Г) нейтральність податкової політики відносно стимулів.

Податкова система повинна забезпечувати фінансування державної діяльності при мінімальних затратах, а також при мінімальних порушеннях характеру виробництва.

До економічної діяльності, яка є найбільш прибутковою для сплати податків, не потрібно втрачати інтерес і після їх сплати.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов’язкових платежів) у взаємозв’язку і взаємодії із платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою і критеріями її ефективності.

2. Елементи систем оподаткування.

Суб’єкт або платник податку - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Податкова служба держави повинна чітко знати, хто саме вносить той чи інший податок до бюджету, хто відповідає за зобов’язаннями перед державою.

Термін “платник податку” визначає саме суб’єкт оподаткування. Однак цей суб’єкт здебільшого є тільки проміжною, транзитною ланкою проходження доходів. Він не стільки сплачує податок, скільки перераховує до бюджету частину отриманих доходів. Реальним платником або носієм кожного податку є кінцевий споживач.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це є другий за черговістю елемент оподаткування, адже, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Податкова робота можлива тільки за чітко визначеним об’єктом оподаткування. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, підлягати обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт.

Є два підходи до оцінки об’єкта:

а) кількісний і натуральний;

б) грошовий.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об’єкт оподаткування. Чим більші розміри об’єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна тощо.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати відношення до об’єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам). У цілому правомірним є пов’язування джерела сплати податку з об’єктом оподаткування. Таке оподаткування є досить справедливим, оскільки тільки дохід є джерелом сплати. Джерелом можуть виступати:

·доходи платника податку, отримані в різних формах;

·частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;

·позика як джерело сплати;

База оподаткування - законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку;

Масштаб вимірювання - це та одиниця, яка береться в основу виміру об’єкта оподаткування (грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця вимірювання площі для земельного податку);

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому -кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах: 1) у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників; 2) у розрізі різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування.

Встановлення податкових ставок є найважливішою та найскладнішою проблемою оподаткування. Саме недосконалість стирок може порушити як фіскальну значущість, так і економічну дію того чи іншого податку. Встановлення ставок податків ґрунтується на емпіричному методі, економіко-математичному моделюванні та інтуїтивному методі.

Сутність емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіскальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпечення видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників. При накопиченні емпіричних даних про фінансовий стан держави та платників податків ставки оподаткування можуть коригуватися.

Сутність методу економіко-математичного моделювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує економічні інтереси держави та платника, а також певні фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтовано на економічну функцію податків, тому що одним із критеріїв оптимізації податкової ставки виступає рівень впливу податку на поведінку платника. Одночасно враховується і фіскальне значення податку за допомогою введення в модель певних обмежень.

За будовою податкові ставки поділяються на тверді та процентні.

Тверді ставки встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування. Вони є: фіксовані - встановлені в конкретних сумах, відносні - визначені відносно до певної величини (наприклад, у процентах до мінімальної заробітної плати).

Процентні ставки встановлюються тільки до об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони, в свою чергу, поділяються на три види: пропорційні, прогресивні та регресивні.

Пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування. Вони спрощують податкову роботу, найбільш відповідають принципу рівності платників.

Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає відповідно до збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Професія шкали оподаткування може бути простою та ступінчастою. При простій підвищені ставки застосовуються до всього об’єкта оподаткування. При ступінчастій шкалі прогресії підвищені ставки застосовуються не до всього об’єкта оподаткування, а тільки до тієї його величини, що перевищує інтервальні обмеження.

Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об’єкта оподаткування. Вони необхідні тоді, коли держава намагається стимулювати подібне зростання.

У практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні - у вигляді прогресивно-регресивного й регресивно-прогресивної шкали ставок.

Податкова квота - це частка податку доходів платника. Вона може бути визначена в абсолютному та у відносному вираженні. Податкова квота характеризує рівень оподаткування. З позицій соціальної справедливості механізм оподаткування обов’язково має включати податкову квоту. Однак, тоді значно зменшується податковий вплив і можливість використання податків як фінансових регуляторів. Тому в практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Податкові пільги - це законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу.

Існує чотири види пільг:

· повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

· повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об’єкта оподаткування;

· пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;

· зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту;

Норма оподаткування - відношення податкових надходжень до податкової бази.

Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.

Податкове право - сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі податків.

Податковий звіт - документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом.

Податковий період - термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання.

Податковий кредит - термінова відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в календарному році.

Податковий тиск - відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту;

Податкове розслідування - виявлення і розслідування фактів ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів та інших об’єктів оподаткування;

Ухилення від сплати податків - дії платників податків, спрямовані на несплату податків шляхом заниження доходу та оцінки майна або повного приховування їх;

Податкові правовідносини - суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та інших платежів і урегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права.

Згідно Податного кодексу України під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

- платники податку;

- об’єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.