У ПОГРІБКАХ

Доїжджаючи до Погрібок, Меншиков побачив на узбіччі від села, мабуть, у чималому саді великий, ясно освітлений двір.

Ворог не так-то далеко, його під'їзд може легко загнатися туди, цар в тому дворі не стоїть,— погадав собі світлійший і минув липову алею, прямуючи далі — в село.

Цар дійсно стояв квартирою не в дворі, а в одній із селянських хат, котрої малі віконця поприслонювані були веретами, щоб не било з них світло.

Туди справили світлійшого царські патрулі, розставлені щодвадцять-тридцять кроків. Чим ближче до царської хати, тим і більше тих патрулів, самі сильні, здорові хлопи з волоссям, посипаним борошном, з мушкетами на рамені, стоять як статуї, заворожені наказом грізного, великого царя.

Мимо пізньої пори в квартирі рух. Кінні штафети приїжджають і від'їжджають звідтіль.

Генерали входять і виходять з хати. На подвір'ї гуртками стоять офіцери, піші, кінні, артилерійські, різних полків, усякого рода збруї. Від двох-трьох годин на накази ждуть, переступаючи з ноги на ногу, бо холод добирається до шпіку-кості, а сказати того не. смій, бо найменша виява невдоволення — це бунт.

Смирись і готовий будь летіти, хоч би й на певну смерть, щоб тільки сповнити волю царя, котрий ніякого супротивлення не знає і знати не хоче, для котрого людина це тільки одна цифра в його великому рахунку.

Добре, що офіцери послух цей виссали з матірних грудей, а терпеливість одідичили по батьках. Не відчувають жертви, в котру себе приносять. Там, за глиняною стіною, в звичайній селянській хатині сидить той, що їх життя у своїй жмені тримає, великий будівничий, котрий на своїх людей дивиться, як на каміння, як на сировий матеріал тої будівлі, котра народилася в його буйній голові.

Офіцери пізнали команданта кінниці його величества і тягнуться, як струни, дарма, що ніч і що світлійший не бачить їх і навіть не дивиться на тую різноманітну товпу. Зіскочив з коня, драгунові, високому як вежа, кинув свій кожух, вбігає у хату, у відчинені двері наліво.

Кидається йому назустріч задуха і той сопух, який буває в непровітреній хаті, в якій від кількох годин дихає кілька десятків людей, немитих, некупаних, що Бог вість коли перебирали білизну. Принесли з собою запах овечих кожухів, кінського й людського поту, тухлого смальцю, тютюну і горілки.

Побачивши малого тілом, але великого значінням достойника царського, подаються, роблять йому місце. В покорі туляться — прилипають до стін.

Меншиков розглядається, хто це такий? Прошаки, москалі і черкаси. Видно по тім, як себе тримаючи, як милосердно дивляться, люди, які тільки спиняють воєнне діло. Але чому їх нині так багато?

Меншиков додумується. Прийшли з чолобитнею. Хочуть зайняти місця тих, що пішли за Десну, а хай побідить Карло, до нього кланятися підуть.

“Падлєци! — подумав голосно світлійший.— Падлєци!” — повторив, додаючи ще декілька щогрубших епітетів.

“Ти хто такий?” — спитав Меншиков, наступаючи на одного з них.

Запитаний подавався назад, дарма, що не було куди.

“Ти хто?” — повторив князь.

“Сотник тутешньої сотні, Іван Мотовиленко”,— ледве видушив з себе.

“Чого тобі?—гримнув на нього світлійший.— Говори!”

“Числюся першим сотником у полку, полковник за зрадником Мазепою руку тягне”,— бубонів запитаний.

“Пірнача забажав?”

“Ваша світлість зволили вселаскавіше сказати”.

“Ось тобі — пірнач!” — і луск малої, але вправної в битті долоні залунав по хаті.

“Ізмєнніки, сволоч, падло! На колесо вас, на гак, на гілляку. Ось де ваші пірначі, блазні. Сотні в руках тримати не вміє і пірнач йому давай”.

Нефортунний кандидат до пірнача присів, пірнув у натовп і поза плечі других протиснувся до дверей, щасливий, що на тім і скінчилося.

Меншиков до другого пристав.

“А ти?” — гукнув, показуючи на нього рукою.

“Я, Андрій Кандиба,— бубонів цей,— канцелярист гетьманської канцелярії у Батурині”.

“Чорнильна душа, як чорнильниця, чорна. Чого прийшов?”

“Певну вість приношу, що гетьман не пропав, а біля Оболоння з п’яти тисячами козаків до шведа, на правий берег Десни перейшов”.

“Доказно знаєш?”

“На власні очі бачив, як у неділю вранці виступав. Знаю, хто з ним був і хто в Батурині остався”.

“Звідки приходиш?”

“Прямо з Батурина. Можу сказати, як укріплений город, скілька гармат і де стоять, які запаси пороху і куль. Все знаю, служити рад”.

Меншиков підступив до нього, глянув в очі і — відвернувся.

“Нікчемний! — сказав, ніби у лице плюнув.— Геть мені, проч! Повітря не троїть, забирайтеся всі, сейчас, вон!”

Кланяючися, тиснулися у двері назадгузь.

Канцелярист гетьманської канцелярії теж.

“Ти в сінях підожди, сволоч!”

В хаті зробилося пусто.

Меншиков сів на лаву. Долонями по колінах ударив:

“Який народі”

Плював. Гнилий сопух йому в носі вертів.

“Сморід такий, фу, чорт!”

Зірвався і відчинив входові двері нарозтвір.

Вітер його за голубу ленту термосив.

“У його величества хто?” — спитав нараз чергового офіцера, що навинувсь йому під руку.

“Світлійший князь Дмитро Михайлович Голіцин”,— відповів той.

“Довго?”

“Вже годину, як зволили прийти”.

“З годину?”...— і Меншиков вирішив не входити до царя. Хай Голіцин сам пріє.

“Коли б його величество спитали, чи я вже тут, відповіси, що князь Меншиков перед годиною приїхав”.

“Слухаю вашої світлості”.

Офіцер хотів іти.

“Стривай! Є у вас водка і закуска яка? Принеси!.. Стривай! Кажи, хай мені зготовлять вареного пива з яйцем. Я продрог. Скоро!”

Вертаючи в хату, почув, як у сінях канцелярист зубами дзвонив.

“Падлєц!”...— і Меншиков знов присів на лаві.

Перед ним поставили піднос. Поспішно випив скору чарку царської анижівки і закусив здоровим пирогом. Почував утому. Радо положився б на лавку і на голій дошці спав би до самого ранку. А тут ще чекає його розмова з царем. Ще й яка! Може, і з дубинкою. “Тьфу, чорт!” — Меншиков задумався.

“Коли ти гриб, так лізь у борщ”,— вирішив, випиваючи чарку.

А по горілці підніс до уст ківш грітого пива. Пив і поглядав на двері, за котрими цар з Голіцином балакав…

Відчинилися.

Меншиков побачив царя. Не цілого, лиш по рамена, бо голова ховалася вище одвірка. Видно було тільки чоботи чорні, юхтові, лосеві штани й зелений, лентою перепоясаний, кафтан. Ґудзики вилискували, як зорі.

Нараз цар зігнувся і переступив поріг.

“Данилич! — крикнув, побачивши свого любимця,— ти тут?”

Меншиков зірвався, мало піднос не перевернув.

“Кріпишся? Кріпись, заслужив. Дай, вип'ємо з тобою по чарці. То ще Мазепина анижівка, славна й вірніша від нього. Як проковтнеш, то не втече, хіба випустиш сам”.

Меншиков дивувався, що цар в доброму настрої. Чи не на Голіцині перший гнів зігнав. А може, соромиться, що довіряв Мазепі, і сором за жартами скриває.

“Ну, от і бачиш, як цей старий чорт нас з тобою підвів”,— почав по хвилині цар.

“Всі вони одного батька діти ті черкаси,— відповів, махаючи рукою світлійший.— Тільки й глядять, щоб каменем відплатити за хліб”.

Цар надумувався хвилину, а потім руку поклав Меншикову на рам'я.

“Знаєш, Саша, мабуть, ми з тобою не відплачували інакше. Що?”

Сміявся, наливаючи другу чарку, Меншиков вторував його.

“Що нового, Данилич?”

“Бунт...”

Меншиков з острахом глянув на царя, чи не піддається від приступові гніву. Але цар не гнівався, лиш далі попивав анижівку.

“Мазепинка”,— і мляскав язиком.

“А що нам з Батурином робить?” — спитав нараз.

“У нас з Батурина чоловік”,— відповів світлійший.

“Поклич!”

“Гей ти там, сволоч, виходи!” — гукнув Меншиков у сіни. На порозі появився гетьманський канцелярист, чорний, як те чорнило, котрим в канцелярії довгі літа писав.

З благанням ласки повалився цареві до ніг.

Цар чобіт відсунув. Сидів на стільці, спиною оперся об скриню і набивав коротку люльку голландським тютюном.

Спльовував через зуби, не зважаючи де.

Меншиков підбіг до печі, добув маленький гарний вуглик і на долоні підніс і вкинув цареві до люльки.

“Спасибі! Не трудись, ще пальці попечеш,— усміхнувся хитро.— Так, так! Уважай, Данилич, щоб пальців не попік”.

Меншиков зрозумів натяк і очі додолу опустив. Усміхався тою усмішкою, в котрій можна домірковуватися усього. Пакнувши кілька разів файку, цар, ніби щолиш побачив канцеляриста, який все ще лежав біля його ніг, запоровши носом у землю.

“Вставай! — гукнув, штовхаючи лежачого в лоб.— Не люблю таких кумедій. Говори!.. Або ні. Стривай!.. Данилич, поклич Голіцина й Шафірова та ще кого гадаєш. Хай чують... Поміркуємо опісля вкупі, що нам з тим Батурином робити”.

Меншиков вибіг. За хвилину прийшли Голіцин, Шафіров і ще декілька генералів.

Канцелярист приютився у куті. Здавалося, маліє, никне чоловік, за хвилину не буде його.

“Сідайте!” — сказав цар до своїх людей, показуючи рукою на широку лавку від покуття до мисника при дверях.

“Говори!” — звернувсь до канцеляриста.

“А лиш, чуєш, не важся мені брехать, бо язик не твій, а може, й голова”.

І каламарська душа розказувала все, що знала, загикуючись і захлипуючись зі страху, щоб не сказати якого зайвого слова, не зробити якої похибки, за яку можна заплатити мукою і життям. Розказував канцелярист Андрій Кандиба, як гетьман виїздив із Батурина, хто з ним поїхав, які частини полків і які сотні забрав з собою, хто залишився обороняти Батурин, скільки гармат і муніції там, як укріплений замок, скільки поживи у міщан і в військових магазинах.

“На що покладаються батуринські ізмінники?” — спитав, перериваючи, цар.

“На хоробрість Чечеля і знання Кенігзена”.

“А Чечель і Кенігзен?”

“На те, що гетьман зі шведами на відбій їм упору поспіє”.

Цар був вдоволений з відповіді.

“Хай сподіваються! — гукнув і розсміявся, аж хата загуділа: — Ха-ха-ха! Хай сподіваються, правда, Данилич?”

“Чим більше сподіваються, тим гірше розчаруються”,— відповів світлійший.

“Постараємося, постараємося”,— бубонів цар, обтираючи хусткою оприщене обличчя.

Думав. Його люди дух у собі заперли.

Нараз зірвався і своїм звичаєм став кроками велетня міряти невелику хату. Здавалося, що стіни порозсаджує і що стеля впаде й розчавить усіх.

За царем бігала його тінь, велика, безугарна, на цілу стіну, стелю і на половину другої стіни. На першій — ноги, на стелі — тулов, на другій — голова. Крім відгуків ходи нічого не було чути. Хата завмерла, здеревіла в тривожнім дожиданні.

Цар шаблі при собі не мав, ні пістолів, але руками, як довбнями, міг поторощити всіх. Ніхто не був певний свого життя.

Страшно.

Цей страх рівняє усіх. Меншикова, Шафірова, генералів з чорнильною душею.

“Ти хто? — питає нараз цар, стаючи перед канцеляристом: — Хто?”

“Я, я, Андрій...”

“Все рівно — Андрій, Микита чи Охрім. Кажи, чим ти був у службі в гетьмана Мазепи?”

“Кан... це... ля... рис... том”.

“Чого покинув службу? На кого її залишив? Пощо пришлявся тут, падлєц?! Одвічай!”

“Його величеству вірним хотів остаться. Прийшов, побачивши лихий замисел гетьмана і його людей”.

“Сволоч! Нині гетьмана зрадив, завтра зрадиш мене. Іуда!”

Канцелярист дрижав, як осика, ломився у колінах, голова в рамена влазила, царські слова придавлювали його, коли б міг, під землю вліз би. Земля не розступалася.

Хай би вбив, легше було б, ніж те тривожне дожидання.

“Забрати його на конюшню і вліпити 20. Не більше. Той падлєц більшої порції не вартий!”

Вивели. За хвилину чути було з конюшні зойк і рев.

“Поруть...— зауважив цар, сідаючи на своє місце й набиваючи люльку своїм голландським, шіперським тютюном.— Мої люди тільки й уміють, що пороти. Більшому я ще їх не навчив. Навчиш ти їх чогось..! — Він поправився і, звертаючись до Меншикова, диктував: — В першу чергу треба написати листи до Толстого, Шеремет'єва, Довгоруких, Апраксиних і інших, що в різних сторонах стоять, щоб не далися підвести старому лисові, новому Іуді, котрий 21 рік був мені вірним, а над гробом, біля домовини, зрадив мене. Та справедливий Бог не поблагословить його. Не мені, а йому його вчинок вийде на шкоду. Викопав яму, в котру сам упаде”.

Відсапнувши, виправдував себе: “Двадцять і один рік вірно служив. Як же не вірити було? На кожний поклик виступав у похід, козаків, скільки треба, давав і не жалів грошей. Умний такий, дотепний, заграничний чоловік, європеєць, не азіат, як ви. А який благородний на вид, які вірні очі — собака!”

Хвилювався, насилу здержуючи гнів:

“Треба оповістити новий маніфест... Гетьман Мазепа, забувши страх Божий і зломивши присягу, поїхав до шведа. Порозумівся з ними і з поляками, щоб православні церкви й монастирі в руки ксьондзів і уніатів віддати. Нехай ніхто не вірить його влесливим словам, а старшини хай з'їжджаються у Глухів задля вибору нового гетьмана... Так буде краще. Тепер ми вже знаємо, що гетьман не пропав, а до Карла поїхав, хай його чорт!”

В конюшні заспокоїлося. Не чути було лускоту батогів, лиш скавулів хтось, як побитий пес.

Цей знак терпіння заспокоював царя. Йому ставало легше.

“А з Батурином? — повторив нараз запитання.— Що нам з тим Батурином робити?”

Присутні несміливо виявляли свої гадки.

Одні були за тим, щоб оставити його своїй судьбі. Якщо Карл з Мазепою перейдуть Десну — не пора облягати Батурин.

Дехто дивувався, що гетьман все-таки не мало свого війська в Батурині залишив. Мабуть, не гадає, щоб ми його здобули.

Меншиков був іншої гадки. Йому не хотілося прощати козакам і міщанам тієї наруги, якої вони йому завдали, не впускаючи в місто.

“Сам ти, царю, сказав,— почав,— що всяке супротивлення треба негайно й безпощадно карати. Батуринці супротивилися твоїм наказам царським. Ще й насміхалися над нами, над слугами твоїми. Кидали на нас з мурів обідливими словами. Батурин заслужив на сувору кару”.

“Так покарай його, князю, покарай! Жорстоко і основне, щоб камінь на камені не остався! Покарай!”

Над Батурином повисло грізне рішення Петрове.