СТРАЧУЮТЬ

Ніч, але ясно, як у день. Тихо. Навіть дерева не шумлять. Верби задивилися в ставок, тополі в небо пнуться. Птахи перестали співати.

Чути тільки глухий луск сокир.

Між Борщагівкою і табором, на майдані, поміст будують. Високий, як хата. До помосту східці.

Солдати пильнують рубачів та сокирників і наглять. Заки сонце зійде, поміст повинен бути готовим. Наказ такий.

Сокирники балакають тихцем: “Стоять, як чорти над душею. Поспішай, коли ніч, хоч і ясна. Треба вважати, щоб пальців сокирою не відрубать”.

“Їм мають голови рубати, а ти собі пальці рубай. Ладно!”

Перешіптуються, щоб солдати не вчули.

“А наглять!”

“Чорти б їх так до гарячої смоли наглили!”

Тихнуть. А по хвилині:

“Котрого стинатимуть першим — Кочубея чи Іскру?”

“Не знаю. Хіба не все одно? Поживе хвилину довше чи не поживе”.

“Кажуть, чия вина менша, того першим карають”.

“Так тоді, мабуть, першим Іскрі голову відітнуть”.

“А кат вже є?”

“Хіба мало москалів?”

“Правда”.

Підійшов старшина: “Не разгаварівать! Екій народ! Лінтяї, озорники! Тут, гляди, два архи-брехуни за вас голови положать. Скарають їх”.

“Скарав би вас Господь”,— відповідає сокирник під ніс.

Працюють.

Луск сокир бентежить нічну тишину.

* * *

Поміст готовий. Великий і кріпкий, щоб не заломився. Кругом дощок поруччя, круг помосту огорожа, щоб не напирав народ.

Сходяче сонце малює дошки на червоно.

Сокирники сокири за пояси заткнули — ідуть.

“Не заждемо, щоб подивиться?”

“Я не цікавий. Приправити голову — це штука, а відрубати — велика мені річ! Іду додому — голодний”.

“А маєш хліб?”

“З корою. Доброго хліба давно нема. Солдати, як круки, деруть. Не накормиш їх. А ти?”

“Я задолував дещицю. Боюсь, щоб не знайшли”.

“Кажуть, у кого зерно задоловане знайдуть — смерть”.

“Маю з голоду вмирати — хай згину з їх рук. Може, Бог якого гріха відпустить”.

“У нас то ще сяк-так. Але у Чернігівщині! Там по четверику житнього борошна з хати беруть. Гетьман такі великі магазини на хліби для москалів поклав, як церкви”.

“Покладе і в нас. Не бійся. Все для них, а ти з голоду гинь. Навіть ночі спокійної не маєш, помости будуй. Тю!”

Солдати відганяли народ, що з усіх боків напливав, щоб побачити, як тратитимуть Іскру й Кочубея.

Московський старшина молодицю за юпку по сходах на поміст тягнув. “Коли така цікава, то ходи! Покладеш голову на колоду — цюк! — і нема”.

Жінка в крик. Вихопилася, біжить. Народ відступає від помосту.

“Та це він жартує”.

“І жартам московським не вір. Жартуючи, заріже чоловіка”.

Якась жінка з маленькою дитиною стояла.

“Ви його чому не залишили?”

“Не мала з ким. Сама я одна, як той палець. Чоловік на війні”.

“А не перестрашиться воно?”

“Хай привикає. Я не хотіла йти, пігнали”.

“З усіх довколишніх сіл зганяють народ, як череду. Не скоро таке побачиш”.

“Може, й скоро. Хто його зна, що завтра буде. Тепер щось таке твориться, що раніше й не снилося нікому”.

“Антихрист...”

Зацитькували себе: “Ще, не дай Бог, почує солдат, і пропадеш ні за цапову душу”.

“В Московищині винищили за те сила народу”.

“І нищать ще”.

Баба діда безногого на тачках везла.

“Дорогу дайте бідному каліці, дорогу!”

Люди розступалися, скрипіли тачки.

“А ти, бабо, кращого повозу вже не мала?” — питає москаль.

Баба вистрашено дивиться на ріжкатий капелюх, на волосся, посилане білим борошном, і хреститься.

“Багато нищих назлазилося,— зауважує хтось.— Як на прощу йдуть”.

“Тягнуть, як круки на жир”.

“Кажуть, Кочубей перед смертю гроші роздаватиме”.

“Які? Від нього останнього єфимка відібрали, ще й мучили, що мало. Питали, де заховав скарби”.

“Може, за те й голову йому зрубають”.

“Для грошей все зроблять з чоловіком”.

“Навіть з таким, як генеральний суддя”.

“Навіть з таким. На війну грошей потребують”.

“Малчать!”

Москалі бігають кругом огорожі і прикладами відштовхують цікавих: “Атступісь!”

“Бодай би тебе відступив Господь, як конатимеш,— вдарив мене у груди!”

“Малчі”.

Дарод замовкає, але перестрашені діти плачуть і кричать. Мами присідають з ними, щоб не бачила Москва, й зацитькують: “Цить, доньцю, цить, мамка тебе не дасть”.

“Кажуть, що йому сталося таке через новий двір”.

“Кому?”

“Та Кочубеєві. На старі літа нового двора не будуй”.

“Бузину перед вікнами повикорчовував, а то зле. Бузини не кивай, в ній лихий сидить”.

“От плещуть казна-що, яка та бузина! — перебив їх дядько.— Булави захотілося Кочубеєві, а гетьманської булави ще ніхто щасливо не носив”.

“А Іван Степанович двадцять літ її носить”.

“Ще не доніс, постривайте”.

Дідусь з голубом сивим на голові йшов. Перед ним розступалися люди, навіть солдати,— юродивого бояться.

Ніхто не спиняв його. Підійшов під самі сходи і став. Голуб знявся, злетів, закружляв довкола помосту і знову на голову сів.

Дідусь головою крутив.

“Колода і топір... Що це? Скотобойня?”

Тишина.

“Гріха не бояться. З тих дощок дзвіницю збудувати можна, щоб з неї дзвони ім'я Господнє благовістили”.

Люди притакували: “Авжеж”.

“Дерева Господь у лісі не садить, що на ньому людей мордувати, воно росте людям на користь”.

“Авжеж, авжеж...”

“Кого це мордувати будете?” — запитував, повертаючись до товпи.

Ніхто не відповідав.

На солдатів подивився: “Кого?”

“Кочубея і Іскру”,— відповіли йому.

“А життя ви їм дали?.. Бога ви не боїтесь? Господь велів ближнього свого любить. Нагого приодіти, голодного накормити, недужого посітити, так-то ви сповняєте волю його? Беззаконіє творите повсякчасно і гнів Господній стягаєте на землю. Такий-то ви храм Бога живого єсте? Так ви соблюдаєте заповіти його? Таку-то церкву вселенськую строїте на землі?”

Борода його тряслася, ноги дрижали, як у пропасниці,— тремтів. Голуб крилами махав.

“Собаки кровопивнії! Диявольського кодла сім'я. Поки знущатися будете над образом і подобієм Божим? Поки в крові будете мити руки свої? Відійдіть, старці, щоб не скарав вас Господь, що гляділи на таке беззаконня. Кара Господня гряде, Господь брань сотворить і перевратить престоли, і сожжет огнем городи і веси ваші, і кости псам на зяденіє продасть...”

Піною покрилися уста, повалився на землю і тіло його корчилось й підкидалось, від східців помосту до огорожі товкло.

Голуб знявся і високо літав йому над головою.

“А від нього не полетить”,— дивувалися жінки.

“Голуб духа святого символ”,— пояснював дячок.

“Дух святий з ним, він божий чоловік”.

“Всі ми божі люди, та до диявола на службу пішли”.

Двоє людей взяли божого чоловіка за руки й ноги і повернули ним так, що де були ноги, там лежала голова, а де голова, там ноги.

Не помогло. Підкидало ним далі.

“Але ж трясе!”

“Чорт душу вителепати хоче, за те, що правду людям голосить”.

“За правду муки терпить”.

Голуб знижував лет.

“Ідуть! — загомоніло в натовпі.— Заберіть старого, віднесіть його геть! Не треба, щоб дивився на кару”. “Хіба він бачить? Очі заплющило йому”. “Не годиться, віднесіть!” Несли, як мерця, народ робив дорогу. “Ідуть, ідуть!”

Глухо бубни гули, сукном прикриті, не гули, а харчали.

Жінки хрестилися: “Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас”.

Тая з дитиною на руках плакала, дитина собі.

“Ще нічого нема, а вона вже реве. По що йшла?”

“Я не хотіла, пригнали”.

Чути було різкий тупір трьох московських рот.

“Аж три роти їх супроводжують”.

“Кочубей не хто-будь”.

“Але ж вони на возі!”

“Бо сил не мають іти”.

“Так їх скатували, Боже ти мій!”

“На простім драбинястім возі їдуть, а раніше їздили в золочених каретах”.

“Байдуже ракові, в якім глеку його вариш”.

“Та й страшні які!”

“Ізбави, Боже, душу мою від крові”,— молився сивоусий дідусь, спираючися на кийок. Кийок аж тріщав.

“Умиєши мя ісопом, і паче сніга убілюся”,— прочитував його сусід.

“Зсаджують їх з воза; не пручаються, послушно йдуть. Дорогу, люди, дорогу там!”

Солдати прикладами мостили широкий перехід до східців помосту. Народ колисався, як вітром розгойдана в озері вода, направо й наліво. Один другому крізь голову зазирнути хотів.

“Чого штовхаєшся, чорте!”

“Мене штовхають ззаду”.

“Може, ще на голову вилізеш? Ти не голуб, не бійся. Пішов геть!”

Одна рота увійшла на майдан. Оточила його, солдат коло солдата стояв попід пліт. Набиті фузії при ногах, ноги розставлені широко.

“Чого це вони так ноги розкрачують?” — питає свого батька хлопчина.

“Фузія важка. Як кріпко не стоїш, то звалить”.

Друга рота двома колонами обставила прохід крізь натовп до східців, третя залишилася на полі. Готово!

Напереді священик з хрестом у руці, за ним Кочубей і Іскра. Кочубей на Іскру спирався, той підтримував його. “Відваги, свате, відваги, вже недалекий кінець”.

“Боже великий, вічний, святий, допоможи мені!”— молився Кочубей.

“Істинно, істинно говорю вам: наступаєт время і наступило уже, когда всі находящіїся в гробах услишать глас Сина Божого і, услишавши, оживуть”,— потішав їх священик словами євангеліста.

“Господь утішеніє моє і прибіжище моє Господь”,— шептав Василь Леонтієвич Кочубей.

За злочинцями йшов Вельямінов-Зернов, червоний, надутий,— посол від царя. Він не бачив трагедії тих двох, бачив себе, гордий, що перед численним народом являється заступником царським, царська воля в його руках, на його наказ тим двом кат голову зрубає. Дасть знак і — ніби свічку здмухнув, одну і другу; були і нема!

Зернов гордо ступав.

За ним декілька достойників московських і козацькі старшини.

Проходять. Скриплять сап'янці, побренькують шаблі, шелестять шовкові кунтуші.

“А гетьмана нема”.

“Не хотів дивитися на смерть товаришів”.

“Колись товариші, а тепер вороги. Доноси на нього писали. Лжеклеветники”.

“Гетьман хворий, подагричні болі”.

“До гетьмана все хвороба приходить, як йому її треба”.

Недобрі, що гетьмана не бачать. Нарікають на нього, а дивитися люблять. Гарний такий.

“Тож-то був козак!”

“Кращого на всій Україні не знайти”.

“І старість не береться його”.

“Є таке яблуко, що до нового червоним і здоровим простоїть, а є, що восени порепається і зігниє”.

“Тихо! Маніфест читають!”

Зернов прочитав маніфест царський по-московськи, старший гетьманський канцелярист переклав його на нашу мову.

Сурмачі загрубіли, рота, що стояла на полі, випалила з мушкетів.

“Ведуть!”

“Кочубей спотикається. Який же він слабий!”

Кочубей на східці ступив.

Глянув на колоду і на ката з сокирою і очі рукою закрив.

“Потихоньку та полегоньку”,— потішав його Іскра.

Увійшли.

Зернов руку вгору підняв...

Заметушився натовп.

Кожний навшпиньки вставав, щоб бачити краще. Напирали на пліт і на солдатів, що стояли як мур.

“Тягнуть... шапку з голови здіймають... кладуть, Боже!”

Божий чоловік біг на майдан.

Сиве волосся розкуйовдане, піна з рота тече: “Не убий!”

Білий голуб летить над його головою, високо-високо.

“Потоптав народи во гніві своїм, поправ їх у ярості своїй і кров їх паде на ризи його, заплямував все одіння своє — не убий!”

Солдати з третьої роти, що стояли в полі, пустилися за ним.

“Не доторкайтеся мене, слуги антихристові, гнівом Господнім поражу вас!”

Насилу народ втягнув божого чоловіка в товпу.

Він ще звідти кричав: “Не убий!”

Але стук сокири заглушив цей крик. Раз і другий. Глухий стук. За кожним разом стогін і зойк, короткий, пронизливий, гидкий...

Тихо...

Томляча тишина...

А по ній шум.

Шумить і гуде натовп.

Дивуються, розказують собі, сперечаються.

* * *

З борщагівської дзвіниці дзвони гудуть — на Службу Божу.

Солдати розганяють натовп: “Чого стоїш? Не бачив трупів? Пашол вон!”

Прикладами фузій штовхають людей.

Діти плачуть, жінки заспокоюють їх, а самим сльози течуть.

“Е-ей!”

Розходяться.

* * *

На червоних дошках два трупи лежать. Голови біля них.

Навіть червоною китайкою не покрили.

Лежать на позорище вселюдне.

В борщагівській церкві Службу Божу правлять.

Церква світла й кадила повна.

Під церквою божий чоловік.

Ледве стоїть.

“Тиранство лютоє! — говорить до людей.— Вбивають і моляться Богу. Ділами Богу поклоняйтеся, не співом і кадилом. Господа не обдурите, лицеміри!.. Не вбивайте!”

Його зацитькують і відводять.

Білий голуб на його голові.

Солдати кругом червоного помосту на варті стоять. Покійних стережуть, хоч їх ніхто звідтіля не вкраде. Такий наказ. Стоять і позіхають. Для них це не новина.

У Москві карають не так. Там є на що подивитися, ой є!..

Чути дзвони. Службу Божу священики скінчили. Люди вертають в село.

Дехто все ще кругом помосту ходить, хоч знає, що нічого нового не побачить. Хіба ті домовини дві, великі, дубові, що привезли їх на возі, запряженім у чотири чорні коні.

За домовинами священик прийшов, той старий, що сповідав Кочубея і Іскру.

Проказав молитву за усопших, поблагословив, покропив, і покійників у домовини вложили.

Зносять по східцях, східці тріщать.

“Куди їх повезете?” — питають візників.

“У Київ”.

“Аж у Київ! А там?”

“У Лаврі Печорській поховають, біля трапезної церкви”.

“Хоч голови їм зрубали?”

“Вони й без голов важніші, ніж ви зі своїми головами дурними”.

“На боже не щадили грошей”.

“Черцям і черницям щедрою рукою давали”.

“Кочубей п'ять церков власним коштом поклав”.

“Ще й у Батурині муровану церкву покласти обіцяв”.

“Обіцяв, та Бог не дозволив”.

“Не все Бог дає, чого чоловік хоче”.

“Ой не все. Де ж коли покійні такого кінця сподівались!”

“Навіть не снилося їм”.

* * *

Чорна четвірня з місця рушає.

Віз котиться київським шляхом.

“Потихенько да полегенько...”

* * *

14 липня гетьман весь день з відпочивальні своєї не виходив.

Хірург доглядав його.

Нікого не впускали.

“Гетьман нездужає”,— по таборі пішло.

Під вечір гетьман Орлика до себе прикликав. Сидів у постелі, біля нього Євангеліє лежало.

“І так, Пилипе, Кочубея і Іскри вже між живими нема”,— промовив сумно.

“Хай з Богом спочивають”,— відповів Орлик.

“Про жінок і дітей їхніх треба нам подбати. Не хочу, щоб їм сталася кривда. Хай спокійно і мирно живуть у домівках своїх, хіснуючися маєтностями своїми. Одної копійки не хочу зі спадку по них. Все хай дістануть родини. Сідай і напиши до Головкіна письмо. Кажи, що важко недужий Іван Степанович вставляється за жінками й дітьми покійного Кочубея і Іскри. Зворушливо пиши”.

Орлик сів при столі, гетьман Євангеліє читав.

“Готовий?” — спитав свого генерального писаря, побачивши, що він відложив перо.

Орлик написане подав.

“Гаразд. Гарно ти компонуєш, Пилипе, і швидко. Можна переписати на чисто. А тепер у мене є ще друге діло. Що нам робити з отсим наказом царським, щоб я командування над усею його кінницею перейняв? Як гадаєш, Пилипе?”

“Нема тут що, ваша милосте, багато й гадати. Після того, що постановлено між нами, вашій милості до царя ніяк не можна йти”.

“І я теж так собі гадаю. Напиши і друге письмо, цареві, що я ніяк до нього прибути тепер не можу. Цар кличе до себе, а Бог до себе, коли б не цей другий наказ, то, певно, за першим пішов би. Гарно все по пунктах скомпонуй, ти їх стиль знаєш”.

Орлик і друге письмо написав і гетьманові до ліжка приніс.

“Опісля прочитаю. Дуже втомився я, не лиш тілом, але і душею. Поклич мені архієрея, болгарина. Кажи, хай зараз іде”.

* * *

Гетьман довго з розстригою сам на сам балакав.

Тої ж ночі розстрига з табору зник. Пропав, як камінь у воду.

Ранком гетьман розіслав людей, щоб шукали його.

Не знайшли.