Прозірна 6.02 ПІДСУМОК

Нейтральний посередник при необхідності може змінювати власну тактику: вставати і підходити до дошки, повертатись до кола учасників. Наприклад:

• Процес досяг мертвої точки. Ключовим питанням може стати: "Куди ми прямуємо?", або "Хто ще повинен бути тут?" Це може стати доброю нагодою для проведення процесу в групі.

• Процес медіації наближається до погодження сторін. Це може стати доброю можливістю для нейтрального посередника використати свої навички для укріплення угоди сторін.

• Дві конфліктуючі сторони беруть участь у процесі в групі. Це - можливість для нейтрального посередника задати групі завдання і, запропонувавши конфліктуючим сторонам перейти в інше місце, взяти участь в окремому процесі.

Рольова гра "Чи бути фабриці?"

Мета: навчити слухачів аналізувати конфліктну ситуацію, обирати найбільш оптимальну процедуру примирення для даного конкретного випадку, виробити у слухачів вміння і навички роботи по розв'язанню конфлікту

Загальна інформація:

У "спальному" районі великого міста, що має назву "Зелений", виник конфлікт. Міська рада прийняла рішення побудувати тут завод з переробки сміття. Мешканці району протестують проти цього, адже на цей завод буде звозитися сміття з усього міста, та й при переробці сміття в повітря виділяються часом дуже шкідливі речовини. Неподалік від місця, де планується розташування заводу, є школа і дитячий садок і це особливо обурює мешканців району. Міська влада вважає, що це місце є найзручнішим для заводу з переробки сміття: в цьому районі багато безробітних, які зможуть знайти собі на ньому роботу; саме тут протікає річка, воду з якої можна буде використовувати на заводі; усі інші комунікації тут сходяться надзвичайно вдало. Крім цього цей "спальний" район найвіддаленіший від центру міста, його вже оточують ліс і поле.

Мешканці району створили комітет захисту своїх прав, який досі безрезультатно вів переговори з владою міста. Перш, ніж вдатися до більш активних акцій протесту, комітет мешканців вирішив звернутися до громадської організації "Наш дім - земля", що займається проблемами екології і є в місті відомою своїми рішучими й результативними діями. Наприклад, минулого року цій організації вдалося відстояти ліс, що прилягає до району "Зелений". Цей ліс намагалася приватизувати комерційна фірма, щоб зробити в ньому готель і тоді для мешканців міста навіть прогулянки в лісі і купання в річці були би платними.

З організацією "Наш дім - земля" рахуються і профспілки, і партійні осередки, і міська влада. Знаючи, що ця організація користується в місті авторитетом, мер міста вирішив звернутися до неї з проханням допомогти схилити мешканців району "Зелений" до думки, що завод переробки сміття повинен будуватися саме там, де вирішила Міська рада.

Ігрові ролі

Комітет мешканців:

• Михайло Іванович- власник дитячого садка, 36 р., мешкає неподалік від садка, має

двох дітей: 5 і 9 років. Вклав у ремонт і оснащення дитячого садка всі свої заощадження, досі

І

не розрахувався з боргами. Побоюється, що будівництво заводу, а пізніше його експлуатація, буде перешкодою для функціонування дитячого садка: заможні батьки (на дітей яких розрахований цей платний садок) захочуть для своїх дітей не лише кваліфікованих вихователів і вчителів, а й тихого, безпечного місця та чистого повітря.

Тетяна Петрівна- вчителька біології, мешкає в іншому районі. В комітет мешканців попросилася як фахівець з екології. Збирається організувати акції протесту учнів і їхніх батьків проти побудови заводу. Активна, принципова. Самотня жінка, 40 років.

Степан Петрович- 61 р., колишній військовий, полковник у відставці, пенсіонер. Людина вольова і авторитетна, судить безапеляційно про будь-які речі. Вважає, що слід стояти на своєму "до кінця", навіть якщо прийдеться звернутися до найвищих інстанцій. З мером міста має застарілу ворожнечу: ще 10 років тому, коли мер ще був економістом заводу, їх дачні ділянки були поруч і Степану Петровичу часто здавалося, що сусід потай бере мед з його пасіки і овочі з городу, хоч ніколи його за цими справами не заставав.

"Влада":

Мер міста- обраний на цю посаду вже другий раз, економіст за фахом, 56 р. Звик вникати у всі проблеми і нюанси життя міста. У глибині душі співчуває мешканцям району і сам бачить, що місце для заводу вибрано не найкращим чином, але побудова заводу в іншому місці обійдеться мало не вдвічі дорожче: потрібно буде будувати колію, підводити воду і т.д. і т.п. Такого колосального будівництва бюджет міста не витримає. Без сміттєпереробного заводу місто вже собі раду не дасть: кругом самі звалища.

Головний санітарний лікар міста- 41 р., одружений, має 1-річну онуку, мешкає в районі "Зелений". Як бабуся і мешканка району проти побудови заводу в цьому районі, але як головний санітарний лікар змушена підтримувати цей проект, бо занепокоєна санітарним станом міста, особливо околиць, які з катастрофічною швидкістю перетворюються на величезні звалища сміття (з інфекціями, смородом, гризунами, мухами тощо).

Григорій- бізнесмен, 46 р., один з найуспішніших промисловців міста, має бажання прийняти участь в конкурсі на право побудови і експлуатації заводу. Пропонує проект, закуплений в Італії, намагається довести, що цей проект довершений, гарантує максимальну безпечність заводу. Шуткує, що замовить у своїх майстрів маленьку модель заводу за цим проектом, поставить у себе на кухні, щоб сміття не потрібно було виносити.

Організація "Наш дім - земля "

Валентина- 38 р., одна з засновників організації, зараз є її головою. Енергійна, рішуча жінка, розлучена, має 10-річного сина, хворого на ДЦП. Політикою займатися не бажає. Активно підтримує мешканців району "Зелений", вважає їх вимоги обґрунтованими. Вважає, що організація і створювалася для того, щоб забезпечити безпечне і комфортне життя людини, якщо не на всій планеті, то хоч у рідному місті. Організація існує вже 5 років, набуває все більшої ваги, користується авторитетом, хоч має досвід не лише гучних перемог, але й не менш гучних поразок.

Василь- 39 р., юрист організації. В організації з часу її існування, є її штатним працівником і водночас палким прихильником ідей, які є її кредо. Для нього слова "Наш дім - земля" не пусте гасло, а керівництво до дії. Щиро бажає допомогти мешканцям району, але юридичних підстав для подання мешканцями скарги до суду на мерію не бачить. Тиждень тому Григорій пропонував йому дуже вигідну роботу на своїй фірмі. Пропозиція ще в силі, Василь її обдумує.

Наталя- студентка, 19 р., доброволець організації, мешкає в центрі міста. Пропонує залучити до акцій мешканців мікрорайону "Зелений", студентів міських вузів і коледжів. Вважає, що чим більшого шуму і розголосу робити, тим краще.

Хід гри:

Поділити групу на підгрупи по 10-11 учасників - 9 виконавців ролей та 1-2 спостерігачів.

Ознайомити зі змістом і завданням учасників гри. Учасники можуть розподілити ролі, домовившись між собою або за жеребкуванням.

Ознайомившись зі змістом гри, учасники повинні визначити, яку процедуру примирення краще застосовувати. Якщо одночасно грають декілька груп, доцільно запропонувати їм провести гру за допомогою різних процедур примирення.

В ході гри можна поміняти ролі учасникам; це ускладнює гру, але дає можливість учасникам подивитися на ситуацію очима різних сторін конфлікту.

Питання для обговорення:

• Чи вдалося представникам громадської організації виступити у ролі "примирювача " влади і народу?

• Як проводився аналіз конфлікту?

• Які процедури примирення застосовували?

• Які процедури примирення виявилися ефективними?

• Як вдалося вирішити конфлікт (аналіз успішних груп) ?

• Чому не вдалося вирішити конфлікт аналіз неуспішної гри)?

• Чи може громадська організація виступати у ролі нейтрального посередника, фасилітатора, арбітра, коли вирішуються конфлікти між владою і народом?

Час виконання:60-70 хв.

Ситуаційна вправа "Полювання на відьом "

Мета:формувати у слухачів уміння аналізувати конфлікт, його особливості, визначати шляхи розв'язання конфлікту у громаді

Зміст ситуації

Війна з відьмами здається нам чимось дуже далеким. Та, як виявилося, в одному із сіл уже в наші дні місцевий священик поклав собі боротися з цим злом усіма силами. Настроєний він дуже рішуче.

МАРІЯ

Пані Марії44 роки. Чоловік поїхав за кордон на заробітки, дочка працює. Сама порається у господарстві. Ніколи ні з ким не конфліктувала, завжди спокійна, тиха. І у страшному сні їй не могло наснитися те, що стало дійсністю.

Одного дня Марія дорогою до свого брата зустріла сільського священика. Поклонилась, як заведено. [ раптом побачила, що обличчя Божого слуги перекривлене від люті, а в його правій руці - ножиці. Лівою рукою панотець учепився їй у волосся, та так, що мало його не вирвав.

Коли оговталася від несподіванки і болю, зрозуміла, що священик ножицями вистриг їй волосся. "Чому ви зробили це?" - спитала вражена жінка. Священик зі злістю відповів, що вважає Марію відьмою і ворожкою, мовляв, через неї померла його жінка, захворів сусідський хлопчик і помирає кума (насправді пізніше в обласній лікарні з'ясувалося, що жінка була хвора на ботулізм, згодом вона одужала).

"Що хотів, те зробив, - відрізав священик. - Із цим волоссям тепер піду до ворожки, яка мене послала так зробити. І якщо помре кума, то другою після неї будеш ти. Я остриг тебе, а тепер острижу Василину (жінка, яку священик також має за відьму), бо це вона ворожить, а ти робиш те, що тобі каже - розносиш поміж хати".

Декан, якому поскаржилася Марія, всіляко заспокоював парафіянку, казав, що отець попросить у неї пробачення. І справді, священик прийшов до них ще того самого вечора. Вийняв із кишені загорнуте в папір пасмо волосся, на очах у Марії та її дочки підпалив і кинув у піч. Речового доказу суперечки не повинно бути - так він це пояснив. Проте просити вибачення при свідках не захотів. Навіть пригрозив: якщо Марія відмовляється залагодити конфлікт без свідків, то тепер він казатиме всім, що не стриг її, і люди повірять йому, а не відьмі, яку громада остриже наголо.

І справді, селом одразу поповзли чутки. Священик розповідав, що нібито бачив Марію вночі голою на пасовиську і що вона збирала там коров'яче лайно! І взагалі, мовляв, у тому, що вона відьма, немає сумніву, жінка сама зізналась у цьому на сповіді.

"Ніяких зізнань на сповіді я не робила, - з плачем виправдовувалася перед людьми Марія, - бо не маю в чому зізнаватися. Та й священик нічого не питав мене про відьмацтво". Хай там як, односельці стали сторонитися жінки. Мало що!

Вона не могла стерпіти образи і звернулася в міліцію. Тепер справа Марії (разом із матеріалами експертизи обгорілого та знайденого на мості волосся) лежить у суді. Побувала потерпіла і в архієпископа, але він так і не розібрався у цій справі.