КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Додаток 2: Взаємодія медикаменту з іншими ЛЗ 1 страница
| Міжнародна непатентована назва ЛЗ | Коментарі | ||
| Абакавір | Під впливом етанолу збільшується площа під кривою AUC. | ||
| Агомелатин | Флувоксамін гальмує метаболізм агомелатину; протипоказано застосування з ципрофлоксацином, флувоксаміном | ||
| Адалімумаб | Метотрексат при однократному і повторному використанні знижує кліренс адалімумабу, але у хворих РА, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози адалімумабу або метотрексату. | ||
| Адапален | З еритроміцином або агентами, які містять резорцин, саліцилову кислоту, сірку, алкоголь, мило або миючі засоби - подразнення шкіри. | ||
| Адеметіонін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Азапентацен | Взаємодія не виявлена. | ||
| Азатіоприн | Застосування алопуринолу, оксипуринолу та тіопуринолу з 6-меркаптопурином або азатіоприном - дози останніх зменшувати на ¼ від звичайних; потенціює дію деполяризуючих нейро-м’язових блокаторів, (сукцинілхолін), може зменшувати дію тубокурарину, варфарину; уникати застосування з цитостатиками та пеніциламіном; гематологічні зміни при застосуванні азатіоприну та ко-тримоксазолу, азатіоприну та каптоприлу, мієлосупресивний ефект циметидину та індометацину буде посилюватись одночасним застосуванням азатіоприну; обережно призначати разом з похідними аміносаліцилатів; застосування живих вакцин разом з азатіоприном, протипоказане, послаблена відповідь на неживі вакцини; швидке пригнічення кісткового мозку загострюються при одночасному призначенні олсалазину, месалазину та сульфасалазину | ||
| Азеластин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Азоту закис | Поєднується з перидуральною анестезією; рекомендована комбінація з ефіром, фторотаном, триленом, циклопропаном, в/в засобами (барбітурати, тіобарбітурати, міорелаксанти, нейролептики); при тривалому наркозі в комбінації з міорелаксантами - розвиток гіпоксії; посилює депресивну дію барбітуратів та наркотичних аналгетиків на дихальний центр. | ||
| Акарбоза | Прийом з препаратами сульфонілсечовини, метформіном, інсуліном - зменшення концентрації глюкози в крові; послаблення дії акарбози при одночасному призначенні холестираміну, кишкових сорбентів і ферментних препаратів; впливає на біодоступність дигоксину | ||
| Акривастин | Не комбінувати препарат з алкоголем та засобами, що пригнічують ЦНС | ||
| Актовегін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Албендазол | Циметидин, празиквантел, дексаметазон підвищують рівень метаболітів албендазолу у плазмі крові. | ||
| Алемтузумаб | Не застосовувати протягом 3 тижнів після закінчення лікування іншими хіміотерапевтичними засобами; не рекомендовано прийом живих вірусних вакцини протягом принаймні 12 місяців після лікування | ||
| Аліскірен | Сумісне введення з наступними препаратами призводить до зміни пікових концентрацій (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (AUC) аліскірену: з валсартаном призводить до зниження, з метформіном - зниження, з амлодипіном - підвищення, з циметидином – підвищення; З аторвастатином Сmax або AUC аліскірену зростають ; застосування кетоконазолу призводить до збільшення рівня аліскірену в плазмі; сумісне застосування з кетоконазолом збільшує гастроінтестинальну абсорбцію аліскірену і зменшує виділення з жовчю; циклоспорин збільшує Сmax і AUC-аліскірену, сумісне застосування обох речовин не рекомендовано; при застосуванні з фуросемідом AUC і Сmax фуросеміду знижуються, на початку корекції терапії фуросемідом проводити контроль клінічних ефектів; з калієм та калійзберігаючими діуретичними засобами може призвести до зростання калію в сироватці крові. | ||
| Алкуроній | Чутливість підвищується при застосуванні з а/б групи аміноглікозидів, поліміксинів, лінкозамінів, амфотерицином В; тіазидними діуретиками, фуросемідом, етакриновою кислотою, анестетиками (ефір, галотан, метоксифлуран, циклопропан, ізофлуран, енфлуран), гангліоблокаторами; не можна поєднувати в одному шприці з тіопенталом | ||
| Алое | Прийом з тіазидними діуретиками, петлевими діуретиками, препарамиів солодки, ГКС - ризик розвитку дефіциту калію; підсилює дію засобів стимулюючих гемопоез та препаратів заліза | ||
| Алопуринол | Ефективність зменшується при застосуванні із препаратами з урикозуричною дією та саліцилатами у високих дозах; підсилює ефекти азатіоприну і меркаптопурину; у високих дозах уповільнює виведення пробенециду і гальмує метаболізм теофіліну; при застосуванні з антикоагулянтами кумаринового типу, хлорпропамідом їх доза повинна бути зменшена; прийом з цитостатиками – зміни показників крові; з ампіциліном та амоксициліном - виникнення АР частіше | ||
| Алпростадил | Посилює ефект гіпотензивних препаратів, вазодилататорів, антиангінальних препаратів; симпатоміметики, адреналін, норадреналін, цефамандол, цефаперазон, знижують вазодилатуючу дію препарату; прийом з антитромботичними засобами (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичних засобів) може збільшити схильність до кровотеч | ||
| Алюмінію фосфат | Не вживати одночасно з іншимих ЛЗ | ||
| Альпразолам | Викликає потенціювання ефекту інших психотропних сполук, протисудомних й антигістамінних засобів, алкоголю та інших препаратів, що виявляють пригнічувальну дію на ЦНС. Кліренс алпразоламу може бути уповільнений при прийомі з циметидином, а/б-макролідами; рекомендується зниження дози при прийомі з циметидином і макролідами, (еритроміцином), з нефазодоном, флувоксаміном, флуоксетином, пропоксифеном, сертраліном, дилтіаземом та оральними контрацептивами. Не рекомендується призначати з кетоконазолом та іншими протигрибковими засобами азольного типу. | ||
| Альтеплазе | Засоби, які пригнічують коагуляцію, впливають на функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після проведення терапії. Терапія з інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції. | ||
| Альфакальцидол | Може призначатися у комбінації з естрогенами та антирезорбтивними препаратами різних груп. З препаратами наперстянки підвищується ризик розвитку аритмії. При призначенні з барбітуратами, протисудомними засобами застосовувати більшу дозу альфакальцидолу. Всмоктування альфакальцидолу зменшується при застосуванні з мінеральним маслом, колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. При застосуванні з альфакальцидолом антацидів або лаксативодіалізу - ризик розвитку гіпермагніємії. Одночасне призначення препаратів кальцію, тіазидних діуретиків - ризик розвитку гіперкальціємії. З альфакальцидолом не призначати вітамін D та його похідні. | ||
| Альфузозин | Не рекомендується комбінацій із блокаторами a1-адренорецепторів (празозин, урапідил і моноксидил) ч/з підсилення гіпотензивного ефекту. З обережністю призначати з альфузозином гіпотензивні препарати ч/з підсилення гіпотензивного ефекту | ||
| Амантадин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Амбазон | Взаємодія не виявлена. | ||
| Амброксол | Разом з а/б (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин, доксициклін) - підвищення концентрацій а/б у тканинах легенів. | ||
| Амідотризоат натрію | У комбінації з бета-блокаторами, реакції гіперчутливості виразніші. З інтерлейкіном збільшується можливість віддалених реакцій. | ||
| Амізон | Посилює дію антибактеріальних та імуномодулюючих засобів. Доцільним є поєднання з аскорбіновою кислотою та іншими вітамінами. Можна призначати із рекомбінантним інтерфероном. | ||
| Аміноглікозиди | Уникати сумісного або послідовного застосування інших потенційно нейротоксичних або нефротоксичних препаратів: аміноглікозиди, ванкоміцин, поліміксин В, колістин, органоплатини, високі дози метотрексату, іфосфамід, ряд противірусних препаратів (ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресанти та йодовмісні контрасні речовини. Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності. петлеві діуретини (фуросемід, етакринова кислота) або цисплатин —підвищується ризик розвитку ототоксичної дії; цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди і НПЗЗ, підвищують концентрацію аміноглікозидів в сироватці крові, підсилюючи нефро- і нейротоксичність. Підсилюють міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та засоби, які блокують нервово-м’язову передачу (галогенізовані вуглеводні препарати у якості препаратів для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання великого об’єму крові з цитратними консервантами – підвищують ризик зупинки дихання; парентеральне введення індометацину підвищує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів. | ||
| Аміодарон | Протипоказано з ЛЗ що можуть спричиняти пароксизмальну шлуночкову тахікардію: антиаритмічні препарати Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, соталол); бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), мізоластин, вінкамін (в/в) моксифлоксацин, спіраміцин (в/в); сультоприд. Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій: не рекомендується комбінована терапія з: циклоспорином ризик виникнення нефротоксичних ефектів. Ін’єкційна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади. Галофантрин, пентамідин, люмефантрин – підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій. Нейролептики, які можуть спричиняти пароксизмальну тахікардію: фенотіазинові нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол) та інші (пімозид). З обережністю призначати в комбінації нижчезазначені препарати: пероральні антикоагулянти – посилення антикоагулянтного ефекту та підвищення ризику кровотечі. Бета-блокатори крім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація потребує застережень при застосуванні) – ризик порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. Бета-блокатори при СН (бісопролол, карведилол, метопролол) – порушення автоматизму та серцевої провідності (синергія ефектів) з ризиком надмірної брадикардії. Підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії. Препарати дигіталісу – пригнічення автоматизму (виражена брадикардія) та порушення AV провідності. З дигоксином збільшується його концентрація в плазмі ч/з зниження кліренсу дигоксину. Пероральна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади серця. Есмолол – порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. Препарати, що викликають гіпокаліємію: діуретики, що сприяють виведенню калію, проносні засоби, амфотерицин B (в/в), СКС , тетракосактид – підвищений ризик шлуночкової аритмії. Лідокаїн – ризик підвищення концентрації лідокаїну у плазмі з можливістю розвитку побічних неврологічних та серцевих ефектів. Орлістат – ризик зниження концентрації аміодарону в плазмі та його активного метаболізму. Фенітоїн – підвищення концентрації фенітоїну в плазмі з ознаками його передозування, особливо неврологічними (зниження метаболізму фенітоїну в печінці). Симвастатин – підвищення ризику розвитку побічних ефектів (залежно від дози), таких як рабдоміоліз. Комбінації, які брати до уваги: засоби, що спричиняють брадикардію: блокатори кальцієвих каналів, що спричинюють брадикардію (верапаміл), бета-блокатори (крім соталолу), клонідин, гуанфацин, препарати дигіталісу, мефлохін, антихолінестеразні препарати (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонім, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін – ризик надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти). | ||
| Амітриптилін | Можуть викликати небезпечні для здоров’я явища: снодійні, седативні, антидепресивні, антигістамінні, нейролептичні, холінолітичні, засоби, які містять гормони щитоподібної залози. Потенціює дію амінів, барбітуратів та алкоголю. Посилення побічних явищ при вживати спиртних напоїв.. | ||
| Аміфостин | Протигіпертензивні препарати можуть потенціювати гіпотензію. | ||
| Амлодипін | Бзпечний при застосуванні разом з тіазидними діуретиками, a-адреноблокаторами, b-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, з нестероїними протизапальними препаратами та пероральними гіпоглікемічними засобами | ||
| Аміксин | Сумісний з а/б та засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань. | ||
| Амоксицилін | Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон - призводить до збільшення концентрації його в плазмі крові. З пероральними контрацептивами - випадки кровотечі та зниження ефективності контрацептивів. Препарати з бактеріостатичною дією (а/б тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол) нейтралізують його бактерицидний ефект. | ||
| Ампіцилін | Пробеніцид підсилює токсичну дію ампіциліну. Застосування з алопуринолом - ризик виникнення шкірних висипань. Може зменшувати ефективність пероральних гормональних контрацептивів. | ||
| Амфотерицин В | Нефротоксичні препарати: цисплатин, пентамідин, аміноглікозиди і циклоспорин - підвищують токсичну дію на нирки. КС та кортикотропін (АКТГ) - потенціюють гіпокаліємію, спричинену амфотерицином В. Препарати, дія яких може підсилюватися при гіпокалієміі (глікозиди наперстянки, міорелаксанти, антиаритмічні препарати) застосовувати з обережністю. Може підвищувати токсичність флуцитозину. Амфотерицин В під час трансфузій лейкоцитів або після них - гострі реакції з боку легенів. | ||
| Анагрелід | Сукральфат перешкоджає всмоктуванню його з ШКТ. | ||
| Анастрозол | Естрогени не повинні призначатися одночасно | ||
| Антиінгібіторний коагулянтний комплекс | Не рекомендується використовувати в комбінації з антифібринолітичними засобами типу епсілон-амінокапронової кислоти; за необхідності призначення епсілон-амінокапронової кислоти при лікуванні, інтервал між введенням препаратів повинний становити не менше 6 год. | ||
| Апротинін | Гальмує вплив стрептокiнази (авелiзину) та урокiнази; не змiшувати з iншими ЛЗ, особливо з β-лактамними а/б; не застосовувати із р-нами, які містять декстран, р-нами дла парентерального живлення, які містять амінокислоти і ліпіди; при введенні до гепаринізованої крові збільшується час згортання цілісної крові. | ||
| Арбідол | Взаємодія не виявлена. | ||
| Аргінін глутамат | При одночасному застосуванні амінофілін потенціює підвищення концентрації ендогенного інсуліну в крові. | ||
| Аспарагіназа | Прийом з вінкристином підсилює ризик токсичності та АР; з преднізолоном - підвищує ризик розладів коагуляції; попереднє використання метотрексату і цитарабіну синергічно підсилює ефект аспарагінази, якщо аспарагіназа вводиться першою, її ефект може знижуюватися цими препаратами; підсилює токсичність інших препаратів ч/з вплив на функцію печінки | ||
| Атазанавір | Не застосовувати з астемізолом, терфенадином, цизапридом, пімозидом, хінідином, індинавіром, бепридилом та алкалоїдами ріжків, особливо ерготаміном і дигідроерготаміном, препаратами звіробою; диданозин у табл. знижує дію атазанавіру; тенофовір, ефавіренз, невірапін можуть знижувати дію атазанавіру; концентрація в крові антиаритмичних препаратів (аміодарон, лідокаїн, хінідин) може зростати при спільному застосуванні з атазанавіром; рекомендується зниження початкової дози дилтіазему на 50% з подальшим підбором дози під контролем ЕКГ; атазанавір може підвищувати концентрацію верапамілу, симвастатину, ловастатину, аторвастатину, імунодепресантів (циклоспорин, такролімус, сиролімус); блокатори H2-рецепторів та інгібітори протонної помпи зменшують концентрацію атазанавіру в сироватці крові - приймати ці препарати порізно; у присутності атазанавіру концентрації пероральних контрацептивів зростають; при сполученні з атазанавіром рекомендується зниження дози рифабутину на 75%; рифампіцин знижує активність більшості інгібіторів протеази приблизно на 90%; силденафіл з атазанавіром - збільшення концентрації силденафілу і його побічних ефектів; кетоконазол і ітраконазол можуть підвищувати концентрацію атазанавіру; з варфарином здатний спричиняти загрозливу для життя кровотечу внаслідок підвищення активності варфарину. | ||
| Атенолол | При застосуванні атенололу та: протидіабетичних засобів для внутрішнього застосування - посилення або пролонгування їх дії; трициклічних антидепресантів, барбітуратів, фенотіазинів, нітрогліцерину, діуретиків, вазодилататорів та інших антигіпертензивних засобів (празозину) - підсилення гіпотензивного ефекту; блокаторів кальцієвих каналів (типу ніфедипін) - підсилення гіпотензивного ефекту, серцева недостатність; блокаторів кальцієвих каналів (типу верапаміл та дилтіазем) або антиаритміків ( дизопірамід) - артеріальна гіпотензія, брадикардія, інші порушення серцевого ритму, СН; серцевих глікозидів, резерпіну, альфа-метилдопу, гуанфацину та клонідину - значне уповільнення ЧСС; індометацину - знижується антигіпертинзивний вплив атенололу; наркотичних засобів та анестетиків - підсилюється антигіпертинзивний ефект; периферичних міорелаксантів ( суксаметоній, тубокурарин) - посилення нервово-м’язової блокади, еуфіліну і теофіліну - взаємне пригнічення терапевтичних ефектів; лідокаїну - зменшення його виведення і підвищення ризику токсичної дії лідокаїну. При прийомі атенолол і клонідин, останній може бути відмінений тільки ч/з декілька днів після припинення лікування атенололом. | ||
| Атракуріум | Нервово-м’язова блокада посилюється при застосуванні інгаляційних анастетиків (галотан, ізофлуран, енфлуран); посилення нервово-м’язової блокади при застосуванні з: а/б аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцини, тетрацикліни, лінкоміцин і кліндаміцин; антиаритмічними препаратами: пропранололом, блокаторами кальцієвих канальців, лідокаїном, прокаінамідом, хінідином; діуретиками: фуросемідом, манітолом, тіазидовими діуретиками, ацетазоламіном; магнію сульфатом; кетаміном; солями літію; гангліоблокаторами (триметорфаном, гексаметонієм). Можливо підвищення чутливості до атракуріуму бесилату, провокувати розвиток міастенічного с-му: а/б, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаінамід, хінідин), антиревматичні препарати (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн, літій. При тривалому лікуванні протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м’язової блокади атракуріумом. Інші недеполяризуючі міорелаксанти разом з атракуріумом - інтенсивніша нервово-м’язова блокада. Деполяризуючі міорелаксанті - розвиток тривалої та глибокої релаксації, яку важко усунути антихолінестеразними засобами. | ||
| Аторвастатин | Ризик виникнення міопатії підвищується при застосуванні з циклоспорином, фібратами, нікотиновою кислотою , еритроміцином, азольними протигрибковими препаратами; циклоспорин може підвищувати біодоступність аторвастатину; з еритроміцином, кларитроміцином підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові; з інгібіторами протеази концентрація аторвастатину в плазмі крові підвищується; з дилтіаземом підвищуються концентрації аторвастатину в плазмі крові; з ітраконазолом підвищення показника AUC аторвастатину; з ефавірензем, рифампіном може призводити до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном, бо прийом аторвастатину після прийому рифампіну призводить до значного зниженнярівня аторвастатину в плазмі крові; концентрація аторвастатину в плазмі крові нижча при одночасному призначенні з колестиполом, при цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищує ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо; застосування з пероральними контрацептивами, до складу яких входить норетіндрон та етинілестрадіол, супроводжується підвищенням показників AUC для цих компонентів, що необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву | ||
| Атропін | З інгібіторами МАО- аритмії серця; з хінідином, новокаїнамідом – сумація холінолітичного ефекту. При прийомі внутрішньо з препаратами конвалії, таніном - фізико-хімічна взаємодія, що призводить до взаємного ослаблення ефектів | ||
| Ауротіомалат натрію | Висока частота побічних ефектів: фенілбутазон, метамізол, цитостатики. Уникати призначення фотосенсибілізуючих препаратів. Ефект при застосуванні D-пеніциламіну знижується внаслідок прискореної екскреції золота. | ||
| Аценокумарол | Посилюють дію аценокумаролу: алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андрогенні та анаболічні гормони, азапропазон, а/б широкого спектру дії, безафібрат, цефамандол, хлорохін, циметидин, колхіцин, хлорпромазин, даназол, декстран, дисульфірам, еритроміцин, похідні етакринової кислоти, глюкагон, великі дози вітаміну Є, індометацин, ізоніцид, кетоконазол, хінін, хінідин, хлорамфенікол, метронідазол, міконазол, напроксен, наладикс-кислота, великі дози парацетамолу та в/в пеніциліну Г, похідні піразолідину (фенілбутазон та ін.), піроксикам, резерпін, саліцилати, сульфонаміди, сульфінпіразон, тироксин, тамоксифен, трициклічні антидепресанти. Понижують дію аценокумаролу: барбітурати, дихлоралфеназон, фенитоїн, ГК, похідні глютетиміду, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К. Ацекумарол посилює дію оральних сульфаніл-карбамідних антидіабетичних препаратів (глібенкламід, гліквідон, гліклазид, хлорпропазид), необхідне зниження дози антидіабетичних засобів. | ||
| Ацетазоламід | Може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та атикоагулянтів, що приймають внутрішньо. З ацетилсаліциловою кислотою може призвести до тяжкого ацидозу та токсично вплинути на ЦНС. З серцевими глікозидами або ліками, що підвищують АТ, доза першого повинна бути змінена. Підвищує концентрації фенітоїну, в сироватці крові. З деякими протисудомними засобами (фенітоїном, примідоном) - тяжка форма остеомаляції. | ||
| Ацетилцистеїн | З протикашльовими препаратами - зменшує кашльовий рефлекс. Фармакологічно несумісний з а/б і протеолітичними ферментами. Зменшує всмоктування пеніцілінів, цефалоспоринів, тетрациклінів, інтервал між їх прийомами має становити щонайменше 2 год Відзначається синергізм з бронхолітиками. Під час контакту з металами або гумою утворюються сульфіди з характерним запахом. Посилення судинорозширювального та антитромботичного ефекту нітрогліцерину при застосуванні з ним. | ||
| Ацикловір | Пробеніцид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та AUC. З імуносупресантами у хворих після трансплантації органів підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату. Обережність з препаратами, що впливають на функцію нирок ( циклоспорин, такролімус). | ||
| Баклофен | Обережність при застосуванні з: препаратами, які впливають на ЦНС, алкоголь - посилення седативної дії; солі літію - можливість посилення гіперкінетичних симптомів; трициклічні антидепресанти - можливість посилення дії баклофену, значного зниження тонусу м’язів; антигіпертензивні препарати - можливість посилення гіпотензивної дії; препарати, застосування яких може призвести до ниркової недостатності (ібупрофен) - уповільнення виділення баклофену може посилити токсичні ефекти; леводопа, карбідопа - у пацієнтів з хворобою Паркінсона можливі прояви сплутаності свідомості, галюцинації і збудливість; фентаніл - подовження знеболювальної дії фентанілу. | ||
| Беклометазон | Містить незначну кількість етанолу, у пацієнтів з підвищеною чутливістю можлива взаємодія при прийомі з дисульфіром або метронідазолом. Дія може посилюватися при застосуванні з іншими ГКС або b-адреностимуляторами. | ||
| Бендазол | Виключає обумовлене анаприліном збільшення периферійного опору при тривалому застосуванні. З фентоламіном - підсилюється гіпотензивна дія бендазолу. Підсилює гіпотензивну дію клофеліну, резерпіну і салуретиків. | ||
| Бензалконію хлорид | Застосування капсул бензалконію хлориду та інших внутрішньовагінальних засобів не рекомендується | ||
| Бензатин бензилпеніцилін | Розвиток конкурентного інгібування виведення з організму при застосуванні з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними препаратами (індометацину, фенілбутазону і саліцилату). Пеніцилінові препарати, з бактерицидною дією, не застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними АБ. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів; знижує ефективність пероральних контрацептивів; засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотеч «прориву». Алопуринол підвищує ризик розвитку АР | ||
| Бензидамін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Бензилбензоат | Взаємодія не виявлена. | ||
| Бензилпеніциллін | Не застосовувати в комбінації з бактеріостатичними а/б. Бактерициді а/б, які застосовуються в комбінації з ним: флуклоксацилін, та інші бета-лактамні а/б вузького спектру дії, амінопеніциліни, аміноглікозиди. При застосуванні протизапальних, антиревматичних та жарознижувальних препаратів(індометацину, фенілбутазону та саліцилатів у високих дозах) або пробенециду - пригнічення виведення препарату за конкурентним механізмом.Може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів. Не змішувати в одній ємкості два препарати для ін’єкції або інфузії, також р-нів, які містять глюкозу. Не сумісний з іонами металів: міді, цинку, ртуті та цинкових сполук, які можуть входити до складу резинових пробок інфузійних фл. Окислюючі речовини, спирт, гліцерин, макроголи можуть інактивувати його. В слабо лужних р-нах інактивується цистеїном та іншими амінотіоловими сполуками. Симпатоміметичні аміни несумісні з ним. Несумісність при застосуванні тетрацикліну гідрохлориду. | ||
| Бензобарбітал | Посилює дію аналгетиків, анестетиків, гіпнотиків, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю; знижує – парацетамолу, антикоагулянтів, тетрациклінів, гризеофульвіну, ГКС, серцевих глікозидів хінідину, вітамінів групи Д, ксантинів. | ||
| Банзоїл пероксид | Взаємодія не виявлена. | ||
| Бета-аланін | Не взаємодіє з будь-якими гормонами. Можливе застосування у комплексі з нейролептиками або слабкими барбітуратами. | ||
| Бетагістин | З протигістамінними засобами ефективність бетагістину знижується | ||
| Бетаксолол | Резерпін - можливі синергічні ефекти та розвиток гіпотензії і брадикардії. Обережно з адренергічними психотропними препаратами. | ||
| Бікалутамід | З терфенадином, астемізолом та цизапридом протипоказано. Обережно з циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів. З циметидином, кетоконазолом - підвищення концентрації бікалутаміду, збільшення виникнення небажаних явищ. Антикоагулянти кумаринового ряду - регулярно контролювати протромбіновий час. | ||
| Біпериден | З антихолінергічними психотропними ЛЗ, з антигістамінними, протипаркінсонічними і протисудомними - посилення центральних і периферичних побічних ефектів. З хінідином - посилення антихолінергічних СС ефектів. З леводопою - підсилення дискінезії. Антихолінергічні засоби - підсилення центральних побічних ефектів петидину. Підсилює ефекти алкоголю. Послабляє дію метоклопраміду й аналогічно діючих сполук на ШКТ. | ||
| Бісакодил | Спричинює недостатність калію, обрежно з сечогінними та b-адреноміметичними засобами і засобами, токсичність яких зростає при недостатності калію ( серцеві глікозиди). Підсилює недостатніть води та електролітів. Молоко та антацидні засоби послаблюють його дію . | ||
| Бісопролол | Посилює дію антигіпертензивних препаратів; з резерпіном, альфа-метилдопою, клонідином, гуанфацином - різке зниження ЧСС. З клонідином, препаратами наперстянки, гуанфацином - порушення провідності. З симпатоміметиками (містяться в засобах від кашлю, в краплях у ніс і очних ) дія бісопрололу - знижується. Ніфедипін інші блокатори кальцієвих каналів - посилюють гіпотензивну дію його. З верапамілом, дилтіаземом іншими антиаритмічними препаратами - зниження АТ, зменшення ЧСС, розвиток аритмій і СН. З клонідином, останній відміняється тільки, якщо за декілька днів до цього закінчився прийом бісопрололу - значне підвищення АТ. З похідними ерготаміну - посилення симптомів порушення периферичного кровообігу. З рифампіцином - зменшення періоду напіввиведення бісопрололу. З інсуліном, пероральними гіпоглікемічними засобами - симптоми гіпоглікемії маскуються. | ||
| Біфіформ | Приймати не раніше, ніж за 3 год після прийому а/б | ||
| Біфоназол | Взаємодія не виявлена. | ||
| Блеоміцин | Впливає на клітинне сприйняття метотрексату. Не змішувати з розчинниками, які містять амінокислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, фуросемід. | ||
| Бортезомід | З кетоконазолом, ритонавіром флуоксетином, рифампіцином –ретельний нагляд. З гіпоглікемічним засобами - гіпо- та гіперглікемії. | ||
| Бринзоламід | Порушення кислотно-лужного балансу з пероральними інгібіторами карбоангідрази. Кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір, троліндоміцин - пригнічують метаболізм бринзоламіду, | ||
| Бромгексин | З препаратами, що подразнюють травний тракт - взаємне підсилення ефектів подразнення слизової оболонки. З протикашльовими засобами - небезпечний застій секрету. Поліпшує проникнення в легені еритроміцину, цефалексину, окситетрацикліну, ампіциліну, амоксициліну. | ||
| Бромокриптин | Еритроміцин, джозаміцин інші макролідні а/б, октреотид - підвищують концентрацію бромокриптину в плазмі. Сприйнятливість погіршується при прийомі алкоголю. | ||
| Будесонід | Кетоконазол, ітраконазол - суттєве підвищення будесоніду в плазмі. | ||
| Бупівакаїн | З антиаритмічними препаратами, які виявляють місцеву анестезуючу активність - ризик адитивної токсичної дії. Барбітурати зменшують концентрацію бупівакаїну в крові. | ||
| Бупренорфін | Алкоголь підсилює седативну дію бупренорфіну. Уникати вживання спиртних напоїв і ліків, що містять алкоголь. З бензодіазепінами - ризик смерті, що викликається дихальною недостатністю. Похідні опіатів (аналгетики і засоби проти кашлю), деякі антидепресанти, протигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів), барбітурати, транквілізатори, клонідин - посилення депресії ЦНС. Підсилення дії опіатів з бупренорфіном. З кетоконазолом - збільшення показників Cmax і AUC бупренорфіну і норбупренорфіну. Ритонавір, нелфінавір, індинавір, кетоконазол чи ітраконазол – контроль, виправдане зниження дози бупренорфіну. | ||
| Бупропіон | З обережністю з орфенадрином, циклофосфамідом, іфосфамідом. Підвищує рівень у плазмі дезіпраміну. b-блокатори, антиаритміки, селективні інгібітори зворотнього захвату серотоніну, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби - лікування починати з мінімальних доз супутнього препарату. Карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн - змінюють його клінічну активність. Зменшення толерантності до алкоголю під час лікування бупропіоном. Збільшення частоти нейропсихіатричних побічних ефектів з леводопою або амантадином. З нікотиновою трансдермальною системою (НТС) - підвищення рівня АТ | ||
| Бусерелін | Може послаблювати ефект антидіабетичних засобів. | ||
| Буспірон | Застосування буспірону та алкоголю повинно бути виключено. З інгібіторами МАО - ризик розвитку АТ. Підвищує концентрацію галоперидолу в сироватці крові. З тразодоном у 3 - 6 разів підвищується рівень АлАТ. | ||
| Бусульфан | Хворим з порушеною імунною системою не застосовувати вакцини, що містять живі мікроорганізми. Ефект інших цитостатиків з токсичною дією на легені - адитивний. З фенітоїном - зменшується дія на мієлобласти. Високі дози бусульфану з ітраконазолом - збільшується рівень бусульфану у плазмі крові. З метронідазолом рівень бусульфану збільшується. Високі дози бусульфану з ітраконазолом або метронідазолом - підвищений ризик збільшення токсичності бусульфану. Зменшення випадків печінкових вено-оклюзивних захворювань та інших проявів токсичності, якщо першу дозу циклофосфаміду призначають не раніше за 24 год після останньої дози бусульфану. | ||
| Бутамірат | Взаємодія не виявлена. | ||
| Бутоконазол | Мінеральна олія ушкоджує вироби з латексу або гуми (презервативи, внутришньопіхвові діафрагми) - застосування зазначених засобів контрацепції протягом 72 год після введення бутоконазолу не рекомендується. | ||
| Буторфанол | Алкоголь і застосування буторфанолу або препаратів, що виявляють пригнічуючу дію на ЦНС( барбітурати, транквілізатори і антигістамінні) - підсилення цієї дії. Обережність з інгібіторами МАО. В разі збалансованої анестезії буторфанол застосовувати тільки в особливих випадках і як додатковий препарат. Обережность при введенні препарату перед наркозом хворим на АГ. | ||
| Вазелін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Валацикловір | З мікофенолату мофетилом - підвищується рівень в плазмі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу. Обережно призначати високі дози з циклоспорином, такролімусом. | ||
| Валеріана | Потенціює дію снодійних, седативних засобів, спазмолітиків, етанолу. | ||
| Валідол | Підсилює дію седативних засобів. Препарати, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, посилюють дію валідолу. | ||
| Валсартан | З калійзберігаючими діуретинами: спіронолактон, триамтерен, амілорид, добавками калію або замінниками солі, що містять калій - підвищення рівня калію в сироватці крові, збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові у пацієнтів із СН. Користь від лікування комбінацією валсартан + каптоприл, монотерапії валсартаном і монотерапії каптоприлом була підтверджена в пацієнтів, які приймали β-блокатори | ||
| Ванкоміцин | З ототоксичними та нефротоксичними препаратами ( етакринової кислоти, аміноглікозидних а/б, поліміксинів, цисплатину) - підвищується ризик розвитку токсичних ефектів. З засобами для наркозу - ризик появи артеріальної гіпотензії, еритеми, кропив’янки, анафілактоїдних реакцій. Р-н препарату має кислі значення рН, змішувати з іншими засобами не рекомендується. | ||
| Варденафіл | Зниження кліренсу варденафілу - з циметидином, кетоконазолом, ітраконазолом, індинавіром, ритонавіром, еритроміцином. З альфа-адреноблокаторами - симптоматична гіпотонія, препарат вживати не раніше, ніж ч/з 6 год після прийому адреноблокатора. | ||
| Варфарин | З НПЗЗ, дипіридамолом, вальпроєвою кислотою - підвищує небезпеку кровотечі. Циметидин, хлорамфенікол - збільшується небезпека кровотечі. Застосування діуретиків у випадку вираженої гіповолемічної дії - збільшення концентрації факторів згортання. Барбітурати, фенітоїн, карбамазепін - знижують антикоагулянтну дію варфарину. Можуть збільшувати кровотечу - проносні засоби. Послаблення дії варфарину - з барбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, коензимом Q10, міансерином, парацетамолом, ретиноїдами, рифампіцином, сукралфатом, феназоном, холестаміном. Посилення дії варфарину - з алопуринолом, аміодароном, анаболічними стероїдами, ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, гепарином, глібенкламідом, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом, дисульфірамом, ізоніазидом, кетоконазолом, кларитроміцином, клофібратом, левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, нілютамідом, омепразолом, пароксетином, прогуанілом, протидіабетичними засобами – похідними сульфаніламідів, симвастатином, сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином, хініном/хінідином, флувоксаміном, флуконазолом, фторурацилом, хінолами, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином, етакриновою кислотою. Етанол може посилювати дію варфарину. Підсилюють ефект варфарину: гінкго білоба, часник, дягель лікарський, папайя, шавлія. Зжують: женьшень, звіробій. Підсилює дію варфарину хінін, який присутній у тонізуючих напоях. Зелені овочі - послаблюють дію варфарину. | ||
| Векуронію бромід | Галогенізовані інгаляційні анестетики підсилюють нейром’язову блокаду препарату. Інгібітори антихолінестерази пригнічують оборотність блокади. Тривале застосування КС - збільшення тривалості нейром’язової блокади або міопатія. Інші ЛЗ: аміноглікозиди, лінкозамід та поліпептидні а/б, ациламінопеніцилінові а/б, тетрациклін; діуретики, xінідин, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію, циметидин, лідокаїн та гостре введення фенітоїну або b-адреноблокаторів. Можлива рекураризаця після постопераційного введення: аміноглікозиду, лінкозаміду, поліпептидних та ациламінопеніцилінових а/бів, хінідину та солей магнію. Зменшують дію: попереднє тривале введення фенітоїну, карбамазепіну. Введення інших недеполяризуючих нейром’язових блокаторів у комбінації - послаблення або підсилення нейром’язової блокади. Суксаметоній, вводений після веркуронію, може підсилювати або послаблювати нервово-м’язову блокаду препарату. У комбінації з лідокаїном - призводить до прискореного початку дії лідокаїну. | ||
| Венлафаксин | Протипоказано з ІМАО: тремор, міоклонія, пітливість, нудота, блювання, приплив крові, системне запаморочення, підвищення температури тіла, епілептичний напад, смерть. Галоперидол - ефект може посилитися. Підвищення рівня клозапіну у крові, розвиток його побічних ефектів. Вживання алкогольних напоїв не рекомендується . ЕСТ на фоні прийому вибіркових інгібіторів зворотного захоплення серотоніну - збільшення тривалості епілептичної активності. Варфарин - протизгортальна дія останнього посилитися. | ||
| Верапаміл | Антиаритмичні засоби (флецаінід, дізопірамід), бетарецепторні блокатори (метопролол ), пропанолол, засоби для інгаляційного наркозу: взаємне посилення кардіоваскулярної дії. При в/в лікуванні не проводити одночасно з бетарецепторними блокаторами. Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори - посилення гіпотензивного ефекту. Дигоксин – підвищення його рівня в плазмі. Хінідин - пониження АТ, у хворих з гіпертрофічною обструктивною кардіміопатією - поява набряку легенів, підвищення рівня хінідіну в плазмі. Карбамазепін - посилення його дії, підвищення нейротоксичних побічних ефектів. Літій - послаблення його дії, підвищення нейротоксичності. М’язові релаксанти - посилення дії ч/з верапаміл гідрохлорид. Ацетилсаліцилова кислота - посилена кровоточивість. Підвищується біодоступність та максимальний рівень доксорубіціну в плазмі. Підвищується рівень етанолу в плазмі, посилює дію алкоголю. Клотримазол або кетоконазол, протеінові інгібітори (рітонавір або індинавір), макроліти ( еритроміцин або кларітроміцин, телітроміцин), ціметідин, рецепторні антагоністи серотоніну (альмотриптан), антидепресанти(іміпрамін), анти діабетики (глібенкламід), бензодіазепін, інші анксіолітики ( буспірон): -підвищення рівня цього ЛЗ в плазмі. Фенитоін, ріфампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, урикозурики (сульфінпіразон), екстракт звіробою - послаблення дії верапамілу. Антиаритмічні засоби (аміодарон або хінідин), інгібітори СSE (ловастатин або аторвастатин), мідазолам, циклоспорин, сіролім, такролім, теофилін, теразосін - підвищення рівня цих ЛЗ у плазмі. Симвастатин - підвищується ризик міопатії, рабдоміолізу. Уникати страв та напоїв з грейпфрутом - підвищує рівень верапамілу гідрохлориду в плазмі. | ||
| Вінбластин | З блeoмiцином - poзвиток cиндpoмy Peйнo. Знижyє eфeктивнicть пpoтипoдaгpичниx зacoбiв. Bиpaжeнicть лeйкoпeнiї тa тpoмбoцитoпeнiї - з мiєлoтoкcичними пpeпapaтaми. Пpoмeнeвa тepaпiя пoтeнцiює його тoкcичнi eфeкти . | ||
| Вінкамін | Посилює дію антиагрегантів та гіпотензивних. | ||
| Вінкристин | Не застосовувати з нейротоксичними препаратами: аспарагіназою, ізоніазидом та ітраконазолом. З обережністю з мітоміцином - гостра задишка, бронхоспазм. З фенітоїном - знижується рівень його в плазмі крові, збільшується можливість появи судом. Можна розводити тільки 0,9 % р-ном хлориду натрію; не сумісний з іншими ліками. | ||
| Вінорельбін | З цисплатином – гранулоцитопенія частіше. | ||
| Вінпоцетин | З α-метилдопою - посилення гіпотензивного ефекту. З обережністю з препаратами, що діють на ЦНС, протиаритмічними й антикоагулянтними засобами. Р-н хімічно несумісний з гепарином, інфузійними р-нами, що містять амінокислоти. Припустиме застосування з антикоагулянтами. | ||
| Вісмуту субцитрат | Зменшує всмоктування тетрациклінів; з препаратами, що містять вісмут (вікалін, вікаїр, ротер) - ризик надмірного збільшення концентрації вісмуту в крові. | ||
| Вориконазол | З терфенадином, астемізолом, цизапридомом, пімозидомом чи хінідіном, рифампіцином, карбамазепіном, барбітуратами пролонгованої дії (фенобарбітал) протипоказане - знижують плазмові концентрації вориконазолу. З ритонавіром - протипоказано, знижує концентрацію вориконазолу в плазмі. З алкалоїдами ріжків (ерготамін, дигідроерготамін) - протипоказано, розвиток ерготизму. З сиролімусом - протипоказане, підвищує плазмові концентрації сиролімусу. З рифампіцином, ритонавіром протипоказане. З карбамазепіном або барбітуратами пролонгованої дії протипоказаний. З терфенадином, астемізолом, цисапридом, пімозидом або хінідином протипоказаний - сприяє подовженню інтервалу Q-T і виникненню тріпотіння/мерехтіння шлуночків. Підвищення рівнів циклоспорину, такролімусу - токсичний вплив на нирки. З варфарином - підвищує максимальний протромбіновий час. Підвищує плазмові концентрації кумаринів, подовжує протромбіновий час. Підвищує рівні похідних сульфонілсечовини ( толбутаміду, гліпізиду, глібуриду) у плазмі, викликає гіпоглікемію. Підвищує у плазмі рівні статинів, що веде до рабдоміолізу. Підвищує рівні бензодіазепінів ( мідазоламу, триазоламу, алпразоламу) у плазмі, посилення седативного ефекту. Підвищує рівні алкалоїдів барвінку (вінкристину і вінбластину) у плазмі, приводить до нефротоксичності. З ефавірензом - протипоказано (з зменшує концентрацію вориконазолу, збільшується концентрація в плазмі ефавірензу). З фенітоїном , з рифабутином повинен бути виключений, якщо користь не перевищує ризик. На початку лікування вориконазолом у пацієнтів, що вже одержують омепразол, рекомендується зменшити дозу останнього вдвічі. Саквінавір, ампренавір, нелфінавір - моніторинг проявів лікарської токсичності та відсутності ефективності. Ненуклеозидні інгібітори оборотної транскриптази (НІОТ) - взаємне інгібування метаболізму - моніторинг проявів лікарської токсичності та відсутності ефективності. | ||
| Вугілля медичне активоване | Зменшує ефективність ЛЗ, які приймаються одночасно з ним. Приймають за 1-1,5 год до або після прийому ЛЗ. | ||
| Галавіт | Взаємодія не виявлена. | ||
| Галантамін | Не приймати з іншими холіноміметиками. Вступає у взаємодії з препаратами, які знижують ЧСС (дигоксин і бета-адреноблокатори). Підсилює блок нервово-м’язової провідності деполяризаційного типу під час наркозу (суксаметонія як периферичного міореклаксанту). З кетоконазолом і пароксетином, еритроміцином, амітриптиліном на початку лікування підвищується частота нудоти та блювання. | ||
| Галоперидол | Посилює дію барбітуратів, снодійних і заспокійливих засобів, опіатів, алкоголю, посилю дію нітратів, пероральних протизгортуючих засобів. Бета-адренолітичні засоби - тормозять метаболізм галоперидолу. З магнієм, що вводиться парентерально - пригнічення функції дихання і падіння АТ. Посилює невротоксичну дію карбонату літіію. | ||
| Ганцикловір | Пробенецид і інші ЛЗ, які знижують канальцеву секрецію або реабсорбцію - збільшують період його напіввиведення. Дапсон, пентамідин, флуоцитозин, вінкристин, вінбластин, адріаміцин, амфотерицин У, комбінації триметоприму із сульфаніламідами або інших нуклеозидних аналогів з ганцикловіром припустимо, коли потенційна користь перевищує можливий ризик - адитивна токсичність. Не призначати одночасно з зидовудином під час початкового лікування ганцикловіром – тяжка нейтропенія. З іміпенем/циластатином - генералізовані судоми. З мікофенолатом - підвищення концентрацій ганцикловіру та MPAG ( неактивний метаболіт мікофенолату). | ||
| Гвайфенезин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гексаметоній | Підсилює ефективність адреноміметиків (норадреналін, мезатон, ізадрин та ін.) і холіноміметиків (пілокарпін, карбохолін та ін.). Взаємно підсилює дію венозних вазодилататорів, протигістамінних, наркотичних, снодійних засобів, нейролептиків, трициклічних антидепресантів, місцевих анестетиків, антигіпертензивних препаратів. З інгібіторами МАО можливий розвиток колапсу. Підвищує чутливість хворих на ЦД до інсуліну. Ефективність його знижують блювотні, антихолінестеразні ЛЗ та Н-холіностимулятори. | ||
| Гексестрол | Призначають у взаємодії з прогестероном, прегніном. | ||
| Гексетидин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гексопреналін | Бета-адреноблокатори послаблюють дію або нейтралізують його. Метилксантини (теофілін) підсилюють дію його. Дія пероральних гіпоглікемічних послаблюється. Симпатоміметики (СС, антиастматичні препарати) - підсилюють побічні ефекти його (тахікардія). Засоби для загальної анестезії (фторотан) і адреностимулятори підсилюють побічні ефекти з боку ССС. Несумісний з алкалоїдами ріжків, інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами, з препаратами кальцію, вітамін Д, з дигідротахістеролом і мінералкортикоїдами. | ||
| Геміфлоксацин | Біодоступність геміфлоксацину знижується при призначенні антацидів, які містять алюміній, магній або заліза сульфат; антациди слід приймати не менш ніж за 3 год. до або не раніше ніж ч/з 2 год. після прийому геміфлоксацину. Сукральфат знижує біодоступність геміфлоксацину; його слід приймати не раніше ніж ч/з 2 год. після прийому геміфлоксацину; пероральні естроген-прогестеронові контрацептиви незначною мірою зменшують біодоступність геміфлоксацину | ||
| Гемцитабін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гепарин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гепариноїд | Не застосовувати разом з іншими ЛЗ для місцевого застосування, які містять тетрациклін, гідрокортизон, саліцилову кислоту | ||
| Гепон | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гефітиніб | Посилює нейтропенію, спричинену вінорелбіном. Рифампіцин знижує AUC його. Ітраконазол збільшує AUC його на - клінічно значуще. Фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, настойка звіробою - підвищують метаболізм і знижують концентрацію його в плазмі крові, зниження його ефективності. | ||
| Гідазепам | Сумісний з іншими психотропними, снодійними та протисудомними препаратами. Потенціює дію фенаміну, 5-окситриптофану. Посилює ефект алкоголю, снодійних, нейролептиків, наркотичних аналгетиків | ||
| Гідроксизин | Потенційна дія з ЛЗ, які пригнічують ЦНС: наркотичні аналгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. Уникати з інгібіторами МАО і холіноблокаторами. Перешкоджає пресорній дії адреналіну і протисудомній активності фенітоїну, дії бетагістину і блокаторів холінестерази. З теофіліном чи b2-антагоністами зменшуються побічні ефекти з боку ШКТ. Підвищення концентрації його в крові з інгібіторами печінкових ферментів. | ||
| Гідроксикарбамід | ЛЗ, які підвищують виведення сечової кислоти — можливий розвиток сечокислої нефропатії; комбінація з ЛЗ може призводити до посилення вираженості побічних дій (аплазії кісткового мозку). | ||
| Гідроксипрогестерон | Ослаблює дію препаратів, що стимулюють скорочення міометрію (окситоцин, пітуїтрин), анаболічних стероїдів (ретаболіл, неробол), гонадотропних гормонів гіпофіза. З окситоцином зменшується лактогенний ефект. Посилює дію діуретиків, гіпотензивних препаратів, імунодепресантів, бромкриптину і системних коагулянтів. Знижує ефективність антикоагулянтів. З барбітуратами дія його зменшується. | ||
| Гідроксихлорохін | З дигоксином - підвищення рівня останнього в сироватці, Може підсилювати ефект гіпоглікемічних засобів, зменшення дози атидіабетичних препаратів. Підсилення його прямої підсилюючої дії на нейром’язовий перехід аміноглікозидними а/б; пригнічення його метаболізму циметидином, підвищення концентрації його в плазмі; антагонізм дії неостигміну та піридостигміну; зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною сказу. З антацидами інтервал між прийомами не менше 4 год (зниження абсорбції). | ||
| Гідротальцит | Не рекомендується з а/б групи тетрациклінів та похідними фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин) ч/з порушення процесу всмоктування останніх. Препарати, які містять залізо, похідні хенодезоксихолевої кислоти, дигоксин, циметидин та похідні кумарину приймати на 1 - 2 год раніше або пізніше прийому тальциду. | ||
| Гіпромелоза | Не слід застосовувати препарат одночасно з очними краплями, що містять солі металів | ||
| Гідрохлортіазид | Може знижувати нирковий кліренс амантадину, підвищення концентрації останнього в плазмі крові; з аміодароном можливе підвищення ризику виникнення серцевих аритмій, пов’язаних з гіпокаліємією; антикоагулянти (похідні кумарину чи індандіону) — можуть знижуватися антикоагулянтні властивості їх, може підвищуватися синтез факторів згортання крові, вимагає корекції доз; може підвищувати рівень глюкози в крові, що вимагає корекції доз інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів; з НПЗЗ, (особливо індометацин) — зниження антигіпертензивного і діуретичного ефектів його; препарати наперстянки — збільшується токсична дія наперстянки, пов’язаної з гіпокаліємією і гіпомагніємією; дофамін — можливе підвищення діуретичної і натрійуретичної дії; препарати літію— підвищення токсичної дії літію і небезпека розвитку нефротичних ефектів; антигіпертензивні засоби — можливе підвищення гіпотензивного ефекту | ||
| Гінкго білоба | З інгібіторами МАО можливо підвищення АТ | ||
| Гіосцин бутилбромід | Посилення антихолінергічного ефекту трициклічних антидепресантів, антигістамінних засобів, хінідину, амантадину, дизопіраміду. З дофаміном (метоклопрамідом) - зниження дії обох препаратів на ШКТ. Може посилювати тахікардію, викликану бета-адренергічними засобами. | ||
| Глауцин | Можна комбінувати з а/б, хіміотерапевтичними засобами та іншими ЛЗ | ||
| Глібенкламід | Інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, інгібітори АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, циметидин, похідні кумарину, цикло-, тро- та ізофосфамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидін, інгібітори МАО, міконазол, флуконазол, пентоксифілін, фенілбутазон, оксифенбутазон, азапропанон, пробеніцид, саліцилати, сульфінпіразон, сульфаніламіди тривалої дії, тетрацикліни, тритоквалін — посилення гіпоглікемічної дії глібенкламіду; блокатори гістамінових Н2-рецепторів, клонідин і резерпін, вживання алкоголю — може спостерігатися як посилення, так і послаблення гіпоглікемічної дії його | ||
| Гліквідон | НПЗЗ, інгібітори МАО, окситетрацикліни, АСЕ-інгібітори, клофібрати, циклофосфаміди та похідні, сульфонаміди та інші а/б, що інгібують виведення, інші антидіабетичні засоби, інсулін — підсилюють гіпоглікемічний ефект гліквідону; ß-блокатори, інші симпатолітики ( хлонідин), резерпін, гуанетидин — маскування симптомів гіпоглікемії; барбітурати, рифампіцин, фенітоїн —зменшують гіпоглікемічний ефект його; ГКС, стероїдні контрацептиви, симпатоміметики, тироїдні гормони, глюкагон, діуретики (тіазидного типу або петельні діуретики), діазоксид, фенотіазин, кислота нікотинова —знижують гіпоглікемічний ефект гліквідону; антагоністи Н2-рецепторів (циметидин, ранітидин), алкоголь —зменшений або підвищений гіпоглікемічний ефект його | ||
| Гліклазид | Одночасне застосування з міконазолом протипоказано; він може посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфанілсечовини з розвитком симптомів гіпоглікемії, розвиток коми; застосування з препаратами може спричинити гіпоглікемію, не рекомендовано їх сумісне застосування: фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини ; краще застосовувати інші НПЗЗ ; з обережністю застосовувати з нижчезазначеними препаратами: β-адреноблокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпоглікемії; більшість неселективних β-адреноблокаторів підвищують частоту виникнення та тяжкість гіпоглікемії; інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект сульфанілсечовини; застосування з препаратами, які можуть спричинити гіперглікемію, не рекомендовано одночасне їх застосування: якщо не можна уникнути застосування даназолу, необхідно попередити пацієнта про необхідність контролю рівня глюкози та сечовини в плазмі під час лікування; комбінації, які потребують обережності: хлорпромазин (при застосуванні високих доз -100 мг на день), ГКС (можливо виникнення кетоацидозу) , тетракозактин (для системного та місцевого застосування), сальбутамол, тербуталін, ритодрин; варфарин: похідні сульфанілсечовини можуть потенціювати антикоагулятивну дію; гліклазид може застосовуватись у комбінації з бігуанідами, інгібіторами α-глюкозидази та інсуліном. | ||
| Глімепірид | Іінсулін, інші цукрознижуючі засоби, інгібітори АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди, чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, похідні кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ізофосфамід, інгібітори МАО, ПАСК, міконазол, пентоксифілін (при ін’єкційному введенні у високих дозах), фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хінолони, саліцилати, сульфінпіразон, сульфаніламіди, тетрацикліни, трітоквалін, трофосфаміди —посилення гіпоглікемічного ефекту глімепіриду; ацетазоламід, барбітурати, КС, діазоксид, діуретики (салуретики і тіазидні діуретики), епінефрин, інші симпатоміметики, глюкагон, проносні засоби (при тривалому застосуванні), нікотинова кислота (у високих дозах), похідні нікотинової кислоти, естрогени і прогестини, гормони щитовидної залози, рифампіцин, фенотіазин, фенітоїн — послаблення гіпоглікемічного ефекту його; блокатори H2-рецепторів, клонідин, бета-блокатори і резерпін —як посилення так і послаблення цукрознижуючого ефекту його; може посилювати або послаблювати дію похідних кумарину | ||
| Гліцерин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гліцин | Знижує токсичність антиконвульсантів, антипсихотичних засобів, антидепресантів, протисудомних засобів; з снодійними, транквілізаторами та антипсихотичними засобами посилюється ефект гальмування ЦНС | ||
| Глутоксим | Взаємодія не виявлена. | ||
| Гліпізид | Всі бета-блокатори маскують деякі симптоми гіпоглікемії ( відчуття серцебиття, тахікардію); некардіоселективні бета-блокатори збільшують вираженість гіпоглікемії; МАО-інгібітори, циклофосфамід, пробенецид, фенірамідол —посилення дії його; можливі випадки гіпоглікемії після паралельного прийому з флуконазолом (збільшення періоду напівжиття гліпізиду); збільшення гіпоглікемічного ефекту при застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти; інгібітори АПФ — необхідне зниження дози гліпізиду; етиловий спирт — збільшення гіпоглікемічної реакції, аж до коми; фенотіазини ( хлорпромазин) у високих дозах (> 100 мг хлорпромазину на добу) —підвищення рівня глюкози в крові (зниження продукування інсуліну); КС — підвищення рівня глюкози в крові; симпатоміметики (ритодрин, сальбутамол, тербуталін) — підвищення рівня глюкози в крові ч/з порушення стимуляції бета-2-адренорецепторів; ті азиди, інші сечогінні засоби, гормони щитовидної залози, естрогени, прогестогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, блокатори кальцієвих каналів, ізоніазид — можливе виникнення гіперглікемії; Антагоністи Н2-рецепторів (циметидин) — потенціювання гіпоглікемічного ефекту його; НПЗ (фенілбутазон)—збільшення гіпоглікемічного ефекту його. | ||
| Глюкагон | Може посилювати антикоагуляційний ефект варфарину | ||
| Ексенатид | Контрацептиви та а/б приймати щонайменше за 1 год перед введенням його; інгібітори протонної помпи — призначатися за 1 год до його або ч/з 4 год після ін’єкції глюкагонподібного пептиду; | ||
| Глюкозамін | Підсилює всмоктування в травному каналі а/б групи тетрациклiнiв і зменшує – пеніцилінів і хлорамфеніколу; виявляє синергізм дії з хондроїтином та іншими хондропротекторами; з ГКС та НПЗЗ може знижувати потребу в них, а також у знеболювальних засобах. Ефективність лікування підвищується при збагаченні дієти вітамінами А, С та солями марганцю, магнію, міді, цинку і селену. | ||
| Глюкоза | Не вводити в одному шприці з гексаметилентетраміном; анестетики та снодійні - знижується їх активність; р-ни алкалоїдів - відбувається їх розпад; анааналгетики, адреноміметики — послаблення дії; ністатин — знижує ефективність; інактивує стрептоміцин. До складу препарату входить хло хлористоводнева кислота. Таким чином, препарат не може бути розчинником для препаратів, що дестабілізуються у кислій рН. | ||
| Глюкокортикоїди | Застосування фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може прискорити метаболізм КС, послаблення терапевтичного ефекту його. Естрогенвмісні пероральні контрацептиви — посилення фармакологічної дії, підвищення ризику побічних ефектів ГКС. З діуретиками і амфотерицином В - посилення виділення з організму калію, збільшення ризику розвитку СН. З серцевими глікозидами може збільшитись ймовірність аритмій, посилитись токсичність глікозидів. З антикоагулянтами непрямої дії - посилення або послаблення дії антикоагулянта. Сумісна дія НПЗЗ або алкоголю з ГКС може призвести до збільшення частоти проявів або тяжкості перебігу виразок ШКТ, розвитку кровотеч. КС можуть знижувати концентрацію саліцилатів у крові. При введенні КС хворим на ЦД - коригування доз антидіабетичних засобів,ч/з послаблення їх ефекту. ГКС може знизити реакцію на соматотропін. З М-холіноблокаторами – ризик розвитку глаукоми. Рифампіцин знижує активність кортикоїдів. КС зменшують вплив антигіпертензивних ліків. Прийом β-адренергічних рецепторних агоністів підвищує ризик гіпокаліємії. З живими вірусними вакцинами і іншими видами імунізації – підвищує ризик активації вірусів і розвиток інфекцій. З парацетамолом — ризик розвитку гепатотоксичних реакцій його. Метилпреднізолон уповільнює метаболізм циклоспорину, викликає часткову реверсію нервово-м’язевого блоку, що викликаний панкуроніумом, знижує активність анксіолітиків та антипсихотичних антипсихотичних засобів, підсилює ефекти симпатоміметичних препаратів, зокрема сальбутамолу, .підвищує їх токсичність. Використання ритордину і дексаметазону пропротипоказано під час пологів, оскільки це може призвести до набряку легенів, паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-ГТ3 ( ондансетрон або гранісетрон) ефективно для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом | ||
| Гозерелін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Граміцидин С | Підсилює ефекти інших протимікробних засобів. | ||
| Гуанфацин | АТ може підвищуватися внаслідок затримкм рідини, спричиненої естрогенами; з іншими антигіпертензивними засобами — їх ефект може посилюватися; НПЗЗ — активність його може послаблюватися; ЛЗ, які викликають пригнічення ЦНС — можливе посилення їх ефекту, так іі гуанфацину; фентоламін, йохімбін — не застосовувати у комбінації; з симпатоміметиками — з обережністю застосовувати; з бета-адреноблокаторами —розвиток брадикардії; З нейролептиками —посилення седативного ефекту | ||
| Дакарбазин | З фенобарбіталом, азатіопримом та 6-меркаптопурином призводить до підсилення токсичних проявів. | ||
| Даклізумаб | Взаємодія не виявлена. | ||
| Дактиноміцин | Інші протипухлинні препарати і променева терапія потенціюють ефект препарату; з препаратами, що чинять мієлотоксичну дію, можливе посилення токсичного ефекту; з урикозуричними засобами підвищується ризик виникнення нефропатії; з доксорубіцином можливе посилення кардіотоксичної дії; може знижувати ефективність вітаміну К. | ||
| Даларгін | Якщо існує виражена больова симптоматика, одночасно призначають антацидні засоби. | ||
| Далтепарин | З препаратами, що впливають на гемостаз, такими як: тромболітики (фібринолізин, стрептодеказа), інші антикоагулянти, НПЗЗ, інгібітори тромбоцитів, збільшення антикоагулянтного ефекту дальтопаріну; сумісний з ізотонічним р-ном натрію хлориду та ізотонічним р-ном глюкози. | ||
| Даназол | Може збільшувати рівень карбамазепіну в плазмі та впливати на реакцію хворого на цей препарат і на фенітоїн; подібна взаємодія з фенобарбіталом; може спричинити інсулінорезистентність, потенціювати дію варфарину, знижувати ефективність антигіпертензивних засобів. Може збільшувати рівень циклоспорину та такролімусу в плазмі, що збільшує нефротоксичність їх, збільшувати кальціємічну відповідь на альфа-кальцидол при первинному гіпопаратиреоїдизмі. Може впливати на лабораторне визначення тестостерону або білків плазми | ||
| Даптоміцин | З обережністю застосовувати у поєднанні з тобраміцином., необхідно тимчасово припинити застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази | ||
| Даруновір | Слід застосовувати в комбінації з ритонавіром як підсилювачем фармакокінетики дарунавіру; комбінацію дарунавір /ритонавір не застосовувати одночасно з препаратами, що мають малий терапевтичний індекс: астемізол, терфенадин, мідазолам, триазолам, цизаприд, пімозид, та алкалоїди ріжків (ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін та метилергоновін); дарунавір /ритонавір не застосовувати одночасно з рифампіцином, ч/з втрату терапевтичного ефекту дарунавіру; комбінацію дарунавір /ритонавір не можна застосовувати одночасно з екстрактом звіробою – ч/з зниження концентрації дарунавіру в плазмі, може зникати терапевтичний ефект препарату; диданозин рекомендується приймати натщесерце, за 1 год до/або ч/з 2 год після прийому комбінації дарунавір /ритонавір, що приймають під час їди. Не рекомендується застосовувати комбінацію лопінавір/ритонавір одночасно з дарунавіром незалежно від використання невеликої додаткової дози ритонавіру. Не рекомендується застосовувати з саквінавіром незалежно від використання невеликої додаткової дози ритонавіру. При одночасному використанні комбінації дарунавір/ритонавір дозу індинавіру у пацієнтів, які погано переносять його, можна знизити ; комбінацію дарунавір/ритонавір не рекомендується застосовувати разом із фенобарбіталом, фенітоїном та карбамазепіном, це може знизити терапевтичний ефект дар
|
Главная страница Случайная страница Контакты