м'язів; точну доза і кількість місць для ін'єкцій необхідно коригувати залежно від індивідуальних розмірів, кількості і локалізації залучених (утягнутих) м'язів, тяжкості(тяжкості,вазі) спастичності, наявності локальної м'язової слабкості та індивідуальної відповіді пацієнта на попереднє лікування; середня с(контрольованім)умарна(відкритім) (неконтрольованім)(клінічнім)доза на курс лікування повинна становити 200-240 Од, розподілених (розподілені) на залучені (утягнуті) м'язи; максимально рекомендованою дозою вважається 300 Од на курс лікування; ступінь і характер м'язової (м'язовій,м'язовою) спастичності під час повторної ін'єкції може бути причиною зміни(зміну) дози і вибору м'яза для ін'єкції; повинна використовуватися (використовуватися) найменша ефективна доза; на розсуд лікаря повторна доза може призначатися, коли ефект попередньої ін'єкції зменшується, однак, повторні ін'єкції небажані раніше, ніж (ніж) через 12 тижнів; мімічні зморшки обличчя (обличчя) і шиї (обличчя) утворюються при скороченні специфічних м'язів - m.corrugator, m.orbіcularіs oculі та інших; (інші)розміри, розташування(прихильність) і функціональний стан(становище,майно,багатство) м'язів мають виражені індивідуальні особливості; ефективна доза визначається(обумовлюється,призначається) шляхом дослідження здатності(здібності,спроможності) пацієнта до активації поверхневих м'язів, в ділянку (галузь) яких планується проведення(здійснення) ін'єкції; використовуючи 30-мірну голку, введіть (введіть,запровадьте)0,1 мл препарату в кожне з 5 місць, по 2 ін'єкції в кожну m.corrugator і одну - у m.procerus, при цьому загальна (спільна) доза становить (складає) 20 Од; звичайно така доза розведеного препарату спричиняє хімічну(хімічний,хімічне,хімічні) денервацію м'язів, що підлягають ін’єкції, через один-два дні після ін'єкції, її інтенсивність збільшується протягом першого тижня.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: блефароспазм/геміфаціальний спазм, птоз, поверхневий(поверхнева,поверхневе,поверхневу,поверхневі) пунктатний кератит, лагофтальм, сухість та подразнення очей, (подразнення)фотофобія, сльозотеча, кератити, эктропія (виворіт віка(віку)), диплопія, запаморочення, дифузійні висипання на шкірі - дерматит, ентропія (заворот віка(віку,віки)), фаціальна слабкість, втома, зорові порушення, нечіткість зору, пухлина (пухлину) повіки, (віку,віки)закритокутова глаукома, виразки рогівки; дистонія шиї - дисфагія(см.), місцева слабкість, біль, запаморочення, гіпертензія, оніміння, загальна(спільна) слабкість, сонливість, грипоподібний с-м, нездужання, сухість у роті, нудота, головний біль, ригідність, подразнення, риніти, верхня респіраторна інфекція,диспное, диплопія, t°, зміна голосу; ДЦП - вірусні інфекції, вушна інфекція, міалгія, м'язова слабкість, нетримання сечі(сили,силі), сонливість, порушення ходи, нездужання, висипання(висипку), свербіж; ф(сверблячку)окальна спастичність верхньої кінцівки(кінцівці), пов'язана з інсультом, - екхімози/почервоніння/геморагічні висипання в місці ін'єкції, біль у руці, м'язова слабкість, гіпертонія, гіперемія в місці ін'єкції, гіперестезія, артралгія, астенія, біль, бурсити, дерматити, головний біль, гіперчутливість у місці ін'єкції, нездужання, нудота, парестезія, постуральна гіпотензія, свербіж(сверблячку), висипання(висипку), порушення координації, амнезія, циркулярні парестезії, депресія, безсоння, периферичні набряки, запаморочення (деякі (деяких) з перерахованих нечастих побічних ефектів можуть бути пов'язані із захворюванням); мімічні зморшки обличчя (обличчя) і шиї, головний біль, нудота, респіраторна інфекція, блефароптоз, біль та еритема у місці ін'єкції, локальна м'язова слабкість; р(використанні)ідко зустрічалися повідомлення про смерть, іноді вона була пов'язана з дисфагією, пневмонією та/або іншими значними порушеннями, після лікування ботулотоксином.

Протипоказання до застосування ЛЗ: (гіперчутливість до комплексу нейротоксину типу А Clostrіdіum botulіnum (900k); міастенія гравіс або с-м Eaton Lambert; при вагітності; при годуванні груддю.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін`єкцій по 100 ОД у фл. та по 500 ОД у фл.

Торгова назва:

· Пропранолол (Propranolol) (див. п.2.1.2. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

6.4. Препарати для лікування та профілактики мігрені:

6.4.1. Лікування гострої мігрені :