КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Ф. Енгельс
Способи посилення капіталістичної експлуатації(підвищення норми додаткової вартості) вчений пов'язував:
• із абсолютним збільшенням маси живої праціза рахунок
подовження тривалості робочого дня;
• відносним зростанням використовуваної маси живої праці за рахунок підвищення її продуктивності.
"Додаткову вартість, створену шляхом продовження робочого дня, — писав Маркс, — я називаю абсолютною додатковою вартістю.Навпаки, ту додаткову вартість, яка виникає внаслідок скорочення необхідного робочого часу і відповідної зміни співвідношення величини обох складових частин робочого дня, я називаю відносною додатковою вартістю"[21].
Закономірну зміну співвідношення двох форм додаткової вартості автор "Капіталу" пов'язував із прогресивним розвитком виробництва на основі зростання продуктивності праці.
Важлива складова системи економічних поглядів К. Маркса — теорія грошей і капіталу. На основі дослідження двоїстої природи товару, історичної еволюції товарного виробництва та обміну, розвитку форм вартості (одиничної, розгорнутої, загальної, грошової) К. Маркс дав власне тлумачення природи грошей. Він стверджував, що "Історичний процес розширення, поглиблення обміну розвиває дрімаючу в товарній природі протилежність між споживною вартістю і вартістю. Потреба дати для обороту зовнішнє вираження цієї протилежності веде до виникнення самостійної форми товарної вартості і не дає спокою доти, поки завдання це не розв'язується остаточно через роздвоєння товару на товар і гроші"[22].
Таким чином, вчений трактував гроші як специфічний товар, який стихійно виділився із товарної маси у процесі еволюції обміну і став відігравати роль загального еквівалента — виразника вартості усіх інших товарів.
Лейтмотив марксистської економічної науки — теорія додаткової вартості. Але ця теорія необґрунтована. У трьох томах "Капіталу" немає нічого такого, що переконало б нас у тому, що кожний робітник з однаковою кваліфікацією створює рівнозначну кількість додаткової вартості незалежно від того, з яким обладнанням він працює і які товари виробляє. У будь-якому разі все зводиться до твердження про поділ робочого дня на оплачену і неоплачену частини. Але ми не можемо спостерігати такого поділу. Ми спостерігаємо лише ставки номінальної заробітної плати і грошові ціни на вироблені товари і надані послуги. Навіть якщо всі робітники однаково оплачуються, вони не створюють товарів і послуг з однаковою грошовою вартістю. Навіть якщо ми визнаємо, що ця різниця у грошовій вартості продуктів приблизно відповідає різниці в прямих і непрямих затратах праці на виробництво цих продуктів і що те саме правило застосовується до грошової вартості товарів робітничого споживання, то все ще немає підстави вірити в те, що робітник у галузі виробництва зубочисток працює таку саму кількість годин на день для того, щоб отримати еквівалент своєї зарплати, як і робітник сталеварної галузі. А якщо ми відмовляємося від припущення про однакову норму додаткової вартості в усіх сферах використання найманої праці, вся Марксова будівля розвалюється дощенту. М. Блауг
Значну увагу автор "Капіталу" приділив дослідженню функцій грошей. На думку вченого, гроші є:
1) мірою вартості, оскільки "перша функція золота полягає в тому, щоб дати товарному світові матеріал для вираження вартості, тобто для того, щоб виразити вартості товарів як однойменні величини, якісно однакові і кількісно порівняні"[23]. Відтак ціну К. Маркс визначав як грошове вираження уречевленої в товарі праці;
2) засобом обігу, оскільки вони виступають "як посередники у процесі обігу товарів"[24]. При цьому вчений стверджував, що для процесу обігу за певний відрізок часу:
Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |