Розділ 5 АНТАРКТИДА

Найпівденніший материк Землі - Антарктида - майже повністю покритий величезним крижаним щитом. Площа материка досягає 13 975 тис. км², що майже удвічі більше Австралії. Територія покрита льодом, складає 13000 тис.км². З-під крижаного панциру по периферії материка “виглядають” гірські масиви і хребти, висота яких місцями перевищує 4000 м. Це - хр. Британія (3209 м), гори Антарктичного півострова і ін. Найвища точка Антарктиди розташована в горах Землі Елсуорта (5140 м).

Мал. 24 Схема під льодовикового рельєфу Антарктиди (за М.Г.Равичем)

1 - поверхні з відмітками більше 1000 м; 2 - 1000 - 500 м; 3 - 500 - 0 м; 4 - 0 - 1000 м; 5 - глибше 1000 м; 6 - шельфові льодовики.

Широко розповсюджені на периферії материка шельфові льодовики, серед яких найбільш відомі Фільхнера, Роса і Шеклтона. Такі льодовики мають два джерела живлення - надходження снігу і трансформація його у фірн на поверхні і підтікання льоду з континенту. Своїми центральними, найбільш потужними частинами шельфові льодовики лежать на цоколі з корінних порід, проте зовнішні їх краї іноді знаходяться на плаву. В нижніх горизонтах льоду шельфових льодовиків присутня морена, що свідчить про екзараційну діяльність льоду.

Мал. 25. Схема геоморфологічного районування Антарктиди і її основні орографічні елементи:

1 - межі геоморфологічних зон: I - Західно-Антарктичний гірський пояс, II - Східно--Антарктичні нагір'я і рівнини; 2 - вулкани, 3 - межі геоморфологічних країн: 4 - 6 - Західна Антарктида: 4 - гори Антарктичного півострова. 5 - гори і плоскогір'я побережжя м. Амундсена, 6 - басейн Бьорда; 7 - 10 - Східна Антарктида: 7 - гори Землі Королеви Мод, 8 - гори Землі Ендербі. 9 - крижаний купол Антарктиди, 10 - Трансантарктичний хребет.

Елементи підльодовикового рельєфу: 11 - межі рівнин і плато. 12 - гірський хребет

Цифрами на малюнку показані: 1 - шельфовий льодовик Роса. 2 - шельфовий льодовик Фільхнера, 3 - гори Антарктичного півострова. 4 - гори Елсуорта, 5 - вулкан Еребус

Підльодовиковий рельєф Антарктиди, що реконструюється по геофізичних даних, характеризується гірськими масивами, хребтами, плато і глибокими западинами (мал. 24). В центрі східної Антарктиди розміщені гори Гамбурцева висотою до 3390 м. Між ними і окраїнними хребтами існують обширні рівнини. В Західній Антарктиді крупні гірські хребти відсутні і рельєф представлений системою відособлених гірських масивів, розділених глибокими депресіями і вкритих льодом. Середня висота під льодовикового рельєфу Антарктиди становить приблизно 480 м.

По особливостях геологічної будови Антарктида чітко поділяється на дві нерівні частини: західну і східну. Межею між ними служить східне підніжжя Трансантарктичних гір (мал. 25). В східній частині переважно поширені платфор-менні структури докембрійського і ранньопалеозойського віку. Східна Антарктида представляє собою докембрійський щит, обмежений із заходу молодими орогенними поясами Трансантарктичних гір.

Потужність земної кори складає тут 40 - 47 км. Західна Антарктида складена більш молодими і сильніше дислокованими гірськими породами (пермського, мезозойського і кайнозойського віку) з широкою участю вулканогенних утворень. Блоки цих порід мають лінійне орієнтування, складаючи як невеликі гірські хребти, так і розділяючі їх западини - жолоби. Потужність земної кори зменшується тут до 34 - 28 км. Ці риси будови дозволяють виділити в Антарктиді дві геоморфологічні зони: Західно-Антарктичний гірський пояс і Східно--Антарктичні нагір'я і рівнини.