Для регулювання держава використовує економічні (непрямі) та адміністративні (прямі) методи впливу на підприємницьку діяльність.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ І ФІЗИЧНИХ ОСІБ - ПІДПРИЄМЦІВ

Державне регулювання підприємницької діяльності – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою забезпечення ринкових умов їх функціонування.

Регулювання підприємницької діяльності нерозривно пов’язане з формуванням сприятливого середовища, умов для його розвитку, оскільки підприємництво є сектором економіки, найбільш вразливим для несприятливих чинників (циклічні коливання, фінансові обмеження, інфляційний тиск, непомірні податки, невизначеність результатів нововведень, конкуренція великих держпідприємств).

Основні економічні функції, притаманні державі, які формують необхідність державного регулювання:

· Забезпечення правової основи (розробка та прийняття законів, формування правового поля)

· Створення належного правопорядку в країні та національної безпеки

· Стабілізація економіки, підтримка на оптимальному рівні основних макроекономічних показників(обсяг валового національного продукту, національний доход, рівень інфляції то безробіття, дефіцит бюджету)

· Захист конкуренції як основного регулюючого механізму ринку

· Забезпечення соціального захисту та соціальної гарантії (забезпечення мінімуму заробітної плати, пенсії, допомоги по безробіттю, захист найбідніших верств населення)

· Фінансування суспільних благ та послуг (благоустрій міст, сіл, будівництво комунікацій)

· Розробка антимонопольного законодавства, контроль за його реалізацією

· Регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Механізм державного регулювання бізнесу –система заходів, розроблених державою, де враховано інтереси суб’єктів бізнесу та вимоги ринку. Складається з правових та фінансових механізмів, механізмів стимулювання і контролю, державних органів і фондів, направлених на сприяння діяльності бізнес структур та суб’єктів бізнесу.

Для регулювання держава використовує економічні (непрямі) та адміністративні (прямі) методи впливу на підприємницьку діяльність.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.

Основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламентують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання — це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті мотивація — це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.

Держава застосовує різноманітні засоби та механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:

· державне замовлення, державний контракт;

·ліцензування, патентування, квотування;

·сертифікація та стандартизація;

·застосування нормативів та лімітів;

·регулювання цін і тарифів;

· надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

· надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів державного регулювання господарської діяльності регулюється Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного та соціального розвитку.

Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання здійснюється у сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти, обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом.