Розділ VII

МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Стаття 33. Оплата праці

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових
обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів
компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та
ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно
від складності та рівня відповідальності виконуваних службових
обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного
державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям
щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати
за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад
15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за
високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,
доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та
інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога
для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових
окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються
Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців
є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї
мети положеннями про органи державної виконавчої влади,
затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету
Міністрів України. ( Частина восьма статті 33 в редакції Закону
N 96/96-ВР від 22.03.96 )

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для
зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування
інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю

За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове
виконання трудових обов'язків державним службовцям видається
грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються
Кабінетом Міністрів України( 212-2003-п ).

За особливі трудові заслуги державні службовці
представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.

Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки
державних службовців

Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю
30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш
тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі
посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних
органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка
тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання
додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом
Міністрів України ( 250-94-п ).

Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення
державних службовців

Державні службовці забезпечуються житлом у встановленому
порядку із державного фонду.

Державні службовці, які займають посади першої - четвертої
категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних
телефонів.

{ Частину третю статті 36 виключено на підставі Закону
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з
ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним
обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж
закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.

Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова
допомога державним службовцям

На одержання пенсії державних службовців мають право
чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли
пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за
наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за
віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної
служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного
віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до
категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи
на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям
призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з
якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які
на час звернення за призначенням пенсії не є державними
службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого
державного службовця відповідної посади та рангу за останнім
місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний
внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до
1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини
першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні
службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після
досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по
31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня
1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по
31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує
розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів
Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір,
виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи
на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на
умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус
народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про прокуратуру"
( 1789-12 ), "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ), виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), а після звільнення з таких посад - у
розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний
розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової
пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги
перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених
законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб,
які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може
перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб,
які втратили працездатність. Достроково призначена пенсія з
урахуванням підпункту "г" частини першої пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) і статті 21 Закону України
"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні" ( 3721-12 ) у період до
досягнення пенсійного віку, встановленого частинами першою та
другою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним
службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною
першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу,
встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II
групи у період перебування на державній службі, які мають стаж
державної служби не менше 10 років, а також особам з числа
інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм
інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби
на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,
якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії
вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності
відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини
інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата
пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з
роботи або досягнення ними граничного віку перебування на
державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної
відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному
статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу
інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або
II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах,
передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II
групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії
минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається
право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених
цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку
з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі
за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не
менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,
які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,
чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається
пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного
члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого
годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня
2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90
відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,
зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника
на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також
непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала
право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку
з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого
посадового становища, або вчиненням корупційного діяння,
позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією
статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю
призначається на загальних підставах.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності
стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова
допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу
державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо
комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.
{ Текст статті 37 в редакції Закону N 3668-VI ( 3668-17 ) від
08.07.2011 }

Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних
службовців

У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим
державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права
на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом
відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної
плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування працюючого державного службовця
відповідної посади та рангу на момент виникнення права на
перерахунок пенсії. ( Частина друга статті 37-1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
( Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом N 432-IV
( 432-15 ) від 16.01.2003 )