Визначення термінів, пов’язаних з нарахуванням амортизації

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою правління

ВАТ “Ощадбанк”

Від “16” березня 2001р. № 23

Порядок

нарахування амортизації на основні засоби, інші необоротні матеріальні та нематеріальні активи в установах АТ «Ощадбанк»

З внесеними змінами затвердженими постановою правління

АТ «Ощадбанк»

Від “17” лютого 2003 р. № 28

Від “24” вересня 2003 р. № 194

Від “26” квітня 2004 р. № 30-8

Від “17” грудня 2004 р. № 166-1

Від 26 травня 2006 р. № 39-4

Від 17 грудня 2008 р. № 410

Від 27 березня 2009 № 101

Від 27 квітня 2010 № 179

Від 21 листопада 2011 № 566

Від 13 грудня 2012 № 690

Загальні положення

1.1.Порядок нарахування амортизації на основні засоби, інші необоротні матеріальні та нематеріальні активи в установах АТ „Ощадбанк” (далі - Порядок), розроблено відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.12.2005 № 480 (із змінами і доповненнями), міжнародних стандартів фінансової звітності та локальних нормативно-правових актів Банку”.

1.2.Порядок розроблений для забезпечення єдиного методичного підходу до нарахування амортизації на необоротні активи і є обов’язковим до виконання всіма установами та структурними підрозділами АТ „Ощадбанк” (далі - Банк).

1.3. Порядок регламентує підходи до нарахування амортизації тільки для потреб фінансового обліку.

Визначення термінів, пов’язаних з нарахуванням амортизації

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Балансова вартість – сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

· Моральний знос - прискорений процес старіння основних засобів, зумовлений зростанням продуктивності праці і темпів технічного прогресу, появою нових засобів з вищими технічними та якісними характеристиками.

· Фізичний знос - поступова втрата основними засобами своїхфункціональних властивостей в результаті дії процесів їх старіння.

Накопичена амортизація нематеріальних активів – сума амортизації об’єкта нематеріальних активів з початку його корисного використання.

Ліквідаційна вартість активу- попередньо оцінена сума коштів, яку установа банку отримала б на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації.

Необоротні активи – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Нематеріальний актив- немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований.

Первісна вартість– історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів.

До первісної вартості не включаються витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні або створенні основних засобів за рахунок кредиту.

Переоцінена вартість –вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки.

Поліпшення об’єкта основних засобів– витрати, що пов’язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об’єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Прямолінійний метод нарахування амортизації - метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів.

Справедлива вартість для нерухомого і рухомого майна – ринкова вартість, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, при відсутності ринкової вартості – відновлювальна вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки:

· для землі, будівель – виключно ринкова вартість;

· для машин та устаткування - ринкова вартість, у разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

· для інших основних засобів – відновлювальна вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

· для нематеріальних активів – поточна ринкова вартість, у разі її відсутності – оціночна вартість, яку банк сплатив би за актив у разі проведення операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг).

Удосконалення нематеріальних активів– витрати, пов’язані з удосконаленням нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання корисного використання (експлуатації), які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.