ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИМ ТУРИЗМОМ

Лікувально-оздоровчий туризм передбачає переміщення резидентів та нерезидентів зв межах державних кордонів та за межі державних кордонів на строк не менш 20 годин та не більше 6 місяців в оздоровчих цілях, цілях профілактики різноманітних заболівань організму людини. Лікувально оздоровни й туризм засновується на курортології.

Основні проблеми розвитку санаторно-курортної галузі в Україні зумовлені:

- відсутністю досконалого економічного механізму її діяльності;

- незабезпеченням комплексного розвитку курортних територій;

- зношеністю основних фондів;

- практичною відсутністю інвестицій;

- неефективним маркетингом;

- низьким рівнем менеджменту;

- неналежним обслуговуванням у санаторно-курортних закладах.

Реалізація державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку.

Стратегічною метою державної політики у сфері діяльності курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу.

Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

Нормативно-правове забезпечення. Основу нормативно-правового забезпечення сфери туризму і діяльності курортів складають Конституція України, Кодексами: Водний, Ліовий, Земельній, Кодексом України про надра, Закони України “Про туризм” та “Про курорти”. «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів”, “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів”, національні стандарти “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги”, “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення” та “Послуги туристичні. Класифікація готелів” та іншими нормативно-правовими актами. Розпорядженням Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі, Постанова КМУ «Про затвердження режиму округу і зон санітарної охорони курорту Бердянськ» Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року»

Згідно із Законом України «Про курорти» державна політика України у сфері курортної справи визначається Верховною Радою України і будується на принципах:

· законодавчого визначення умов і порядку організації діяльності курортів;

· забезпечення доступності санаторно-курортного лікування для всіх громадян, в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, жінок репродуктивного віку, туберкульоз та хворих з травмами і захворюваннями спинного мозку та хребта;

· врахування попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку курортів;

· економного та раціонального використання природних лікувальних ресурсів і забезпечення їх належної охорони;

· сприяння перетворенню санаторно-курортного комплексу України у високорентабельну та конкурентоспроможну галузь економіки.

ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ КУРОРТІВ, ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ

Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.