Розділ 1

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

ЗБІРНИК ТЕСТІВ

відповідно до програми комплексного кваліфікаційного державного

екзамену

зі спеціальності 7.030601 – Менеджмент організацій і адміністрування

(освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст)

Київ

Ухвалено до друку вченою радою

ПВНЗ "Європейський університет"

протокол № ___ від ________ 2012 р.

ЗБІРНИК ТЕСТІВ

Відповідно до програми комплексного

Кваліфікаційного державного екзамену

зі спеціальності7.030601 – Менеджмент організацій і адміністрування

(освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст)

Укладачі: Головкова Л.С., к.е.н., доцент

Бісвас, к.т.н., доцент

Садаклієва Е.В., к.ю.н., доцент

Сохацька А.В., к.е.н., доцент

ЗМІСТ

Вступ__________________________________________________________ 4

Розділ 1.Інноваційний менеджмент__________________________________ 5

Розділ 2.Інвестиційний менеджмент_________________________________ 24

Розділ 4.Стратегічний менеджмент_________________________________ 43

Розділ 5.Психологія управління___________________________________ 62

Розділ 6.Менеджмент організацій__________________________________ 70

Розділ 7.Управління конкурентоспрможністю_____________________________90

ВСТУП

Державний комплексний кваліфікаційний екзамен є підсумком освітньої діяльності фахівців рівня "спеціаліст". Він покликаний систематизувати знання які одержані студентами під час навчання.

Метою комплексного кваліфікаційного екзамену освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" зі спеціальності7.030601 – Менеджмент організацій і адміністрування є з'ясування теоретичних знань та практичних навичок студентів згідно вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Іспит має комплексний характер. Складається з дисциплін, які формують рівень “спеціаліст” в умовах ринкової орієнтації економіки.

Підготовку до державного іспиту слід проводити, використовуючи програму та сбірник тестів як передумову системного сприймання міждисциплінарних курсів.

Державний іспит складається з двох етапів:

1. тестова перевірка знань, що формують уміння зазначенні освітньо- кваліфікаційною характеристикою рівня "спеціаліст" (із використанням ЕОМ)

2. письмове розв’язання розрахунково–аналітичної задачі, що дозволяє перевірити сформованість відповідних вмінь та навичок.

Розділ 1

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

1. Управління змінами та інноваціями в сучасник умовах адаптації до ринкових відносин є:

1. Найголовнішою частиною менеджменту організацій.

2. Складовою частиною стратегічного плану розвитку організації.

3. Складовою та однією із важливих частин менеджменту організацій.

2. Управління змінами та інноваціями – це:

1. Сукупність принципів, методів та форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, суб'єктами реалізації нововведень та їх персоналом.

2. Сукупність принципів, методів та форм управління інвестиційною діяльністю організацій.

3. Сукупність принципів, методів та форм управління інноваційними процесами в організаціях.

3. Предметом навчального курсу "Управління змінами та Інноваціями" є:

1. Система взаємовідносин між суб'єктами господарювання в процесі обміну інноваціями.

2. Сукупність принципів, методів та форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, суб'єктами реалізації нововведень та персоналом.

3. Сукупність форм та методів управління інноваційними процесами, а також взаємодії організаційних структур та персоналу при цьому.

4. У відповідності з міжнародними стандартами інновація визначається як:

1. Кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового або удосконаленого технологічного процесу, що застосовується в практичній діяльності чи у новому підході до соціальних послуг.

2. Сукупність технічних, виробничих та комерційних заходів, які зумовлюють появу на ринку нового продукту.

3. Винахід або відкриття нових можливостей для вирішення проблеми та досягнення цілей.

5. Хто із відомих вчених вважається одним із перших засновників теорії інноваційного менеджменту:

1. Австрієць Й.Шумпетер.

2. Американець Ф. Тейлор.

3. Француз А.Файоль.

6. Які типи інновацій виділяє сучасна теорія інноваційного менеджменту:

1. Товарну, управлінську, маркетингову, ринкову, технологічну.

2. Товарну, організаційну, технічну, ринкову, маркетингову.

3. Управлінську, товарну, технічну, маркетингову; технологічну, організаційну.

7. Функції інновацій:

1. Ефективна.

2. Стимулююча.

3. Розподільча.

8. Організаційно-управлінські інновації у сільськогосподарських підприємствах можуть реалізуватися через:

1. Застосування нових сортів сільськогосподарських культур.

2. Вдосконалення методів та стилів менеджменту та запровадження прогресивних управлінських підходів.

3. Технічне оновлення виробничого процесу.

9. Інноваційний процес - це:

1. Підготовка та здійснення інноваційних змін у визначеному напрямку діяльності.

2. Декілька взаємозв'язаних фаз, які створюють єдине ціле.

3. Процес створення (винаходу), освоєння та розповсюдження інновацій.

10. Яка форма інноваційного процесу передбачає створення та застосування новизни всередині однієї і тієї ж організації:

1. Простий внутрішньоорганізаційний (натуральний).

2. Простий міжорганізаційний (товарний).

3. Розширений.

11. Яка форма інноваційного процесу означає відокремлення функції створення та виробництва новизни від функції її споживання:

1. Простий внутрішньоорганізаційний (натуральний).

2. Простий міжорганізаційний (товарний).

3. Розширений.

12. Інноваційний продукт це:

1. Новизна.

2. Винахід.

3. Матеріалізований результат від вкладення капіталу.

4. Відкриття.

13. Дифузія інновацій - це:

1. Процес, завдяки якому нововведення передається комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі.

2. Інформаційний процес, форма та швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здатності до практичного застосування цієї інформації.

3. Кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового або удосконаленого технологічного процесу, що застосовується в практичній діяльності чи у новому підході до соціальних послуг.

14. Інформація буває:

1. Складною і простою.

2. Первинною та другорядною.

3. Ефективною і неефективною.

15. Поширення інновацій — це:

1. Кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового або удосконаленого технологічного процесу, що застосовується в практичній діяльності чи у новому підході до соціальних послуг.

2. Інформаційний процес, форма та швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здібності до практичного застосуванню цієї інформації.

3. Процес, завдяки якому нововведення передається комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі.

16. Мотивація включає в себе:

1. Мету.

2. Мотиви.

3. Фактори.

4. Всі вище перераховані фактори.

17. Основним мотивом купівлі інновацій є:

1. Підвищення конкурентноздатності господарюючого суб'єкта.

2. Зниження витрат господарюючого суб'єкта на передачу інновацій.

3. Низька ціна.

18. В чому полягає суть безперервності процесу нововведень як його особливості:

1. Визначає швидкість та межі дифузії нововведень в ринковій економіці.

2. Дає можливість випередити конкурентів і є передумовою інших принципів успішності нововведень.

3. Дає поштовх для появи цілого ряду нововведень.

19. Яка із особливостей процесу нововведень зумовлюється новаторським підходом управлінської команди організації:

1. Циклічність.

2. Пріоритетність.

3. Готовність до сприйняття інновацій.

20. Циклічність процесу нововведень:

1. Дає можливість випередити конкурентів і є передумовою інших принципів успішності нововведень.

2. Дає поштовх для появи цілого ряду нововведень.

3. Забезпечує можливість здійснення маневрів, заохочення підприємливості.

21. Як називаються інновації, що характеризують застосування нових методів організації виробництва:

1. Продуктові.

2. Процесні.

3. Технічні.

4. Ринкові.

22. Як називаються інновації, що становлять собою застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів, добавок, комплектуючих вузлів:

1. Продуктові.

2. Технічні.

3. Ринкові.

4. Процесні.

23. Інновації радикальні, покращуючі, модифікаційні (часткові) виділяють залежно від:

1. Місця в системі організації.

2. Типу технологічної новизни для ринку.

3. Рівня глибинності пропонованих змін.

4. Технологічних параметрів нововведень.

24. Інновації нові для галузі у світі, для галузі у країні, для конкретного підприємства виділяють залежно від:

1. Місця в системі організації.

2. Типу технологічної новизни для ринку.

3. Рівня глибинності пропонованих змін.

4. Технологічних параметрів нововведень.

25. Сукупність прийомів та засобів переробки різних середовищ становить собою:

1. Технологічну операцію.

2. Технологічний процес.

3. Технологію.

4. Технологічну лінію.

26. Комплекс заходів із узгодження та затвердження усіх питань діяльності (підготовка нормативних документів; форма взаємодії, впливу; пошук інвесторів; підписання договорів; дата початку функціонування технологічного "ланцюжка", призначення керуючого) - це:

1. Управління організацією.

2. Управління виробничими технологіями.

3. Управління виробничими ресурсами.

4. Управління змінами та інноваціями.

27. За яким принципом доцільнішим є управління технологічним процесом в умовах нестабільного та непередбачуваного бізнесу:

1. Вертикальним.

2. Горизонтальним.

3. Територіальним.

4. Авторитарним.

28. Що не відноситься до основних важелів управління технологіями:

1. Стратегічне планування.

2. Фінансове планування.

3. Соціальне планування.

4. Бюджетне планування.

29. Система організаційних рішень щодо зміни системи управління, процедури, методів управління або управлінських підходів, які вперше застосовуються в конкретній організації - це нововведення:

1. Організаційно-економічні.

2. Управлінські.

3. Організаційно-економічні та управлінські.

4. Організаційні.

30. Зміни у зовнішньому середовищі – це:

1. Результат організаційно-управлінських інновацій.

2. Мета управлінських інновацій.

3. Передумова управлінських інновацій.

4. Побічна дія організаційно-економічних інновацій.

31. Формування дієвої, ефективної системи управління якістю продукції - це:

1. Обов'язковий результат технологічних інновацій.

2. Мета управлінських інновацій.

3. Передумова управлінських інновацій.

4. Побічна дія організаційно-економічних інновацій.

32. На позитивність управлінських рішень щодо запровадження інновацій в організації не впливає:

1. Наявність спеціальних підрозділів для створення та апробації нововведень.

2. Організаційна культура.

3. Рівень технічного розвитку спорідненої галузі.

4. Наявність передбачуваних для цієї мети коштів.

33. Які основні етапи запровадження управлінських інновацій можна виділити:

1. Оцінка готовності організації до нововведення, розробка та здійснення програми нововведень, контроль за впровадженням.

2. Оцінка готовності організації до нововведення, пілотне обстеження, впровадження.

3. Оцінка готовності організації до нововведення, пілотне обстеження, впровадження, контроль.

3. Оцінка готовності організації до нововведення, розробка та здійснення програми нововведень, контроль, економічна експертиза можливих змін.

34. Відношення частки прибутку, отриманого складовим підрозділом фінансово-промислової групи, до питомої ваги активів підрозділу у вартості сукупних активів групи - це:

1. Рентабельність фінансово-промислової групи.

2. Рентабельність структурного підрозділу.

3. Коефіцієнт корпоративної ефективності фінансово-промислової групи.

4. Коефіцієнт ефективності структурного підрозділу.

35. Який метод оцінки та обґрунтування вибору інноваційних технологій є неприйнятним:

1. Експертний метод.

2. Розрахунково-конструктивний.

3. Метод спостереження.

4. Метод ранжування.

36. Що не входить до основних завдань державної інноваційної політики:

1. Стимулювання високотехнологічних (наукомістких) галузей.

2. Стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу.

3. Сприяння технічному переоснащенню традиційних галузей.

4. Згортання нерентабельних виробництв.

37. Інноваційна політика має:

1. Тимчасовий аспект.

2. Територіальний аспект.

3. Регіональний аспект.

4. Постійний аспект.

38. Метою державної інноваційної політики є:

1. Формування сприятливою соціально-економічного середовища для створення та запровадження інновацій, ініціювання та регулювання інноваційних процесів в державі.

2. Стимулювання інновацій шляхом сприяння конкуренції, фінансових субсидій.

3. Ініціювання та регулювання інноваційних процесів, стимулювання інновацій шляхом сприяння конкуренції, фінансових субсидій.

4. Сприяння технічному переоснащенню традиційних галузей, згортання нерентабельних виробництв.

39. Акумулювання коштів на наукові дослідження та інновації є однією із функцій:

1. Місцевих органів державного управління.

2. Інноваційного фонду.

3. Національного банку.

4. Комітету з розвитку науки та технологій.

40. Механізм державного регулювання інноваційної діяльності включає елементи впливу:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Побічного.

4. Прямого та непрямого.

41. Правове регулювання інноваційного процесу шляхом визначення статусу суб'єктів інноваційної діяльності відноситься до елементів пливу:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Побічного.

4. Прямого та непрямого.

42. Пільгове оподаткування інноваційної діяльності відноситься до елементів:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Непрямого.

4. Прямого та непрямого.