Сучасні екзогенні геоморфологічні процеси в Антарктиді

В умовах Антарктиди коливання температури під кілометровими товщами льоду не можуть відігравати серйозної ролі у фізичному вивітрюванні. Разом з тим останні дослідження показали, що внаслідок нерівностей корінного рельєфу і змінної у зв'язку з цим щільності маси льоду в основі льодовикового покриву місцями є тонка плівка води. Як припускають, вона виникає в результаті підтікання тепла від поверхні корінних порід.

Це підтверджується результатами температурних досліджень в свердловині біля станції Бьорд. Температура льоду змінюється від -28° у верхніх горизонтах льодовикового покриву до -1,6° на глибині близько 2000 м. Відомо, що початкова температура танення льоду при високому тиску складає не 0°, а дещо нижча. За даними З. А. Євтєєва, тала вода в нижніх частинах льодового покриву утворюється в порожнинах, що періодично виникають між корінними породами і підошвою льодовика. Потрапляючи в тріщини корінних порід, вода їх руйнує. Цей процес отримав назву підльодовикового вивітрювання.

Фізичне вивітрювання на вільних від льоду поверхнях протікає шляхом розвитку десквамації, комірчастого вивітрювання. Умови для такого вивітрювання особливо яскраво проявляються в антарктичних “оазисах”.

Сліди хімічного вивітрювання проявляються у вигляді червоно-бурих кірок, так званого “пустинного” загару, товщиною в декілька сантиметрів (за В. І. Бардіним). Ці кірки спостерігаються навіть на внутрішніх частинах пластин десквамації. До цього ж типу вивітрювання відносяться так звані білі вицвіли на скелях, представлені гіпсом або кальцитом.

Про екзараційну здатність льоду свідчать штрихи на схилах, що досягають глибини 5 - 10 мм. Подекуди (на горбах Обручева) виявлені льодовикові борозни глибиною 8 - 10 см.Механізм царапання скельної основи полягає у втискуванні піщинок в поверхню скелі тоді, коли зверху над ними розташовується крупний валун, що перешкоджає втискуванню піщинки в лід.

Не дивлячись на суворість клімату Антарктиди, в літній період в приконтактних .поверхневих областях льоду і скель формуються талі льодовикові води. З їх діяльністю пов'язана поява недовговічних льодовикових долин, флювіогляціальних конусів виносу, відкладів з перемитої морени піщано-галечникових осадів. Глибина льодовикових долин складає 6 - 10 м при ширині 20 - 30 м.

Значна роль в екзогенному рельефотворенні Антарктиди належить вітру. Вітри, які досягають тут швидкості 40 - 60 м/с переносять уламки розміром до 10 - 20 см. Дефляцією знищуються верхні горизонти вивітрилих порід; перенесеним піщаним матеріалом шліфуються скельні поверхні. В долині Вікторії виявлені піщані бархани і вали, створені вітром біля краю флювіогляціального поля.

Утворення морен біля краю антарктичних льодовиків представляє поки що не до кінця вивчений процес. Значна .частина морен, ймовірно, сформувалася за сприятливіших (тепліших) кліматичних умов. Привертає на себе увагу стабільне положення багатьох долинних і карових льодовиків в Трансантарктичних горах, температура льоду в яких наближається до -28°. При таких температурах лід втрачає свою пластичність, перестають рухатися і льодовики, за висловлюванням З. М. Мягкова, як би “примерзають до свого ложа”. Тому морени біля краю таких льодовиків іноді мають вік в декілька десятків або навіть сотень тисяч років, що свідчить про тривалу консервацію льодовиків.